Постанова

від 11.08.2021 по справі 478/375/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

11.08.21

22-ц/812/1388/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 478/375/21

Провадження № 22-ц/812/1388/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2021 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,

за участю представника позивачки - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою через представника ОСОБА_1 , на рішення Казанківського районного суду Миколаєвської області від 17 травня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Томашевського О.О. в приміщенні того ж суду, за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , до Приватного підприємства Дар Ланів про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

В березні 2021 року ОСОБА_2 через свого адвоката Богославського А.С. звернулась до суду з позовом до ПП Дар Ланів , в якому просила суд стягнути з ПП Дар Ланів на корись ОСОБА_2 матеріальну та моральну шкоду за невиконання зобов`язань за укладеними договорами оренди землі від 20.01.2015 року та 02.08.2016 року.

В обґрунтування позову зазначала, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 5,9817 га (Державний акт серії ІІІ-МК №002363) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Миколо - Гулаківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

20 січня 2015 року позивач уклала Договір оренди землі б/н з ПП Дар Ланів , за яким передала у платне користування строком на п`ять років земельну ділянку з кадастровим номером 4823684200:01:000:0101 площею 5,9817 га, яка знаходиться на території Миколо-Гулаківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

Істотною умовою укладеного договору є отримання орендної плати орендодавцем від орендаря у грошовій формі, яка на дату підписання договору складала 3082.07 грн, у строки до 15 грудня - пункти 9, 11 договору.

Вказаний договір діяв до 02 серпня 2016 року, коли було укладений новий договір б/н між позивачем та відповідачем на ту ж саму земельну ділянку площею 5,9817 га з кадастровим номером 4823684200:01:000:0101, яка знаходиться на території Миколо- Гулаківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, з новим терміном оренди у десять років.

Істотною умовою укладеного договору від 02 серпня 2016 року є отримання орендної плати орендодавцем від орендаря у грошовій формі, яка на дату підписання договору складала 4619,41 грн, у строки до 15 грудня - пункти 9, 11 договору.

Договори укладалися у двосторонньому порядку, всі істотні умови договорів були узгоджені між сторонами, права та обов`язки зрозумілі та погоджені.

Проте, позивачка вважає, що має місце порушення законного його права на отримання орендної плати за договорами оренди землі від 20 січня 2015 року та 02 серпня 2016 року з наступних підстав.

Указ Президента України від 02.02.2002 №92/2002 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) (із змінами і доповненнями, внесеними Указами Президента України від 13 вересня 2002 року №830/2002, від 19 серпня 2008 року №725 2008) містить рекомендаційну норму про те, що плата за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) має становити не менше 3 відсотків визначеної, відповідно до законодавства, вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря, (п.1 Указу).

Позивачка зазначає, що нею було отримано орендну плату за договором оренди землі від 20 січня 2015 року лише тільки за 2015 рік.

В період з 01 січня 2016 року, дія договору від 20 січня 2015 року з 01 січня 2016 до 01 серпня 2016 року включно, та до моменту скасування державної реєстрації договору від 02 серпня 2016 року, яка була скасована 09 жовтня 2020 року, позивачем орендна плата не отримувалася взагалі, що є істотним порушенням узгоджених умов укладених договорів.

Розмір орендної плати було узгоджено: у договорі від 20 січня 2015 року - 3082,07 грн на рік; у договорі від 02 серпня 2016 року - 4619.41 грн на рік, що складало три відсотки від нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки.

16 листопада 2016 р. за №831 було прийнято Постанову Кабінетом Міністрів України Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення , де у Додатку до Методики Нормативи капіталізованого рентного доходу на землях сільськогосподарського призначення природно-сільськогосподарських районів Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя було обчислено суму у національній грошовій одиниці України за один гектар земель сільськогосподарського призначення, яка для земель Єланецько- Казанківського району Миколаївської області (ріллі) становить 27078,28 грн за гектар.

Тобто з 16 листопада 2016 року земельна ділянка площею 5,9817 га з кадастровим номером 4823684200:01:000:0101, яка знаходиться на території Миколо-Гулаківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, має нормативну грошову оцінку у сумі 161974,15 грн.

Беручи до уваги Указ Президента України від 02.02.2002 №92/2002 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) (із змінами і доповненнями, внесеними Указами Президента України від 13 вересня 2002 року №830/2002 від 19 серпня 2008 року №725/2008), яким встановлено нижній граничний розмір орендної плати за землю у рік, яка не може бути нижче трьох відсотків від нормативної грошової оцінки землі, розрахунок орендної плати за землю за рік становить - (27 078,28 грн. х 5,9817 га) х 0,03% річних = 4859,23 грн за рік оренди земельної ділянки.

