Ухвала

від 16.08.2021 по справі 460/6375/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 460/6375/20

адміністративне провадження № К/9901/29814/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Яковенка М. М.,

суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2021 року у справі № 460/6375/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Новозайм-ОСТ до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженої відповідальністю Новозайм-ОСТ звернулося до суду з позовом до Головне управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України, в якому просило:

рішення № 1466864/39036935 від 25 лютого 2020 року Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Рівненській області про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 18 грудня 2019 року визнати протиправними і скасувати;

зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 2 від 18 грудня 2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю Новозайм-ОСТ у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головним управління ДПС у Рівненській області подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року залишено без руху, у зв`язку з тим, що до апеляційної скарги не додано документа про сплату судового збору, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення вказаних недоліків.

16 березня 2021 року скаржником подано клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2021 року вказаний строк продовжено на 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується доставлення копії зазначеної ухвали на офіційну електронну адресу скаржника (суб`єкта владних повноважень) 19 березня 2021 року.

У подальшому скаржником вдруге подано клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, вдруге посилається на відсутність коштів для сплати судового збору та ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено, внаслідок чого, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі № 460/6375/20 повернуто скаржнику.

Відповідач повторно звернувся з апеляційною скаргою разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування поданої заяви скаржник посилається на те, що ним у встановлені законом строки було подано апеляційну скаргу, яка ухвалою апеляційного адміністративного суду була залишена без руху через несплату судового збору, а в подальшому повернута скаржнику. Головне управління ДПС у Рівненській області знаходиться на державному фінансуванні і станом на 06 квітня 2021 року кошти для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у контролюючого органу були відсутні. Звертаючись з повторною апеляційною скаргою податковий орган долучив до матеріалів справи платіжне доручення № 658 від 25 травня 2021 року. Просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі № 460/6375/20 та поновити такий.

Ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду; апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків встановлених частиною першою статті 295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

Копію зазначеної ухвали скаржники отримали 29 червня 2021 року згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим індетифікатором № 7900730972616

На виконання вимог вказаної ухвали 05 липня 2021 року податковим органом скеровано заяву про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги. В обґрунтування поданої заяви скаржник зазначає, що основною причиною пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду була відсутність коштів для вчасної сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2021 року у задоволенні заяви про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги відмовлено, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, в якій об`єднанні апеляційні вимоги Головного управління ДПС у Рівненській області та Державної податкової служби України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі № 460/6375/20

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив із того, що скаржником не обґрунтована необхідність продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги - повторного заявлена обґрунтованого клопотання/заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із вказівкою на поважні причини його пропуску та представлення підтверджуючих документів такого. Аналізуючи повторно подану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, скаржником не наведено інших причини пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду, окрім тих, які були дослідженні в ухвалі апеляційного суду від 17 червня 2021 року. Разом з тим, судом зазначено, що основною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції апелянт вказує на відсутність бюджетних асигнувань для вчасної сплати судового збору, проте, така причина не може бути прийнята до уваги та не може визнаватися судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду, оскільки апелянтом не подано будь-яких доказів несвоєчасного поступлення необхідних асигнувань з бюджету на його казначейський рахунок для сплати судового збору, а також не вказано часу цих надходжень. Окрім того, відсутність бюджетного фінансування чи недостатність такого фінансування не надає суб`єкту владних повноважень права у будь-який необмежений час після спливу строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

12 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Рівненській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2021 року у справі № 460/6375/20, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

При цьому скаржник зазначає, що відповідачем апеляційну скаргу вперше подано у строк, визначений КАС України. При цьому, ситуація з обмеженим фінансування судового збору унеможливлювала реалізацію права на апеляційне оскарження рішення суду у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з такого.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Також, слід зазначити, що повернення первинної апеляційної скарги не означає можливість повторного звернення до суду апеляційної інстанції у будь-який час після такого повернення, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не обґрунтована необхідність продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги - повторного заявлена обґрунтованого клопотання/заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із вказівкою на поважні причини його пропуску та представлення підтверджуючих документів такого. Аналізуючи повторно подану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, скаржником не наведено інших причини пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду, окрім тих, які були дослідженні в ухвалі апеляційного суду від 17 червня 2021 року. Разом з тим, судом зазначено, що основною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції апелянт вказує на відсутність бюджетних асигнувань для вчасної сплати судового збору, проте, така причина не може бути прийнята до уваги та не може визнаватися судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду, оскільки апелянтом не подано будь-яких доказів несвоєчасного поступлення необхідних асигнувань з бюджету на його казначейський рахунок для сплати судового збору, а також не вказано часу цих надходжень. Окрім того, відсутність бюджетного фінансування чи недостатність такого фінансування не надає суб`єкту владних повноважень права у будь-який необмежений час після спливу строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2021 року у справі № 460/6375/20.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов