Постанова

від 12.08.2021 по справі 804/7806/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року

м. Київ

справа №804/7806/16

адміністративне провадження №К/9901/38276/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайд-Компані"

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 (Головуючий суддя Гімон М.М., судді: Чумак С.Ю., Юрко І.В.)

у справі № 804/7806/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайд-Компані"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайд-Компані" (далі - позивач, ТОВ "Прайд-Компані") звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просив визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007051407 від 05.10.2016 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 882 715, 80 грн; визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007061407 від 05.10.2016 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 471 192, 50 грн., в тому числі за основним платежем 980 795 грн та штрафними санкціями у сумі 490 397, 50 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2017 позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2017 та відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2017.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що позивачем надано всі первинні документи для підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ Укрінжиніринг Він , а вирок на підставі угоди , на який посилається відповідач, безпідставно прийнято судом апеляційної інстанції як єдиний та беззаперечний доказ безтоварності господарських операцій позивача з вказаним контрагентом.

Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 10.08.2016 по 23.08.2016 (термін проведення перевірки продовжувався на 5 робочих днів з 25.08.2016 по 31.08.2016), на підставі наказу від 29.07.2016 № 834, направлень від 09.07.2016 № 3523, № 3524, № 3525, згідно з пунктом 75.1 статті 75, статей 77, 81, 82 Податкового кодексу України посадовими особами відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Прайд-Компані з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, за результатами якої складено акт від 07.09.2016 № 491/04-36-14-03/36151455 та встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 2 444 439 грн, в тому числі по взаємовідносинам з ТОВ Укрінжинірінг Він на суму 882 715,8 грн. за період квітень-жовтень 2015 року; пункту 44.1 статті 44, статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, статті 1, пункту 2 статті 3, статті 4, пункту 6 статті 8, пунктів 1, 2 статті 9 Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704, в результаті чого підприємством занижено суми податку на додану вартість на загальну суму 2 080 326 грн, в тому числі по взаємовідносинам з ТОВ Укрінжинірінг Він на суму 980 795 грн.

На підставі вказаних висновків податковим органом прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0007051407 від 05.10.2016, яким збільшено суму грошового зобов`язання податку на прибуток у розмірі 2 815 670,50 грн, в тому числі щодо ТОВ Укрінжинірінг Він на суму 882 715,8 грн;

- № 0007061407 від 05.10.2016, яким збільшено суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 3 321 885 грн, в тому числі щодо ТОВ Укрінжинірінг Він на суму 1 471 192,5 грн.

Позивач податкові повідомлення-рішення оскаржує в частині донарахувань по господарських взаємовідносинах з ТОВ Укрінжинірінг Він .

Так, відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Як встановлено судом апеляційної інстанції 01.04.2015 між ТОВ Прайд-Компані та ТОВ Укрінжинірінг Він укладено договір купівлі - продажу № 14К, відповідно до якого продавець (ТОВ Укрінжинірінг Він ) зобов`язується передати у власність покупця (ТОВ Прайд - Компані ) алюміній вторинний АВ-87, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар.

На підтвердження реального виконання умов вказаного договору та придбання товару позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано видаткові накладні, на підтвердження транспортування вказаних партій товару - товарно-транспортні накладні, на підтвердження наявності у позивача місця для зберігання товару - договір оренди № 04У/2 від 01.01.2014, за яким TOB Прайд-Компані за адресою Дніпропетровська область, Криворізький район, смт. Радушие, вул. Нікопольське шосе, буд. 6 орендує нежитлове приміщення. Також позивачем суду надано сертифікати якості товару на відповідні партії товару - алюміній вторинний АВ87. Вказані документи виготовлені та завірені печаткою ТОВ Укрінжинірінг Він .

На підтвердження підстав формування податкового кредиту у розмірі 980795,40 грн. по взаємовідносинам з ТОВ Укрінжинірінг Він позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано податкові накладні.

Розрахунки між підприємствами проводились в безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 171-181).

Крім того, на підтвердження того, що придбаний у ТОВ Укрінжинірінг Він товар було в подальшому реалізовано, позивач надав укладені договори з покупцями: договір № 1756 від 26.03.2015 укладений ТОВ Прайд-Компані з ПАТ АрселорМітгал Кривий Ріг (специфікації, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні надаються) (а.с. 182-188, 191-201); договір № 089 ЛС-02/524 від 25.02.2015 укладений ТОВ Прайд-Компані з ПАТ Металургійний комбінат Азовсталь (специфікації, видаткові накладні, товарно- транспортні накладні, додаткова угода надаються) (а.с. 202-205, 206-214); договір № 1358 від 03.08.2015 укладений ТОВ Прайд-Компані з ПАТ Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча (специфікації, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні надаються) (а.с. 215-217, 218-222, 225-226).

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно із вироком Печерського районного суду м. Києва від 18.04.2016 у справі № 757/9289/16-к, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України, встановлено, що останній як пособник взяв участь у придбанні ТОВ Укрінжинірінг Він не з метою здійснення господарської діяльності, як передбачено статутом підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб. При цьому він не мав наміру здійснювати діяльність, зафіксовану у статутних документах ТОВ Укрінжинірінг Він , а діяв у порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності усупереч вимогам законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб`єктів підприємництва. Для цього ОСОБА_1 вчинив ряд активних дій для реєстрації та відкриття банківських рахунків підприємства, після чого використовуючи ТОВ Укрінжинірінг Він для прикриття незаконної діяльності, невстановлені особи з метою надання протиправній діяльності вигляду законної та уникнення контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів отримали можливість складати упродовж 2015-2016 років господарські угоди та первинні документи, фактично не здійснюючи купівлю-продаж товарів (робіт, послуг), надавати послуги з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету підприємствам реального сектору економіки, зокрема ТОВ Прайд-Компані .

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, застосував правову позицію Верховного Суду України викладену в постановах від 01.12.2015 у справі № 826/15034/14, від 22.11.2016 у справі № 826/11397/14, згідно якої статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що за наданими позивачем товарно-транспортними накладними ТОВ Укрінжинірінг Він виступало одночасно перевізником, замовником перевезення та вантажовідправником, хоча не має для цього відповідних основних засобів та трудових ресурсів, а самі ТТН також підписані від імені ОСОБА_1 , що позбавляє їх юридичного значення і вони не можуть бути належним підтвердженням транспортування товару на адресу позивача.

Відповідно до частини 1 ст. 244-2 КАС України ( в редакції, що діяла на час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини та вказані норми процесуального закону, колегія суддів не вбачає неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального, які б могли призвести до зміни чи скасування судового рішення.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайд-Компані" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 у справі № 804/7806/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко