Постанова

від 04.08.2021 по справі 367/4047/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2021 року м. Київ

Справа № 367/4047/18

Провадження № 22-ц/824/6338/2021

Резолютивна частина постанови оголошена 04 серпня 2021 року

Повний текст постанови складено 09 серпня 2021 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Журавльова Д.Д..

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 . ,

третя особа - Ірпінське районне відділення Акіонерного товариства Райфайзен Банк Аваль ,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Кравченко Вікторією Володимирівною, на рішення Ірпінського міського суду Київської області, ухваленого у складі судді Саранюк Л.П. 05 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Ірпінське районне відділення АТ Райффайзен Банк Аваль про розподіл майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з даним позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 22 листопада 1997 року Ірпінським м/виконкомом Київської області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1 ) та ОСОБА_4 , про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено актовий запис № 115.

Від спільного шлюбу подружжя має сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З січня 2017 року подружні стосунки між Позивачкою та Відповідачем припинилися, останні проживають окремо та спільного господарства не ведуть, що і стало причиною для звернення до суду про розірвання шлюбу.

Наразі, в Ірпінському міському суді Київської області перебуває цивільна справа № 367/20175/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Під час шлюбу подружжям було набуто у власність наступне нерухоме та рухоме майно:

- житловий будинок АДРЕСА_1 .

Спірний будинок був придбаний 30 листопада 2013 року, тобто в період коли подружжя перебувало у законному шлюбі, що підтверджується договором купівлі - продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Бовою Т.В., зареєстрований в реєстрі за №1629.

- транспортний засіб марки DAEWOO LANOS н.з. НОМЕР_1 , придбаний у власність 07 квітня 2009 року та реалізований 02 серпня 2017 року без згоди Позивачки, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит №31/10-2161 від 05 травня 2018 року.

Вищевказане майно було набуто подружжям у шлюбі за спільні кошти.

Кожен з подружжя був офіційно працевлаштований та мав стабільні високі доходи.

Спірний житловий будинок має загальну площу 84.4 кв. м. та житлову 53.3 кв. м.

Розташований на неприватизованій земельній ділянці розміром 0.0986 га, кадастровий номер 3210945900:01:003:0131.

Житловий будинок АДРЕСА_1 складається з наступних, приміщень:

- Веранди загальною площею 11.1 кв.м., допоміжної-11.1 кв.м;

- Житлової кімнати загальною площею 11.9 кв.м, житловою площею 11.9 кв.м;

- II- загальною площею 7.5 кв.м., житловою площею 7.5. кв.м.;

- II- загальною площею 18.7 кв.м., житловою площею 18.7 кв.м.;

- II- загальною площею 10.3 кв.м., житловою площею 10.3 кв.м.;

- II- загальною площею 4.9 кв.м., житловою площею 4.9 кв.м.;

- Кухні загальною площею 7.6 кв.м., допоміжною площею 7.6 кв.м.;

- Приміщення Передняя загальною площею 7.7 кв.м., допоміжною площею 7.7 кв.м.;

- Ванни загальною площею 4.7 кв.м., допоміжною площею 4.7 кв.м.;

що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду АДРЕСА_1 , виконаного 04 листопада 2011 року Ірпінським бюро технічної інвентаризації.

Вартість спірного будинку АДРЕСА_1 з надвірними спорудами складає 1 060 241, 00грн., що підтверджується звітом № 040218 про незалежну експертну оцінку майна виконаного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 від 04 березня 2018 року.

Транспортний засіб марки DAEWOO LANOS н.з. НОМЕР_1 був придбаний у власність та зареєстрований за ОСОБА_2 07 квітня 2009 року. 02 серпня 2017 року спірний автомобіль був знятий Відповідачем з обліку з метою реалізації. При цьому, спірний автомобіль був реалізований Відповідачем без згоди Позивачки, а кошти отримані від продажу транспортного засобу були витрачені Відповідачем на власний розсуд та не в інтересах сім`ї.

Дії Відповідача порушують законні права Позивачки та чинне законодавство України, зокрема ст.65 СК України.