Враховуючи, що значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження) за 2017, 2018, 2019, 2020 рік становить 1,0 - розрахунок орендної плати не змінюється протягом періоду з 2017 по 2020 рік.

Таким чином з наведених розрахунків випливає, що розмір орендної плати по роках становить:

з 01 січня 2016 року по 01 серпня 2016 року - 3 082,07 грн у рік;

з 02 серпня 2016 року по 31 грудня 2016 року - 4 619,41 грн у рік;

2017 рік 4 859,23 грн у рік;

2018 рік - 4 859,23 грн у рік;

2019 рік - 4 859,23 грн у рік;

2020 рік - 4 859,23 грн у рік.

Враховуючи, що у 2016 році діяли два договори оренди землі - від 20 січня 2015 року - діяв сім місяців, а від 02 серпня 2016 - діяв п`ять місяців, розрахунок сукупної вартості орендної плати становить:

((3082,07 / 12) х 7) + ((4619,41 / 12) х 5) = 3 722,63 грн;

Розрахунок орендної плати за дев`ять місяців 2020 року становить

(4 859,23 / 12) х 9 = 3 644,42 грн.

Загальна сума не отриманої орендодавцем орендної плати згідно договорів оренди землі за період оренди з 01.01.2016 р. по 09.10.2020 р. становить:

3722,63 + 4 859,23 + 4 859,23 + 4 859,23 + 3 644,42 = 21 944,74 грн.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання. (Постанова Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 р. у справі № 6-59цс13).

Враховуючи положення цивільного кодексу України, а саме положення статті 625 - боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три проценти річних від простроченої суми орендної плати становлять:

21 944,74 х 0,03% = 658,35 гри.

Індекс інфляції є одним з найважливіших показників і використовується для вирішення багатьох питань державної політики, перегляду грошових доходів населення, вирішення правових спорів тощо. Індекс споживчих цін характеризує зміну вартості фіксованого набору споживчих товарів, що найчастіше споживаються населенням, у поточному періоді порівняно з базисним.

За даними Державної служби статистики України індекс інфляції по рокам становить: 2016 р. - 112,4%; 2017 р. - 113,7%; 2018 р. - 109,8%; 2019 р. - 104,1%; 2020 р. - 105,0%.

Враховуючи вказаний індекс інфляції розрахунок інфляційних втрат становить:

2016 р. - 3 722,63 гри. х 0,124% - 461,61 грн;

2017 р. - 4 859,23 грн. х 0.137% = 665,72 грн;

2018 р. - 4 859,23 грн. х 0,098% = 476,21 грн;

2019 р. - 4 859,23 грн. х 0,041% = 199,23 грн;

2020 р. - 3 644,42 грн. х 0.05% - 182,23 грн..

або за весь період з 01.01.2016 р. по 09.10.2020 р. становить:

461,61 + 665,72 + 476,21 + 199,23 + 182,23 = 1 985,00 грн.

Враховуючи положення ст. 253 ЦК України та укладених договорів від 20.01.2015 року та від 02 серпня 2016 року, які в собі містять істотну умову розрахунків, ідентичні у обох договорах, а саме п. 14 договорів - У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 120% від ставки НБУ несплаченої суми за кожен день прострочення - сторони дійшли згоди, про те, що оплата за календарний рік оренди землі повинна бути сплачена до 15 грудня поточного року, та з 16 грудня поточного року, у разі не сплати орендної плати, починається відлік прострочення зобов`язання, за що нараховується пеня.

Вказаний пункт договорів відповідає положенням ст. 252 ЦК України.

Таким чином невиконання зобов`язань зі сплати орендної плати по укладеним договорам тягне за собою нарахування пені на момент пред`явлення позову починаючи з:

2016 рік - з 16 грудня 2016 року по 25 лютого 2021 року та в розрахунку становить - 5518,80 грн;

2017 рік - з 16 грудня 2017 року по 25 лютого 2021 року та в розрахунку становить 5606,40 грн;

2018 рік - з 16 грудня 2017 року по 25 лютого 2021 року та в розрахунку становить 3854,40 грн;

2019 рік - з 16 грудня 2019 року по 25 лютого 2021 року та в розрахунку становить 2102,40 грн;

2020 рік - з 16 грудня 2020 року по 25 лютого 2021 року та в розрахунку становить 259,20 грн.

