Рішення

від 09.08.2021 по справі 492/1727/20

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 492/1727/20

РІШЕННЯ

Іменем України

09 серпня 2021 року м.Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Гусєвої Н.Д.,

при секретарі судового засідання - Рябчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в місті Арциз Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі - АТ КБ ПриватБанк ), яке є правонаступником ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ПРИВАТБАНК (далі - ПАТ КБ ПРИВАТБАНК ), звернулося до суду з зазначеною позовною заявою до відповідача, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 17267,91 грн., а також судові витрати, посилаючись на те, що між ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , правонаступником якого є позивач, і відповідачем 18 липня 2007 року був укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого ПАТ КБ ПРИВАТБАНК надав, а відповідач отримала кредит у розмірі 2000,00 грн. розмір якого в подальшому був збільшений до 10600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ПАТ КБ ПРИВАТБАНК повністю та в строки виконав свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, однак відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконувала, внаслідок чого станом на 15 листопада 2020 року перед позивачем виникла заборгованість за простроченим тілом кредиту та простроченими відсотками, яка склала загальну суму 17267,91 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, оскільки остання ухиляється від добровільного погашення заборгованості по вищевказаному договору, що є порушенням прав позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 30 грудня 2020 року відкрито провадження у справі, її розгляд призначений у порядку спрощеного позовного провадження.

До суду від представника відповідача надійшов відзив, згідно якого позовні вимоги позивача не визнав, просив відмовити в задоволені позовних вимог, посилаючись на те що, позивачем не надано доказів: отримання відповідачем грошових коштів; в заяві б/н від 18 липня 2007 року вказана бажана сума кредиту в 2000,00 грн., а в позові зазначено тіло кредиту в сумі 13827,37 грн. та в позові зазначено, що кредитний ліміт збільшувався до 10600,00 грн., що свідчать про відсутність узгоджених між позивачем та відповідачем будь-яких умов кредитного договору, обов`язку повернення грошових коштів та сплати процентів за користування грошима, а також відповідальність за порушення строків виконання договірних зобов`язань. Окрім того, з урахування основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання банківських послуг, та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил. Тому відсутні підстави вважати, що при укладені договору АТ КБ ПРИВАТБАНК дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону Про захист прав споживачів про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, в тому числі і про зміну умов кредитування з 01 березня 2019 року щодо збільшення відсотків до 86,4 % в разі прострочки більше 181-го дня.

