Рішення

від 11.08.2021 по справі 373/1415/19

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/1415/19

Номер провадження 2/373/16/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2021 р. м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Опанасюка І.О.

за участю:

секретаря судових засідань Олійник Ю.І.,

прокурора Чичиркіної С.П.

представника ОСОБА_1 - адвоката Вак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом виконувача обов`язків керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації, Державного підприємства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсним рішення Циблівської сільської ради, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок,-

ВСТАНОВИВ:

Виконувач обов`язків керівника Бориспільської місцевої прокуратури звернувся до суду з вказаною позовною заявою та просить визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його, захистивши право; визнати недійсним рішення Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області №336 від 10.03.2006, яким передано у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельні ділянки площею по 0,1200 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області. Визнати недійсним державні акти на право власності на земельні ділянки видані ОСОБА_1 : серії ЯМ №420725 площею 0,12 га з кадастровим номером 3223388200:02:015:0045 та серії ЯМ №420724 площею 0,12 га з кадастровим номером 3223388200:02:015:0046, які розташовані на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області в межах населеного пункту с.Циблі для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель; витребувати на користь держави в особі Державного підприємства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3223388200:02:015:0045 та площею 0,12 га з кадастровим номером 3223388200:02:015:0046 вартістю 65208 гривень, які розташовані в адміністративних межах Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області. Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що Переяслав-Хмельницьким відділом Бориспільської місцевої прокуратури виявлено порушення вимог земельного та лісового законодавства під час оформлення права користування земельної ділянки лісового фонду на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Рішенням 28 сесії 4 скликання Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району №336 від 10.03.2006 затверджено матеріали технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки.

На підставі цього рішення Циблівської сільської ради ОСОБА_3 та ОСОБА_2 видано державні акти на право власності на земельні ділянки площею по 0,12 га кожному для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських будівель в адміністративних межах Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

В подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 27.04.2007, відчужили належні їм земельні ділянки на користь ОСОБА_4 . Надалі, ОСОБА_4 належні їй земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок 17.07.2009, відчужила на користь ОСОБА_5 .

Надалі ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 18.03.2011 , відчужив належні йому земельні ділянки на користь ОСОБА_1 .

Після укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок ОСОБА_1 видано державі акти серії ЯМ №420725 та ЯМ №420724 від 04.10.2011 щодо земельних ділянок площею 0,12 га кожна для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в с. Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області з кадастровим номером 3223388200:02:015:0045 та 3223388200:02:015:0046.

Вважає, що передача у власність земельних ділянок відбулась з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, у зв`язку з чим рішення Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області №336 від 10.03.2006, державні акти на право власності земельних ділянок, що видані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , підлягають визнанню недійсними, а земельні ділянки підлягають витребуванню на користь держави в особі постійного землекористувача державного підприємства Переяслав-хмельницького Державного Агролісгоспу.

Крім цього, прокурор посилається на те, що у провадженні СВ Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області перебуває кримінальне провадження №42018111100000345 від 22.12.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.396 КК України за фактом вчинення службовими особами Переяслав-Хмельницької РДА умисного приховування вчинених кримінальних правопорушень, пов`язаних з незаконною передачею земель лісового фонду та початком процедури ліквідації Державного Агролісгоспу.

Ухвалою від 04 вересня 2019 року відкрито провадження в даній справі за загальними правилами позовного провадження.

26 вересня 2019 року відповідач ОСОБА_1 надав до суду відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав, вважає, що передача земельних ділянок відбулася у спосіб та в межах повноважень, передбачених законом, будь-які правові підстави для витребування спірних земельних ділянок у нього, як добросовісного набувача, відсутні.

29.11.2019 прокурор подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що спірні земельні ділянки без відповідних правових підстав відчужено на користь ОСОБА_1 , тому вказані земельні ділянки державної власності, які знаходились у постійному користуванні Державного Агролісгоспу вибули поза волею держави, вважає що існують всі правові підстави для витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння (власності) ОСОБА_1 на користь держави та повернення земельних ділянок у державну власність, розпорядником, яких є Київська обласна державна адміністрація, та у постійне користування в особі Державного Агролісгоспу на підставі ст. ст. 387, 388, 396 ЦПК України.

Прокурор Чичиркіна С.П. позов підтримала, просить задовольнити позов в повному обсязі.

11.08.2021 направила до суду клопотання про розгляд справи за її відстутності за наявними в справі доказами. Просила позов задовольнити.

Від представника позивача - Київської обласної державної адміністрації надійшло до суду клопотання про розгляд справи без участі представника.

