Постанова

від 09.08.2021 по справі 468/837/21-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

09.08.21

22-ц/812/1547/21

Єдиний унікальний номер справи 468/837/21-ц

Провадження № 22-ц/812/1547/21 Доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П.

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 серпня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Самчишиної Н.В. та Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 ,

переглянувши у відкритому судовому засіданні, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області, яка постановлена 02 липня 2021 року, під головуванням судді Муругова В.В., в приміщені цього ж суду, за позовною заявою ОСОБА_1 до директора Новоєгорівської загальноосвітня школи І-ІІІ ступенів Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області Лук`янчук Нелі Петрівни про визнання дій такими, що порушують колективний договір про співпрацю, та призначення стягнення за ст. 41-2 КУпАП у виді штрафу,

в с т а н о в и в:

24 червня 2021 року ОСОБА_1 пред`явила до директора Новоєгорівської загальноосвітня школи І-ІІІ ступенів Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області Лук`янчук Н.П. вищевказаний позов.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, вона зазначала, що працює вчителем математики у Новоєгорівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області.

Наказом відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Баштанської міської ради від 10 квітня 2019 року № 51-к, їй було встановлено кваліфікаційну категорію спеціаліст вищої категорії .

Проте, плідно працювати вона на посаді не може, оскільки у неї склалися неприязні стосунки з директором цієї школи ОСОБА_3 , через що наказом директора №81-о від 24 жовтня 2019 року їй було визначено провести позачергову атестацію у 2020 році.

За результатами цієї атестації, наказом відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Баштанської міської ради від 09 квітня 2020 року №34-к позивачу було встановлено кваліфікаційну категорію спеціаліст І категорії .

Не погодившись с таким, ОСОБА_1 оскаржила вказані результати комісії, та рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року, яке залишено без змін апеляційною інстанцією, визнано незаконним та протиправним проведення позачергової атестації вчителя математики ОСОБА_1 в 2020 році, зі скасуванням наказів.

Не дивлячись на таке, директором продовжено тиск на позивача, який виражається в тому, що при вирішенні питання стосовно попереднього навантаження педагогічних працівників на 2021-2022 навчальні роки, ОСОБА_1 виділено лише 16 годин на тиждень, що на дві години менше ніж передбачається п.3 ст. 24 Закону України про повну загальну середню освіту

Посилаючись на упереджене до неї ставлення керівництва школи, просила визнати дії директора Новоєгорівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області Лук`янчук Н.П. у відношенні до ОСОБА_1 , такими, що порушують колективний договір про співпрацю між адміністрацією Новоєгорівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів та Баштанською районною організацією профспілки працівників освіти і науки України і у зв`язку з чим, призначити відповідачу стягнення за ст. 41-2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 02 липня 2021 року у відкриті провадження за казаною позовною заявою - відмовлено, оскільки позов не відлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу до того ж суду для продовження розгляду.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Миколаївського апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України, оскільки такий розгляд та процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності визначені положеннями КУпАП.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду не у повній мірі погоджується з обставинами та правовідносинами встановленими судом 1 інстанції, його висновки в частині вважає помилковими, не обґрунтованими та не законними.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору, колегія суддів керується також наступним.

У ст.6 Конвенції, яка в силу положень ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі Белле проти Франції ).

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі Безімянная проти Росії (заява №21851/03) ЄСПЛ наголосив, що погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту .

Вирішуючи питання про підвідомчість спору, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст.124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а відповідно до ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Аналогічні положення викладені у п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року за №3 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ , за змістом якого зазначено, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно виходити з того, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України, Господарським процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв`язку з наведеним, необхідно виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Слід зазначити, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового чи немайнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 пред`явила позов до директора Новоєгорівської загальноосвітня школи Лук`янчук Нелі Петрівни про визнання дій такими, що порушують колективний договір про співпрацю, та просила призначити стягнення за ст. 41-2 КУпАП у вигляді штрафу.

Зі змісту позову вбачається, що позивач просить суд визнати дії відповідача такими, що порушують колективний договір про співпрацю між адміністрацією Новоєгорівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів та Баштанською районною організацією профспілки працівників освіти і науки України і у зв`язку з цим просить призначити відповідачу стягнення за ст. 41-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Між тим, зі змісту вказаного позову вбачається, що спір випливає з трудових правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, оскільки позивач обґрунтовуючи позовну заяву, зазначає саме про порушення її трудових прав.

А тому, позовна заява ОСОБА_1 в частині вимог про захист її трудових прав, визнання дій такими, що порушують колективний договір про співпрацю (трудові права), повинна розглядатися судом в порядку цивільного судочинства.

Оскільки суд першої інстанції був іншої думки та відмовив у відкриті провадження в цій частині, то зазначену помилку слід виправити постановою суду апеляційної інстанції, а саме скасувати оскаржувану ухвалу в цій частині, а позовну заяву у вказаній частині, разом з доданими матеріалами слід передати до того ж суду І інстанції для продовженні розгляду, в іншому складі суду.

Щодо іншої частини позовних вимог про призначення директору школи Лук`янчук Н.П. стягнення за ст. 41-2 КУпАП у виді штрафу, то суд дійшов вірного висновку про відмову у відкриті провадження, оскільки діючим ЦПК не передбачено такий спосіб захисту, а тому ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 02 липня 2021 року у названій частині слід залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Враховуючи наведене, колегія суддів Миколаївського апеляційного суду вважає, що цей спір не є публічно-правовим, оскільки випливає із трудових правовідносин в частині позовних вимог, а тому має вирішуватися судом за правилами цивільного судочинства.

Отже, висновок суду про відмову у відкритті провадження в частині вимог, є помилковим.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції, в частині позовних вимог щодо визнання дій такими, що порушують трудові права ОСОБА_1 постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню в цій частині, з направленням справи до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду, в іншому складі суду.

В іншій частині ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись статями 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 02 липня 2021 року про відмову у відкритті провадження, в частині позовних вимог ОСОБА_1 до директора Новоєгорівської загальноосвітня школи І-ІІІ ступенів Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області Лук`янчук Нелі Петрівни про визнання дій такими, що порушують трудові права ОСОБА_1 - скасувати, а позовну заяву, у вказаній частині, разом з доданими до неї матеріалами передати до того ж суду для продовження її розгляду, в іншому складі суду.

Ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 02 липня 2021 року про відмову у відкритті провадження, в частині позовних вимог про призначення стягнення за ст. 41-2 КУпАП у вигляді штрафу - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: П.П. Лисенко

Судді : Н.В. Самчишина

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 13 серпня 2021 року.