Та разом по рокам не сплати орендної плати обрахована пеня згідно п. 14 укладених договорів складає:

5 518,80 + 5 606,40 + 3 854,40 + 2 102,40 + 259,20 = 17 341,20 грн.

Отже, матеріальна шкода нанесена орендодавцю за період оренди земельної ділянки орендарем в період з 01.01.2016 р. по 09.10.2020 р. на дату подання позову складається з: невиплаченої (не отриманої) орендної плати - 21 944,74 грн; три проценти річних - 658,35 грн; інфляційні втрати - 1985 грн; нарахована пеня за невиконання зобов`язань з вчасної сплати орендної плати - 17 341,20 грн та становить: 41 929,29 грн.

Також позивачка зазначала, що у вказаний в позовних вимогах період, відповідач ігнорував законні вимоги позивачки щодо сплати орендної плати, чинив психологічний тиск на неї, коли позивачка заявляла про своє бажання отримати належну їй орендну плату або отримати для самостійної обробки свою земельну ділянку від орендаря.

Для вирішення питання про повернення земельної ділянки до власника у законному порядку, позивачка у 2017 році звернувся до Казанківського районного суду Миколаївської області з позовом до відповідача про розірвання договору оренди землі від 02 серпня 2016 року, судовий процес тривав аж до 09 вересня 2020 року, коли Постановою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду було прийнято рішення скасувати запис про державну реєстрацію договору оренди землі від 02 серпня 2016 року.

Вже при наявності вказаного позову, спробі самостійно обробити земельну ділянку на при кінці 2017 року родиною позивача, зі сторони відповідача психологічний тиск перейшов у фізичний, в результаті якого чоловіку позивачки було нанесено легкі тілесні ушкодження невідомими особами зі сторони відповідача у вигляді забія м`яких тканин лівої нижньої щелепи, лівого вуха, та грудної клітини зліва, з подальшими погрозами в адресу позивачки про недопустимість втручання у господарську діяльність відповідача та марність очікування орендної плати за оренду земельної ділянки.

На тлі постійних емоційних навантажень від суперечок з відповідачем у вигляді психічних стресів, що привело до гормональних збоїв в організмі, від затягнутого судового процесу з повернення у законну власність земельної ділянки - у позивачки суттєво погіршилося фізичний стан та здоров`я, що в свою чергу вилилося у захворювання, а саме у утворення в організмі доброякісної пухлини - фіброміоми, яке у 2019 році привело до хірургічного втручання - операції з видалення новоутворення.

Внаслідок оперативного втручання позивачка змушена проходити регулярні обстеження, підтримувати медикаментозно стан здоров`я, відновлювати стан здоров`я, намагаючись досягти стану до операційного втручання.

Все це відобразилося на способі та укладі життя позивачки, вона позбавлена можливості реалізувати свої звички та бажання, виникають постійні складнощі у зв`язку з загальною слабкістю, втомою, регулярними болями.

Все це, на думку позивачки, є складовою моральної шкоди, коли особа від неправомірний дій відповідача втратила здоров`я, погіршився її психологічний стан, вона зазнала моральних страждань внаслідок психічних хвилювань та образ зі сторони відповідача. Вважає, що моральна шкода, яку вона зазнала в результаті неправомірний дій відповідача, теж повинна бути відшкодована у судовому порядку.

Враховуючи тривалість порушення законних прав позивачки, які призвели до душевних страждань та незворотні втрати фізичного здоров`я, позивачка оцінила розмір відшкодування нанесеної їй моральної шкоди відповідачем у 180 000,00 грн, що на її думку є цілком законним, обґрунтованим, відповідає принципу співмірності та засадам розумності, виваженості та справедливості.

Посилаючись на викладене, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь нанесену матеріальну шкоду за невиконання зобов`язань за укладеними договорами оренди землі від 20 січня 2015 року та 02 серпня 2016 року в період з 01.01.2016 року по 09.10.2020 року, яка складається з: невиплаченої (не отриманої) орендної плати - 21 944,74 грн.; три проценти річних - 658,35 грн.; інфляційних втрат - 1 985,00 грн.; нарахованої пені за невиконання зобов`язань з вчасної сплати орендної плати - 17 341.20 грн., та разом становить 41 929,29 грн, а також нанесену моральну шкоду у розмірі 180 000,00 грн.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 17 травня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 до Приватного підприємства Дар Ланів про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Богославського А.С. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати з підстав упередженості суду в дослідженні та оцінки доказів позивачки та ухвалити нове судове рішення на підставі наявних доказів у справі, за яким визнати фактичне користування земельною ділянкою площею 5,9817 га з кадастровим номером 4823684200:01:000:0101, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Миколо-Гулаківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області відповідачем - ПП Дар Ланів , в період з 01.01.2016р. по 09.10.2020 року, стягнути з відповідача ПП Дар Ланів заявлену в позовних вимогах матеріальну шкоду в повному обсязі, а моральну шкоду на розсуд суду, враховуючи, що в діях посадової особи відповідача законом встановлена та в повному обсязі доведена вина.