Крім того, до суду від представника позивача надійшов відповідь на відзив, відповідно до якого зазначив, що укладання Договору між сторонами здійснювалось за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу України). Підписанням заяви Позичальник приєднався до запропонованих банком Умовами та Тарифами. Договір був укладений в письмовій формі, зміст було зафіксовано в кількох документах, якими сторони обмінялись. Зміст кредитного договору зафіксовано в кількох документах: у заяві відповідача, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином, між Банком та відповідачем уклався договір у письмовій формі, який не суперечить законодавству України. Також зазначив, що виконання відповідачем умов кредитного договору засвідчило її волю до настання відповідних правових наслідків, передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитногодоговору пройшло 13 років, а відповідач в Банк не зверталася за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що вона знала про розмір процентних ставок і повністю з ними погодилася, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які вона здійснювала. Отже, підписавши заяву відповідач підтвердила, що вона була ознайомлена з умовами та погодилася з ними, що засвідчила власним підписом. Також зазначив, що на момент надання кредиту Банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 36,00 % на рік, вказано розмір комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу. Крім того, Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тариф банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банка та на офіційному сайті. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Щодо правомірності зміни тарифів та умов банком в односторонньому порядку зазначив, що підпис відповідача на кредитному договорі свідчить про те, що відповідачу добре були відомі і цілком зрозумілі всі умови цього договору і вона вважає їх справедливими по відношенню до себе. Умови про порядок внесення змін до Тарифів та Умов та Правил надання банківських послуг були закладені з самого початку, тобто відповідач перед підписанням кредитного договору мала можливість ознайомитися з його умовами і в разі незгоди з запропонованими відмовитися від укладання такої угоди. Щодо посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду по справі № 342/180/17 представник позивача зазначає, що при розгляді судової справи № 342/180/17 звернуто увагу на відсутність доказів тотожності доданих банком до позовної заяви Умов та Правил надання банківських послуг із тими, що були чинними у момент підписання заяви позичальника. В наявній же справі позивачем надано наказ про затвердження редакції Умов та Правил надання банківських послуг. одо встановлення та зміни кредитного ліміту. В заяві клієнта, зазначено початкову суму кредитного ліміту, однак, умовами договору визначено (п. 3.2.), що Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Пунктом 3.3. Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що дії в частині зміни розміру кредитного ліміту здійснюється Банком самостійно, без попереднього повідомлення клієнта. Щодо порядку нарахування заборгованості, то згідно Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів для погашення заборгованості по кредитним картам для клієнтів передбачений пільговий період, що діє за умовами погашення боргу до 25 числа наступного місяця з дати виникнення заборгованості. У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою. Сплата відсотків за користування кредитом відповідач мав здійснювати шляхом надання доручення Банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих відсотків. У разі якщо, в дату нарахування відсотків відповідач використав всю суму кредиту, сторони узгодили про збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань за кредитом, що має місце на дату нарахування відсотків. Згідно Умов, за користування кредитом в період з дати укладання договору до дати погашення кредиту позичальник щомісяця в період сплати мав сплачувати відсотки в розмірі, зазначеному у заяві. При не погашенні кредиту в строки, встановлені у Заяві та Умовах, заборгованість в частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нарахування відсотків здійснювалося згідно Умов з дати виникнення простроченої заборгованості. Також, згідно виписки по рахунку відповідач до певного часу належним чином виконувала свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знала про умови кредитування та визнавала свої зобов`язання за Договором.

До суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно яких представник відповідача посилається на те, що відповідно до наявної в матеріалах справи виписки по рахунку, останнє внесення грошей на картку 4149 … …0735 відбулось 20 січня 2015 року та в подальшому здійснювалось нарахування відсотків, яке здійснювалось за рахунок кредитного ліміту. Враховуючи, що єдиний наявний у справі документ підписаний банком та відповідачем, а саме заява № б/н від 18 липня 2007 року, не містить жодних узгоджень сторонами щодо зарахування відсотків до тіла кредиту, такі дії банку є неправомірними. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивач звернувся до суду щодо стягнення заборгованості з суттєвим пропуском загального та спеціального строку позовної давності та просив суд відмовити в задоволенні заявленого позивачем позову з застосуванням позовної давності.

Від представника позивача до суду надійшли пояснення на заперечення на відповідь на відзив, згідно яких зазначив, що відповідач за допомогою кредитної картки скористалася сервісом Миттєва розстрочка , а тому відповідно відбулося перевищення тіла кредиту над розміром встановленого кредитного ліміту. Строк дії договору та кредитної картки продовжений, оскільки відповідач звернулася в банк з заявою про перевипуск картки, тобто відповідачу видано карту з новим строком дії та відповідач здійснювала погашення заборгованості вже на перевипущену картку. Щодо строків позовної давності представник позивача зазначив, що згідно виписки відповідач неодноразово здійснювала погашення боргу перед банком, а позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 15 грудня 2020 року, тобто до спливу строку позовної давності. Також зазначає, що згідно виписки по рахунку, відповідач до певного часу належним чином виконувала свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знала про умови кредитування та визнала свої зобов`язання за договором, тому посилання відповідача про те, що вона не була ознайомлена з умовами кредитування не заслуговують увагу.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, але надав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач та її представник-адвокат в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, але від представника-адвоката до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність та у відсутність позивача.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, суд вважає позовну заяву позивача обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобов`язального права, пов`язані з ухиленням боржника від виконання своїх обов`язків з повернення кредитних коштів кредитору, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , правонаступником якого є АТ КБ ПриватБанк (а.с. 35, 36, 37, 38-39) та ОСОБА_1 (а.с. 33) відповідно до ЗАЯВИ та Умов та Правил надання банківських послуг 18 липня 2007 року був укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач отримав кредит у розмірі 2000,00 грн., розмір якого в подальшому було збільшено до 10600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, складає договір про надання банківських послуг. У ЗАЯВІ ОСОБА_1 вказала, що бажає отримати на своє ім`я платіжну картку кредитка Універсальна, 30 днів пільгового періоду (а.с. 22, 23-28, 29-32). Щодо зміни кредитного ліміту банк керувався п. 3.2. Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дав свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дав право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 3.3. Умов та правил надання банківських послуг. Крім того, відповідно до зазначеної ЗАЯВИ відповідачка зобов`язався дотримуватись умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п. 6.5. Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, передбачених цим договором. Згідно з п. 6.6. Умов та правил надання банківських послуг у разі невиконання зобов`язань за договором, позичальник зобов`язався на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку. Відповідно до п. 9.12. Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий самий строк.

