Постанова

від 19.09.2007 по справі 16/348-47/343

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/348-47/343

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.09.2007                                                                                           № 16/348-47/343

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Лосєва  А.М.

 суддів:                                           

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - Москаленко М.В. – директор (протокол зборів від 11.12.2003р.);

 від відповідача - Копилова Л.А. – директор (протокол від 11.01.1996р.);

                                         Булах О.С. – дов. №16-342 від 04.05.2005р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієт-сервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю “Клен Л.Л.”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 25.04.2007

 у справі № 16/348-47/343  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієт-сервіс"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Клен Л.Л."

 про                                                  розірвання контракту підряду № 9 від 01.09.2003 та стягнення 74800,00грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про розірвання Контракту підряду №9 від 01.09.2003 року та стягнення з відповідача 74 800,00 грн.  авансових платежів.

16.08.2004р. позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з відповідача 141 898,65 грн. авансових платежів за Контрактом №9 від 01.09.2003р.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань за Контрактом підряду №9 від 01.09.2003р.

Відповідач заперечував проти позову, просив суд відмовити в його задоволенні, зазначаючи про те, що умов оспорюваного контракту не порушував, підрядні роботи виконував у погоджені сторонами обсягах та строки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2007р. по справі №16/348-47/343 позов було задоволено частково, розірвано Контракт підряду №9 від 01.09.2003р. та присуджено до стягнення з відповідача 33 235,33 грн. авансових платежів (попередньої оплати), 417,32 грн. державного мита, 27,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 392,66 грн. витрат за проведення судової експертизи. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним Рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2007р. по справі №16/348-47/343 в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, а саме ст. 853 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 43, Господарського процесуального кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2007р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.07.2007р.

Відповідач також звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2007р. по справі №16/348-47/343 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки поданим сторонами доказам, а також невірно застосовано норми ст. ст. 851-853, 882 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, на думку відповідача, було прийнято неправомірне рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2007р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.07.2007р.

У судовому засіданні 18.07.2007р. позивача було подане клопотання б/н від 18.07.2007р., погоджене з відповідачем, про продовження строку вирішення спору по справі №16/348-47/343.

У судовому засіданні 18.07.2007р. представниками сторін були подані додаткові письмові пояснення по справі, з метою дослідження яких у судовому засіданні, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 29.08.2007р.

У судовому засіданні 29.08.2007р. представником позивача було подане письмове клопотання про призначення по справі додаткової судової будівельно-технічної експертизи.

Представники відповідача заперечували проти клопотання представника позивача, зазначаючи про те, що немає необхідності проведення додаткової судової експертизи, оскільки експертиза судом першої інстанції вже призначалась і експертний висновок наявний в матеріалах справи.  

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2007р. в задоволенні вищевказаного клопотання позивача було відмовлено, розгляд справи відкладено на 19.09.2007р.

У судовому засіданні представниками сторін були подані додаткові пояснення по справі.

Представники позивача у судових засіданнях підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю “Дієт-Сервіс”, просили суд її задовольнити та скасувати оскаржуване Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, прийнявши нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Проти апеляційної скарги відповідача представники позивача заперечували, зазначаючи про її необґрунтованість, просили суд відмовити в її задоволенні та залишити Рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2007р. по справі №16/348-47/343 в частині задоволення позовних вимог без змін.

Представники відповідача у судових засіданнях підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю “Клен Л.Л.”, просили суд її задовольнити та скасувати оскаржуване Рішення суду в частині задоволення позовних вимог, прийнявши нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Проти апеляційної скарги позивача представники відповідача заперечували, просили суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін Рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2007р. по справі №16/348-47/343 в частині відмови в задоволенні позовних вимог як таке, що прийняте з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.  

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.09.2003р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Дієт-Сервіс” (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Клен Л.Л.” (Підрядник) було укладено прямий Контракт підряду №9 (далі за текстом – Контракт).

Згідно з умовами вказаного Контракту (п.1), позивач (Замовник) передає, а відповідач (Підрядник) приймає на себе виконання будівельно-монтажних робіт (в тому числі монтаж вентиляційних систем та обладнання) за адресою: м. Київ, вул. Обсерваторна, 7, 2-й поверх, які забезпечуються фінансуванням з розрахункового рахунку Замовника.

Відповідно до п.2 Контракту, договірна ціна за контрактом на 2003р. становить              335 417,00 грн. (в т.ч. ПДВ – 55 902,83 грн., вартість будівельно-монтажних робіт складає 279 514,17 грн.), що додатково сторонами було узгоджено у зведеній кошторисній відомості по об'єкту за адресою м. Київ, вул. Обсерваторна, 7, 2-й поверх.