В апеляційній скарзі представник апелянта зазначає, що 11.02.2015 року Державним реєстратором Слободанюком В.С. Реєстраційної служби Казанківського районного управління юстиції Миколаївської області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано договір оренди землі б/н від 20.01.2015 року на земельну ділянку з кадастровим номером 4823684200:01:000:0101, площею 5,9817 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Миколо- Гулаківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, який було укладено між апелянтом та відповідачем, номер запису про інше речове право 8694021, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 19266712, строком на 5 років.

05.08.2016 року Державним реєстратором Слободанюком В.С. Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано договір оренди землі б/н від 02.08.2016 року на цю ж земельну ділянку, який було укладено між апелянтом та відповідачем, номер запису про інше речове право 15850675, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 30885996, строком на 10 років.

Як з`ясувалося в подальшому, апелянт цих договорів не підписувала, а її підпис було підроблено посадової особою відповідача ОСОБА_3 , якою й було проведено державну реєстрацію договорів, та яка в ході досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12016150240000392 від 04.07.2016 року, та в ході судового розгляду справи № 478/1378/18 свою провину повністю визнала та була звільнена від кримінальної відповідальності за ч.2. 4 ст.358 КК України, ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області у складі головуючого судді Вжещ С.І. від 03.12.2018 року, у зв`язку із закінченням строків давності - наявність вини в діях посадової особи відповідача породжує виникнення права позивача на відшкодування моральної шкоди.

Враховуючі вказані обставини, апелянт у 2017 році звернулась із позовом до суду (справа №478/777/17) до приватного підприємства Дар Ланів про визнання договорів оренди землі недійсними та скасування рішення про їх державну реєстрацію.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 06 вересня 2019 року відмовлено позивачці у задоволенні позовних вимогах у повному обсязі. Рішення мотивоване тим, що суду, за внутрішнім переконанням, будо замало достатніх та допустимих доказів не підписання позивачкою спірного договору від 02.08.2016 року.

Казанківський районний суд Миколаївської області у тому ж складі у справі №478/1683/17 ухвалою від 06 листопада 2017 року звільнив від кримінальної відповідальності посадову особу відповідача ОСОБА_3 , яка обвинувачувалася за ч.2. 4 ст.358 КК України у кримінальному провадженні № 1-кп/478/113/2017. внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016150240000392 від 04.07.2016 року, у зв`язку з передачею особи на поруки трудовому колективу ПП Дар Ланів Казанківського району Миколаївської області.

Так як вищезазначені договори оренди землі від 20.01.2015 року та від 02.08.2016 року пройшли державну реєстрацію, відповідач наполягав на законності існування прав та обов`язків, як орендаря, відносно земельної ділянки з кадастровим номером 4823684200:01:000:0101, площею 5,9817 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Миколо-Гулаківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області. Все це було відображено у відзиві на позов у справі №478/777/17, де відповідач наполягав на своїх правах щодо обробки земельної ділянки.

В подальшому, в апеляційній інстанції, в провадженні з перегляду рішення від 06.09.2019 року по справі №478/777/17, відповідач знову зазначив у відзиві, що договори оренди землі укладені, істотні умови погоджені між сторонами, на цьому ж у судовому засіданні апеляційної інстанції наполягав й представник відповідача ОСОБА_4 , яке відбулося 14 листопада 2019 року в приміщенні Миколаївського апеляційного суду.

Також відповідачем було подано касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 14.11.2019 року, де знову ж зазначалося, що договори оренди землі укладені, дійсні, підписані позивачем та відповідачем, а предмет позову надуманий для розірвання договору оренди землі від 02.08.2016 року.

З ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 січня 2020 року вбачається, що ПП Дар Ланів зверталось до суду із клопотанням, у якому просило зупинити дію постанови Миколаївського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку. Клопотання аргументовано тим, що зупинення дії судового рішення суду апеляційної інстанції пов`язане з позбавлення права оренди земельних ділянок. Виконання оскарженої постанови призведе до значних матеріальних збитків.

