Постанова

від 12.08.2021 по справі 916/3312/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/3312/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Головея В.М.

(склад суду змінено згідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2021 у зв`язку з перебування у відпустці судді Савицького Я.Ф.)

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представників учасників процесу:

від позивача - в порядку самопредставництва головний спеціаліст Танасійчук Г.М. за посвідченням № 1323 та розпорядженнями №421 від 18.05.2020, №1415к від 27.10.2020;

від відповідача - адвокат Прущак В.Є., за посвідченням та свідоцтвом №004206 від 17.06.2020 та ордером серії ВН № 1059866 від 11.08.2021;

/третя особа повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги електронною поштою (див. -роздруківки від 10.06.2021 та 10.08.2021), але не скористалася правом на участь в судовому засіданні/,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2021, проголошене о 12:36:30 суддею Демешиним О.А. у м. Одесі, повний текст якого складено 26.03.2021

у справі № 916/3312/20

за позовом скаржника

до Приватної організації „Міжнародний гуманітарний університет»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

про стягнення 1 269 982,03 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2020 року Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватної організації (далі - ПО) „Міжнародний гуманітарний університет" про стягнення 1 269 982,03 грн., з яких: заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою у період з 01.01.2018 по 30.09.2020 в розмірі 1 136 775,34 грн., інфляційні втрати у розмірі 65 427,48 грн., 3% річних у розмірі 46 522,57 грн. та пеня у розмірі 21 256,64 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Піонерська, 30, у період з 01.01.2018 по 30.09.2020 не здійснював оплату за користування відповідною земельною ділянкою, що прямо суперечить положенням ст. 206 ЗК України, ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та умовам договору оренди землі від 10.02.2014 та є підставою для стягнення з нього відповідної заборгованості та штрафних санкцій.

15.12.2020 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

16.03.2021 ухвалою Господарського суду Одеської області провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення боргу з орендної плати за період з 01.01.2018 по 30.09.2020 у розмірі 1 136 775,34 грн. закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем надано до суду копію платіжного доручення №865 від 26.11.2020 про здійснення оплати у сумі 1 278 872,25 за оренду земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.03.2021 позов задоволено частково, стягнуто з ПО Міжнародний гуманітарний університет на користь Одеської міської ради 3 2281,39 грн. 3% річних; 44 978,75 грн. інфляційних втрат та 1 158,90 грн. судового збору. У задоволені решти позову відмовлено.

Приймаючи відповідне рішення місцевий господарський суд зазначив про те, що позивачем неправомірно здійснено розрахунок розміру заборгованості зі сплати орендної плати на підставі Витягу з технічної документації №5367 від 13.10.2017 про нормативну грошову оцінку відповідної земельної ділянки за відсутності внесення відповідних змін до договору оренди землі від 10.02.2010, як в частині розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, так і в частині розміру орендної плати, в залежності від періодів будівництва та експлуатації, а відтак суд встановивши, що розмір заборгованості відповідача складав 788 688,48 грн, а не 1 136 775,34 грн. здійснив перерахунок інфляційних та 3% річних, за яким встановив, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 448,73грн. інфляційних та 14 241,18 грн. 3 % річних.

Що стосується позовної вимоги про стягнення 21 256,64грн. пені, то у її задоволенні судом відмовлено в повному обсязі, оскільки встановлено, що договором оренди землі не встановлено розміру пені в разі прострочення сплати орендної плати, а посилання, яке в ньому міститься, на Податковий кодекс України носить узагальнений характер. Крім того, вказаним кодексом не регулюються питання відповідальності за порушення строків сплати орендної плати у взаємовідносинах між суб`єктами господарювання.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Одеська міська рада звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні безпідставно розглянув питання щодо розміру заборгованості зі сплати орендної плати, тоді як після закриття провадження в частині відповідних вимог, предметом спору та дослідження залишилися виключно вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних та пені.

