Рішення

від 13.08.2021 по справі 826/6260/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2021 року м. Київ № 826/6260/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Чернігівська міська рада, Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради, про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення в частині, визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

установив:

19.04.2018 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування:

- податкової вимоги від 13.03.2018 №2280-17 про сплату податкового боргу у розмірі 86785,92 грн;

- податкового повідомлення-рішення від 08.12.2017 №106919-1303 у частині визначення розміру податкового зобов`язання з орендної плати за землю за 2017 рік на суму 45137,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог з урахуванням додатково наданих пояснень зазначено, що податковим повідомленням-рішенням від 08.12.2017 №106919-1303 нараховано ОСОБА_1 податкове зобов`язання з орендної плати з фізичний осіб у 86785,92 грн, виходячи із суми орендної плати, яка вказана у договорі оренди земельної ділянки від 30.12.2016 №4298. Однак, у вказаному договорі зазначено невірну нормативну грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,1803 га, кадастровий номер 7410100000:02:006:0023, що призвело до безпідставного збільшення розміру орендної плати. Так, до розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки використано коефіцієнт який характеризує функціональне використання земельної ділянки 2,5, у той час як належним коефіцієнтом є 1,2.

До того ж, вказана у договорі оренди земельної ділянки від 30.12.2016 №4298 ґрунтується на інформації з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки, який був дійсний до 01.01.2017, а тому така нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки не може застосовуватись для визначення орендної плати з 01.01.2017. Водночас, відповідач не вжив заходів для отримання відомостей щодо дійсної нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки від 10.10.2017, який отримано в результаті виправлення помилки у технічній документації, нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2017 році становить 1 041 214,47 грн. Враховуючи, що договором оренди земельної ділянки від 30.12.2016 №4298 орендна плата встановлена у розмірі 4 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відповідач повинен був при визначенні розміру орендної плати використовувати нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на день прийняття спірного рішення, відповідно, розмір орендної плати за 2017 рік повинен становити 41 648,58 грн.

Також позивач зауважив, що право оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,1803 га, кадастровий номер 7410100000:02:006:0023 у позивача виникло з моменту державної реєстрації такого права 18.07.2018, а тому нарахування орендної плати до цієї дати є безпідставним.

Щодо податкової вимоги від 13.03.2018 №2280-17 позивач зауважив, що вказана вимога складане у зв`язку із тим, що за позивачем рахувався податковий борг у сумі 86785,92 грн, який виник у зв`язку із несплатою позивачем грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 08.12.2017 №106919-1303. Однак, станом на час формування вказаної вимоги грошове зобов`язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 08.12.2017 №106919-1303, не було узгодженим, адже тривала процедура адміністративного оскарження вказаного рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2018 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи. Залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Чернігівську міську раду та Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Зауважив, що за приписами статті 288 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки.

Податковим повідомленням-рішенням від 08.12.2017 №106919-1303 правомірно нараховано позивачу орендну плату за земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,1803 га, кадастровий номер 7410100000:02:006:0023 на підставі даних договору оренди від 30.12.2016 №4298.

Позивачем подано відповідь на відзив.

Чернігівська міська рада та управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради подали пояснення на позовну заяву в якому зазначено, що пунктом 6 рішення Чернігівської міської ради від 29.09.2016 №11/VII-21 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам ОСОБА_1 затверджено технічну документацію та передано земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:02:006:0023), площею 0,1803 га, в оренду, строком до 29.09.2021, по АДРЕСА_1 , для експлуатації адміністративної будівлі та підвалу (землі промисловості).

На підставі вказаного рішення між Чернігівською міською радою та позивачем, в особі представника Вислого Анатолія Анатолійовича за довіреністю від 30.06.2015 №1937 укладено договір оренди земельної ділянки від 30.12.2016 №4298. При підписанні договору представником ОСОБА_1 погоджено всі умови договору, в тому числі і визначений коефіцієнт Кф 2,5. Пунктом 7 даного Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4,0 відсотка нормативної грошової оцінки землі, що становить 81873,51 грн (45,4096 грн за 1 кв.м) на рік.

Розмір орендної плати за земельну ділянку, площею 0,1803 га, розраховано на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 01.01.2016 наданого листом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 28.07.2016 №28-28-99.3-3142/72-16 в якому зазначено коефіцієнт Кф - 2,5, нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки під забудовою - 1135,24 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2020 та від 13.08.2021 замінено відповідача правонаступником.