Скаржник ПП Дар Ланів прямо у своїй касаційній скарзі зазначав, що орендар орендує земельну ділянку, вкладав, як орендар, гроші для отримання прибутку, обробляв відповідними агрономічними прийомами орендовану землю - тим самим прямо визнав, що ПП Дар Ланів належить право оренди земельної ділянки, яке виникає з моменту укладання договору оренди землі та державної реєстрації такого договору. Цю касаційну скаргу підписано директором та засновником ПП Дар Ланів ОСОБА_5 ..

У справі №478/1409/17 відповідач позивався до ОСОБА_2 з вимогою відшкодувати нанесені збитки, тим самим у позовній заяві, та в подальшому у апеляційній скарзі, зазначав, що ...в період з листопада 2016 року по 03.06.2017 року на вказаній земельній ділянці відповідачки ним як орендарем на виконання договірних зобов`язань були проведені (виконані) відповідні агротехнічні роботи, а саме: глибоке рихлення ґрунту із внесенням добрив; культивація ґрунту (в два сліди) під посів соняшнику; передпосівна культивація; посів насіння соняшнику з одночасним внесенням добрив; міжрядний обробіток рослин соняшнику, які станом на 03.06.2017 року вже потребували другої міжрядної культивації... - що, на думку апелянта, знову вказує на наявність зобов`язань за чинними та укладеними договорами, використання орендарем орендованої ділянки, отримання прибутку за рахунок одержаних плодів з оренди вказаної земельної ділянки.

Також у позовній заяві по справі №478/1409/17 представник позивача зазначив, що ПП Дар Ланів є законним користувачем зазначеної земельної ділянки, судового рішення щодо розірвання договору оренди земельної ділянки між сторонами не винесено, що знову свідчить про існування сталого договору оренди земельної ділянки.

В період з 01 січня 2016 року до 01 серпня 2016 року включно, діяв договір б/н від 20 січня 2015 року, а з 02 серпня 2016 до моменту скасування державної реєстрації договору 09 жовтня 2020 року, діяв договір б/н від 02 серпня 2016 року. В цей час орендна плата апелянтом не отримувалася.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (ст.. 16 Закону).

Виходячи з вищенаведеного - момент державної реєстрації наділяє сторони договору правами та обов`язками, які повинні виконуватися у повному обсязі.

Таким чином, представник апелянта вважає, що виникає певна правова суперечка - судом в кримінальному провадженні встановлена та доведена вина ОСОБА_3 у підробці та проведенні реєстрації відповідних договорів оренди земельних ділянок, але з моменту державної реєстрації договору оренди землі, до моменту скасування державної реєстрації, умови договору повинні виконуватися належним чином, так як вважається, що орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку в оренду.

Відповідач ПП Дар Ланів в проміжок часу з 20.01.2015 р. по 09.10.2020 р. всіма законними способами не визнавав факту підписання вказаних договорів іншою особою, а не ОСОБА_2 , навпаки, наполягав на законності оренди землі, продовжуючи отримувати прибутки з плодів оренди у вигляді врожаю сільськогосподарської продукції - тим самим за мовчазною згодою підтверджував погодження істотних умов договору, які за цивільно-правовою складовою повинні виконуватися у повному обсязі.

За таких обставин, беручи до уваги нормативно-грошову оцінку земельної ділянки та Указ Президента України від 02.02.2002 №92/2002 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) (із змінами і доповненнями, внесеними Указами Президента України від 13 вересня 2002 року №830/2002, від 19 серпня 2008 року №725/2008), позивачкою було розраховано суму не отриманої орендної плати з відповідними пенями, інфляцією та 3% річних, що й було заявлено до Казанківського районного суду Миколаївської області

Також було заявлено моральну шкоду у розмірі 180 000,00 грн.

Позивач вважає, що якщо відповідач весь цей час користувався земельною ділянкою, отримував прибутки, перешкоджав власнику у самостійній обробці землі, не визнавав того факту, що підпис у договорі проставлено не власником, а іншою особою, у судових справах з 2017 року по 2020 рік надавав всілякі можливі докази законного користування земельною ділянкою - всіляко затягував розгляд справи для отримання прибутків, враховуючи мінімальні платежі з орендної плати, які розраховані за нормативно-грошовою оцінкою земельної ділянки - позивач має всі законні права на отримання від відповідача суми виплат орендної плати за період з 01.01.2016 р. по 09.10.2020 р., як втраченої вигоди та/або не отриманого прибутку, на який особа розраховувала від сдачі землі в оренду, що й було заявлено в позовних вимогах цивільної справи №478/375/21.

