Постанова

від 17.09.2007 по справі 25/269-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

25/269-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17.09.2007р.м.Київ№ 25/269-А

За позовомПідприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю «Обімет»

до1. Державної податкової інспекції у Суворівському районі міста Одеси2. Головного управління Державного казначейства України у м. Києві

третя особаДержавна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва

проскасування рішень та стягнення бюджетної заборгованості

Суддя  Морозов С.М.

Представники:

від позивача                    - Чечель Г.Г. (довіреність № 26/06-07/01)

від відповідача 1      - не з'явились;

від відповідача 2      - Наталич А.А. (довіреність № 05-35/1316 від 29.11.2006р.);

від третьої особи      - Дяченко Ю.В. (довіреність № 12294/9/10-209 від 20.09.2006р.)

17.09.2007р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Обімет»(надалі підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Обімет», позивач) звернулось до суду з позовною заявою про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Суворівському районі міста Одеси (надалі ДПІ у Суворівському районі міста Києва, відповідач 1) №0003862301/0 від 12.12.2006р. та №0002942301/0 від 07.09.2006р. та стягнення з Державного бюджету України суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, яка виникла на підставі податкових декларацій за грудень 2004р. у розмірі 874 566 грн. на користь ТОВ підприємства з іноземними інвестиціями «Обімет».

Ухвалою суду від 02.07.2007р. до участі у справі в якості третьої особи залучено Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва.

Провадження у справі зупинялось на строк до 17.09.2007р. через необхідність часу для отримання відповіді на зроблені судові запити щодо витребування доказів. В судовому засіданні  постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі через закінчення встановленого терміну.

Позовні вимоги мотивовані неправомірністю прийнятих відповідачем 1 податкових повідомлень-рішень, оскільки не відповідають чинному законодавству висновки актів перевірки про неправомірне віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними отриманими від ПП «Альянс-С»та ТОВ «Девіта».

Останні є належним чином зареєстрованими платниками податку на додану вартість, податкові накладні отримані від ПП «Альянс-С»та ТОВ «Девіта»підтверджують право позивача на податковий кредит, а суми податку були сплачені підприємством в ціні придбаного товару.  Законами України не передбачена відповідальність платника податку за порушення першим продавцем товару (робіт, послуг) податкового законодавства.          

Відповідачами позову не визнано, у матеріалах справи наявні письмові заперечення проти позову.

Головне управління державного казначейства у м. Києві з приводу заявлених позовних вимог посилалось на норми чинного законодавства зазначаючи, що згідно Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючим органом з питань відшкодування податку на додану вартість є органи Державної податкової служби.

У відповідності до п. 4.3 Порядку відшкодування податку на додану вартість, який затверджений Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України № 209/72 від 02.07.1997р. (в редакції наказу Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України від 21.05.2001р. № 200/86) відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.  

Оскільки, висновок на відшкодування бюджетної заборгованості для ТОВ підприємства з іноземними інвестиціями «Обімет» до відповідного органу державного казначейства не надавався, Головним управлінням Державного казначейства у м. Києві порушень відносно позивача не допускалось.

Заперечення ДПІ у  Суворівському районі міста Одеси обгрунтовані правмірністю висновків зроблених у складених актах перевірок позивача під час проведення яких виявлено непідтвердження сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Альянс-С»та ТОВ «Девіта».

Третьою особою надані заперечення на заявлені позовні вимоги та зазначено про відсутність підстав для скасування прийнятих відповідачем 1 податкових повідомлень-рішень.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення  представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Суворівському районі міста Одеси було проведено невиїзну позапланову перевірку Підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ «Обімет»з питань достовірності вказаних підприємством сум податкового кредиту за грудень 2004р.. За результатами перевірки складено акт № 4091/7/23-50/14291863 від 30.08.2006р. (надалі акт перевірки, акт від 30.08.2006р.).

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002942301/0 від 07.09.2006р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 513 533, 08 грн..

Відповідно до акту перевірки, складеного ДПІ у Суворівському районі міста Одеси завищення податкового кредиту в розмірі 513 533, 08 грн. виявлено через непідтвердження сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Альянс-С». Зокрема в акті зазначено, що згідно інформації, отриманої від ВПМ у Суворівському р-ні м. Одеси УПМ ДПА в Одеській області співробітниками ВПМ у Приморському районі міста Одеси УПМ ДПА в Одеській області проведено комплекс мір по встановленню фактичного місцезнаходження ПП «Альянс-С»та його службових осіб.