ОСОБА_1 , відповідачу по справі, видано 18 лютого 2007 року платіжну картку № НОМЕР_2 строком дії 03/15, тобто березень 2015 року включно, видано 16 лютого 2015 року платіжну картку № НОМЕР_3 строком дії 04/18, тобто квітень 2018 року включно, видано 10 листопада 2017 року платіжну картку № НОМЕР_4 строком дії 11/21, тобто листопад 2021 року включно (а.с. 21).

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 вбачається, що старт карткового рахунку значиться 18 липня 2007 року, кредитний ліміт встановлено 2000,00 грн.; зміна кредитного ліміту мала місце 26 вересня 2008 року, 12 лютого 2009 року, 04 серпня 2009 року, 04 квітня 2011 року, 05 квітня 2011 року, 23 травня 2011 року, 24 травня 2011 року, 20 червня 2011 року, 21 червня 2011 року, 28 липня 2011 року, 20 серпня 2011 року 27 лютого 2020 року; зокрема, 27 березня 2020 року кредитний ліміт становив 10600,00 грн., а з 01 липня 2020 року кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн. (а.с. 20).

Виписка по картковому рахунку ОСОБА_1 відображає рух коштів із зазначенням дати, деталей, суми грошових операцій, тобто містить деталізацію усіх дебетних та кредитних платежів по платіжних картках в період їх дії (а.с. 40-53).

З наданої позивачем виписки по рахунку відповідача (а.с. 40-53) вбачається, що відповідачу, окрім встановленого кредитного ліміту, було надано споживчий кредит Миттєва розстрочка . Таким чином, заборгованість за тілом кредиту є більшою, ніж сума встановленого кредитного ліміту.

Докази користування коштами в межах встановленого на платіжну картку кредитного ліміту наявні та підтверджені наданою банком детальною випискою про рух коштів по картковому рахунку.

В порушення умов зазначеного кредитного договору відповідач взяті на себе зобов`язання не виконувала, внаслідок чого в неї виникла заборгованість перед позивачем, яка згідно розрахунків, наданих позивачем, станом на 15 листопада 2020 року з урахуванням заборгованості за простроченим тілом кредиту та простроченими відсотками склала загальну суму 17267,91 грн. (а.с. 7, 8-14, 15-18, 19).

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Суд першої інстанції при вирішенні справи виносить рішення на підставі належних та допустимих доказів, досліджених в судовому засіданні відповідно до глави 5 ЦПК України.

Стаття 81 ЦПК України зобов`язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами згідно зі ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Докази мають відповідати вимогам, зазначеним у статтях 77-80 ЦПК України.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Щодо обчислення строків давності суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Строк виконання кожного щомісячного зобов`язання згідно ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Судом встановлено, щоу ЗАЯВІ № б/н від 12 червня 2008 року сторони узгодили базову процентну ставку за кредитом на момент підписання договору в розмірі 3 % на місяць на залишок заборгованості. Відповідно до вказаної ЗАЯВИ відповідач погодила, що підписана нею заява разом з запропонованими банком Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, складає договір про надання банківських послуг.