При цьому за твердженням апелянта, є неправомірним висновок суду першої інстанції щодо невірного визначення позивачем розміру заборгованості зі сплати орендної плати на підставі Витягу з технічної документації №5367 від 13.10.2017 про нормативну грошову оцінку відповідної земельної ділянки за відсутності внесення відповідних змін до договору оренди землі від 10.02.2010, оскільки судом не було враховано, що п. 4.1 розділу 4 договору оренди передбачена автоматична зміна розміру орендної плати у випадку зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а нерухомий об`єкт який належить відповідачу на праві власності, не знаходиться в процесі будівництва.

Також скаржник вважає, що місцевий господарський суд необґрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги Одеської міської ради про стягнення з відповідача пені не врахувавши при цьому, що вона була розрахована позивачем у відповідності до норм законодавства на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про те, що судом першої інстанції вірно з урахуванням договору оренди землі встановлено дійсний розмір заборгованості зі сплати орендної плати за період з 01.01.2018 по 30.09.2020, правомірно встановлено, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є лише підставою для зміни орендної плати та має бути належним чином оформлена, вірно враховано, що положення договору передбачають різну орендну плату в залежності від того чи здійснюється на спірній земельній ділянці будівництво чи експлуатація, при цьому підставно зазначив, що відповідачем у справі здійснювалось будівництво на орендованій земельній ділянці, у зв`язку з чим апеляційна скарга Одеської міської ради не може бути задоволена.

Відповідачем разом з відзивом подано до суду апеляційної інстанції клопотання про повернення апеляційної скарги, у зв`язку з тим, що вона підписана особою яка не має права її підписувати, яке колегією суддів відхиляється як необґрунтоване, оскільки повноваження особи, яка подала відповідну апеляційну скаргу були перевірені судом апеляційної інстанції до відкриття апеляційного провадження у справі і підстав для її повернення судом апеляційної інстанції встановлено не було. Крім того, слід зазначити, що згідно до ч. 2 ст. 262 ГПК України до відкриття апеляційного провадження учасники справи мають право подати заперечення проти відкриття такого провадження, проте до відкриття апеляційного провадження у даній справі відповідачем не подавалось будь-яких заперечень.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши представників учасників справи у судовому засіданні, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2014 між Одеською міською радою та Благодійним фондом «Студентська церква» (ідентифікаційний код юридичної особи 25829490) укладено договір оренди землі площею 13064 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Піонерська, 30 (на цей час - вул. Академічна, 30), терміном на 49 років для будівництва, експлуатації та обслуговування загальноосвітньої церковно-приходської школи (далі - Договір). Вказаний договір 10.02.2014 посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В. за №200. 10.02.2014. Договір також зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 4627816.

Відповідно до Договору у користування орендаря передано земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:51:003:0379.

Згідно з п. 2.2 Договору на земельній ділянці розташована загальноосвітня церковно-приходська школа, що належить благодійному фонду «Студентська церква» , право власності на яку зареєстроване 29.11.2013 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 227397651101, номер запису про право власності 3617254.

Відповідно до пункту 2.3 вищевказаного договору оренди землі передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на період будівництва становить 9 858 355, згідно п. 3.1 договір укладено терміном на 49 років (у тому числі, терміном на 5 років на період будівництва), для будівництва, експлуатації та обслуговування загальноосвітньої церковно-приходської школи.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що орендна плата за земельну ділянку площею 13064кв.м. розрахована у розмірі 3%(трьох відсотків) від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає: 295 750,67 грн. на рік - на період будівництва; 628 933,62 грн. на рік - на період експлуатації.

Відповідно до пункту 4.3 договору орендна плата вноситься Орендарем рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця, протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного місяця).

Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 4.4 розділу 4 Договору розмір орендної плати переглядається, зокрема у випадку введення в дію нової нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, яка затверджується рішенням Одеської міської ради.

Відповідно до п. 4.7 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається Податковим кодексом України.

Рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 № 756-УІІ затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, яка застосовується з 01.01.2017.

Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки міста Одеси від 13.10.2017 № 5367 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 13064 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Піонерська, 30, кадастровий номер 5110137500:51:003:0379 становить 14 209 691,81 грн.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 06.12.2016 власником загальноосвітньої церковно-приходської школи за адресою: м. Одеса, вул. Піонерська, буд. 30, є ПО «Міжнародний гуманітарний університет» на підставі укладеного між Благодійним фондом «Студентська церква» та Міжнародним гуманітарним університетом акта приймання-передачі від 06.12.2016.

Тобто, з 06.12.2016 користувачем земельної ділянки площею 13064 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Піонерська, 30, кадастровий номер 5110137500:51:003:0379 теж є - ПО «Міжнародний гуманітарний університет» .

Позивач зазначає, що відповідач не здійснював оплату за користування відповідною земельною ділянкою за період з 01.01.2018 по 30.09.2020, у зв`язку з чим за цей період утворився борг з орендної плати у сумі 1 136 775,34 грн. та звернувся до суду із позовом про її стягнення.

Відповідач після відкриття провадження у справі згідно платіжного доручення №865 від 26.11.2020 сплатив 1 278 872,25 грн. за оренду земельної ділянки (кадастровий номер 2110137500:51:003:0379) за 2018-2020 роки. Ухвалою від 16.03.2020 місцевий господарський суд закрив провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу з орендної плати у зв`язку з відсутністю предмету спору, при цьому судом не аналізувався розрахунок позивача щодо розміру основного боргу і порядок його обчислення, а лише встановлено, що оплата перевищує борг, тобто він відсутній в будь-якому випадку. Зазначена ухвала учасниками процесу не оспорювалася і не є предметом розгляду суду апеляційної інстанції.

Проте враховуючи, що позивач просив також стягнути з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні та річні відсотки, а також пеню, а визначення обгрунтованого їх розміру неможливе без встановлення розміру основного боргу, з якого вони обчислюються, суд цілком підставно здійснив перевірку відповідних розрахунків позивача та встановив застосування ним розміру орендної плати, не передбаченого умовами договору сторін, через що відмовив в задоволені частини цих похідних вимог.

Розглянувши доводи скаржника щодо висновків суду стосовно цих вимог, колегія суддів зазначає наступне.

У статтях 6, 627 ЦК України встановлено один із загальних принципів цивільного законодавства - свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов`язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

За змістом статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі- це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності; передача в оренду земельної ділянки комунальної власності здійснюється на підставі рішення уповноваженого органу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки; згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 6 вказаного Закону орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі; право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону; ст. 13 Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства; згідно зі ст. 14 Закону землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України; сторони укладають договір оренди, в якому сторонами погоджується конкретна земельна ділянка та інші умови договору; з цього моменту виникають договірні правовідносини; договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, тобто, з моменту його підписання.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Тобто особа, яка набула право власності на це нерухоме майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно. (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду 04.06.2019 у справі № 914/1925/18 та від 26.11.2019 у справі № 917/92/19).

Беручи до уваги вищевикладені висновки та вірно встановлені місцевим господарським судом обставини набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, зокрема загальноосвітню церковно-приходську школу розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Піонерська, буд. 30, колегія суддів доходить висновку, що у спірних правовідносинах відбулась заміна сторони у Договорі оренди землі від 10.02.2014 №10489, а саме до відповідача перейшли права орендаря за цим договором, які мав Благодійний фонд Студентська церква , при цьому договір оренди земельної ділянки щодо останньої припинився.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з п. 288.1., п. 288.5. ст. 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

За положенням ч. 5 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка. Крім цього, за приписами ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

З наведеного вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений в договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме договором оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

Аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку про те, що рішення міської (сільської) ради може бути самостійною підставою для внесення змін до договору оренди, якщо сторони цього договору визначили безпосередньо в самому договорі таку підставу для внесення змін до нього, що відповідає принципу свободи договору, встановленому статтями 3, 6, 627 ЦК України.