Підприємство за юридичною адресою не знаходиться, відповідальні особи не знайдені, підтвердити сплату ПП «Альянс-С»суми ПДВ у розмірі 513 533 грн. до бюджету неможливо. На підставі зазначених обставин зроблено висновок про порушення позивачем п. 1.8, пп. 7.2.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Викладене у акті перевірки не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується наступним.

Право на податковий кредит в розмірі 513 533 грн. виникло у позивача у зв'язку з виконанням укладених угод про поставку металобрухту з ПП «Альянс-С». Належним чином засвідчена копія договору купівлі-продажу № 1 від 20.02.2004р., акти прийому-здачі лому, товарно-транспортні накладні, накладні, що підтверджують отримання товару, податкові накладні та платіжні доручення, банківські виписки залучено до матеріалів справи.

Відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” та   п. 6.2 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165 “Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення” факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Підпунктом  7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Закон України “Про податок на додану вартість” (пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7) дає повний і вичерпний перелік всіх обов'язкових реквізитів, які повинна містити в собі податкова накладна.

Податкові накладні, видані позивачу ПП «Альянс-С»та на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у грудні 2004р., повністю відповідають вимогам чинного законодавства України і це не заперечується відповідачем в акті перевірки, не оспорюється під час розгляду справи.

ПП «Альянс-С»є платником податку на додану вартість, зареєстрованим в установленому законом порядку, у матеріалах справи наявне свідоцтво № 23198119 про реєстрацію платником податку на додану вартість ПП «Альянс-С»видане 12.09.2003р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси також взаємовідносини вказаного підприємства з позивачем підтверджуються отриманими на судовий запит документами Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси.

Зокрема листом №39901/9/10-0213 від 05.09.2007р. ДПІ у Приморському районі міста Одеси повідомлено суд, що ПП «Альянс-С»(код ЄДРПОУ 31595594) в період з 01.11.2004р. по 01.02.2005р. та по теперішній час податкову звітність з податку на прибуток та податку на додану вартість надає, остання декларація з податку на прибуток подана за перше півріччя 2007р., останню податкову декларацію з податку на додану вартість подано за червень 2007р..

Відповідно до податкової декларації ПП «Альянс-С»за листопад 2004р. (вх. ДПІ 163503 від 20.12.2004р.) обсяг продажу без урахування ПДВ становив 4 715 420 грн., сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість склала 943 084 грн., у грудні 2004р. згідно поданої податкової декларації (вх. ДПІ № 182219 від 20.01.2005р.) обсяг продажу без урахування ПДВ становив 2 911 740 грн., сума відображених податкових зобов'язань з ПДВ 582 348 грн.. Наведені показники звітності ПП «Альянс-С»не дають підстав вважати незадекларованими чи несплаченими у встановленому порядку до бюджету суми податку на додану вартість за податковими накладними виданими позивачу.

Про включення до податкових зобов'язань сум податку згідно виданих підприємству з іноземними інвестиціями ТОВ «Обімет»податкових накладних свідчить також акт проведеної виїзної планової документальної перевірки ПП «Альянс-С»за період з 01.07.2004р. по 01.04.2006р.. Зокрема серед контрагентів підприємства зазначено підприємство ТОВ «Обімет», у додатках до акту за схемою товарно-грошових потоків підтверджено поставку товарів на суму 2 893 674, 48 грн..

Акт перевірки № 2942/23-70/31595594 від 16.08.2006р. складений повноважним на те  органом –ДПІ у Приморському районі міста Одеси та є належним доказом у справі, що повністю спростовує доводи наведені в акті перевірки № 4091/7/23-50/14291863 від 30.08.2006р. відповідачем 1 щодо неправомірності віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 513 533 грн. за податковими накладними отриманими від ПП «Альянс-С».

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0002942301/0 від 07.09.2006р..