Отже, керуючись нормою частини п`ятої статті 262 КАС України, суд здійснював розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

Пунктом 6 рішення Чернігівської міської ради від 29.09.2016 №11/VII-21 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам ОСОБА_1 затверджено технічну документацію та передано земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:02:006:0023), площею 0,1803 га, в оренду, строком до 29.09.2021, по АДРЕСА_1 , для експлуатації адміністративної будівлі та підвалу (землі промисловості).

На підставі вказаного рішення між Чернігівською міською радою та ОСОБА_1 , в особі представника Вислого Анатолія Анатолійовича за довіреністю від 30.06.2015 №1937, укладено договір оренди земельної ділянки від 30.12.2016 №4298.

Згідно пункту 4 вказаного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 046 837,72 грн.

Відповідно пункту 7 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4,0 відсотка нормативної грошової оцінки землі, що становить 81873,51 грн (45,4096 грн за 1 кв.м) на рік.

Згідно витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно 18.07.2018 проведено державну реєстрацію за ОСОБА_1 права оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,1803 га, кадастровий номер 7410100000:02:006:0023.

07.06.2017 Головним управлінням ДФС у Чернігівській області складено та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення від 07.06.2017 №1089-1303, яким ОСОБА_1 як орендарю земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,1803 га, кадастровий номер 7410100000:02:006:0023, визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 86 785,92 грн.

Позивач оскаржив вказане рішення у адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 05.10.2017 №13080/М/99-99-11-02-01-14 задоволено скаргу позивача та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.06.2017 №1089-1303 у зв`язку із тим, що листом від 06.04.2017 №2583 Управлінням земельних ресурсів Чернігівської міської ради повідомлено про не укладення договору оренди.

08.12.2017 Головним управлінням ДФС у Чернігівській області складено та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення №106919-1303, яким ОСОБА_1 як орендарю земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,1803 га, кадастровий номер 7410100000:02:006:0023, визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 86 785,92 грн.

Позивач оскаржив вказане рішення у адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 15.03.2017 №3555/М/99-99-11-02-01-14 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 08.12.2017 №106919-1303 - без змін.

13.03.2018 відповідачем сформована податкова вимога від 13.03.2018 №2280-17 про сплату податкового боргу у сумі 86785,92 грн, який виник у зв`язку із несплатою позивачем грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 08.12.2017 №106919-1303.

Позивач не погоджується із вказаною податковою вимогою від 13.03.2018 №2280-17 та податковим повідомленням-рішенням від 08.12.2017 №106919-1303 у частині визначення розміру податкового зобов`язання з орендної плати за землю за 2017 рік на суму 45137,60 грн, а тому звернувся до суду із даними позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпункти 14.1.136, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначають, що:

- орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою;

- землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з абзацом першим пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пунктів 288.1, 288.2, 288.3 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно пункту 288.4 статті 288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Пункт 288.5 статті 288 ПК України встановлює граничні максимальні та мінімальні ставки розміру орендної плати, який встановлюється у договорі оренди.

Таким чином, ПК України у пункті 288.5 статті 288 визначає тільки обмеження щодо максимального та мінімального розміру орендної плати за землю. За цим виключенням, питання щодо розміру орендної плати регулюються виключно договором оренди.

Інші елементи механізму справляння орендної плати за землю - податковий період, порядок обчислення орендної плати, строку сплати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно до пункту 288.7 статті 288 ПК України встановлюються статтями 285-287 цього кодексу.

Крім того, згідно із статтею 21 Закону України Про оренду землі розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Отже, законодавством України чітко визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, Податковий кодекс України регулює лише строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, податковий період, порядок обчислення орендної плати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно.

З урахуванням наведеного, суд відхиляє доводи позивача про те, що у договорі оренди земельної ділянки від 30.12.2016 №4298 вказано завищений розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,1803 га, кадастровий номер 7410100000:02:006:0023, що призвело до безпідставного збільшення розміру орендної плати, адже незгода позивача з нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, за умови, що внесені до неї (після укладення договору) зміни не були в подальшому скасовані або визнані в установленому порядку нечинними, не є підставою для невиконання зобов`язань платника податків, встановлених договором та ПК України.