Водночас колегією суддів встановлено, що договором, зокрема п. 12.1 договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється за взаємною згодою сторін. Проте, позивачем не було надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України на підтвердження того, що ним було вчинено дії щодо зміни (збільшення) орендної плати та внесення відповідних змін до договору, у зв`язку з чим судом першої інстанції правомірно прийнято до уваги умови цього договору, які є чинними на момент вирішення спору.

Доводи апелянта про те, що судом безпідставно не враховано п. 4.1 розділу 4 договору оренди, яким, на його думку, передбачена автоматична зміна розміру орендної плати у випадку зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки відповідний пункт договору не передбачає автоматичної зміни, а як вже було зазначено вище, зміна нормативної грошової оцінки є лише підставою для зміни умов договору щодо орендної плати, які мють бути належним чином оформлені.

Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що розрахунок боргу відповідача з орендної плати в розмірі 1 136 775,34грн. за період з 01.01.2018 по 30.09.2020 позивачем безпідставно здійснено з посиланням на Витяг з технічної документації №5367 від 13.10.2017, оскільки відповідних змін до договору в частині розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки не вносилось.

Також судом вірно зазначено, що матеріали справи не містять доказів введення загальноосвітньої церковно-приходської школи, розташованої за адресою м. Одеса, вул. Піонерська, 30 в експлуатацію у встановленому чинним законодавством порядку у зв`язку з чим нарахування орендної плати в період з 01.01.2018 по 30.09.2020 слід здійснювати приймаючи до уваги розмір такої плати, встановлений умовами договору оренди землі від 10.02.2014 на період будівництва в сумі 295750,67 грн. в рік. Таким чином, розмір заборгованості відповідача з орендної плати становив на момент звернення до суду з позовом 788 688,48грн.

Ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, суд першої інстанції, встановивши факт існування боргу з орендної плати, відповідно до умов договору оренди землі від 10.02.2014, до якого не вносились зміни в частині розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розмірів орендної плати в період будівництва та здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних за період з 01.01.2018 до 31.10.2019 з врахуванням розміру щомісячної орендної плати в період будівництва у розмірі 24 645,89грн., дійшов правомірного висновку, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 32 281,39 грн. та інфляційні втрати у сумі 44 978,75грн.

При цьому доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув питання щодо розміру заборгованості з сплати орендної плати, тоді як після закриття провадження в частині відповідних вимог, предметом спору та дослідження залишилися виключно вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних та пені, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідні вимоги є похідними від вимоги про стягнення основної заборгованості і вірно визначення їх розміру безпосередньо залежить від визначення розміру заборгованості відповідача з орендної плати, а відтак суд першої інстанції цілком правомірно і обґрунтовано надав їй оцінку.

Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у стягненні з відповідача пені у сумі 21 256,64грн. враховуючи, що п. 4.7 договору оренди землі від 10.02.2014 сторони не узгодили розмір пені за прострочення здійснення орендних платежів.

При цьому посилання скаржника на те, що відповідач має сплатити позивачу 21 256,64 грн. пені у відповідності до положень Податкового кодексу України,колегія суддів відхиляє враховуючи той факт, що спірні правовідносини склалися саме між позивачем та відповідачем у межах виконання договору оренди земельної ділянки і їх правове регулювання здійснюється відповідно до Закону України "Про оренду землі" та умов відповідного договору оренди, водночас останнім не встановлено, що у разі не внесення орендної плати у строки визначені договором, справляється пеня, розмір якої визначається Податковим кодексом України.

Отже доводи апелянта є безпідставними і необґрунтованими, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції, апеляційна скарга Одеської міської ради не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2021 у справі №916/3312/20 слід залишити без змін.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2021 у справі №916/3312/20 залишити без змін, апеляційну скаргу Одеської міської ради - без задоволення.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.08.2021р. о 15.45

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя В.М. Головей

Суддя С.І. Колоколов