Рішення

від 04.08.2021 по справі 380/7731/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/7731/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2021 року зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Роздіна Ю.Н.,

представників позивача Кремінця М.М., Сенюри І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Сокальської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Стенятинської сільської ради Сокальського району Львівської області код ЄДРПОУ 04370892, місцезнаходження: 80024, Львівська обл., Сокальський р-н, с. Стенятин, вул. Центральна, 115, в якій позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 28.10.2020, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Стенятинської сільської ради Сокальського району Львівської області "Про відмову громадянці ОСОБА_1 в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку та господарських будівель на території АДРЕСА_1 " від 17.07.2020 № 471;

- зобов`язати Стенятинську сільську раду Сокальського району Львівської області затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 для обслуговування житлового будинку та господарських будівель на території АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 28.09.2020 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 11.11.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, суд прийняв до провадження заяву позивача про уточнення позовних вимог.

Ухвалою від 01.03.2021 суд допустив заміну відповідача у справі Стенятинську сільську раду Сокальського району Львівської області її правонаступником Сокальською міською радою.

Ухвалою від 19.05.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Стенятинської сільської ради Сокальського району Львівської області позивачу протиправно відмовлено в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку та господарських будівель на території АДРЕСА_1 . Підставою для прийняття вказаного рішення стала відсутність підписів користувачів суміжних земельних ділянок в акті приймання-передачі межових знаків та порушення межі земель забудови села Стенятин згідно з генеральним планом. Вказані підстави, на думку позивача, не відповідають приписам статті 186 Земельного кодексу України, та жодним чином не підтверджені.

Позивач звертає увагу на те, що відповідно до вимог пункту 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 №376, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання. Відтак, погодження меж земельної ділянки є допоміжною стадією в процесі виготовлення землевпорядної документації та складовою кадастрової зйомки відповідно до статті 198 Земельного кодексу України. Тому відсутність підписів користувачів суміжних земельних ділянок не може бути підставою для відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Позивач зазначає, що нею вживались заходи для погодження меж земельної ділянки з сусідами, зокрема їм направлявся адвокатський запит з пропозицією висловити свої зауваження щодо меж земельної ділянки. Проте, відповіді на вказаний запит позивач так і не отримала. Також в оскарженому рішенні не зазначено, в чому саме полягає порушення позивачем межі земель забудови села Стенятин згідно з генеральним планом.

В уточненій позовній заяві позивач спростовує доводи відповідача про порушення нею меж села Стенятин. Наданий відповідачем аркуш з кресленнями не містить обов`язкових реквізитів та не може буди належним доказом у справі. Інших документів, які б підтверджували порушення позивачем меж села Стенятин, відповідач не надав.

Також позивач зазначає, що згідно з відповіддю Сокальського управління водного господарства від 23.09.2020 №10 за адресою АДРЕСА_1 не знаходиться жодних елементів меліоративної мережі та жодних водних каналів за вказаною адресою управлінням не обслуговується, а також не перебуває в іншого суб`єкта на балансі. Відтак, на думку позивача, доводи Стенятинської сільської ради про існування водовідвідного каналу, який перешкоджає погодженню проекту спірної земельної ділянки, є безпідставними.

Позивач стверджує, що непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови у затвердженні технічної документації, за умови правомірності дій кожного з землекористувачів. Позивач впродовж кількох років намагається погодити межі земельної ділянки з землекористувачами сусідніх ділянок, проте безрезультатно.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заву, в якому проти задоволення позову заперечує. Відзив обґрунтований тим, що до заяви про погодження меж земельної ділянки представник подав ескіз плану земельної ділянки, погодження якого нормативно не передбачено. Водночас, позивач не надала жодного документа, складеного відповідно до вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 №376. Технічна документація, виготовлена ПП Рокос на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , не відповідає вимогам вказаної інструкції, оскільки межі земельної ділянки не погоджені з сусідніми землекористувачами, межі поворотних точок не закріплені на місцевості, а також порушено межі забудови с.Стенятин.

У відповіді на відзив позивач зазначила, що нею вжиті всі можливі заходи щодо погодження меж земельної ділянки, проте таке не відбулося з незалежних від неї причин. Позивач позбавлена можливості самостійно вирішити вказане питання.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали. Просили суд позов задовольнити повністю.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час і місце його проведення. Клопотань про розгляд справи без участі представника відповідача до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Стенятинської сільської ради від 11.05.2018 №247 позивачу надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_1

02.11.2018 представник позивача звернувся до сільського голови с.Стенятин з адвокатським запитом №01, в якому просив погодити межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 , позначеної на плані. До вказаного запиту представник позивача додав ескіз плану земельної ділянки, виготовлений спеціалізованою організацією ПП Рокос .

02.11.2018 представник позивача направив гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , адвокатські запити №02, №03, в яких просив погодити межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 та, в разі наявності зауважень, висловити їх у письмовій формі.

У матеріалах справи є заява гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , адресована Стенятинській сільській раді (без дати і номера), в якій останні висловлюють незгоду з приватизацією позивачем спірної земельної ділянки.

У відповіді виконавчого комітету Стенянської сільської ради від 09.11.2018 №440 зазначено про необхідність погодження технічної документації з сусідами. Щодо існування документації меліоративного каналу біля будинковолодіння ОСОБА_1 , то інформація щодо нього відсутня, оскільки такий побудований кінці минулого століття колишнім колгоспом.

З викопіювання з генплану с.Стенятин вбачається, що попри ділянку АДРЕСА_1 проходить водовідвідний канал (а.с.38).

Згідно з відповіддю Сокальського управління водного господарства від 22.08.2019 №08/206 водовідвідний канал, який знаходиться по АДРЕСА_1 призначений для відведення води з сільськогосподарських угідь і захисту від підтоплення житлових будинків під час проходження повеней і дощових паводків.

У відповідях Сокальського управління водного господарства від 04.09.2020 №09/437, від 29.09.2020 №09/472 зазначено, що за адресою АДРЕСА_1 не знаходиться жодних елементів меліоративної мережі та жодних водних каналів за вказаною адресою управлінням не обслуговується, а також не перебуває в іншого суб`єкта на балансі. Документації щодо технічного призначення каналу в управлінні водного господарства немає.

07.02.2019 представник позивача повторно звернувся з адвокатським запитом №04 до сільського голови с.Стенятин, в якому просив повторно погодити межі земельної ділянки, а також зобов`язати земельну комісію Стенятинської сільської ради узгодити земельні межі будинковолодіння ОСОБА_1 із суміжними будинковолодільцями.

У відповіді від 06.05.2019 №148 сільський голова повідомив представника позивача, що на його запит буде направлена відповідна комісія для погодження меж земельної ділянки.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 у справі №1.380.2019.005055 визнано протиправною бездіяльність Стенятинської сільської ради Сокальського району Львівської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку та господарських будівель від 24.04.2019 та зобов`язано повторно розглянути вказану заяву.

Рішення Стенятинської сільської ради Сокальського району Львівської області "Про відмову громадянці ОСОБА_1 в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку та господарських будівель на території АДРЕСА_1 " від 17.07.2020 № 471. Підставою для відмови зазначено: невідповідність вимогам законів та прийнятим відповідно до них нормативно-правових актів, містобудівної документації, а саме відсутність підписів користувачів суміжних земельних ділянок в акті приймання-передачі межових знаків та порушення меж земель забудови села Стенятин згідно з генеральними планами.

29.08.2020 представник позивача звернувся до Стенятинської сільської ради з адвокатським запитом №08, в якому просив надати вмотивовану та підтверджену документами відповідь, в чому саме полягає порушення позивачем меж села Стенятин.

Згідно з відповіддю Стенятинської сільської ради від 11.09.2020 №277 порушення меж забудови полягає в тому, що відповідно до Генплану межа забудови проходила по огорожі гр. ОСОБА_1 . На час виконання наказу Державного комітету України по земельних ресурсах №10 від 15.02.1993 землевпорядниками складалися абриси, згідно яких ширина забудови становила 21 метр. Земельною комісією від 27.06.2018 виявлено, що ширина забудови по огорожі з того часу збільшилась до 25 метрів, тому площа збільшилась орієнтовно на 0,02 га.

В адвокатському запиті від 25.09.2020 №11 представник позивача просив надати йому належним чином завірені викопіювання з Генерального плану села Стенятин.

Згідно з відповіддю відділу містобудування та архітектури Сокальської районної державної адміністрації від 02.10.2020 №73/14-14 з вказаним Генеральним планом можна ознайомитися на веб-сайті Геопорталу містобудівного кадастру Львівської області.

29.08.2020 представник позивача звернувся з адвокатським запитом №07 до Стенятинської сільської ради, в якій просив надати документацію, яка підтверджує розміри земельної ділянки, право на приватизацію якої отримала позивач.

Згідно з відповіддю Стенятинської сільської ради від 11.09.2020 №276 землевпорядна документація не виготовлялась, натомість землевпорядники проводили заміри і виготовляли абриси земельних ділянок для обслуговування земельних ділянок.

Актом постійної комісії від 22.05.2020, складеним за зверненням ОСОБА_1 від 15.05.2020, встановлено факт самовільного захоплення земель комунальної власності позивачем.