На думку апелянта, посилання суду у рішенні, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог позивачці, на твердження про не укладеність відповідних договорів оренди землі - є нікчемними.

Також суд проігнорував факт не дотримання цивільного процесуального законодавства відповідачем, а саме не вчасне подання відзиву на позов без клопотання про поновлення пропущеного строку з поважних причини. Поданий за межами встановленого строку відзив не міг бути прийнятим судом, як належний та допустимий доказ по справі, що в свою чергу знову свідчить про упередженість суду в прийнятті рішень на користь ПП Дар Ланів .

Таким чином, апелянт вказує на довготривале порушення прав власника земельної ділянки; постійні, протягом 2016-2020 років, перепони власнику у самостійній обробці земельної ділянки; натомість - відсутність будь якого відшкодування орендної плати за користування земельної ділянки; фізичний та психологічний тиск на позивачку та членів її родини; через такі психоемоційні навантаження, як наслідок, незворотна втрата здоров`я позивачем.

В відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що в ході судового розгляду стороною позивача не доведено обов`язок ПП Дар Ланів щодо сплати орендної плати за договорами оренди, які фактично не відбулись (не укладались), отже відсутні підстави для відшкодування шкоди на підставі умов договорів, а самостійне застосування судом в даному випадку інших правових норм призведе до зміни предмету та підстави позову, які визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу. Аналогічна правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 06.12.2018р. у справі № 902/1592/15.

Правомірним вважає також висновок суду щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди.

Тому відповідач просить залишити апеляційну с каргу без задоволення.

В судовому засіданні представник позивачки підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, надавши пояснення аналогічні змісту апеляційної скарги.

Інші учасники справи до судового засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України).

Рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає.

Так, приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що як вбачається із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 227498774 від 09.10.2020 року, земельна ділянка, з кадастровим номером: 4823684200:01:000:0101, площею 5,9817, яка розташована в Миколаївській області на території Миколо-Гулаківської сільської ради, за цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить позивачці ОСОБА_2

05.08.2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права було внесено запис про право оренди земельної ділянки, строком на десять років, яке виникло на підставі договору оренди землі від 02.08.2016 року, яке належить ПП Дар Ланів .

09 жовтня 2020 року запис про речове право (право оренди земельної ділянки) було скасовано на підставі постанови Верховного суду у справі № 478/777/17 від 09.09.2020 року.

Згідно копій договорів оренди землі від 20.01.2015 року та 02.08.2016 року, вказані договори були укладені від імені ОСОБА_2 та ПП Дар Ланів , за якими, належна позивачці земельна ділянка, площею 5,9817 га була передана в оренду відповідачу. За умовами вказаних договорів, відповідач прийняв обов`язки зі сплати орендної плати на користь позивача за користування земельною ділянкою.

Натомість, як вбачається з постанови Верховного суду від 09.09.2020 року у справі № 478/777/17, у травні 2017 року, ОСОБА_2 звернулася до ПП Дар Ланів з позовом, в якому, між іншим, просила визнати недійсними договори оренди землі, укладені 20.01.2015 року та 02.08.2016 року від імені ОСОБА_2 з ПП Дар Ланів .

Як було встановлено судом касаційної інстанції, підпис від імені ОСОБА_2 під вказаними договорами оренди землі було вчинено не ОСОБА_2 , а іншою особою. З мотивувальної частини постанови Верховного суду вбачається, що спірні договори оренди землі слід вважати неукладеними, оскільки сторони не досягли усіх істотних умов договорів, а тому, наведені в них умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Із встановлених обставин Верховним судом, викладених в мотивувальній частині постанови Суду від 09.09.2020 року у справі № 478/777/17, договори оренди землі від 20.01.2015 року та 02.08.2016 року підписані від імені ОСОБА_2 та ПП Дар Ланів були неукладені, а тому, права та обов`язки за таким правочином сторонами не були набуті та правовідносини за ними - не виникли.

З огляду на встановлені судовим рішенням суду касаційної інстанції обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи позивачки щодо існування правовідносин між позивачем та відповідачем за договорами оренди землі, згідно яких ПП Дар Ланів не виконувало своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати позивачу ОСОБА_2 , не знайшли свого підтвердження.

В ході судового розгляду, стороною позивача не доведено суду обов`язок ПП Дар Ланів щодо сплати орендної плати за договорами оренди, які фактично не відбулись (не укладались). Факт державної реєстрації за ПП Дар Ланів права оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_2 наведені висновки не спростовує.

Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ПП Дар Ланів на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди не підлягають до задоволення.

Що стосується стягнення з відповідача моральної шкоди, то суд першої інстанції зазначив, що підставою для стягнення моральної шкоди в розмірі 180 000,00 грн. позивач вказує на понесені нею душевні хвилювання та страждання через невиконання зобов`язань ПП Дар Ланів за фактично неукладеними договорами оренди землі від 20.01.2015 року та 02.08.2016 року, що виключає неправомірну поведінку відповідача по відношенню до позивача за неіснуючими зобов`язаннями.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутні підстави і для задоволення позову в частині стягнення з ПП Дар Ланів на користь позивачки моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновками суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в межах заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд обирає способи захисту цивільного права. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України. Так під способами захисту суб`єктивних цивільних прав та інтересів розуміють закріплені законом матеріально - правові заходи примусового характеру, за допомогою яких суд здійснює поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав чи інтересів та вплив на правопорушника. Підставами позову згідно зі ст. 175 ЦПК України, які суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а предметом позову, є спосіб захисту права, який він просить суд застосувати до відповідачів.

Як убачається з тексту позовної заяви, з якою позивачка звернулася до суду, вона просила стягнути на її користь завдану їй невиконанням відповідачем зобов`язань за укладеними договорами оренди землі від 20 січня 2015 року та 02 серпня 2016 року в період з 01.01.2016 року по 09.10.2020 року матеріальну шкоду, яка складається з: невиплаченої (не отриманої) орендної плати - 21 944,74 грн.; три проценти річних - 658,35 грн.; інфляційних втрат - 1 985,00 грн.; нарахованої пені за невиконання зобов`язань з вчасної сплати орендної плати - 17 341.20 грн., та разом становить 41 929,29 грн, а також нанесену моральну шкоду у розмірі 180 000,00 грн.

При цьому в обґрунтування своїх вимог вона в тексті позовної заяви посилалася саме на обставини укладення спірних договорів оренди, вважаючи, що вони були укладені та зареєстровані в установленому законом порядку, що сторонами були погоджені істотні умови оренди землі в договорах, зокрема щодо розміру орендної плати, строків її виплати та відповідальності за порушення строків виплати орендної плати, які відповідач порушив, а тому повинен сплатити визначену договорами оренди орендну плату, а також інфляційні витрати, 3% річних, нараховані на не сплачену позивачці орендну плату у визначені в договорах оренди строки та пеню. Зазначивши, що орендну плату за 2015р. вона отримала.

Тобто, позивачкою було чітко визначений предмет позову (спосіб захисту права, який вона просить суд застосувати до відповідача), а також викладені обставини, якими вона обґрунтовувала свої позовні вимоги, тобто підстави позову, які згідно зі ст. 175 ЦПК України суд не може змінити без згоди позивача, згідно яким позивачка просила стягнути з відповідача саме орендну плату та штрафні санкції за її несвоєчасну виплату, посилаючись на існування зобов`язання сторін на підставі умов договорів оренди, укладених 20 січня 2015 року та 02 серпня 2016 року між ОСОБА_2 та приватним підприємством Дар Ланів .

Однак, постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 09 вересня 2020р. у справі № 478/777/17, предметом спору у якій було визнання недійсними спірних договорів оренди землі і державної реєстрації та скасування державної реєстрації, касаційним судом було встановлено, що за результатами проведеної додаткової судово-почеркознавчої експертизи від 01 червня 2018 року підпис від імені ОСОБА_2 у графі Орендодавець у договорі оренди землі від 02 серпня 2016 року, який укладено між ОСОБА_2 та ПП Дар Ланів , від імені ОСОБА_2 виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Також касаційним судом встановлено, що ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 03 грудня 2018 року у справі № 478/1378/18 встановлено, що ОСОБА_3 , діючи на підставі довіреності від імені ПП Дар Ланів склала (підробила) договір оренди землі від 20 січня 2015 року між ПП Дар Ланів та ОСОБА_2 , підписавши його від імені орендодавця ОСОБА_2 .

Заявляючи позовні вимоги у цій справі про визнання договорів оренди недійними, позивачка посилалася на те, що зазначені договори не підписувала, умови їх не погоджувала, тож відповідач безпідставно стверджує про укладення договорів оренди на умовах зазначених договорів, підписаних невстановленою особою замість неї, що вона ніколи не мала волевиявлення на укладення оспорених нею договорів оренди землі.