Позивачці невідомо за яку суму був відчужений спірний автомобіль, оскільки остання не знала про намір чоловіка продати транспортний засіб та на момент здійснення правочину подружжя проживало окремо.

Разом з тим, продаж спірного автомобіля унеможливило проведення об`єктивної оцінки його вартості. А тому, при визначенні ринкової вартості спірного автомобіля, сторона Позивача керувалась відомостями з інтернет джерела на автомобілі такої ж марки ІНФОРМАЦІЯ_2,ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4),

Відтак середня ринкова вартість автомобіля марки DAEWOO LANOS складає (80 941 +109636+83552) :3= 91 376 грн.

У зв`язку з вищевикладеним просила суд визнати будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнати транспортний засіб марки DAEWOO LANOS н.з. НОМЕР_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..

Розподілити нерухоме майно між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах:

- визнати за ОСОБА_1 право власності в частині 50% на будинок АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_2 право власності в частині 50% на будинок АДРЕСА_1 ;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 45 688 грн., у якості компенсації за реалізований транспортний засіб марки DAEWOO LANOS н.з. НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа: Ірпінське районне відділення АТ Рвйффайзен Банк Аваль про розподіл майна подружжя. Свої вимог мотивує тим, що дійсно під час перебування у шлюбі ним разом з ОСОБА_1 придбано 30.11.2013 житловий будинок АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого хватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Бовою Т.В., реєстрованого в реєстрі за №1629.

Оскільки вказане майно набуте в шлюбі, то відповідно до ст. 60 СК України належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності і являється об`єктом права спільної суміної власності. Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Вказане майно відповідно до ст. 71 СК України ділиться між подружжям в натурі. Якщо дружина чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Із огляду на вказане вище правове обґрунтування він вважає, що придбаний з ОСОБА_1 в шлюбі спірний будинок АДРЕСА_1 є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, кожен з них має рівну частку та має право на вільне розпорядження належною йому часткою подружнього майна та в судовому порядку має бути розділений в рівних частинах і за кожним із них повинно бути визнано право власності на 1/2 частину.

Щодо визнання автомобіля марки Деу-Ланос д.н.з. НОМЕР_1 спільною сумісною власністю подружжя, його розподілу та стягненням з нього 1/2 частини вартості автомобіля, зазначає, що вказаний автомобіль був придбаний ним за винагороду, отриману в результаті виграшу в 495 тиражі державної лотереї Лото-Забава в сумі 100 000 грн. в 2009 році, тобто відповідно до ст. 57 СК України є його особистою приватною власністю, а позивачка ОСОБА_1 жодних дій щодо сприяння його одержанню не вчиняла. Вказаний автомобіль ним був відчужений іншій особі 01.08.2017 за довіреністю в той час, коли вони з позивачкою однією сім`єю не проживали та з її відома. Тому в цій частині, вважає, що позивачці необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім того, в період шлюбу вони з позивачкою не тільки мали доходи за місцем роботи, але й користувалися коштами за кредитними договорами, укладеними ним в інтересах сім`ї з відома та згодою позивачки №010/1030/82/0021795 від 28.09.2010 з Публічним акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль в особі начальника Ірпінського районного відділення Потурнак С.А. та в особі заступника начальника Ірпінського районного відділення Карпенко Т. І., згідно з умовами якого Банк встановив розмір ліміту кредитування 14 000 грн. з 28.09.2010 по 28.09.2012 за тарифним планом щодо ведення карткового рахунку. Надалі були укладені додаткові угоди 19.08.2011 №014/1030/82/0051407, 20.09.2012 №010/1030/82/0021795, 28.09.2014 №014/1030/82/0321009, 13.01.2014 №014/1030/82/0265842 з новими розмірами кредитних ліній та тарифним планом ведення карткового рахунку, станом на сьогоднішній день заборгованість за вказаним вище кредитним договором №010/1030/82/0021795 зід 28.09.2010 з лімітом кредитування 50 000 грн. складає 49 908, 51 грн., що підтверджується кредитними договорами, довідкою банка, відомостями банка щодо руху грошових коштів, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Вказує, що оскільки подружні стосунки між ними припинені в січні 2017 року, а ним на виконання вказаних договорів були сплачені кошти на суму 47 141,49 грн., то позивачка має сплатити йому 1/2 частину понесених ним витрат в сумі 23 570,90 грн. та вирішити питання щодо подальшого виконання кожним із сторін зобов`язання по сплаті кредиту, для чого зобов`язати Ірпінське районне відділення ПАТ Райффайзен Банк Аваль внести зміни та доповнення до договору №010/1030/82/0021795 від 28.09.2010 р. щодо окремої сплати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми кредиту в рівних частинах.