ОСОБА_1 , відповідачу по справі, було відкрито картковий рахунок та видано 18 липня 2007 року платіжну картку № платіжну картку № НОМЕР_2 строком дії 03/15, тобто березень 2015 року включно, видано 16 лютого 2015 року платіжну картку № НОМЕР_3 строком дії 04/18, тобто квітень 2018 року включно, видано 10 листопада 2017 року платіжну картку № НОМЕР_4 строком дії 11/21, тобто листопад 2021 року включно.

Під перевипуском картки розуміється випуск та приєднання картки з новим строком дії до раніше відкритого клієнту карткового рахунку, з огляду на що, вся сума заборгованості за кредитним лімітом відображається та враховується в тому числі й на новій картці. Про факт отримання вказаних платіжних карток свідчить надана Банком виписка по рахунку клієнта, з якої вбачається, що ОСОБА_1 користувалася вказаними картками.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, які аналогічні правовим висновкам Верховного Суду України, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позивач звернувся до суду в межах строку загальної позовної давності, оскільки строк дії виданої ОСОБА_1 10 листопада 2017 року платіжної картки № НОМЕР_4 встановлено до 11/21, тобто до 30 листопада 2021 року, з позовом до суду АТ КБ ПриватБанк звернувся 21 грудня 2020 року, тобто в межах строку загальної позовної давності тривалістю у три роки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ ПриватБанк ).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Судом встановлено, що ПАТ КБ ПРИВАТБАНК ,правонаступником якого є АТ КБ ПриватБанк , був наданий кредит в розмірі та на умовах, передбачених вищезазначеним кредитним договором, однак, відповідач всупереч вимог чинного законодавства та Умов та правил надання банківських послуг належним чином свої зобов`язання з повернення чергової частки кредиту та сплати відсотків за користування кредитом не виконала та не здійснювала повернення кредиту та сплати відсотків у повному обсязі у встановлені строки. Ці обставини не підлягають доказуванню, оскільки про них зазначено в позовній заяві та вони не спростовані відповідачем.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, правильність якого перевірена судом, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 15 листопада 2020 року становить 17267,91 грн., у тому числі: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 13827,37 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 3440,54 грн. (а.с. 7, 8-14, 15-18, 19).

Доказів, в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України, щодо неправильності складеного банком розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідачем до суду не надано, інший розрахунок заборгованості на іншу дату за укладеним між сторонами по справі договором суду також не надано, відтак, розрахунок приймається судом як доказ у вирішенні спору.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вище викладене, з огляду на дотримання АТ КБ ПриватБанк при звернені до суду строку позовної давності, перебіг якого слід відраховувати зі спливу останнього дня місяця дії платіжної картки, тобто в даному випадку з 30 листопада 2021 року, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову АТ КБ ПриватБанк про стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 17267,91 грн., яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 13827,37 грн. та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 3440,54 грн., оскільки зібрані у справі докази та їх належна оцінка доводять, що позов обґрунтований, а викладені позивачем в позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та вони не спростовані відповідачем.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат підлягають задоволенню, оскільки його позов задоволено та понесені витрати підтверджені відповідним платіжним дорученням (а.с. 1).

На підставі ст. ст. 207, 257, 261, 525, 526, 527, 530, 549, 555, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 7, 12, 13, 48, 76-78, 81, 89, 141, 211, 247, 258-259, 263-265, 279, 280-281, 284, 289 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк (м.Київ, вул.Грушевського, буд. № 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570):

- заборгованість за простроченим тілом кредиту - 13827 (тринадцять тисяч вісімсот двадцять сім) гривень 37 копійок;

- заборгованість за простроченими відсотками - 3440 (три тисячі чотириста сорок) гривень 54 копійки;

а всього 17267 (сімнадцять тисяч двісті шістдесят сім) гривень 91 копійку.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк (м.Київ, вул.Грушевського, буд. № 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Арцизького районного суду Гусєва Н.Д.