Встановивши, що позивачка не підписувала договорів оренди, що у неї було відсутнє волевиявлення на укладення спірних договорів оренди землі, що свідчить про те, що сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, касаційний суд визнав, що договори є неукладеними, тобто такими, що не відбулися, а наведені в них умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Однак, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Тому касаційним судом з урахуванням правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом, дійшов висновку що належним способом захисту у даному випадку буде скасування запису про проведену реєстраційною службою Казанківського районного управління юстиції Миколаївської області 11 лютого 2015 року державну реєстрацію договору оренди від 20 січня 201 року, укладеного між ОСОБА_2 та приватним підприємством Дар Ланів щодо оренди земельної ділянки загальною площею 5,9817 га, що належить ОСОБА_2 та розташована на території Миколо-Гулаківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, індексний № 19266712 та запису про проведену реєстраційною службою Казанківського районного управління юстиції Миколаївської області 11 серпня 2016 року державну реєстрацію договору оренди від 02 серпня 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та приватним підприємством Дар Ланів щодо оренди земельної ділянки загальною площею 5,9817 га, що належить ОСОБА_2 та розташована на території Миколо-Гулаківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, індексний № 30885996,3 а у задоволенні позовних вимог про визнання недійними договорів оренди земельної ділянки загальною площею 5,9817 га з кадастровим номером 4823684200:01:000:0101, яка розташована на території Миколо-Гулаківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладених 20 січня 2015 року та 02 серпня 2016 року між ОСОБА_2 та приватним підприємством Дар Ланів відмовив.

Отже судом касаційної інстанції в постанові від 09 вересня 2020р. у справі № 478/777/17 встановлено обставини, які мають преюдиційне значення для справи, рішення в якій переглядається, а саме про те, що договори оренди земельної ділянки загальною площею 5,9817 га з кадастровим номером 4823684200:01:000:0101, яка розташована на території Миколо-Гулаківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, від 20 січня 2015 року та від 02 серпня 2016 року між ОСОБА_2 та приватним підприємством Дар Ланів є неукладеними, тобто такими, що не відбулися, а наведені в них умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За такого, суд першої інстанції, розглядаючи справу у межах заявлених позовних вимог, дійшов обґрунтованого висновку, що у задоволенні заявлених позовних вимог про стягнення саме орендної плати, інфляційних витрат, 3% річних, нарахованих на не сплачену позивачці орендну плату у визначені в договорах оренди строки та пені з посиланням на невиконання відповідачем умов договорів оренди землі, які визнані судом не укладеними, слід відмовити.

Позов з інших підстав, в тому числі і зазначених в апеляційній скарзі, зокрема, щодо права на отримання платежів, які позивачка розраховувала отримати на підставі спірних договорів оренди чи упущеної вигоди, позивачкою в установленому законом порядку заявлено не було.

Оскільки завдану їй моральну шкоду позивачка також обґрунтовувала перш за все саме неналежним виконанням відповідачем умов спірних договорів оренди землі, які визнані судом не укладеними, а також, приймаючи до уваги, що суду не було надано достатньої кількості належних та допустимих доказів вчинення відповідачем на позивачку психологічного тиску, винної поведінки саме відповідача у завданні чоловікові позивачки тілесних ушкоджень, що погіршання здоров`я позивачки спричинено саме неправомірними діями відповідача, що позивачка не обґрунтовувала свої позовні вимоги тим, що працівники відповідача визнані винними у вчиненні підробки підпису на спірних договорах оренди, суд правомірно у межах заявлених позовних вимог відмовив також у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Не знайшов свого об`єктивного підтвердження під час розгляду справи також факт упередженості суду при винесенні рішення у даній справі. При цьому колегія суддів враховує, що розгляд справи судом інших справ між тими ж сторонами, але з іншим предметом спору, не згода учасника справи з прийнятим судом рішенням у іншій справі, а також скасування рішення суду у іншій справі в силу положень ч.4 ст. 36 ЦПК України, згідно якої незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу, а також положень ст. 37 ЦПК України, не свідчить про упередженість суду при розгляді даної конкретної справи.

Отже, переглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду відсутні.

Приймаючи остаточне рішення у справі, суд апеляційної інстанції враховує також те, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, N 303-A, § § 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland, N 49684/99, § 2)).

В той же час, з урахуванням конкретних обставин справи, позивачка не позбавлена права захистити свої права шляхом звернення до суду з позовними вимогами на підставі ст. 1212 ЦК України, згідно частини першої якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374,375,381,382 ЦПК України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану через представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 17 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складено 13 серпня 2021 року