На підставі висновків акту № 11504/23-5013/14291863 від 12.12.2006р. щодо проведеної невиїзної позапланової перевірки підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ «Обімет»з питань достовірності вказаних підприємством сум податкового кредиту за грудень 2004р. ДПІ у Суворівському районі міста Одеси винесено податкове повідомлення-рішення № 0003862301/0 від 12.12.2006р. яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 434 728 грн., та визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 72 685, 88 грн. із застосуванням 36 342, 94 грн. штрафних санкцій у зв'язку з тим, що на момент перевірки суму 72 685, 88 грн. підприємству відшкодовано.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема позивачем було безпідставно віднесено до податкового кредиту у грудні 2004р. суми податку на додану вартість в розмірі 434 728 грн., за податковими накладними отриманими від ТОВ «Девіта».

Зокрема, у акті зазначено, що податковий кредит ПП ТОВ «Обімет» зменшено у зв'язку із неможливістю встановити факт надходження до бюджету сум податку на додану вартість по ТОВ «Легіон-Мет», ПП «Кипарис», які є контрагентами ТОВ «Біос»(постачальника ТОВ «Девіта»).

Неправомірність віднесення сум до податкового кредиту за податковими накладними отриманими від ТОВ «Девіта»обґрунтовується інформацією отриманою згідно листів:

- ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва щодо ТОВ «Легіон-Мет», яке за юридичною адресою не знаходиться, за серпень 2005р. загальна сума податкових зобов'язань з ПДВ –0 грн., а з вересня 2005р. не звітує.

- ДПІ у Ленінському р-ні м. Миколаєва щодо ПП «Кипарис», яке звітувало з прочерками, звітність надсилалась поштою, а з жовтня 2005р. не звітує, за юридичною адресою не знаходиться.  

Таким чином, за висновком ДПІ у Суворовському районі міста Одеси, викладеним в акті перевірки, ПП ТОВ «Обімет»через порушення пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” було завищено податковий кредит з ПДВ в загальному розмірі 434 728 грн., податок сплачений в ціні придбаного товару у ТОВ «Девіта», яке в свою чергу придбало його у ТОВ «Біос»а останнє у ПП «Кипарис»та ТОВ «Легіон-Мет»неправомірно віднесений до складу податкового кредиту позивачем, що і стало причиною безпідставного завищення суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на підставі пп. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Висновки відповідача щодо встановленого порушення у акті перевірки не приймаються судом виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі з акту перевірки позивача, Підприємство з іноземними інвестиціями ТОВ «Обімет» у жовтні 2004р. було придбано у ТОВ «Девіта»металобрухт що підтверджується наявними у справі первинними документами (договір купівлі-продажу № 2 від 20.09.2004р., накладні, податкові накладні, банківські виписки, що свідчать про розрахунки між сторонами, акти прийому-передачі лому, товарно-транспортні накладні та інші).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;  

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Підпунктом  7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Закон України “Про податок на додану вартість” дає повний і вичерпний перелік всіх обов'язкових реквізитів, які повинна містити в собі податкова накладна.

Податкові накладні, видані позивачу ТОВ «Девіта»та на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у грудні 2004р., повністю відповідають вимогам чинного законодавства України і це не заперечується відповідачем в акті перевірки, не оспорюється під час розгляду справи.

ТОВ «Девіта»є платником податку на додану вартість, зареєстрованим в установленому законом порядку, що підтверджується документами отриманими на судовий запит. Зокрема згідно відповіді ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва ТОВ «Девіта»(код ЄДРПОУ 30083767) за вказаний період з 01.10.2004р. по 01.01.2005р. звітність з податку на додану вартість та податку на прибуток подавалась у повному обсязі та у встановлені законодавством терміни.  

Відповідно до порядку сплати податку на додану вартість (пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість”) сплаті до бюджету підлягають суми, що визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Таким чином, відповідно до обставин справи особою відповідальною за сплату відповідних сум ПДВ до бюджету, право на віднесення до складу податкового кредиту яких виникає у позивача, є ТОВ «Девіта».

Відповідно до податкової декларації ТОВ «Девіта»за жовтень 2004р. (вх. ДПІ 77592 від 12.11.2004р.) обсяг продажу без урахування ПДВ становив 7 472 407 грн., сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість склала 1 494 481 грн.. Про включення до податкових зобов'язань сум податку згідно виданих підприємству з іноземними інвестиціями ТОВ «Обімет»податкових накладних свідчить довідка № 47/23-400/30083767 від 09.12.2005р. складена  Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Миколаєві про результати позапланової перевірки ТОВ «Девіта»з питань взаємовідносин з ТОВ «Обімет»підприємство з іноземними інвестиціями за жовтень 2004р..