З відома та за згодою позивачки ОСОБА_1 був укладений договір в інтересах сім`ї про надання банківських послуг у сфері кредитування №014/1030/82/0420114 від 29.08.2016 між ним та ПАТ Райффайзен Банк Аваль в особі начальника Ірпінського районного відділення Потурнак С.А. та в особі заступника начальника Ірпінського районного відділення Тимошенко Т.П., за яким банк надав кредит в сумі 57 231,59 грн. з 29.08.2016 по 29.08.2022 з тарифним планом погашення кредиту в сумі 1921,88 грн. щомісяця, що підтверджується вказаним договором, довідкою банку, за якою заборгованість за вказаним договором складає 50 703,19 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Вказує, що оскільки подружні стосунки між ними припинені в січні 2017 року, а ним на виконання вказаного договору були сплачені кошти на суму 36 515,72 грн., то позивачка має сплатити йому 1/2 частину понесених ним витрат в сумі 18 257,86 грн. та вирішити питання щодо подальшого виконання кожним із сторін зобов`язання по сплаті кредиту, для чого зобов`язати Ірпінське районне відділення ПАТ Райффайзен Банк Аваль внести зміни та доповнення до договору №014/1030/82/0420114 від 29.08.2016 щодо окремої сплати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми кредиту в рівних частинах.

У зв`язку з вищевикладеним просив суд визнати будинок

АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розділити вказаний будинок між подружжям пополам, визнавши за кожним із них право власності на 1/2 частину за кожним. В частині визнання автомобіля марки Деу-Ланос д.н.з. НОМЕР_1 подружнім майном, його розподіл та стягнення компенсації - відмовити.

Визнати зобов`язання за кредитними договорами №010/1030/82/0021795 від 28.09.2010 з Публічним акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль в особі начальника Ірпінського районного відділення Потурнак С.А. та в особі заступника начальника Ірпінського районного відділення Карпенко Т.І., ОСОБА_7 19.08.2011 №014/1030/82/0051407, 20.09.2012 №010/1030/82/0021795, 28.09.2014 №014/1030/82/0321009, 13.01.2014 №014/1030/82/0265842, №014/1030/82/0420114 від 29.08.2016 спільною власністю подружжя, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , 1/2 частину витрат, понесених ОСОБА_2 в рахунок погашення кредиту за вищевказаними кредитними договорами в сумі 41 828,76 грн. (18 257,86+23 570,90).

Зобов`язати Ірпінське районне відділення ПАТ Райффайзен Банк Аваль внести зміни та доповнення до вказаних вище договорів щодо окремої сплати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми кредиту в рівних частинах.

Стягнути з ОСОБА_1 на його користь судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5 719,49 грн.

