Ухвала

від 03.08.2021 по справі 501/1433/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1000/21

Номер справи місцевого суду: 501/1433/21 1-кс/501/490/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника ДП «МТП «Чорноморськ» адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційніскарги адвоката ОСОБА_7 в інтересахДП «МТП«Чорноморськ» тапредставника ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 на ухвалуслідчого суддіІллічівського міськогосуду Одеськоїобласті від11.06.2021року укримінальному провадженні№12021162160000217 від 25.03.2020 року, -

встановив:

оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого СВ ВП №2 ОРУ №2 ГУНП в Одеській області, погодженого прокурором Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_6 та накладено арешт на майно, яке було виявлене та вилучене 01.06.2021 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою заборони розпорядження, володіння та користування майном, яке перелічене у клопотанні слідчого.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на наявність правових підстав для накладення арешту на майно, оскільки існує необхідність забезпечення його збереження, попередження його знищення, а також проведення ряду слідчих дій, експертних досліджень. Слідчим суддею враховано, що відповідно до матеріалів клопотання, постановою від 01.06.2021 року вказане в клопотанні майно визнано речовими доказами у кримінальному проваджені. Також слідчий суддя врахував, що не накладення арешту на вилучене майно може призвести до його знищення, приховання, що у свою чергу призведе до втрати доказів у кримінальному проваджені та суттєво ускладнить процес розслідування справи.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 в інтересах ДП «МТП «Чорноморськ» та адвокат ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_8 кожен окремо подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати оскаржену ухвалу, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна. Адвокати стверджують, що ухвала слідчого судді необґрунтована та незаконна, винесена з істотним порушенням норм кримінального процесуального права. Посилаються на те, що слідчим суддею допущені неповнота судового розгляду, не враховано, що постанова про визнання вилученого майна речовими доказами є немотивованою, не обґрунтованою, оскільки вилучене майно не має ознак речових доказів. Крім того, апелянти вказують на те, що в даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, а тому не має законних підстав вважати, що вилучене майно, може мати відношення до даного кримінального провадження.

Адвокат ОСОБА_9 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши суддю-доповідача; адвоката ОСОБА_7 , який підтримав апеляційні скарги та просив їх задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги адвокатів; вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати; апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Згідно з вимогами ст.404КПК України (далі КПК), рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Перевіряючи рішення слідчого судді районного суду та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, арешт майна це один із заходів забезпечення кримінального провадження та є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.

Зокрема положення ст. 2 КПК визначають завдання кримінального судочинства, а саме: захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень; охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження; забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Як убачаєтьсяз матеріалівсудової справиСВ ВП№2ОРУ №2ГУНП вОдеській областіпроводиться досудоверозслідування укримінальному проваджені№12021162160000217 від 25.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України.

09.04.2021 року слідчим винесено постанову про призначення судово-товарознавчої експертизи оцінки машин, обладнання, сировини та товарів народного споживання.

01.06.2021 року постановою слідчого зазначено у клопотанні майно визнано речовими доказами у вищевказаному кримінальному провадженні.

08.06.2021 року слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було виявлене та вилучене 01.06.2021 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою заборони розпорядження, володіння та користування майном, яке перелічене у клопотанні слідчого.

11.06.2021року ухвалоюслідчого судді Іллічівського міського суду Одеської області задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на майно, зазначене у клопотанні слідчого.

Клопотання слідчого мотивоване тим, що майно, на яке він просить накласти арешт могло зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, є предметом злочину, має значення ключових доказів. Слідчий посилається на те, що для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, зокрема проведення огляду вилученого майна, проведення експертних досліджень, що у подальшому надасть можливість слідству використати вказане майно як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Окрім того, за твердженням слідчого, не накладення арешту на вилучене майно призведе до його знищення чи спотворення, що у свою чергу позбавить орган досудового розслідування можливості використання вказаного майна як речового доказу, притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

Апеляційним судом встановлено, що клопотання слідчого та обставини, на які посилається останній, як на обґрунтування необхідності накладення арешту на майно, фактично відповідає вимогам ст.171 КПК та узгоджується з положеннями ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Слідчий суддя, врахувавши вимоги ст.170 КПК, задовольнив клопотання та наклав арешт на майно, вилучене під час обшуку, зазначивши про те, що воно відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України. Слідчий суддя також послався на те, що не накладення арешту на вилучене майно може призвести до його знищення, приховання, що у свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження та суттєво ускладнить процес встановлення істини у кримінальному провадженні.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками слідчого судді та вважає, що вилучене майно, а техніка та документи відповідають критеріям визначеним ст.98 КПК, а тому в даному кримінальному проваджені з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.364 КК України, це майно може бути речовими доказами та потребує детальногодослідження.

Крім того, відповідно до повідомлення прокурора, у даному кримінальному провадження постановою слідчого призначена технічна експертиза, що у свою чергу надасть відповідь щодо відповідності зазначеного майна речовим доказам.

Апеляційний суд визнає непереконливими доводи адвокатів щодо відсутності в клопотанні слідчого та ухвалі слідчого судді конкретних відомостей, що вилучене майно має ознаки речових доказів, оскільки вилучене майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, з огляду на те, що вилучені речі та документи, які постановою слідчого від 09.04.2021 року визнані речовими доказами, можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Доводи апелянтів відносно того, що посадові особи ДП «МТП «Чорноморськ» та ОСОБА_8 на теперішній час не є підозрюваними або цивільними позивачами, а тому на вказане майно не можна накладати арешт, апеляційний судвизнає безпідставними,оскільки діючий кримінальний процесуальний закон України не ставить в залежність можливість накладення арешту на майно з процесуальним статусом особи, у володінні якого воно перебуває на час вирішення клопотання щодо необхідності його арешту.

Підстав сумніватися в розумності та співрозмірності обмеження права власності на вилучене майно завданням кримінального провадження апеляційний суд на даній стадії досудового розслідування не вбачає. Можливість настання надмірно тяжких наслідків арешту майна для власника або користувача, апеляційним судом також не встановлено та апелянтами не доведено.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК, наклав арешт на майно зазначене у клопотанні, що буде слугувати меті забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для власника або користувача, та забезпечив своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права користування завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваної ухвали, слід визнати непереконливими.

Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.407 КПК, згідно з якими апеляційний суд, за наслідками апеляційного розгляду має право залишити ухвалу слідчого судді без змін, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.

Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 в інтересах ДП «МТП «Чорноморськ» та представника ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Іллічівського міського суду Одеської області від 11.06.2021 року, якою накладено арешт на майно, виявлене та вилучене 01.06.2021 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою заборони розпорядження, володіння та користування майном, у кримінальномупровадженні №12021162160000217 від 25.03.2020 року залишити без змін.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4