Ухвала

від 04.08.2021 по справі 187/1010/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1211/21 Справа № 187/1010/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2021 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

судді -доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

третьої особи, щодо майна якої

вирішується питання про арешт ОСОБА_6

адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі матеріали за апеляційною скаргою третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2021 року про арешт майна у кримінальному провадженні за № 12021041520000151, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2021 року, було задоволено клопотання слідчого СВ ВП №10 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 120210415200000151 від 15.07.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України про накладення арешту на вилучене майно.

Накладено арешт на вилучене майно під час проведення огляду автомобіля марки VOLKSWAGEN CRAFTER номерний знак НОМЕР_1 , який знаходився за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: змиви з дверей, ручок, керма автомобіля, які упаковано до 7 паперових пакетів НПУ, папілярні візерунки пальців рук, які упаковано до спеціального пакету НПУ SUD 1156729, шляхом заборони будь-кому відчужувати, розпоряджатись та використовувати будь-яким чином вищевказане майно до прийняття остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.

Накладено арешт на вилучений автомобіль марки VOLKSWAGEN CRAFTER номерний знак НОМЕР_1 , шляхом заборони будь-кому відчужувати, розпоряджатись та використовувати будь-яким чином вищевказане майно до прийняття остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.

Мотивуючи ухвалене рішення слідчий суддя зазначив, що клопотання слідчого є обґрунтованим, та підлягає задоволенню, оскільки майно, питання арешту якого порушується у клопотанні слідчого, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову,я кою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною, та такою що підлягає скасуванню.

Зазначає, що ОСОБА_6 є власником автомобіля VOLKSWAGEN CRAFTER номерний знак НОМЕР_1 , на якому провадить господарську діяльність у сфері автомобільного перевезення вантажів.

Зазначає, що 13.07.2021 року ОСОБА_9 будучи найманим працівником ФОП ОСОБА_6 здійснював рейс до м. Маріуполь на автомобілі з метою перевезення вантажу та його розвантаження у пункті призначення.

Однак, на наступний день, ОСОБА_9 припинив відповідати на телефоні дзвінки.

15.07.2021 року автомобіль визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та вилучено, а 19.07.2021 року, вже на вказаний транспортний засіб накладено арешт. Як вбачається зі змісті оскаржуваної ухвали, автомобіль оглянуто, змиви з дверей, ручок та керма отримано, будь-яких інших доказів не виявлено.

Вважає, що не зрозуміло, яким критеріям ст. 98 КПК України відповідає власність ОСОБА_6 , а саме автомобіль «VOLKSWAGEN CRAFTER» державний номер НОМЕР_1 , а також не вказано, яке значення для досудового розслідування має вказаний автомобіль, адже розташування автомобілю на відстані 40 метрів від місця скоєння кримінального правопорушення, не свідчить про його причетність до вчинення будь-якого злочину.

Вказує, що зазначений автомобіль є особистою приватною власністю апелянта, а також основним та єдиним засобом здійснення господарської діяльності. Накладений арешт, унеможливлює користування вказаним автомобілем, що призводить до отримання збитків та неможливості отримання прибутку, що має безпосередній негативний вплив, як на самого апелянта так і на членів його сім`ї, які фактично з вказаних підстав позбавлені засобів до існування.

Зазначає, що ОСОБА_6 не є стороною кримінального провадження.

В судовому засіданні власник майна ОСОБА_6 та його адвокат ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, думки учасників процесу, перевіривши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку.

Розглядаючи вимоги апеляційної скарги по суті, колегія суддів зважає на те, що відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації.

Надаючи оцінку правильності висновків слідчого судді, колегія суддів зазначає наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, ст. 132 КПК України, ст. 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та спів розмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані повинні міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно зч.2ст.170КПК України,арешт майнадопускається зметою забезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Разом з тим, за правилами вказаної норми кримінального процесуального закону, а саме частин 3, 5, та 6, арешт на майно може бути накладено в разі відповідності такого майна критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, в разі наявності підстав вважати, що суд може застосувати до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної особи, юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, в разі, якщо фізична чи юридична особа в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову або неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Зі змісту частини третьої статті 172 КПК України вбачається, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя суду першої інстанції обмежився лише формальними висновками про відповідність майна, щодо якого вирішувалось питання про арешт, критеріям ст. 98 КПК України, і те, що воно є об`єктом протиправних дій, та не дослідив і не надав будь-якої оцінки решті обставин, що відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 173 КПК України підлягають обов`язковому з`ясуванню та врахуванню при вирішенні питання про арешт майна у кримінальному провадженні, зокрема наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України, обґрунтованості підозри у вчиненні кримінального правопорушення, розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідків арешту майна для інших осіб.