Також під час розгляду даної справи позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 було подано доповнюючу зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , третя особа: Ірпінське районне відділення АТ Райффайзен Банк Аваль про розподіл майна подружжя. Свої вимоги мотивує тим, що в період шлюбу вони з позивачкою не тільки мали доходи за місцем роботи, але й користувалися коштами за кредитним договорами, укладеними ним в інтересах сім`ї з відома та згодою позивачки №010/1030/82/0021795 від 28.09.2010 р. з Публічним акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль в особі начальника Ірпінського районного відділення Потурнак Світлани Анатоліївни та в особі заступника начальника Ірпінського районного відділення Карпенко Т. І., згідно з умовами якого Банк встановив розмір ліміту кредитування 14 000,00 грн. з 28.09.2010 по 28.09.2012 за тарифним планом щодо ведення карткового рахунку. Надалі були укладені додаткові угоди 19.08.2011 №014/1030/82/0051407, 20.09.2012 №010/1030/82/0021795, 28.09.2014 №014/1030/82/0321009, 13.01.2014 №014/1030/82/0265842 з новими розмірами кредитних ліній та тарифним планом ведення карткового рахунку, станом на сьогоднішній день заборгованість за вказаним вище кредитним договором №010/1030/82/0021795 зід 28.09.2010 з лімітом кредитування 50 000 грн. складає 49 908, 51 грн., що підтверджується кредитними договорами, довідкою банка, відомостями банка щодо руху грошових коштів, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Оскільки подружні стосунки між ними припинені в січні 2017 року, а ним на виконання вказаних договорів були сплачені кошти на суму 63 703,76 грн., то позивачка має сплатити йому 1/2 частину понесених ним витрат в сумі 31 851,88 грн. та вирішити питання щодо подальшого виконання кожним із сторін зобов`язання по сплаті кредиту, для чого зобов`язати Ірпінське районне відділення ПАТ Райффайзен Банк Аваль внести зміни та доповнення до договору №010/1030/82/0021795 від 28.09.2010 р. щодо окремої сплати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми кредиту в рівних частинах.

З відома та за згодою позивачки ОСОБА_1 був укладений договір в інтересах сім`ї про надання банківських послуг у сфері кредитування №014/1030/82/0420114 від 29.08.2016 між ним та ПАТ Райффайзен Банк Аваль в особі начальника Ірпінського районного відділення Потурнак С.А. та в особі заступника начальника Ірпінського районного відділення Тимошенко Т.П., за яким банк надав кредит в сумі 57 231,59 грн. з 29.08.2016 по 29.08.2022 з тарифним планом погашення кредиту в сумі 1921,88 грн. щомісяця, що підтверджується вказаним договором, довідкою банку, за якою заборгованість за вказаним договором складає 50 703,19 грн.

Вказує, що пізніше ним на виконання вказаного кредитного договору була сплачена заборгованість в сумі 50 703,19 грн. та вказаний кредит погашений. Позивачка має йому сплатити ще додатково за вказаним кредитним зобов`язанням 1/2 частину сплачених ним коштів в сумі 25 351,60 грн., а всього 57 203,48 грн.

Оскільки подружні стосунки між ними припинені в січні 2017 року, в ним на виконання вказаного договору були сплачені кошти на суму 50 703,19 грн. і кредит був повністю погашений, то позивачка має сплатити йому 1/2 частину понесених ним витрат в сумі 25 351,60 грн.

У зв`язку з вищевикладеним просив суд визнати будинок

АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розділити вказаний будинок між подружжям пополам, визнавши за кожним із них право власності на 1/2 частину за кожним. В частині визнання автомобіля марки Деу-Ланос д.н.з. НОМЕР_1 подружнім майном, його розподіл та стягнення компенсації - відмовити.

Визнати зобов`язання за кредитними договорами №010/1030/82/0021795 від 28.09.2010 з Публічним акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль в особі начальника Ірпінського районного відділення Потурнак Світлани Анатоліївни та в особі заступника начальника Ірпінського районного відділення Карпенко Тетяни Іванівни, ОСОБА_7 19.08.2011 №014/1030/82/0051407, 20.09.2012 №010/1030/82/0021795, 28.09.2014 №014/1030/82/0321009, 13.01.2014 №014/1030/82/0265842, №014/1030/82/0420114 від 29.08.2016 спільною власністю подружжя, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину витрат, понесених ОСОБА_2 в рахунок погашення кредиту за вищевказаними кредитними договорами в сумі 57 203,48 грн. (31 851,88 +25 351,60).

Зобов`язати Ірпінське районне відділення ПАТ Райффайзен Банк Аваль внести зміни та доповнення до вказаних вище договорів щодо окремої сплати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми кредиту в рівних частинах.

Стягнути з ОСОБА_1 на його користь судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5 719,49 грн.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..