На виконання умов Контракту позивачем було перераховано на рахунок відповідача авансові платежі у сумі 181 500,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи  платіжними дорученнями №178 від 16.09.2003р., №191 від 02.10.2003р., №202 від 15.10.2003р., №211 від 22.10.2003р., №240 від 18.11.2003р., №244 від 19.11.2003р., №248 від 26.11.2003р, №266 від 10.12.2003р., №237 від 24.12.2003р., №12 від 27.01.2003р., №18 від 11.02.2004р., №35 від 01.03.2004р., №59 від 29.03.2004р. та не заперечується сторонами.

Окрім того, в матеріалах справи наявні Акти приймання виконаних робіт №4.03 за серпень 2003 року, №6.03 за вересень 2003 року, №4.03 за жовтень 2003 року, №4.03 за листопад 2003 року, №3.03 за листопад 2003 року, №4.03 за листопад 2003 року, №3.03 за грудень 2003 року, №5.03 за грудень 2003 року та №1.03 за січень 2004 року,  

підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень і заперечень щодо обсягів, якості, вартості виконаних підрядних робіт, містять відбитки печаток підприємств, з яких вбачається, що відповідачем за період з серпня 2003 року по січень 2004 року включно, були виконані підрядні роботи по об'єкту, розташованому м. Київ, вул. Обсерваторна, 7, 2-й поверх.

Позивачем були прийняті виконані відповідачем роботи на загальну суму 148 264,67 грн., що складає сумарну вартість виконаних підрядних робіт на об'єкті з урахуванням Акту про приймання робіт №1.03 за січень 2004 року на 30 000,00 грн., який не був врахований позивачем при подачі позову та визначенні суми позовних вимог (148 264,67 грн.). також, позивачем було помилково зазначено у позовній заяві, що по Акту про приймання робіт №4.03 за жовтень 2003 року відповідачем виконано робіт на суму не 55 000,00 грн., а                45 833,33 грн., тоді як по Акту про приймання робіт №3.03 за листопад 2003 року виконано не 14 386,48 грн., а 11 988,73 грн., що вбачається з граф “Всього по акту” вищезазначених Актів про приймання робіт №4.03 за жовтень 2003 року та №3.03 за листопад 2003 року.

Відповідачем до справи було надано Акти приймання робіт без зазначення номеру за лютий 2004          року,  №5.03 за лютий 2004 року, №8.03 за березень 2004 року, №8.03 за квітень 2004 року на загальну суму – 40 701,52 грн., які підписані лише відповідачем, як підрядником по Контракту підряду №9 від 01.09.2003 року.

07.06.2004р. позивачем відповідачу було надіслано претензію №01-806/04, в якій він вимагав від відповідача виконати в повному обсязі зобов'язання за спірним Контрактом в семиденний термін з моменту отримання даного повідомлення або повернути суму авансового платежу.

Листом №01-29 від 09.06.2004р. позивач повідомив відповідача про припинення будівництва, у зв'язку з відсутністю можливості подальшого фінансування будівельно-монтажних робіт та просив відповідача розглянути можливість розірвання Контракту підряду №9 від 01.09.2003р.

15.06.2004р. відповідач надіслав позивачу лист №15-113, в якому висловив згоду на припинення будівельно-монтажних робіт прямого Контракту підряду №9 від 01.09.2003р. окрім того, до листа відповідачем було додано перелік документів, а саме: Акт про закриття прямого Контракту підряду №9 від 01.09.2003р.; локальний розрахунок на правах звітного; складські накладні будівельних матеріалів, не використаних в будівельно-монтажних роботах №1, №2 та №3 від 09.06.2004р. вказані документи позивачем, як замовником по Контракту, не підписані.

З 01 січня 2004 року набирали чинності Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з п.4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Зважаючи на те, що відносини між сторонами за Контрактом існували після 01.01.2004р., при розгляді справи судом застосовуються норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 317 Господарського кодексу України, будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 319 Господарського кодексу України, договір підряду на капітальне будівництво може укладати замовник з одним підрядником або з двома і більше підрядниками.

Частиною 3 цієї ж статті визначено, що договір підряду на виконання робіт з монтажу устаткування замовник може укладати з генеральним підрядником або з постачальником устаткування. За згодою генерального підрядника договори на виконання монтажних та інших спеціальних робіт можуть укладатися замовником з відповідними спеціалізованими підприємствами.

У разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно   неможливим,   замовник   має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ч.2 ст. 320 Господарського кодексу України).

В ст. 193 Господарського кодексу України визначені загальні умови виконання господарських зобов'язань, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

В ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи (ст. 838 Цивільного кодексу України).