Від відповідача - Циблівської сільської ради до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника. Також у своєму клопотанні просить відмовити в задоволенні позовних вимог прокурору у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не з`явились, про день та час слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Вак О.В. надійшла заява про слухання справи у її відсутності та у відсутності відповідача.

Фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Рішенням Циблівської сільської ради від 04.11.2005 №298-24-ІV Про наділення земельних ділянок під забудову в урочищі В`юнище надано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під забудову земельні ділянки площею 0,12 га у межах Циблівської сільської ради, урочище В`юнище .

Рішенням Циблівської сільської ради від 10.03.2006 №20 Про погодження зовнішньої межі суміжних землекористувачів вирішено надати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 державні акти на право власності без підпису суміжних землекористувачів.

Рішенням 28 сесії 4 скликання Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району №336 від 10.03.2006 затверджено матеріали технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки.

На підставі рішення Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області №336 від 10.03.2006 ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №243910 від 24.03.2006 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223388200:02:015:0056 площею 0,12 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель в адміністративних межах Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди за №010633200040 від 24.03.2006.

На підставі рішення Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області №336 від 10.03.2006 ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №243911 від 24.03.2006 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223388200:02:015:0045 площею 0,12 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель в адміністративних межах Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди за №010633200039 від 24.03.2006.

В подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 27.04.2007 зареєстрованих у реєстрі за №1/503 та №1/500, відчужили належні їм земельні ділянки на користь ОСОБА_4 . Надалі, ОСОБА_4 належні їй земельні ділянки з кадастровими номерами 3223388200:02:015:9945 та 3223388200:02:015:0046 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок 17.07.2009, зареєстрованих у реєстрі за №1598, 1600, відчужила на користь ОСОБА_5 .

Надалі ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 18.03.2011 , зареєстрованих в реєстрі за №633, 636, відчужив належні йому земельні ділянки на користь ОСОБА_1 .

Після укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок ОСОБА_1 видано державі акти серії ЯМ №420725 та ЯМ №420724 від 04.10.2011 щодо земельних ділянок площею 0,12 га кожна для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в с. Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області з кадастровим номером 3223388200:02:015:0045 та 3223388200:02:015:0046.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 Лісового кодексу в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).

За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт е частини першої статті 19 ЗК України).

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт б частини першої статті 164 ЗК України).

Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду, про що також зауважив Верховний Суд України у своєму висновку, викладеному у постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14).

Відповідно до пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції регламентує процедуру їх виготовлення.

Відповідно до матеріалів лісовпорядкування, земельні ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:015:0045 та 3223388200:02:015:0046, передані у приватну власність ОСОБА_1 мають статус земельної ділянки лісогосподарського призначення та належать до земель Державного Агролісгоспу (квартал 30, майстерська дільниця №1, виділ 11), земельні ділянки відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2001 знаходяться у 30 кварталі ДП Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп , належить до земель Державного лісового фонду та з 2001 року не змінювали свого цільового призначення - землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до книги 4 перспективного плану ведення лісового господарства Державного Агролісгоспу від 2001 року Таксаційний опис, поквартальні суми площ загальних запасів насаджень вказаних матеріалів лісовпорядкування, земельні ділянки з кадастровими номерами 3223388200:02:015:0045 та 3223388200:02:015:0046, перебувають у складі Майстерської дільниці №1 кварталу №30, у виділі 11, в якому на площі 6,9 га розташовані лісові культури -сосна звичайна віком від 26 років, висотою від 10 м, діаметром від 12 см.

Державне підприємство Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп своїм листом № 39 від 23.11.2018 повідомило прокуратуру про те, що підприємство не надавало згоди на вилучення з постійного користування підприємства земельних ділянок лісового фонду у межах 30 кварталу Майстерської дільниці №1 для відведення у власність громадянам для житлового будівництва земельних ділянок з кадастровими номерами: 3223388200:02:015:0045 та 3223388200:02:015:0046.

Відповідно до листа Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 09.11.2018 №04-48/2431, управлінням погодження на зміну цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 3223388200:02:015:0045 та 3223388200:02:015:0046 не надавалось.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 10.04.2017 №10-10-0.307246/2-17 земельні ділянки з кадастровими номерами 3223388200:02:015:0045 та 3223388200:02:015:0046 розташовані за межами населеного пункту с. Циблі.

Подані позивачем докази, в розумінні вимог ст. 76, 77, 78 ЦПК України є належними та допустимими, такими що доводять віднесення земельної ділянки до складу земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до статей 317 та 319 ЦК України власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно з частиною четвертою статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній заяві зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Повноваження стосовно розпорядження спірними земельними ділянками належать до компетенції Київської обласної державної адміністрації, яка є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст. 141 ЗК України, підставами припинення права на земельну ділянку є, зокрема, добровільна відмова від права користування або її вилучення у випадках, передбачених цим Кодексом.