Розподілено нерухоме майно між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах:

- визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 ;

- визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2 879,05 грн.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 - задоволено у повному обсязі.

Визнано зобов`язання за кредитними договорами №010/1030/82/0021795 від 28.09.2010 з Публічним акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль в особі начальника Ірпінського районного відділення Потурнак Світлани Анатоліївни та в особі заступника начальника Ірпінського районного відділення Карпенко Тетяни Іванівни, ОСОБА_7 19.08.2011 №014/1030/82/0051407, 20.09.2012 №010/1030/82/0021795, 28.09.2014 №014/1030/82/0321009, 13.01.2014 №014/1030/82/0265842, №014/1030/82/0420114 від 29.08.2016 спільною власністю подружжя, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину витрат, понесених ОСОБА_2 в рахунок погашення кредиту за вищевказаними кредитними договорами в сумі 57 203,48 грн. (31 851,88 +25 351,60).

Зобов`язано Ірпінське районне відділення ПАТ Райффайзен Банк Аваль внести зміни та доповнення до вказаних вище договорів щодо окремої сплати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми кредиту в рівних частинах.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 5 719,49 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, представником ОСОБА_1 , адвокатом Кравченко В.В. подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області в частині задоволення зустрічних позовних вимог та відмови у визнанні автомобіля марки Деу-Ланос д.н.з. НОМЕР_1 спільною сласністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації за реалізований транспортний засіб Деу-Ланос д.н.з. НОМЕР_1 в сумі45688 грн.00 коп. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати автомобіль марки Деу-Ланос д.н.з. НОМЕР_1 спільною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за реалізований транспортний засіб Деу-Ланос д.н.з. НОМЕР_1 в сумі 45688 грн.00 коп., а в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилался на те, що суд першої інстанції однобічно підійшов до розгляду справи, не врахував при ухваленні рішення істотні обставини справи, не надав належної оцінки доказам, наявним в мактеріалах справи, дійшов до суперечливих висновків, а також невірно застосував норми права до спірних правовідносин.

В іншій частині рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 лютого 2021 року не оскаржується, а тому відповідно до правил частини першої статті 367 ЦПК України в апеляційному порядку не перевіряється.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Северин Я.В. підтримали доводи апеляційної скарги.

Відповідач ОСОБА_2 та третя особа Ірпінське районне відділення Акіонерного товариства Райфайзен Банк Аваль в судове засідання не з`явилися.

Від представника третьої особи адвоката Дьоміної Н.Ю. надійшла заява, в якій вона заперечувала проти задоволення зустрічних позовних вимог в частині визнання зобов`язань за кредитними договорами спільною власністю подружжя та зобов`язання внести зміни та доповнення до кредитних договорів щодо окремої сплати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми кредиту в рівних частинах та просила в даній частині зустрічних позовних вимог відмовити.

Колегія суддів враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов`язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.

Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення ОСОБА_2 та Ірпінське районне відділення АТ Райфайзен Банк Аваль про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і захистити свої права.

За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов`язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.

Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

За таких обставин, обставин апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 та Ірпінського районного відділення АТ Райфайзен Банк Аваль .

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в частині відмови у поділі автомобіля аз позовом ОСОБА_1 та в частині задоволених зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання спільними зобов`язань за кредитними договорами та внесення змін до кредитних договорів не відповідає.

Відповідно до ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до п.п. 22-25 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя №11, від 21 грудня 2007 року поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

П.23 передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову в частині визнання транспортного засобу марки DAEWOO LANOS н.з. НОМЕР_1 спільною сумісною власністю подружжя та компенсації половини його вартості в розмірі 45 688 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивачка ОСОБА_1 жодних дій щодо сприяння його одержанню не вчиняла.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом з Всеукраїнської лотерейної газети Азарт від МСЛ випуск № 05 (590) 02.02.2009 ОСОБА_8 виграв 100 000,00 грн. Також на підтвердження виграшу в матеріалах справи міститься Свідоцтво видане на ім`я ОСОБА_2 в тому, що він виграв у 495 тиражі державної лотереї Лото-Забава і отримав виграш в полюванні за грошима у сумі 100 000,00 грн.

