Постанова

від 05.08.2021 по справі 480/8075/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2021 р.Справа № 480/8075/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2021, головуючий суддя І інстанції: Діска А.Б., вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 20.04.21 по справі № 480/8075/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області: №88783-1306 від 30.06.2017 на загальну суму 34,34 грн.; №88779-1306 від 30.06.2017 на загальну суму 0,75 грн.; №88785-1306 від 30.06.2017 на загальну суму 60,19 грн.; №88787-1306 від 30.06.2017 на загальну суму 51031,68 грн.; №88781-1306 від 30.06.2017 на загальну суму 43,80 грн.; №272370-1306-1811 від 16.05.2018 на загальну суму 0,75 грн.; №272371-1306-1811 від 16.05.2018 на загальну суму 60,19 грн.; №272372-1306-1811 від 16.05.2018 на загальну суму 34,34 грн.; №272373-1306-1811 від 16.05.2018 на загальну суму 51031,68 грн.; №272374-1306-1811 від 16.05.2018 на загальну суму 43,80 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваних рішень податкового органу. Вказано, що податкові повідомлення-рішення не були належним чином вручені позивачу та не отримані останньою.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 причини пропуску позивачем строку звернення до суду щодо оскарження податкових повідомлень-рішень №88783-1306, №88779-1306, №88785-1306, №88787-1306, №88781-1306 від 30.06.2017 визнано поважними та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із вказаними вимогами.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 замінено в адміністративній справі № 480/8075/20 відповідача - Головне управління ДПС у Сумській області (ЄДРПОУ 43144399) правонаступником - Головне управління ДПС у Сумській області як територіальний орган утворений на правах відокремленого підрозділу (ЄДРПОУ 43995469).

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Охтирському відділі ГУ ДПС у Сумській області як платник податків.

Як свідчать матеріали справи, у власності позивача перебувають земельні ділянки в с. Буймерівка Охтирського району Сумської області загальною площею 9,7072 (га) (кадастрові номери земельних ділянок 592038400:07:001:0117, 5920384000:07:0016, 5920384000:07:001:0100) та площею 0,15 (га) (кадастровий номер земельної ділянки 592038400:07:001:0330), а також земельні ділянки у селі Михайленкове, Охтирського району, Сумської області площею 0,02 га, 0,24 га та 0,93 га, що підтверджуються Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, копією державного акту на право власності на земельну ділянку та інформацією Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської області (т. 1, а.с. 130, 246-251).

Контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення (т. 1, а.с. 20-24), відповідно до яких визначено податкове зобов`язання з плати за землю:

від 30.06.2017 № 88783-1306 на суму 51031,68 грн. та 16.05.2018 № 1306-1811 на суму 51031,68 грн. за земельні ділянки, що розташовані у селі Буймерівка, Охтирського району, Сумської області загальною площею 9,7072 га (кадастрові номери земельних ділянок 592038400:07:001:0117, 5920384000:07:0016, 5920384000:07:001:0100);

від 30.06.2017 № 88783-1306 на суму 34,34 грн. та 16.05.2018 № 272372-1306-1811 на суму 34,34 грн. за земельну ділянку, що розташована у селі Буймерівка, Охтирського району, Сумської області площею 0,15 га (кадастровий номер земельної ділянки 592038400:07:001:0330);

від 30.06.2017 № 88779-1306 на суму 0,75 грн. та 16.05.2018 № 1306-1811 на суму 0,75 грн. за земельну ділянку, що розташована у селі Михайленкове, Охтирського району, Сумської області площею 0,02 га;

від 30.06.2017 № 88781-1306 на суму 43,80 грн. та 16.05.2018 № 1306-1811 на суму 43,80 грн. за земельну ділянку, що розташована у селі Михайленкове, Охтирського району, Сумської області площею 0,24 га;

від 30.06.2017 № 88785-1306 на суму 60,19 грн. та 16.05.2018 № 1306-1811 на суму 60,19 грн. за земельну ділянку, що розташована у селі Михайленкове, Охтирського району, Сумської області площею 0,93 га.

Не погодившись з прийнятими податковим органом рішеннями позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам зазначає наступне.

Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Тобто, ненадіслання чи невручення податковим органом у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України податкового повідомлення-рішення, впливає на узгодження контролюючим органом суми податкового зобов`язання з платником податку та не може свідчити про правомірність чи неправомірність самого податкового повідомлення-рішення.

На підставі вказаного вище, доводи позивача в частині наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень відносно ОСОБА_1 на підставі відсутності, на думку позивача, належного підтвердження їх вручення є необґрунтованими та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції.

Крім того, згідно ст. 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні є об`єктом оподаткування земельним податком.

На підставі п. 284.1 ст. 284 Податкового кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Згідно з п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

На виконання вказаних вище положень Податкового кодексу України контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення та визначено податкове зобов`язання з плати за землю за 2017 та 2018 роки за земельні ділянки, що розташовані у селі Буймерівка, Охтирського району, Сумської області загальною площею 9,7072 га (кадастрові номери земельних ділянок 592038400:07:001:0117, 5920384000:07:0016, 5920384000:07:001:0100) та площею 0,15 (га) (кадастровий номер земельної ділянки 592038400:07:001:0330), а також земельні ділянки у селі Михайленкове, Охтирського району, Сумської області площею 0,02 га, 0,24 га та 0,93 га.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не оскаржується розмір нарахованої суми податку чи порядок його обрахунку.

Проте, позивач просить врахувати встановлену рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 по справі №480/2777/19 обставину, що ОСОБА_1 є власником та використовує у своїй господарській діяльності земельну ділянку під будинком відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 площею 9,7071 га по АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею, 55 га, кадастрові номери 592038400:006:001:5083, 592038400:006:001:5058, 592038400:006:001:5084.

Зі змісту рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 по справі №480/2777/19 встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань та витягу з Реєстру платників єдиного податку, є фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку 3 групи та використовує вищевказані земельні ділянки у своїй господарській діяльності (т. 1, а.с. 9-14).

Так, відповідно до ч. 4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Однак, в ході розгляду справи №480/2777/19 Сумським окружним адміністративним судом переглядались податкові повідомлення-рішення, винесені відповідачем у 2019 році та обставини нарахування позивачу земельного податку за 2019 рік. Судом обставини, за яких було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені у 2017-2018 роках, не досліджувались та не встановлювались.

Предметом розгляду по даній справі є правомірність податкових повідомлень-рішень, прийнятих відповідачем у 2017 та 2018 роках.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач неодноразово реєструвалась підприємцем та припиняла підприємницьку діяльність.

Так, з 30.01.2003 внесено запис про проведення державної реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця, 21.07.2014 до реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності за власним рішенням.

Наступну реєстрацію позивача як фізичної особи-підприємця проведено 12.07.2017, а припинила підприємницьку діяльність ОСОБА_1 - 11.09.2017 за власним рішенням, записи про що внесено до реєстру.

У подальшому позивач зареєструвалась підприємцем 01.03.2018 та на даний час відсутні дані про реєстрацію припинення нею підприємницької діяльності (т. 1, а.с. 27-34).

Тобто, обставини, за яких було нараховано земельний податок у 2017, 2018 роках є відмінними від тих, за яких він нараховувався у 2019 році.

Крім того, відповідно до пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

При цьому умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.

Отже, наявність двох умов надання пільги, а саме: використання позивачем власного нежилого приміщення у своїй господарській діяльності та наявність у нього статусу платника єдиного податку 3 групи, обумовлює звільнення останнього від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності на майно (в частині земельного податку).

Судовим розглядом встановлено, що позивач була зареєстрована фізичною особою-підприємцем у період з 12.07.2017 по 11.09.2017 та з 01.03.2018 по 31.12.2018.

Тобто, до періодів, у які ОСОБА_1 не була зареєстрована як фізична особа-підприємець, відсутні підстави для застосування пільги, передбаченої п.п. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України.

Стосовно інших періодів, слід зазначити, що відповідно до вимог ч. 1, 4, 5 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

З метою обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що остання використовувала у своїй діяльності належні їй земельні ділянки.

Однак, позивачем не надано до суду належних та достатніх доказів підтвердження вказаної обставини.

Більше того, позивачем не обґрунтовано, яким чином позивачем у господарській діяльності використовуються присадибні земельні ділянки, що знаходяться в с. Михайленкове, Охтирського району, Сумської області площею 0,02 га, 0,24 га та 0,93 га.

Стосовно доводів позивача в частині того, що ОСОБА_1 є співвласником земельних ділянок, про стягнення податку на які було винесено податкові повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає наступне.

На підставі п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто, саме з моменту державної реєстрації державою підтверджується факт виникнення, переходу або припинення права на нерухоме майно.

Позивач зазначає, що згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.10.2004, укладеного між Кардашівською сільською радою та ОСОБА_1 , земельна ділянка площею 9,7071 кв. м., яка розташована по АДРЕСА_2 , була придбана ОСОБА_1 за письмовою згодою її чоловіка ОСОБА_2 . Заочним рішенням Дзержинського районного суду від 02.07.2013 по справі 2011/20341/12 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 31.01.2017 по справі №638/14064/15-ц, за ОСОБА_3 , визнано право власності на 1/2 частину об`єктів нерухомості (спальні корпуси №№ 1, 3, 4, літні спальні корпуси №№ 2- 33, навіс, гараж, сторожка, КНС № 1, душ, матеріальний склад, котельна, літній кінотеатр, танцмайданчик, ігровий павільйон, овочесховище, матеріальний склад, їдальня, мед. пункт, столярна майстерня, склад ГСМ, дизельна підстанція, приймальне відділення, адміністративно-приймальний пункт, бар, КАС, пральня), по АДРЕСА_1 , розташовані на земельних ділянках загальною площею 9,71 га, право власності набуте згідно до договору купівлі-продажу від 27.12.2002.

Постановою від 15.11.2018 по справі 583/2297/18 Апеляційний суд Сумської області визнав за ОСОБА_3 , право власності на 1/2 частину спільно набутого за час шлюбу із ОСОБА_1 майна, серед якого: земельну ділянку під будинком відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_2 площею 9,7071 га по АДРЕСА_1 ; нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 (нежитлові приміщення - гуртожиток з прибудовою №1-8, 9 (1/2 частина), 16- 33 загальною площею 298,7 м2); житловий будинок загальною площею 57,8 м2 по АДРЕСА_3 та земельну ділянку під ним загальною площею 0,3922 га.; житловий будинок загальною площею 78,3 м2, по АДРЕСА_3 та земельну ділянку під ним по АДРЕСА_3 , площею 0,33 га.; земельну ділянку в с. Михайленкове, Охтирського району, Сумської області загальною площею 0,55 га, кадастрові номери 5920384000060015083; 5920384000060015085; 5920384000060015084 (а.с. 178-200).

Водночас, як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач, ані за наслідками прийняття рішення Апеляційним судом Харківської області від 31.01.2017 у справі № 638/14064/15-ц, ані після прийняття постанови Апеляційним судом Сумської області від 15.11.2018 у справі № 583/2297/15-ц не зареєстровано право власності на 1/2 частину земельних ділянок, земельний податок на які нараховано відповідачем (т. 1, а.с. 216-228).

Крім того, підставою для нарахування земельного податку, згідно з п. 286.1. ст. 286 Податкового кодексу України, є дані державного земельного кадастру, відповідно до яких власником земельних ділянок, що розташовані у с. Буймерівка, Охтирського району, Сумської області загальною площею 9,7072 га (кадастрові номери земельних ділянок 592038400:07:001:0117, 5920384000:07:0016, 5920384000:07:001:0100) та площею 0,15 га (кадастровий номер земельної ділянки 592038400:07:001:0330) є позивачка (т. 1, а.с.247-249).

Крім того, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачем 17.02.2021 зареєстровано право власності на 1/1 земельної ділянки площею 9,08 га, кадастровий номер 5920384000:07:001:0100, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія СМ № 115734, виданого 02.11.2004 (т. 1, а.с. 216), що спростовує позицію позивача про перебування цього майна у спільній частковій власності позивача та ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач, суб`єкт владних повноважень, виконав обов`язок, покладених на нього відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України та довід правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, натомість позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги, а відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 по справі №480/8075/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 13.08.2021 року