Рішення

від 02.08.2021 по справі 757/13156/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/13156/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2021 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі - Ємець Д.О.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача Державного агентства лісових ресурсів України - Діжевської В.О.,

представника третьої особи Державного агентства лісових ресурсів України. - Клименко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства Олевське лісове господарство , треті особи: Житомирське управління лісового та мисливського господарства, Олевська районна державна адміністрація Житомирська області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

24 березня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства лісових ресурсів України від 24.02.2020 року №72-к про припинення трудового договору та звільнення з посади директора Державного підприємства Олевське лісове господарство ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- зобов`язати Державне агентство лісових ресурсів України поновити дію контракту від 12.06.2019 року, укладеного між Державним агентством лісових ресурсів України та ОСОБА_1 та поновити ОСОБА_1 на посаді директора Державного підприємства Олевське лісове господарство ;

- стягнути з Державного підприємства Олевське лісове господарство на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі на час постановлення рішення судом, який на час звернення з позовом до суду складає 7 166,88 (сім тисяч сто шістдесят шість, 88 гривень).

- стягнути з Державного агентства лісових ресурсів України на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати.

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора ДП Олевське лісове господарство та стягнення на його користь середнього заробітку за один місяць.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що відповідно до контракту, укладеного 12 червня 2019 року між ОСОБА_1 , та Державним агентством лісових ресурсів України, позивач був найнятий на посаду директора Державного підприємства Олевське лісове господарство Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства на термін з 13 червня 2019 року по 12 червня 2022 року, про що 12 червня 2019 року відповідачем у справі було видано наказ № 304-к про призначення ОСОБА_1 за контрактом.

Відповідно до прав і обов`язків, визначених контрактом, позивач повинен здійснювати поточне (оперативне) керівництво підприємством, організовувати його виробничо господарську, соціально побутову та іншу діяльність, забезпечувати виконання завдань, передбачених законодавством, Статутом, що не є публічною службою.

Викладені обставини підтверджуються контрактом від 12 червня 2019року, наказом № 304-к від 12 червня 2019 року, копії яких додаються до позову.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №72-к від 24.02.2020 року укладений трудовий договір було припинено та звільнено позивача з 25.02.2020 року з посади директора Державного підприємства Олевське лісове господарство , яке координується Житомирським обласним управлінням лісового та мисливського господарства з підстав, передбачених підпунктом б пункту 26 контракту - за одноразове грубе порушення керівником законодавства та обов`язків, передбачених контрактом, згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

Про прийняття даного наказу позивач був повідомлений по телефону в період його непрацездатності, що підтверджується листком непрацездатності серія АДТ №472358.

На адвокатський запит від 03.03.2020 року відповідачем у справі були надані документи на підтвердження звільнення позивача.

Погодитись із звільненням із займаної посади позивач не може, вважає наказ Державного агентства лісових ресурсів України №72-к від 24.02.2020 незаконним, прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства, таким, що не містить чіткого формулювання суті вчиненого правопорушення, за відсутності його вини в діях чи бездіяльності, за які останнього було звільнено, що і послугувало підставою для звільнення.

23.04.2021 до суду надійшла заява третьої особи: Олевської районної державної адміністрації Житомирська області про розгляд справи без участі її представника.

18.05.2020 до суду надійшов відзив Державного агентства лісових ресурсів України, в якому вказано, що наказ Держлісагентства від 24.02.2020 № 72-к Про звільнення ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим, винесений на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак у задоволенні позовних вимог просили відмовити.

08.07.2021 до суду надійшли пояснення третьої особи - Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства, в яких представник вказав на безпідставність доводів, викладених у позовній заяві, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

29.07.2021 до суду надійшла відповідь сторони позивача на відзив Державного агентства лісових ресурсів України, у якій представник вказав на безпідставність доводів відповідача та просив задовольнити позовні вимоги.

30.03.2021 до суду надійшла заява третьої особи: Житомирське обласне управління лісового та мисливського господарства про розгляд справи без участі представника та просили відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні позивач - ОСОБА_1 та його представники - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача Державного агентства лісових ресурсів України - Діжевська В.О. в судовому засіданні заперечувала щодо позовних вимог та просила відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи Державного агентства лісових ресурсів України - Клименко Н.С. в судовому засіданні заперечувала щодо позовних вимог та просила відмовити у їх задоволенні.

Суд, заслухавши позицію учасників розгляду, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Основним Законом України статтею 43 Конституції України передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати працю працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Всі трудові відносини повинні ґрунтуватися на принципах соціального захисту та рівності для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, що, зокрема, має відображатись у встановленні вичерпного переліку умов та підстав припинення таких відносин.