В судовому засіданні було встановлено, що за грошові кошти отримані за виграш у 495 тиражі державної лотереї Лото-Забава відповідач ОСОБА_2 придбав автомобіль марки DAEWOO LANOS державний номер НОМЕР_1 .

Згідно Довіреності від 01.08.2017 посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Храмовою О.М. відповідач ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_9 розпоряджатися (зняти з обліку у відповідному Сервісному центрі МВС України, продати, страхувати) належний йому згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 , виданого Ірпінським МРЕВ ДАІ у Київській області 07 квітня 2009 року автомобіль марки DAEWOO LANOS державний номер НОМЕР_1 .

В подальшому вказаний транспортний засіб відповідачем ОСОБА_2 було продано.

Згідно ч.3 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.

Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя №11, від 21 грудня 2007 року не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони перебували в шлюбі з 22 листопада 1997 року по 15 липня 2019 року, при цьому суд першої інстанції встановив, що сторони припинили подружні стосунки з січня 2017 року.

Зі змісту положень глав 7 та 8 Сімейного кодексу України, власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені в ст.ст.60-63,68 СК України, за приписами яких будь-яке майно (крім речей індивідуального користування та речей, які виключені з цивільного обороту), набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження цим майном, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Конструкція норми ст.60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний обєкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено ч.3 ст.61 СК України, згідно з якою якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сімї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що лотерейний білет як до проведення тиражу, так і після нього, якщо він придбаний за спільні кошти подружжя, належить до спільного майна подружжя. Тому і виграш буде спільною сумісною власністю незалежно від того, хто з подружжя купив і заповнив білет(ч.З ст. 61 СК України).

Закон України Про державні лотереї в Україні встановлює основні засади державного регулювання лотерейної сфери. В ст. 1 Закону зазначено, що лотерея - це масова гра, незалежно від її назви, умовами проведення якої передбачається розіграш призового (виграшного) фонду між її гравцями і перемога в якій має випадковий характер. Миттєва лотерея - лотерея, в якій інформація, яка дозволяє визначити виграшні лотерейні білети, закладається випадковим характером на стадії їх виготовлення, тобто до розповсюдження серед гравців лотереї. При проведенні миттєвої лотереї гравець може безпосередньо після внесення ставки визначити, чи є його лотерейний білет або інший засіб, який дозволяє засвідчити участь у грі, виграшним чи ні. Приз (виграш) - кошти, майно, майнові чи немайнові права, які підлягають виплаті (видачі) гравцю у разі його виграшу в державну лотерею відповідно до оприлюднених умов її проведення. Лотерейний білет - документ встановленої умовами проведення лотереї форми, виготовлений відповідно до вимог законодавства, наявність якого засвідчує внесення гравцем лотереї ставки і надає право одержати приз відповідно до умов проведення лотереї. Гравець - фізична особа, яка досягла 18 років та за власним бажанням бере участь у розігруванні призів згідно з умовами проведення державної лотереї.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що виграні 02 лютого 2009 року Валерієм Варес 100 00,00 грн. у 495 тиражі державної лотереї Лото-Забава за які було придбано відповідачем ОСОБА_2 автомобіль марки DAEWOO LANOS державний номер НОМЕР_1 . у відповідності до ст. 74 СК України є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. (ч. 1 ст. 71 СК України).

За правилами ч.1-3, ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Згідно Довіреності від 01.08.2017 посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Храмовою О.М. відповідач ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_9 розпоряджатися (зняти з обліку у відповідному Сервісному центрі МВС України, продати, страхувати) належний йому згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 , виданого Ірпінським МРЕВ ДАІ у Київській області 07 квітня 2009 року автомобіль марки DAEWOO LANOS державний номер НОМЕР_1 .

В подальшому вказаний транспортний засіб відповідачем ОСОБА_2 було продано.

Згідно ст. 65 СК України, для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Отже, згода одного з подружжя на відчуження цінного спільного сумісного майна має бути надана в письмовій формі .