В ст. 853 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний  негайно   повідомити  про це підрядника.

Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ст. 839 Цивільного кодексу України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст. 846 Цивільного кодексу України).

Замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника, а якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (ст. 849 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати   затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ст. 875 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами, а у разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Недоліки робіт або використовуваного для робіт матеріалу, допущені з вини підрядника (або субпідрядника), мають бути усунені підрядником за його рахунок (ст. 881 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 883 Цивільного кодексу України, підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

В ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом і якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ст. 617 Цивільного кодексу України).

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У ст. 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом та істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В ст. 635 Цивільного кодексу України визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються та у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Крім того, частиною п'ятою цієї ж статті встановлено, що якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено де під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором, а за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ст. 852 Цивільного кодексу України).

Згідно з п.1, п.4 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків.

В ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ст. 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до приписів ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

          При розгляді справи судом було встановлено, що на виконання умов спірного Контракту підряду позивач перерахував відповідачу авансові платежі у загальному розмірі 181 500,00 грн., прийнявши при цьому виконані відповідачем роботи на загальну суму 148 264,67 грн. Дані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями Актів приймання виконаних робіт за період з серпня 2003р. по січень 2004р. та платіжними дорученнями.

          Жодних відступів від умов Контракту підряду №9 від 01.09.2003р. або інших недоліків у виконаних відповідачем будівельно-монтажних роботах позивач не виявив, докази на підтвердження звернення до відповідача з листами, претензіями щодо якості, обсягу виконаних робіт ані суду надано не було.

          Відповідач лише частково виконав свої зобов'язання за Контрактом (виконав підрядні роботи) на загальну суму 148 264,67 грн., що підтверджується Актами приймання робіт, підписаними обома сторонами.

          Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, відповідач посилався на те, що надсилав на адресу позивача для підпису та можливості перевірки фактичних обсягів виконаних робіт на об'єкті Акти приймання робіт б/н за лютий 2004 року, №5.03 за лютий 2004 року, №8.03 за березень 2004 року та №8.03 за квітень 2004 року на загальну суму             40 701,52 грн.

          Відповідно до ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Проте, належних та допустимих доказів на підтвердження надіслання вказаних Актів відповідач суду не надав. До письмових пояснень, поданих апеляційному суду 19.09.2007р., відповідач надав копії поштового повідомлення про вручення, чеку та опису вкладення на підтвердження надіслання Актів за лютий-квітень 2004р. позивачу, але усно представник відповідача пояснив, що дані докази підтверджують не первісне, а лише повторне надіслання вказаних Актів.

           Позивач, в свою чергу, заперечує отримання ним для підписання Актів приймання робіт б/н за лютий 2004 року, №5.03 за лютий 2004 року, №8.03 за березень 2004 року та №8.03 за квітень 2004 року на загальну суму 40 701,52 грн.

          Згідно з ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем були виконані підрядні роботи, перелічені в Актах приймання робіт б/н за лютий 2004 року, №5.03 за лютий 2004 року, №8.03 за березень 2004 року, №8.03 за квітень 2004 року на загальну суму 40 701,52 грн.

          Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач (підрядник) порушив свої зобов'язання за Контрактом підряду №9 від 01.09.2003р., не повернувши позивачу (замовнику) різницю суми перерахованих авансових платежів та загальної вартості виконаних і прийнятих підрядних робіт, згідно з Актами приймання робіт №4.03 за серпень 2003 року, №6.03 за вересень 2003 року, №4.03 за жовтень 2003 року, №4.03 за листопад 2003 року, №3.03 за листопад 2003 року, №4.03 за листопад 2003 року, №3.03 за грудень 2003 року, №5.03 за грудень 2003 року та №1.03 за січень 2004 року в розмірі 33 235,33 грн. За таких обставин, позов підлягає задоволенню лише в частині вимог про розірвання Контракту підряду №9 від 01.09.2003р. та стягнення з відповідача авансових платежів (попередньої оплати) у розмірі 33 235,33 грн. В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що доводи, викладені в апеляційних скаргах, не знайшли своє підтвердження при перегляді Рішення Господарського суду міста Києва по справі №16/348-47/343 від 25.04.2007р. судом апеляційної інстанції та спростовуються наявними у справі доказами.

З огляду на те, що оскаржуване Рішення суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, підстав для його скасування немає, тому апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Дієт-Сервіс” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Клен Л.Л.” задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційних скарг покладаються на апелянтів.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 69, 77, 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Дієт-Сервіс” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Клен Л.Л.” залишити без задоволення, а Рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2007р. по справі №16/348-47/343 – без змін.

2. Матеріали справи №16/348-47/343 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 26.09.07 (відправлено)