Відповідно до частини третьої ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до підпункту 18 пункту 11 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 521 Голова Держлісагентства утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи організації, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, виконує в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Держлісагентства.

Згідно статті 6 Закону України Про управління об`єктами державної власності уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних підприємств, установ, організацій та господарських структур, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог.

12 червня 2019 року укладено контракт між Державним агентством лісових ресурсів України (Орган управління майном в особі заступника Голови Державного агентства лісових ресурсів України Бондаря Володимира Нальковича) та ОСОБА_1 (керівник), що наймається на посаду директора державного підприємства Олевське лісове господарство на термін з 13.06.2019 по 12.06.2022. Наказ Держлісагентства від 12.06.2019 № 304-к.

Відповідно до ч. 1 розділу 1 Контракту - за цим контрактом Керівник зобов`язується безпосередньо і через адміністрацію здійснювати поточне керівництво, забезпечувати ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна, а Орган управління майном зобов`язується створити необхідні умови для матеріального забезпечення і організації праці Керівника.

Згідно ч. 6 розділу 2 контракту Керівник здійснює поточне (оперативне) керівництво підприємством, організовує його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань передбачених законодавством, Статутом підприємства та цим контрактом.

Відповідно до розділу 1 ч. 1.1. Статуту державного підприємства Олевське лісове господарство затвердженого наказом Держлісагентства від 10.08.2007 № 414 державне підприємство Олевське лісове господарство , засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Державного комітету лісового господарства від 31.10.1991 № 133 Про удосконалення лісовим мисливським господарством у Житомирській області , належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України (Орган управління майном) і входить до сфери Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Відповідно до розділу 6 ч. 6.4. Статуту Директор Підприємства несе повну відповідальність за стан діяльності Підприємства.

Аналіз наведених актів дає підстави для висновку, що працівники підприємства несуть відповідальність перед керівником підприємства, а останній - перед Органом управління державним майном.

Умовами Контракту - ч. 26 розділу 5 визначено підстави, згідно яких Керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Органу управління майном, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії зокрема підпункт б у разі одноразового грубого порушення Керівником законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настати значні негативні наслідки (понесені збитки, виплачено штрафи тощо).

Наказом Держлісагентства від 24.02.2020 № 72-к припинено трудовий договір та звільнено з посади директора державного підприємства державного підприємства Олевське лісове господарство , яке координується Житомирським обласним управлінням лісового та мисливського господарства ОСОБА_1 25 лютого 2020 з підстав, передбачених підпунктом б пункту 26 контракту - за одноразове грубе порушення керівником законодавства та обов`язків, передбачених контрактом, згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

Держлісагентство в порядку, передбаченого ст. 36 Закону України Про місцеві державні адміністрації та Порядком погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників державних підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2013 № 818 звернулося з листом від 21.02.2020 № 10-28/1073-20 до Олевської районної державної адміністрації Житомирської області за погодженням щодо звільнення з посади ОСОБА_1 з підстав, передбачених підпунктом б пункту 26 контракту - за одноразове грубе порушення керівником законодавства та обов`язків, передбачених контрактом, згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

Листом від 24.02.2020 № 1/137 Олевська районна державна адміністрація Житомирської області погодила звільнення з посади директора державного підприємства Олевське лісове господарство з підстав, передбачених підпунктом б пункту 26 контракту - за одноразове грубе порушення керівником законодавства та обов`язків, передбачених контрактом, згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

Підставами для прийняття наказу про звільнення від 24.02.2020 були:

- контракт укладений із ОСОБА_1 від 12.06.2019;

- доповідна записка завідувача Сектору внутрішнього аудиту Держлісагентства Петрової І.О. від 21.02.2020;

- лист Олевської районної державної адміністрації Житомирської області від 24.02.2020 № 1/137.

Згідно доповідної записки завідувача Сектору внутрішнього аудиту Держлісагентства від 21.02.2020 зазначено, що за результатами проведення планового аудиту діяльності державних підприємств, які координуються Житомирським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, проведеного згідно наказу Держлісагентства від 31.01.2020 № 32 Про проведення планового аудиту , аудиторською групою встановлено ряд порушень в частині дотримання законодавчих актів з питань лісогосподарської та фінансової діяльності, використання, збереження, обліку активів, правильності ведення бухгалтерського обліку саме по державному підприємству Олевське лісове господарство .