Порядок вилучення земельних ділянок врегульовано ст. 149 ЗК України, відповідно до якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб.

Отже, згідно з наведеними приписами вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності, що віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП Переяслав-Хмельницький державного агролісгоспу , і передання у власність такої ділянки належало до повноважень Київської обласної державної адміністрації.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування. У цій справі не тільки прокурора, Київської обласної державної адміністрації та Циблівської сільської ради, але й ОСОБА_1 .

Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель лісогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи, передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони вказаної категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Натомість, можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).

Суд установив, що земельні ділянка вибули з володіння власника поза його волею, а ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, який набув земельні ділянки за відплатним договором у ОСОБА_5 , який був власником цієї земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу укладеним з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які в свою чергу були власниками земельних ділянок на підставі оскарженого рішення сільської ради.

Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки належністю її до земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16-ц (провадження №14-208цс208) у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18,19, пункт а частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

В силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати про те, що ця ділянка належить до земель лісогосподарського призначення.

Таким чином, загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес ОСОБА_1 у збереженні права на земельну ділянку.

Необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 31 жовтня 2012 року у справі №6-53цс12), відсутність такого рішення з боку держави як власника земельних ділянок включно із земельною ділянкою, наданою згідно оскарженого рішення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , свідчить про відсутність рішення уповноваженого органу виконавчої влади, на підставі якого територіальна громада села Циблі набула право власності на відповідні земельні ділянки. Отже, оскаржене рішення не є первинною підставою вибуття земельних ділянок з власності держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17,провадження №14-144цс18).

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі №6-140цс14 захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що визнання недійсним та скасування рішення Циблівської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області №336 від 10.03.2006 не є необхідним для подальшого витребування майна з незаконного володіння.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 116 ЗК України у редакції, чинній на час видання державних актів, громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України у редакції, чинній на час видання державних актів).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного

користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту

державної реєстрації цих прав (ст.125 ЗК України в редакції, яка була чинною на час видання державних актів).

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.02.2019 №155348111 та №155348153, право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223388200:02:015:0045 та 3223388200:02:015:0046 у реєстрі не зареєстроване.

Відповідно до ст. ст. 81, 82, 116 Земельного кодексу України

підставами виникнення права власності на земельні ділянки є придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Отже, підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку.

Таким чином, визнання недійсним державного акта не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого незаконного володіння.

Відповідач по справі-Циблівська сільська рада заявила клопотання про застосування строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

І в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справі № 362/44/17).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Для цілей застосування частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття сторона у спорі може не бути тотожним за змістом поняттю сторона у цивільному процесі : сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

З огляду на це у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

З огляду на те, що суд відмовив прокуророві у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до Циблівської сільської ради, суд позбавлений можливості вирішувати питання, стосовно застосування приписів про позовну давність.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь Прокуратури Київської області витрати по сплаті судового збору у сумі 1956 грн 24 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов виконувача обов`язків керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації, Державного підприємства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсним рішення Циблівської сільської ради, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок - задовольнити частково.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Державного підприємства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 3223388200:02:015:0045 та площею 0,12 га з кадастровим номером 3223388200:02:015:0046 вартістю 65208 грн, які розташовані в адміністративних межах Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Прокуратури Київської області витрати по сплаті судового збору у сумі 1956 грн (тисяча дев`ятсот п`ятдесят шість) 24 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття відповідної постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу ХIIІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги можуть подаватися учасниками справи через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.

Учасники справи:

позивач - Виконувач обов`язки керівника Бориспільської прокуратури місцезнаходження: вул. Герої Небесної Сотні, 21, м. Бориспіль, Київська область, 08300;

позивач - Київська обласна державна адміністрація, місце знаходження : площа Лесі Українки, 1, Київ, 01196, ЄДРПОУ 00022533;

позивач - Державне підприємство Переяслав-Хмельницький агролісгосп, місцезнаходження: 08454, с. Циблі, Переяслав-Хмельницький район, Київської області, вул. Шевченка, 53; код ЄДРПОУ 31383632;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач - Циблівська сільська рада Переяслав-Хмельницький району Київської області, місце знаходження : 08454, с. Циблі, Переяслав-Хмельницький район, вул. Шевченка, 41, код ЄДРПОУ: 04361628;

треті особи:

ОСОБА_4 , зареєстрована: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 ;

ОСОБА_5 , зареєстрований: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя І. О. Опанасюк