Не погоджуючись з рішенням Стенятинської сільської ради Сокальського району Львівської області "Про відмову громадянці ОСОБА_1 в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку та господарських будівель на території АДРЕСА_1 " від 17.07.2020 № 471 позивач звернулася з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, зазначеним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (частина друга статті 4 ЗК України).

Відповідно до пункту б статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Статтею 40 ЗК України визначено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

За змістом пункту б частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування ( частини 1, 2 статті 116 ЗК України).

Позивач є власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, право власності на який зареєстроване за нею в установленому законом порядку, і цей житловий будинок розташований на земельній ділянці, яку позивач бажає отримати у власність.

Частиною першою статті 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

За змістом частини другої статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Пунктом 3 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 07.07.2011 №3613-VI Про Державний земельний кадастр (далі - Закон України №3613-VI) установлено, що у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Такий кадастровий номер є чинним з моменту його присвоєння.

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою, а також відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування врегульовані Законом України від 22.05.2003 № 858-IV Про землеустрій (далі - Закон України №858-IV).

Відповідно до статті 25 Закону України № 858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. До видів документації із землеустрою належать, зокрема: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

Статтею 1 Закону України № 858-IV визначено, що технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Питання розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) врегульоване нормами статті 55 Закону України №858-IV.

Згідно із статтею 55 Закону України №858-IV встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка (частини четверта та шоста статті 55 Закону України №858-IV).

За нормами частини восьмої статті 55 Закону України № 858-IV у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Водночас частина дев`ята статті 55 Закону України № 858-IV передбачає, що якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельної ділянки державної чи комунальної власності у власність чи користування, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано, така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку без надання дозволу Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 10 вказаної статті 55 Закону України № 858-IV технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом); г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем; ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території); д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані); ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт; з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів); и) кадастровий план земельної ділянки; і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок є кадастровою зйомкою (частина перша статті 198 ЗК України).

Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану (частина друга статті 198 ЗК України).

Отже, погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, на підставі якої орган місцевого самоврядування, реалізуючи власну компетенцію, приймає рішення про передачу громадянам безоплатно земельних ділянок у власність та затверджує документацію. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, вказаним Законом ( статті 30 Закону України № 858-IV).

Умови погодження і затвердження документації із землеустрою визначені статтею 186 ЗК України.

Відповідно до положень частини чотирнадцятої статті 186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності.

Частиною першою статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон України №280/97-ВР) визначено, що питання регулювання земельних відносин відповідно до закону вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до статті 59 Закону України №280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Як передбачено частиною 17 статті 186 ЗК України підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

З оскарженого рішення Стенятинської сільської ради Сокальського району Львівської області, підставою відмови у погодженні документації вказано на відсутність погодження меж суміжних землекористувачів та порушення меж забудови села Стенятин.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за №391/17686 (далі - Інструкція № 376).

Відповідно до пункту 2.8 Інструкції №376 технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) містить, зокрема, акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Додатком № 2 до Інструкції №376 встановлено форму акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Форма вказаного документа передбачає погодження меж із власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок у вигляді заявлення ними про відсутність претензій до існуючих меж, що має стверджуватися їх підписами в кінці акта.

Згідно з пунктом 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Нормами вказаного пункту також передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

За даними кадастрового плану земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що міститься в матеріалах Технічної документації, поряд із земельною ділянкою позивача знаходяться земельні ділянки гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 .

У матеріалах технічної документації відсутні підписи користувачів суміжних земельних ділянок.

У матеріалах справи є заява гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , адресована Стенятинській сільській раді (без дати і номера), в якій останні висловлюють незгоду з приватизацією позивачем спірної земельної ділянки.

02.11.2018 представник позивача направив гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , адвокатські запити №02, №03, в яких просив погодити межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 та, в разі наявності зауважень, висловити їх у письмовій формі.

Відповіді на вказаний запит представник позивача не отримав.

07.02.2019 представник позивача повторно звернувся з адвокатським запитом №04 до сільського голови с.Стенятин, в якому просив повторно погодити межі земельної ділянки, а також зобов`язати земельну комісію Стенятинської сільської ради узгодити земельні межі будинковолодіння ОСОБА_1 із суміжними будинковолодільцями.

Суд встановив, що погодження земельних меж будинковолодіння ОСОБА_1 із суміжними будинковолодільцями так і не відбулося.

Суд зазначає, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки, яка знаходиться поза межами населеного пункту, із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (територіальним органом Держгеокадастру в районах (містах) в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №545/1149/17.

