Ухвала

від 12.08.2021 по справі 761/29030/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/29030/21

Провадження № 2-з/761/1743/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака М.А.,

за участю секретаря Путрі Д.В.,

розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Аудиторської палати України, третя особа: Державна установа Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю про визнання протиправним та скасування рішень чергового з`їзду аудиторів України №2 від 17.07.2021 року, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Шевченківського районного суду м.Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Аудиторської палати України, третя особа: Державна установа Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю про визнання протиправним та скасування рішень чергового з`їзду аудиторів України №2 від 17.07.2021 року.

Разом з позовною заявою, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову,в якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхомзупинення дії рішень чергового з`їзду Аудиторів України № 2/1-2/7 від 17.07.2021 року та звільнення ОСОБА_2 з посади Виконавчого директора Аудиторської палати України рішенням з`їзду Аудиторів України від 17.07.2021 року; заборонити Секретаріату Аудиторської палати України призначати Виконавчого директора Аудиторської палати України та вчиняти будь-які дії щодо покладання обов`язків Виконавчого директора Аудиторської палати України на будь-яку іншу особу, окрім випадків, визначених Законом України Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність ; заборонити державним реєстратором, нотаріусам, Міністерству юстиції України та/або його будь-яким органам, зокрема Департаменту нотаріату державної реєстрації Міністерства юстиції України, Державному підприємству Національні інформаційні системи , іншим суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та/або вносити будь-які записи до Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо зміни ОСОБА_2 в якості Виконавчого директора Аудиторської палати України без довіреності.

Заяву про забезпечення позову мотивовано тим, що винесення заборонити Секретаріату Аудиторської палати України призначати Виконавчого директора Аудиторської палати України та вчиняти будь-які дії щодо покладання обов`язків Виконавчого директора Аудиторської палати України на будь-яку іншу особу, окрім випадків, визначених Законом України Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність , заборона суб`єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо зміни ОСОБА_2 в якості Виконавчого директора Аудиторської палати України надасть можливість уникнути численних судових спорів, які можуть стати на шляху відстоювання порушених прав позивача за наявністю даного спору з Аудиторської палатою України про визнання протиправним та скасування рішень чергового з`їзду аудиторів України №2 від 17.07.2021 року.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову з наведених у ній підстав, слід зазначити наступне.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Так, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову суд прийшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

За змістом позовної заяви вбачається, що предметом позовних вимог є визнання протиправним та скасування рішень чергового з`їзду аудиторів України №2 від 17.07.2021 року.

Між тим, за змістом заяви про забезпечення позову вбачається про необхідність забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень чергового з`їзду Аудиторів України № 2/1-2/7 від 17.07.2021 року та звільнення ОСОБА_2 з посади Виконавчого директора Аудиторської палати України рішенням з`їзду Аудиторів України від 17.07.2021 року; заборонити Секретаріату Аудиторської палати України призначати Виконавчого директора Аудиторської палати України та вчиняти будь-які дії щодо покладання обов`язків Виконавчого директора Аудиторської палати України на будь-яку іншу особу, окрім випадків, визначених Законом України Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність ; заборонити державним реєстратором, нотаріусам, Міністерству юстиції України та/або його будь-яким органам, зокрема Департаменту нотаріату державної реєстрації Міністерства юстиції України, Державному підприємству Національні інформаційні системи , іншим суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та/або вносити будь-які записи до Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо зміни ОСОБА_2 в якості Виконавчого директора Аудиторської палати України без довіреності.

Відтак, в даному випадку шляхом забезпечення позову є по суті вирішення спору по суті без винесення судового рішення за наслідками розгляду справи, що не відповідає сутності судового розгляду.

За вимогами ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Більше, того, позивачем по цій справі не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову за запропоновим позивачем способом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду саме у вказаній позовній заяві.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України та позиції Європейського суду з прав людини, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 151 - 153, 209, 210, 293, 294 ЦПК України, , суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Аудиторської палати України, третя особа: Державна установа Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю про визнання протиправним та скасування рішень чергового з`їзду аудиторів України №2 від 17.07.2021 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ: М.А.РИБАК