Вказуючи на безпідставність наказу про звільнення позивач зазначає, що він проходив спеціальну перевірку перед призначенням, проте дані доводи суд не приймає до уваги з огляду на те, що відповідно до П. 5 Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 171, передбачено перелік відомостей, що підлягають перевірці серед котрих:

1) наявності судового рішення, що набрало законної сили, згідно з яким особу притягнуто до кримінальної відповідальності, в тому числі за корупційні правопорушення, а також наявності судимості, її зняття, погашення;

2) факту, що особа піддана, піддавалася раніше адміністративним стягненням за пов`язані з корупцією правопорушення;

3) достовірності відомостей, зазначених у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

4) наявності в особи корпоративних прав;

5) стану здоров`я (в частині перебування особи на обліку в психоневрологічних або наркологічних закладах охорони здоров`я), освіти, наявності наукового ступеня, вченого звання;

6) відношення особи до виконання військового обов`язку;

7) наявності в особи допуску до державної таємниці (якщо такий допуск необхідний згідно з кваліфікаційними вимогами до певної посади);

8) поширення на особу передбаченої Законом України Про очищення влади заборони займати відповідну посаду.

З огляду на зазначене, під час здійснення спеціальної перевірки не здійснюється перевірка діяльності підприємства на посаду директора якого претендує особа, що, як наслідок, вказує, що посилання позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Так, відповідно до роз`яснення п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9, вирішуючи питання, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд враховує характер проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду, яку ним завдано (або могло бути завдано).

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому, суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення. Вказана правова позиція викладена в постанові ВСУ від 21.05.2014 у справі № 6-33цс14.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судовим розглядом встановлено, що позивач, відповідно до характеру та умов виконуваної ним роботи, своїх посадових обов`язків повинен був у будь-якому разі забезпечити збереження, закріпленого за підприємством, державного майна, разом з тим, в порушення положень контракту, не забезпечив розроблення і здійснення заходів з належної організації роботи підприємства стосовно запобігання порушення лісового законодавства, чим одноразово грубо порушив свої трудові обов`язки, що стало підставою для припинення трудового договору, а відтак слід прийти до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, являється безпідставними та в їх задоволенні слід відмовити.

Частиною першою статті 5 ЦПК України, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Наряду з вказаним, під час судового розгляду встановлено та не заперечувалось сторонами, що оспорюваний Наказ від 24.02.2020 №72-к Про звільнення ОСОБА_1 Державним агентством лісових ресурсів України було прийнято в період тимчасової непрацездатності позивача, що підтверджується листком непрацездатності серії АДТ № 472358, де вказано, що ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні з 10 лютого 2020 року до 29 лютого 2020 року, до роботи стати 01 березня 2020 року.

Так, відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року N 6-р (II)/2019 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_4 відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України. Конституційний Суд України зазначив, що положеннями частини третьої статті 40 Кодексу закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини.

Суд враховує, що наказ про звільнення позивача видано 24 лютого 2020, тобто у період, коли позивач був непрацездатний.

В розрізі фактичних обставин справи, суд вважає це порушенням прав позивача, а саме звільнення його у день перебування на лікарняному може бути усунено судом, шляхом зміни дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових відносин у перший день після закінчення періоду непрацездатності за наявності підстав для звільнення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність виправлення допущеного відповідачем порушення вимог частини третьої статті 40 КЗпП України, шляхом зміни дати звільнення позивача.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 19, 60, 77, 81, 95, 141, 212, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 21, 36, 40 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства Олевське лісове господарство , треті особи: Житомирське управління лісового та мисливського господарства, Олевська районна державна адміністрація Житомирська області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади директора державного підприємства державного підприємства Олевське лісове господарство , яке координується Житомирським обласним управлінням лісового та мисливського господарства ОСОБА_1 з підстав, передбачених підпунктом б пункту 26 контракту - за одноразове грубе порушення керівником законодавства та обов`язків, передбачених контрактом, згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, з 25 лютого 2020 року на 01 березня 2020 року .

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач: Державне агентство лісових ресурсів України, ідентифікаційний номер 37507901 вул. Шота Руставелі, 9-а, м. Київ, 01023.

Третя особа: Державне підприємство Олевське лісове господарство , ідентифікаційний номер 00991901 вул. Пушкіна,буд. 18, м. Олевськ, Житомирська область, 11002.

Третя особа: Житомирське обласне управління лісового та мисливського господарства, ідентифікаційний номер 35238267 вул. Хлібна, буд. 41, м. Житомир, Житомирська обл., 10029.

Третя особа: Олевська районна державна адміністрація Житомирської області, ідентифікаційний номер 04053418, вул. Свято-Миколаївська, буд. 4 м. Олевськ, Олевський район. Житомирська область, 11001.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 02.08.2021

Суддя Т.Г. Ільєва