Як наголошує п.30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , у випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використання його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Оскільки відповідач розпорядився автомобілем на власний розсуд без письмової згоди позивача, в силу наведених законодавчих норм остання має право на грошову компенсацію 1/2 вартості спірного автомобіля.

Позивачці невідомо за яку суму був відчужений спірний автомобіль, оскільки остання не знала про намір чоловіка продати транспортний засіб та на момент здійснення правочину подружжя проживало окремо.

Разом з тим, продаж спірного автомобіля унеможливило проведення об`єктивної оцінки його вартості. А тому, при визначенні ринкової вартості спірного автомобіля, сторона Позивача керувалась відомостями з інтернет джерела на автомобілі такої ж марки ІНФОРМАЦІЯ_2,ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_4),

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21.12.2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду в постанові від 03 травня 2018 року у справі 755/20923/14-ц, при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів, витребування цього майна у третіх осіб з підстав його відчуження без письмової згоди одного з подружжя суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна.

Оскільки відповідач самостійно розпорядився автомобілем, незважаючи на необхідність отримання відповідно до положень ст. 65 СК України письмової згоди на відчуження такого цінного майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, без згоди позивача на це і не в інтересах сім`ї, то вартість відчуженого автомобіля має бути врахована при поділі майна подружжя, а позивач має право на компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля.

Визначаючи розмір грошової компенсації 1/2 вартості автомобіля, колегія суддів приймає до уваги наданий позивачкою розрахунок середньої вартості транспортного засобу.

Середня ринкова вартість автомобіля марки DAEWOO LANOS складає (80 941 +109636+83552) :3= 91 376 гривень. Відтак, компенсація за реалізований транспортний засіб складає 45688 гривень.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що боргові зобов`язання за Кредитним договором №010/1030/82/0021795 від 28.09.2010, додатковими угодами 19.08.2011 №014/1030/82/0051407, 20.09.2012 №010/1030/82/0021795, 28.09.2014 №014/1030/82/0321009, 13.01.2014 №014/1030/82/0265842 та Договором про надання банківських послуг у сфері кредитування №014/1030/82/0420114 від 29.08.2016 укладені в інтересах сім`ї під час перебування сторін у шлюбі були погашені відповідачем ОСОБА_2 , та є об`єктом спільної сумісної власності.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.65 СК України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою подружжя. Дружина, чоловік має право звернекння до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації має бути нотаріально засвідчена.

Як уже зазначалось, судом встановлено, що сторони з січня 2017 року припинили подружні стосунки, стали проживати окремо, спільного господарства не вели, спільного бюджету не мали. Після припинення подружніх стосунків, кредитна картка залишилась у ОСОБА_2 , який відповідно до історії покартковому рахунку за період з січня 2017 року по 30 червня 2017 року, з 01 липня 2017 року по 31 грудня 2017 року, з 01 січня 2018 року по 30 липня 2018 року, самостійно збільшував ліміт на ній та користувався кредитними коштами.

Доказів, у розумінні ст. ст. 76-81 ЦПК України, ОСОБА_2 на підтвердження використання отриманих коштів в інтересах сім`ї, суду не надано.

Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання про скасування рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 376 ЦПК України, в частині відмови у поділі автомобіля та задоволення зустрічних позовних вимог, в частині визнання спільними зобов`язань за кредитними договорами та внесення змін до кредитних договорів та ухвалення нового судового рішення в цій частині про стягнення компенсації за реалізований транспортний засіб та про відмову в задоволенні зустрічних позовних ОСОБА_2 про визнання спільними зобов`язань за кредитними договорами та внесення змін до кредитних договорів

Керуючись ст.ст.268, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кравченко Вікторією Володимирівною- задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 лютого 2021 року в частині відмови в поділі автомобіля та в частині задоволення зустрічних вимог ОСОБА_2 про визнання спільними зобов`язань за кредитними договорами та внесення змін до кредитних договорів скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) компенсацію за реалізований транспортний засіб автомобіль марки LANOS державний номерний знак НОМЕР_1 45688 гривень.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання спільними зобов`язань за кредитними договорами та внесення змін до кредитних договорів - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна