Постанова

від 10.08.2021 по справі 529/464/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 529/464/19

провадження № 61-8600св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім. Довженка до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки Олександра Вікторовича про визнання недійсними угод про дострокове розірвання договорів оренди землі та скасування рішень нотаріуса про реєстрацію речового права, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім. Довженка на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2020 року, ухвалене суддею Петренко Л. Є., та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім. Довженка (далі - ТОВ Агрофірма ім. Довженка ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки О. В. (далі - приватний нотаріус Ганночка О. В.) про визнання недійсними угод про дострокове розірвання договорів оренди землі та скасування рішень нотаріуса про реєстрацію іншого речового права.

Позов мотивований тим, що 01 січня 2014 року між ОСОБА_1 (орендодавцем) та ТОВ Агрофірма ім. Довженка (орендарем) укладені договори оренди земельних ділянок, відповідно до яких орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування строком на десять років земельні ділянки площами 3,1157 га і 4,2187 га, які знаходяться на території Надеждинської сільської ради Диканського району Полтавської області і належать ОСОБА_1 на праві приватної власності.

27 червня 2014 року вказані договори були зареєстровані реєстраційною службою Диканського районного управління юстиції Полтавської області за № № 6157942, 6156798.

Позивач зазначав, що у березні 2019 року з інформації, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, йому стало відомо про те, що 12 березня 2019 року приватний нотаріус Ганночка О. В. на підставі угод про дострокове розірвання договорів оренди землі від 04 серпня 2015 року, укладених між ТОВ Агрофірма ім. Довженка в особі генерального директора Скочка В. М. та ОСОБА_1 , зареєстрував припинення права оренди ТОВ Агрофірма ім. Довженка на вказані вище земельні ділянки

Позивач вважав, що угоди про дострокове розірвання договорів оренди землі є сфальсифікованими, зокрема, підписані неуповноваженою особою та проставлені на них дати не відповідають дійсності, оскільки їх укладення, на думку позивача, відбулося не у серпні 2015 року, а у березні 2019 року. На фальсифікацію угод вказує й відсутність у них оригіналів примірників оскаржуваних угод, що, у свою чергу, свідчить про відсутність у них волевиявлення на їх укладення.

Посилаючись на викладене ТОВ Агрофірма ім. Довженка просило визнати недійсними угоди від 04 серпня 2015 року про дострокове розірвання договорів оренди земельних ділянок від 01 січня 2014 року, які укладені між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма ім. Довженка та скасувати рішення приватного нотаріуса Ганночки В. М. від 12 березня 2019 року про припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ Агрофірма ім. Довженка на вказані вище земельні ділянки.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року, у задоволенні позову ТОВ Агрофірма ім. Довженка відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позовні вимоги ТОВ Агрофірма ім. Довженка є необґрунтованими, оскільки у справі встановлено, що сторони добровільно, на власний розсуд, за взаємною згодою прийняли рішення про розірвання договорів оренди земельних ділянок від 04 серпня 2015 року і підстави для визнання їх недійсними відсутні.При цьому суди виходили із того, що позивач не надав доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення сторін на укладення цих угод, їх підроблення або підписання неуповноваженою особою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2021 року ТОВ Агрофірма ім. Довженка подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Диканського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року й ухвалити нове рішення у справі про задоволення позову.

Заявник посилається на те, що суд в оскаржуваних судових рішеннях застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Фактичні обставини у справі, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до державних актів на право приватної власності на землю серії ПЛ № № 053890, 028291, відповідачу ОСОБА_1 належать земельні ділянки площами 3,1157 га і 4,2187 га , які розташовані на території Надеждинської сільської ради Диканського району Полтавської області.

01 січня 2014 року між ОСОБА_1 (орендодавцем) та ТОВ Агрофірма ім. Довженка (орендарем) укладені договори оренди земельних ділянок, відповідно до яких орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування строком на десять років вказані вище земельні ділянки.

27 червня 2014 року право оренди вказаних земельних ділянок зареєстровано за ТОВ Агрофірма ім. Довженка державним реєстратором Реєстраційної служби Диканського РУЮ Полтавської області Журовим С. П., що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

04 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма ім. Довженка в особі генерального директора Скочка В. М. укладено угоди про розірвання договорів оренди землі від 01 січня 2014 року.

12 березня 2019 року на підставі угод про дострокове розірвання договорів оренди землі від 04 серпня 2015 року приватний нотаріус Ганночка О. В. зареєстрував факт припинення за ТОВ Агрофірма ім. Довженка права на оренду належних відповідачеві земельних ділянок, про що вніс відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Предметом розгляду у цій справі є вимоги ТОВ Агрофірма ім. Довженка про визнання недійсними угод від 04 серпня 2015 року про дострокове розірвання договорів оренди землі від 04 серпня 2015 року та скасування рішення приватного нотаріуса Ганночки О. В. від 12 березня 2019 року про припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ Агрофірма ім. Довженка на вказані вище земельні ділянки.

Правовими підставами для пред`явлення таких вимог є посилання позивача на положення частин першої - третьої статті 203, частину другу статті 207, частину першу статті 215, частину першу статті 216 ЦК України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випаду, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі врегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди укладається в письмовій формі і за бажанням сторін може бути посвідчено нотаріально.

Відповідно до частин першої - третьої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Частинами першою-третьоюстатті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди на підставі належних і допустимих доказів встановили обставини у справі, які свідчать про те, що сторони добровільно, на власний розсуд, за взаємною згодою прийняли рішення про розірвання договорів оренди землі від 01 січня 2014 року. Наведені позивачем правові підстави для визнання цих договорів недійсними не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки останній не надав доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення сторін на укладення цих угод, їх підроблення або підписання неуповноваженою особою.

На думку колегії суддів, такий висновок судів ґрунтується на повному з`ясуванні всіх обставин у справі та належній оцінці наявних у справі доказів.

У той же час такий висновок судів узгоджується з правовою позицією Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 02 листопада 2020 року у справі № 551/410/19 (провадження № 61-6092св20).

Посилання ТОВ Агрофірма ім. Довженка у касаційній скарзі на неврахування судами правової позиції, викладеної у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 920/330/18 є безпідставними, оскільки у наведеній заявником справі та у справі, яка переглядається, різні фактичні обставини та застосовані до них норми права.

Колегія суддів вважає, що у справі, яка розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права і зводяться до власної переоцінки позивачем встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Крім того, слід звернути увагу заявника на те, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Пономарьов проти України , Рябих проти Російської Федерації , Нєлюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних помилок.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма

ім. Довженка залишити без задоволення.

Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: О. С. Ткачук

А. А. Калараш

Є . В. Петров