Аналогічний висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 07.08.2018 у справі №814/2292/17.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує, що згідно з пунктом 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. При цьому, суд зазначає, що для цілей орендної плати нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення умов договору оренди.

Разом з цим, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

За правилами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, тобто з дня державної реєстрації права оренди відповідно до договору оренди земельної ділянки. Сплата орендної плати є обов`язком орендаря, яке кореспондується з його правом користування земельною ділянкою.

Вказаний висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 18.06.2021 у справі №400/1730/19.

Згідно витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно 18.07.2018 проведено державну реєстрацію за ОСОБА_1 права оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,1803 га, кадастровий номер 7410100000:02:006:0023.

Отже, право користування позивача вказаною земельною ділянкою виникло лише 18.07.2018. Тобто, до 18.07.2018 ОСОБА_1 не був платником орендної плати за земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,1803 га, кадастровий номер 7410100000:02:006:0023, що безумовно свідчить про протиправність нарахування позивачу на підставі податкового повідомлення-рішення від 08.12.2017 №106919-1303 податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 86 785,92 грн як орендарю вказаної земельної ділянки.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 08.12.2017 №106919-1303 є протиправним.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд враховує, що позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення від 08.12.2017 №106919-1303 у частині визначення розміру податкового зобов`язання з орендної плати за землю за 2017 рік на суму 45137,60 грн, у той час як судом у ході розгляду даної справи встановлено протиправність вказаного рішення у повному обсязі.

З урахуванням наведеного, з метою належного та повного захисту прав позивача у межах спірних правовідносин, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.12.2017 №106919-1303 у повному обсязі.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Встановлено, що податкова вимога від 13.03.2018 №2280-17 сформована про сплату податкового боргу з орендної плати за землю у сумі 86785,92 грн, який виник у зв`язку із несплатою позивачем грошового зобов`язання з орендної плати за землю за 2017 рік, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 08.12.2017 №106919-1303.

У ході розгляду даної справи суд дійшов висновку про протиправність нарахування позивачу податкового зобов`язання з орендної плати за землю за 2017 рік у сумі 86785,92 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 08.12.2017 №106919-1303, що свідчить також і про протиправність вказаної податкової вимоги.

Крім того, відповідно до пункту 54.5 статті 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як передбачено пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно пунктом 56.2 статті 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до пункту 56.15 статті 56 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

За приписами пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Встановлено, що станом на час формування податкової вимоги від 13.03.2018 №2280-17 грошове зобов`язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 08.12.2017 №106919-1303, не було узгодженим, адже тривала процедура адміністративного оскарження вказаного рішення.

Процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 08.12.2017 №106919-1303 закінчилась після прийняття за результатом розгляду скарги позивача Рішення ДФС України від 15.03.2017 №3555/М/99-99-11-02-01-14.

Отже, податкову вимогу від 13.03.2018 №2280-17 сформовано про сплату податкового зобов`язання, яке станом на час її складання не було узгодженим, а тому не могло вважатись податковим боргом, що безумовно свідчить про протиправність спірної вимоги.

При розгляді даної справи суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Салов проти України , Проніна проти України та Серявін та інші проти України : принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії .

З огляду на наведене суд надав правову оцінку визначальним доводам сторін. Відсутність у даному рішенні правової оцінки окремих доводів сторін жодним чином не відобразилось на повноті та об`єктивності дослідження судом обставин справи та не вплинуло на результат розгляду даної справи.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних рішень, а встановлені судом обставини та надані позивачем докази й обґрунтування свідчать про протилежне, суд вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом задоволення позову та визнання протиправними й скасування податкової вимоги від 13.03.2018 №2280-17 та податкового повідомлення-рішення від 08.12.2017 №106919-1303.

Частиною першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 1319,25 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.12.2017 №106919-1303.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 13.03.2018 №2280-17.

Стягнути з Головного управління ДПС у Чернігівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1319,25 грн (одна тисяча триста дев`ятнадцять гривень двадцять п`ять копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління ДПС у Чернігівській області (місцезнаходження юридичної особи: 14000, місто Чернігів, вулиця Реміснича, будинок 11; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ВП 44094124).

Суддя О.М. Чудак