Постанова

від 12.08.2021 по справі 822/6095/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 822/6095/15

адміністративне провадження № К/9901/28147/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Славутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.01.2016 року (суддя Блонський В.К.)

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 року (головуючий суддя Сапальова Т.В., судді: Боровицький О.А., Матохнюк Д.Б.)

у справі № 822/6095/15

за позовом Славутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області

до Приватного підприємства М`ясо-Пром

про накладення арешту на кошти,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року Славутська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - позивач, податковий орган) звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Приватного підприємства М`ясо-Пром (далі - відповідач, Підприємство), в якому просила накласти арешт на кошти Підприємства на рахунках у банках у зв`язку з відмовою від проведення перевірки.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 05.01.2016 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 року, у задоволенні позову відмовив .

При розгляді справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо безпідставності заявлених податковим органом вимог .

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій. Податковий орган зазначає, що судами невірно розтлумачено норми матеріального права.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що підставою для звернення до суду з позовом став недопуск позивача до проведення перевірки. Відповідач зазначає, що як арешт коштів так і арешт майна застосовуються за однакових підстав та відрізняються лише процедурою застосування. Податковим органом здійснені всі заходи для опису майна платника податків на виконання ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2015 у справі № 822/6094/15, якою підтверджено обґрунтованість арешту майна платника податків.

Відзив на касаційну скаргу позивача від Підприємства на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

За приписами частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.11.2015 податковим органом прийнято наказ № 490 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідача. Для проведення перевірки видані направлення на перевірку №241, 242 від 12.11.2015. Відповідно наказу № 490 від 09.11.2015 документальна позапланова виїзна перевірка призначена на підставі підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Під час здійснення виїзду на перевірку 12.11.2015 працівникам податкового органу відмовлено у допуску до проведення перевірки, про що останніми складений акт №38/22/38892637 від 12.11.2015 року Про відмову у допуску до проведення перевірки ПП М`ясо-Пром .

13.11.2015 року начальником податкового органу прийнято рішення №1 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків, копія якого направлена на адресу відповідача.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 13.11.2015 підтвердив обґрунтованість адміністративного арешту майна приватного підприємства М`ясо-Пром , накладеного на підставі рішення №1 від 13.11.2015. Рішення набрало законної сили 22.12.2015.

В свою чергу, позивач подав позов до суду, у якому на підставі підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України просить накласти арешт на кошти Підприємства на рахунках вказаного платника.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що накладення арешту на кошти можливе лише у разі наявності у відповідача податкового боргу та відсутності у боржника майна, або коли вартість такого майна недостатня для погашення податкового боргу. Позивачем не надано доказів наявності у Приватного підприємства "М"ясо-Пром" податкового боргу, а також позивачем не надано жодних доказів відсутності у відповідача майна та визначення балансової вартості вказаного майна.

Згідно з пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті (пункт 94.3 статті 94 Податкового кодексу України).

Пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України передбачено підстави для застосування адміністративного арешту майна, серед яких, зокрема, є відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

За правилами пункту 94.19.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

У разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадку, визначеному, зокрема, пунктом 94.19.1, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється (пункт 94.21 статті Податкового кодексу України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що за наявності відповідних умов, визначених у пункті 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов`язковому порядку протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих саме підстав.

Разом з тим, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (абзац другий підпункту 94.6.2 пункту 94.6 Податкового кодексу України).

За правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 листопада 2018 року у справі №820/1929/17, арешт на кошти платника податків може бути накладений за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Верховний Суд в означеній постанові констатував, що підстави до застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, - визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

При цьому положення статті 94 Податкового кодексу України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Системне тлумачення норм цієї статті свідчить, що адміністративний арешт коштів платника податків не є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і не може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Положення статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті, а її норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доводам податкового органу щодо неможливості застосувати до відповідача арешт майна, обґрунтованість якого підтверджена в судовому порядку, та не досліджено порядку здійснення всіх дій податковим органом щодо застосування арешту майна податковим органом, що передбачені Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 568. Крім того, з метою правильного вирішення даного спору судам необхідно було встановити наявність чи відсутність законних підстав для проведення перевірки відповідача, дотримання позивачем процедури її призначення та проведення, та, відповідно, зробити висновок про наявність чи відсутність у Товариства підстав відмовити посадовим особам контролюючого органу у допуску до перевірки.

Відтак висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного встановлення фактичних обставин справи.

За правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Славутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.01.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 у справі № 822/6095/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко