Ухвала

від 13.08.2021 по справі 624/499/21

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/499/21

провадження №2-з/624/14/21

УХВАЛА

іменем України

смт. Кегичівка 13 серпня 2021 року

Кегичівський районний суд Харківської області, суддя Куст Н.М.,

справа №624/499/21,

найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

представник відповідача: ОСОБА_3 ,

третя особа: Кегичівська селищна рада Харківської області,

вимоги позивача: про визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненою позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа Кегичівська селищна рада Харківської області, про визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 6323181301:01:002:0017, зареєстровану за ОСОБА_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки.

Ухвалою суду від 19 липня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 13 серпня 2021 року.

10 серпня 2021 року від представника відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу, в якому він просить зобов`язати позивача ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок в розмірі 10000,00 гривень для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат ОСОБА_2 на професійну допомогу та інших витрат, які має понести ОСОБА_2 у зв`язку із розглядом цивільної справи №624/499/21. В обґрунтування даного клопотання зазначає, що відповідно до рішення Кегичівського районного суду від 28 грудня 2020 року та постанови Харківського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року у ОСОБА_2 належним чином оформлено право власності на земельну ділянку та дані про ці ділянки внесені до Державного земельного кадастру і в зв`язку з цим вважає позовні вимоги безпідставними.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір від 04 серпня 2021 року.

Згідно з п.2.1 Договору замовник виплачує виконавцю грошову винагороду у розмірі: п.3.3.1 за надання консультаційних та представницьких послуг, а також за участь в провадженні справи - фіксована сума у розмірі 10000 грн; п. 3.3.3 Замовник видає виконавцю під час підписання договору кошти, потрібні для покриття фактичних витрат, пов`язаних з виконанням цього доручення, які не являються гонораром адвоката у розмірі 10000 грн.

Відповідно до квитанції №б/н від 04 серпня 2021 року ОСОБА_2 за підготовку документів та участь у суді сплатила 10000,00 грн.

Згідно з ч.1 ст. 135 ЦПК України, суд може зобов`язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат).

Відповідно до ч.4 ст. 135 ЦПК України, як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв`язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).

Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо: 1) позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; 2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Частиною п`ятою статті 135 ЦПК України визначено, що сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно п. 43 Рішення у справі Шмалько проти України право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Забезпечення судових витрат - це гарантія відшкодування ймовірних для відповідача збитків. Воно має на меті зберегти певний баланс сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті ухвалення судом рішення не на користь позивача.

Суд акцентує увагу, що забезпечення судових витрат застосовується для забезпечення можливого, а не фактичного відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу за час розгляду справи по суті.

Однак, представником відповідачем в обґрунтування суми необхідної для забезпечення судових витрат надано розрахунок вже фактично понесених на цей час судових витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Запровадження даного процесуального інституту надає суду та учасникам справи додатковий процесуальний інструмент, що може бути використаний для гарантування реального відшкодування добросовісній стороні понесених нею судових витрат за час розгляду справи. У той же час забезпечення фактичних судових витрат понесених стороною до завершення розгляду справи по суті нівелює завдання процесуального інституту.

Аналіз вищенаведених норм права також дає підстави для висновку, що за наявності обставин, які є обов`язковою умовою для застосування забезпечення судових витрат - таке забезпечення є правом, а не обов`язком суду. Це питання віднесено на розсуд суду і застосовується у разі наявних до того обґрунтованих сумнівів щодо безперешкодного можливого відшкодування судових витрат відповідача, які він поніс у зв`язку із розглядом даної справи.

Так, безумовних підстав для застосування забезпечення судових витрат, які передбачені ч. 4 ст. 135 ЦПК України судом не встановлено, оскільки достатніх даних про те, що позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов, матеріали справи не містять.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення судових витрат.

Керуючись ст. 81, 135, 197, 198, 200 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.М. Куст