Апеляційним переглядом встановлено, що 15.07.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041520000151 було внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

15 липня 2021 року до чергової частини ВП №10 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення від оператора лінії «102» про те, що близько 08 години 30 хвилин 15.07.2021 в приміщенні будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено труп ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ознаками насильницької смерті.

В той же день, заступником начальника СВ відділення поліції № 10 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітаном поліції ОСОБА_11 проведено огляд автомобіля марки «VOLKSWAGEN CRAFTER» номерний знак НОМЕР_1 , який знаходився за адресою: вул. Дубовий Гай № 4 № 71 смт. Курилівка Петриківського району Дніпропетровської області, на відстані близько 40 м від будинку № 71.

Під час проведення огляду, автомобіля марки «VOLKSWAGEN CRAFTER» номерний знак НОМЕР_1 , було виявлено змиви з дверей, ручок та керма автомобіля, які упаковано до 7 паперових пакетів НПУ, папілярні візерунки пальців рук, які упаковано до спеціального пакету НПУ SUD1156729, а також автомобіль марки «VOLKSWAGEN CRAFTER» номерний знак НОМЕР_1 після чого вилучено до Петриківського ВП Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області.

У подальшому, 15.07.2021 майно, вилучене під час огляду автомобіля марки «VOLKSWAGEN CRAFTER» номерний знак НОМЕР_1 по вул. Дубовий Гай № 4 № 71 смт. Курилівка Петриківського району Дніпропетровської області, визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, про що винесена відповідна постанова слідчого.

15 липня 2021 року слідчий СВ ВП №10 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, в якому посилається, на наявні достатні підстави вважати, що вилучені предмети мають значення речового доказу та в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, з метою збереження речових доказів прокурор просить накласти арешт на вищевказане майно.

З тексту клопотання вбачається, що воно складається з викладення скороченого змісту фактичних обставин кримінального правопорушення (фабули), встановлених органом досудового розслідування та посилання на положення 170 КПК без належного обґрунтування співвідношення вказаних положень процесуального закону з фактичними обставинами даного кримінального провадження.

Також клопотання слідчого містить лише загальні формулювання підстав і мети арешту майна згідно процесуального закону, з яких не вбачається за можливе встановити, чи є предмет арешту об`єктом кримінально караних дій, або майном, набутим кримінальним шляхом чи внаслідок вчинення кримінального правопорушення, або арешт пропонується накласти у забезпечення цивільного позову. А зазначення слідчим у клопотанні про необхідність накладення арешту вказаного майна з метою швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, взагалі не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального законодавства.

Крім того, дане клопотання не містить відомостей щодо пред`явлення підозри будь-якій особі в даному кримінальному провадженні, не містить посилань і на заявлений цивільний позов та на обґрунтованість його розміру, а також залишено поза увагою, що у кримінальному провадженні за ст. 115 КК України не передбачено як застосування заходів кримінально-правового характеру у вигляді спеціальної конфіскації, так і додаткового виду покарання - конфіскації майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Таким чином, у зв`язку із вищезазначеним, клопотання про арешт майна не відповідає встановленим чинним законодавством вимогам щодо його змісту, на що слідчий суддя не звернув уваги та в порушення вимог ч. 3 ст. 172 КПК України дійшов висновку про його задоволення.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Зазначені вимоги норм кримінального процесуального закону слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали враховано не було, що істотно вплинуло на правильність прийнятого судового рішення, а тому ухвала суду першої інстанції, на підставі вимог ч. 1 ст. 412 КПК України, підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали суду апеляційної інстанції у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, про повернення клопотання прокурору з метою усунення його недоліків у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, що не позбавляє права прокурора, після усунення недоліків в строки, передбачені ст. 172 КПК України, повторно звернутися до суду з даним клопотанням.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 310, 405, 407, 422 КПК, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргутретьої особи,щодо майнаякої вирішуєтьсяпитання проарешт ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2021 року про арешт майна у кримінальному провадженні за № 12021041520000151, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ ВП №10 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 120210415200000151 від 15.07.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України про накладення арешту на вилучене майно, - повернути прокурору для виконання вимог ст. 171 КПК України протягом 72 години з дня отримання ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4