Постанова

від 10.08.2021 по справі 547/509/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 547/509/19 Номер провадження 22-ц/814/1438/21Головуючий у 1-й інстанції Харченко В.Ф. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Бутенко С. Б.

Суддів: Кузнєцової О. Ю., Прядкіної О. В.

за участю секретаря: Кальник А. М.

розглянув цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 08 квітня 2021 року у складі судді Харченка В. Ф.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , третя особа - Приватне сільськогосподарське підприємство Дружба про стягнення збитків,

в с т а н о в и в:

У червні 2019 року позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із позовами до ФОП ОСОБА_1 , в обґрунтування яких посилались на те, що вони є власниками земельних ділянок сільськогосподарського призначення: площею 3,1189 га, кадастровий номер 5324588000:00:005:0014, площею 4,8175 га, кадастровий номер 5324588000:00:005:0045 та площею 6,24 га, кадастровий номер 5324588000:00:005:0012 відповідно, які розташовані на території Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області.

Земельні ділянки позивачів перебували в оренді ПСП Дружба , однак після закінчення орендних відносин із ПСП Дружба земельними ділянками самовільно, без правовстановлюючих документів заволодів ФОП ОСОБА_1 . Позивачі рекомендованими листами зверталися до відповідача про необхідність повернення земельних ділянок, однак відповідач проігнорував звернення та продовжує використовувати належні їм земельні ділянки, знищивши межові знаки та поворотні точки, які знаходились у власності позивачів.

Вказували, що мали намір у 2018 році вирощувати на своїй землі кукурудзу, проте внаслідок протиправних дій відповідача були позбавлені права користування своїми земельними ділянками.

Самовільним захопленням земельних ділянок відповідач завдав позивачам збитків, які вони обраховували, виходячи із площі належної кожному земельної ділянки, середньої врожайності кукурудзи на зерно 6,513 га, середньої ціни реалізації кукурудзи на зерно 4 082,03 грн, обрахованої за 3 роки, та середньої рентабельності 47,3%, обрахованої за 3 роки.

Посилаючись на наведені у позовних заявах обставини та з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог, остаточно позивач ОСОБА_2 просив про стягнення з відповідача ФОП ОСОБА_1 39 221,11 грн збитків, завданих незаконним обробітком у 2018 році земельної ділянки площею 3,1189 га сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 5324588000:00:005:0014, що розташована на території Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, та збитки, завдані незаконним знищенням межових знаків земельної ділянки, у сумі 3000 грн, а також судові витрати в розмірі 2 521,20 грн; позивач ОСОБА_3 просив про стягнення з відповідача ФОП ОСОБА_1 60 581,52 грн збитків, завданих незаконним обробітком у 2018 році земельної ділянки площею 4,8175 га сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 5324588000:00:005:0045, що розташована на території Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, та збитки, завдані незаконним знищенням межових знаків даної земельної ділянки, в сумі 3000 грн, а також судові витрати в розмірі 3 057,80 грн; позивачка ОСОБА_4 просила суд про стягнення з відповідача ФОП ОСОБА_1 збитків, завданих незаконним обробітком у 2018 році земельної ділянки площею 6,24 га сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 5324588000:00:005:0012, що розташована на території Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, в сумі 81 440,96 грн та збитки, завдані незаконним знищенням межових знаків даної земельної ділянки, в сумі 3000 грн, а також судові витрати в розмірі 3 507,21 грн.

Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 27 січня 2020 року вказані позови об`єднано в одне провадження.

Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 08 квітня 2021 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3000 грн збитків, завданих знищенням межових знаків належної на праві власності ОСОБА_2 земельної ділянки площею 3,1189 га, кадастровий номер 5324588000:00:005:0014.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 3000 грн збитків, завданих знищенням межових знаків належної на праві власності ОСОБА_3 земельної ділянки площею 4,8175 га, кадастровий номер 5324588000:00:005:0045.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 користь ОСОБА_4 3000 грн збитків, завданих знищенням межових знаків належної на праві власності ОСОБА_4 земельної ділянки площею 6,2377 га, кадастровий номер 5324588000:00:005:0012.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Вирішено питання судових витрат. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 521,50 грн судових витрат, на користь ОСОБА_3 - 3 057,80 грн судових витрат, на користь ОСОБА_4 - 3 507,21 грн судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наданими по справі доказами достовірно встановлено факт використання ФОП ОСОБА_1 земельних ділянок позивачів у 2018 році за відсутності достатньої правової підстави, у зв`язку з чим суд стягнув на користь кожного з позивачів реальні збитки у сумі витрат на встановлення межових знаків та понесені ними судові витрати. Разом з тим, суд визнав недоведеними позовні вимоги про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки позивачами не надано доказів про можливий дохід, який кожний з них отримав за умови самостійного господарювання на своїй земельній ділянці для вирощування кукурудзи на зерно у 2018 році.