Судом не приймається посилання відповідача на правомірність донарахування податку на додану вартість позивачеві з тих підстав, що ТОВ «Легіон-Мет»та ПП «Кипарис»які є постачальниками контрагента ТОВ «Девіта»не знаходяться за юридичними адресами та з вересня, жовтня 2005р. не подають податкової звітності у зв'язку з чим неможливим є встановлення факту сплати до бюджету суми податку з операції по продажу металобрухту через наступне.

Позивач формував податковий кредит з сум податку на додану вартість, що сплачені (нараховані) за договором з ТОВ «Девіта», будь-яких господарських операцій з ТОВ «Легіон-Мет», ПП «Кипарис»не здійснював. Також, слід відмітити, що донарахування податку на додану вартість позивачеві порушує самі принципи оподаткування, оскільки фактично проводиться подвійне нарахування податку.

Окрім того, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", визначено загальне розуміння поняття "бюджетне відшкодування" та дана норма є відсильною, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

         Іншою такою нормою Закону України "Про податок на додану вартість" є підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, який у період, до якого відносяться спірні правовідносини, передбачав, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. На підставі підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України підлягає сума, яка при її визначенні згідно з підпунктом 7.7.1 має від'ємне значення.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки.

Чинне законодавство України, зокрема й Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару (послуг). Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений податковою інспекцією на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Судом також враховується, що Законом України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 № 1251-XII зі змінами і доповненнями для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано права (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо). Так само, Закон України “Про податок на додану вартість” не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку.

Відповідно до Закону України „Про державну податкову службу в Україні” вчинення зазначених дій є не тільки правом, а й прямим обов'язком податкових органів.

Отже, суд дійшов висновку, що у позивача були всі підстави для включення витрат по сплаті ПДВ за усіма податковими накладними отриманими від ТОВ «Девіта»та включеними до складу до податкового кредиту у грудні 2004р..

Через невідповідність висновків акту перевірки чинному законодавству рішення прийняте за результатами такої перевірки має бути скасованим, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

          Вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, яка виникла на підставі податкових декларацій за грудень 2004р. у розмірі 874 566 грн. задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, умови здійснення бюджетного відшкодування передбачені Законом України «Про податок на додану вартість». Механізм відшкодування податку визначається на підставі норм вказаного Закону чинних на час розгляду справи.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України»від 25.03.2005р. до Закону України «Про податок на додану вартість»внесено зміни.  

Порядок відшкодування податку встановлений Законом “Про податок на додану вартість” полягає в наступному: протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого є строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

                 Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону “Про ПДВ”).

                 Згідно пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” орган державного казначейства на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу надає платнику податку зазначену суму бюджетного відшкодування.

                 Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної)  або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган приймає відповідне рішення, про що надсилає платнику повідомлення.

                У разі, коли за результатами перевірки, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства.

               Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню (пп. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону “Про ПДВ”).

Тобто, Законом встановлено порядок відшкодування податку, згідно якого визначено, що, відшкодування здійснюється органом Державного казначейства на підставі висновку податкової інспекції.

Враховуючи порядок та механізм здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість встановлений Законом України «Про податок на додану вартість», Наказ Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України № 209/72 від 02.07.1997р., яким затверджено порядок відшкодування податку на додану вартість встановлює порядок за яким відшкодування податку може відбуватись за наявності рішення суду про зобов'язання органу податкової служби надати відповідний висновок до відділення  державного казначейства.

Окрім того, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, враховуючи, що Закон України “Про податок на додану вартість” єдиним способом відшкодування податку на додану вартість визначає саме  надання висновку податковим органом, відповідне відділення Державного казначейства здійснює перерахунок коштів лише на підставі такого висновку, оскільки саме такі підстави та спосіб передбачає Закон.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

                   Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163  КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворівському районі міста Одеси №0002942301/0 від 07.09.2006р..

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворівському районі міста Одеси №0003862301/0 від 12.12.2006р..

4. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

               Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                                    С.М. Морозов

                                                             дата складення постанови у повному обсязі 26.09.2007р.