Суд враховує, що позивач неодноразового вживала заходів щодо погодження меж спірної земельної ділянки з суміжними будинковолодільцями, проте таке не відбулося з незалежних від неї причин. Тому факт відсутності підписів користувачів суміжних земельних ділянок в акті приймання-передачі межових знаків не може бути підставою для відмови в затвердженні технічної документації із землеустрою без аналізу причин та мотивів відмови в такому підписанні.

Суд зазначає, що відповідач безпідставно не аналізував мотивів відмови користувачів суміжних земельних ділянок в акті приймання-передачі межових знаків, а відтак, неналежно розглянув заяву громадянки ОСОБА_1 від 24.04.2019 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських будівель на території АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4624887200:08:011.

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем меж земель забудови села Стенятин згідно з генеральними планами, то належна мотивація, яка б дозволяла суду встановити в чому саме полягає таке порушення меж земель забудови села, в оскарженому рішенні відсутня.

Суд відхиляє посилання відповідача на межування спірної земельної ділянки з водовідвідним каналом.

З викопіювання з генплану с.Стенятин вбачається, що попри ділянку АДРЕСА_1 проходить водовідвідний канал (а.с.38).

У відповіді виконавчого комітету Стенянської сільської ради від 09.11.2018 №440 зазначено про відсутність документації щодо меліоративного каналу біля будинковолодіння ОСОБА_1 , оскільки такий побудований у кінці минулого століття колишнім колгоспом.

Згідно з відповіддю Сокальського управління водного господарства від 22.08.2019 №08/206 водовідвідний канал, який знаходиться по АДРЕСА_1 призначений для відведення води з сільськогосподарських угідь і захисту від підтоплення житлових будинків пі час проходження повеней і дощових паводків.

У листах Сокальського управління водного господарства від 04.09.2020 №09/437, від 29.09.2020 №09/472 зазначено, що за адресою АДРЕСА_1 не знаходиться жодних елементів меліоративної мережі та жодних водних каналів за вказаною адресою управлінням не обслуговується, а також не перебуває в іншого суб`єкта на балансі. Документації щодо технічного призначення каналу в управлінні водного господарства немає.

З наведеного вбачається, що відповідач не встановив статус вказаного водовідвідного каналу, а інформація про його призначення не підтверджується жодною технічною документацією. Таким чином, висновки відповідача про те, що існування вказаного водовідвідного каналу перешкоджає затвердженню технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж спірної земельної ділянки, є передчасними.

Рішенням Стенятинської сільської ради від 11.05.2018 №247 позивачу надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_1 .

За заявою позивача ПП фірма Рокос виготовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель на території АДРЕСА_1 . Загальна площа земельної ділянки (кадастровий номер 4624887200:08:011) становить 0,1376 га.

Суд враховує, що відповідач не навів аргументів щодо невідповідності вказаної технічної документації вимогам законодавства.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР та така набула чинності для України 11.09.1997.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржені рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Так, критерій прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення позову.

Перевіривши оскаржене позивачем рішення відповідача, суд вважає, що таке не відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, оскільки прийняте без повного дослідження всіх обставин та належної аргументації причини відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що рішення Стенятинської сільської ради Сокальського району Львівської області "Про відмову громадянці ОСОБА_1 в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку та господарських будівель на території АДРЕСА_1 " від 17.07.2020 № 471 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що він не вправі втручатися в дискреційні повноваження відповідача та зобов`язувати його затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 для обслуговування житлового будинку та господарських будівель на території АДРЕСА_1 . Тому в задоволенні вказаної позовної вимоги необхідно відмовити повністю.

Для ефективного поновлення порушеного права позивача, керуючись частиною 2сттаті 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Сокальську міську раду як правонаступника Стенятинської сільської ради Сокальського району Львівської області повторно розглянути заяву громадянки ОСОБА_1 від 24.04.2019 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських будівель на території АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4624887200:08:011 та прийняти відповідне рішення за результатами такого розгляду.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення статті 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 840,80грн, сплачений відповідно до квитанції №ПН791 від 12.08.2020.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Стенятинської сільської ради Сокальського району Львівської області "Про відмову громадянці ОСОБА_1 в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку та господарських будівель на території АДРЕСА_1 " від 17.07.2020 № 471.

Зобов`язати Сокальську міську раду повторно розглянути заяву громадянки ОСОБА_1 від 24.04.2019 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських будівель на території АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4624887200:08:011 та прийняти відповідне рішення за результатами такого розгляду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Сокальської міської ради код ЄДРПОУ 26205171, місцезнаходження: 80001, Львівська область, м.Сокаль, вул.А.Шептицького, 44, за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 12 серпня 2021 року.

Суддя А.Г. Гулик