Не погодившись з даним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повністю.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що стягнення з нього збитків, завданих знищенням межових знаків, є безпідставним за відсутності відомостей про знищення межових знаків в актах перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктами та за відсутності взагалі будь-яких допустимих доказів того, що межові знаки дійсно були знищені, а також за відсутності особи, притягнутої до адміністративної відповідальності за знищення межових знаків за статтею 56 КУпАП.

В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується та у відповідності до вимог частини першої статті 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.

Відзиви на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходили.

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 2, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

По справі встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 3,1189 га, кадастровий номер 5324588000:00:005:0014, позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 4,8175 га, кадастровий номер 5324588000:00:005:0045 та позивач ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 6,2377 га, кадастровий номер 5324588000:00:005:0012, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області.

01 січня 2011 року ОСОБА_5 - матір позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали із ПСП Дружба договори оренди належних їм земельних ділянок строком на 5 років, які були зареєстровані у відділі Держземагенства у Семенівському районі 28.12.2012.

29 вересня 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а 14 листопада 2017 року ОСОБА_2 , як правонаступник, направили орендарю - ПСП Дружба заяви про відсутність наміру продовжувати орендні відносини після закінчення строків оренди землі та просили не обробляти їх земельні ділянки та з 29.12.2017 повернути їм у користування.

21 лютого 2018 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рекомендованими листами повідомили ФОП ОСОБА_1 про свій намір самостійно використовувати та обробляти належні їм земельні ділянки, у зв`язку з чим землевпорядною організацією виготовляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі та очікуване проведення робіт із закріплення межових знаків їх земельних ділянок. З метою уникнення черезсмужжя запропонували розглянути питання про виділення їм аналогічної земельної ділянки на краю орендованого ФОП ОСОБА_1 земельного масиву або ж обмінятися аналогічною земельною ділянкою із масиву попереднього орендаря ПСП Дружба . Відповідей на ці листи від ФОП ОСОБА_1 позивачі не отримали.

Згідно рахунку-фактури №№ 3, 9, 11 від 13.04.2018 на підставі договорів №№ 3165324450-18/3-ф, 3165324450-18/9-ф та 3165324450-18/11-ф за виконання робіт по розробленню технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та винос земельної ділянки в натурі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кожним з позивачів було сплачено по 2000 грн ТОВ Землеустрій 2008 , що підтверджується квитанціями АТ КБ ПриватБанк від 03.02.2018 та 02.05.2018.

За рахунком-фактурою №№ 20, 21, 15 від 04.08.2018 на підставі договорів №№ 35868727-18/20-ф, 35868727-18/21-ф, 35868727-18/15-ф від 04.08.2018 кожним з позивачів було сплачено ТОВ Землеустрій 2008 по 1000 грн за виконання робіт по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та винос земельної ділянки в натурі, що підтверджується квитанціями АТ КБ ПриватБанк від 31.08.2018.

Згідно актів прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 16 квітня 2018 року межі спірних земельних ділянок закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка у кількості 7 шт., а земельної ділянки ОСОБА_3 - у кількості 8 шт., межові знаки пред`явлені представником ТОВ Землеустрій 2008 та передані на відповідальне зберігання позивачам, яких повідомлено про адміністративну відповідальність за знищення межових знаків згідно з пунктом е частини першої статті 211 ЗК України та статті 56 КУпАП.

Актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 10.08.2018 № 581-ДК/0818/АП/09/01/-18, № 580-ДК/0818/АП/09/01/-18, №581-ДК/0817/АП/09/01/-18, проведеними Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області встановлено, що земельні ділянки позивачів самовільно зайняті невідомими особами, інформація про яких наразі відсутня. За повідомленням Устимівської сільської ради вказані земельні ділянки використовуються без правовстановлюючих документів ПП ОСОБА_1 , проте у своєму поясненні від 10.08.2018 ОСОБА_1 повідомив, що він не орендує та не використовує вказані земельні ділянки. В діях невідомих осіб вбачається порушення вимог статті 125 ЗК України.

Задовольняючи частково вимоги позивачів, суд першої інстанції виходив з доведеності позову в частині використання ФОП ОСОБА_1 земельних ділянок позивачів у 2018 році без достатньої правової підстави та погодився, що внаслідок дій відповідача та його працівників у процесі обробітку спірних земельних ділянок межові знаки були знищені, а тому позивачам довелося їх відновлювати та нести вказані витрати, що є збитками.

За змістом частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Статтею 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Статтею 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначається Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 № 36, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 № 491/17686.

Пунктом 2.1. вказаної Інструкції визначено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до пункту 3.1.1. Інструкції для закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вибір замовника використовуються три види межових знаків.

Межі земельних ділянок, що виділяються власникам земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості), які будуть використовуватись їх власниками самостійно, закріплюються межовими знаками кожна окремо. Вказані земельні ділянки, які їх власники або інші особи будуть використовувати єдиним масивом, закріплюються межовими знаками лише по окружній межі єдиного масиву (пункт 3.5. Інструкції).

Згідно пункту 3.6. Інструкції встановлення межових знаків здійснюється таким чином, щоб забезпечити можливість їх зберігання і створити якомога менше перешкод для руху пішоходів і транспортних засобів. У місцях, де встановлення межових знаків може створювати незручності у використанні земель сільськогосподарського призначення, межові знаки закладаються на глибину не менше 0,65 м від поверхні землі (ґрунту).

За правилами пункту 3.14. Інструкції передача межових знаків на зберігання власнику (користувачу) земельної ділянки здійснюється за актом прийому-передачі межових знаків на зберігання.

Власник (користувач) земельної ділянки попереджається та несе відповідальність за знищення межових знаків відповідно до пункту е частини першої статті 211 Земельного кодексу України, статті 56 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 3.17. Інструкції).

Пунктом 1.3. Інструкції визначено, що знищення межових знаків, це дії громадян, які призвели до втрати в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, внаслідок чого виникає потреба у проведенні додаткових геодезичних робіт з їх відновлення.

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (пункт 4.3. Інструкції).

Закріплення відновлених меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) межовими знаками здійснюється відповідно до розділу III цієї Інструкції - пункт 4.5.

Відповідно до частини другої, пункту д частини третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відшкодування заподіяних збитків.

Згідно частини першої, пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За загальними підставами відповідальності за завдану майнову шкоду (стаття 1166 ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів, відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Згідно частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 79, 80 ЦПК України).

Згідно частини першої, п`ятої-сьомої статті 81, частини першої статті 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У спірних правовідносинах обов`язок доказування наявності та розміру понесених збитків, а також факту їх заподіяння внаслідок протиправних дій відповідача покладається на позивачів.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем дій по знищенню межових знаків та втрати у зв`язку з цим в натурі (на місцевості) меж спірних земельних ділянок позивачів, що вимагає їх відновлення.

Викладені у листах позивачів від 21.02.2018 на адресу ОСОБА_1 повідомлення про наміри самостійно використовувати і обробляти належні їм земельні ділянки та виготовлення землевпорядною організацією технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вказують на те, що раніше такі межові знаки не встановлювалися. Крім того, у цих листах позивачі з метою уникнення черезсмужжя просили розглянути питання про виділення в їх користування аналогічних земельних ділянок на краю орендованого відповідачем земельного масиву або обміну на аналогічну земельну ділянку із орендованого земельного масиву попереднього орендаря ПСП Дружба , що вказує на те, що земельні ділянки позивачів використовувалися в єдиному масиві.

Також із наявних у матеріалах справи актів прийому-передачі межових знаків на зберігання, рахунків-фактур на виконання робіт по розробленню технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та виконанню робіт по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) вбачається, що межові знаки, передані позивачам, встановлювалися, а не відновлювалися, необхідність проведення додаткових геодезичних робіт з відновлення меж спірних земельних ділянок та їх вартості належними доказами позивачами не доведена.

В актах перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки фахівцями Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Полтавській області факту знищення межових знаків та осіб, які вчинили такі дії, не встановлено.

За повідомленням Семенівського ВП ГУНП в Полтавській області від 17.05.2018 на колективне звернення позивачів від 27.04.2018 щодо знищення межових знаків меж землекористування кримінальне провадження не розпочиналось, так як у діях невстановлених осіб вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 56 КУпАП.

Сам факт використання спірних земельних ділянок ФОП ОСОБА_1 , на що вказували свідки, факту знищення ним межових знаків земельних ділянок позивачів не доводить.

Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та дійшов необґрунтованого висновку про доведеність підстав покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності за знищення межових знаків.

З огляду на викладене колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваний частині підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позовів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих незаконним знищенням межових знаків, за безпідставністю.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Згідно статті тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 08 квітня 2021 року в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по 3000 грн кожному збитків, завданих знищенням межових знаків належних їм земельних ділянок та в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих знищенням межових знаків, та судових витрат - відмовити.

В іншій частині рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 08 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: С. Б. Бутенко

Судді: О. Ю. Кузнєцова

О. В. Прядкіна