Постанова

від 10.08.2021 по справі 908/1910/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2021 року м. Дніпро Справа № 908/1910/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів : Орєшкіної Е.В., Чус О.В..

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Концерну «Міські теплові мережі»

на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.12.2020 р.

( головуючий суддя Азізбекян Т.А.., м. Запоріжжя,

повний текст рішення складено 01.03.2021 р. ) у справі

за позовом Концерну «Міські теплові мережі»

( м. Запоріжжя )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Камелот плюс»

( м. Запоріжжя )

про стягнення заборгованості за договором

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до Господарського суду Запорізькоїї області з позовм до Товариства з обмеженою відповідальністю «Камелот плюс» , про визнання Додаткової угоди № 1 до договору № 340583 від 14.03.2019 р. укладеною, в редакції Концерну «Міські теплові мережі» : «Додаткова угода № 1 до договору № 340583 від 14.03.2019 р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води

м. Запоріжжя « 8» липня 2020 року

Концерн «Міські теплові мережі» в особі начальника відділу договірної та претензійно - позовної роботи Концерну «Міські теплові мережі» Ігнатенко Наталії Іванівни ,що діє на підставі довіреності від 02.01.2020 № 681/20-19, з однієї сторони , та Товариство з обмеженою відповідальністю «Камелот Плюс» ( Споживач ).

У зв`язку з тим, що Концерн «Міські теплові мережі» прийняв на абонентський облік прилад обліку теплової енергії на систему опалення першого поверху та прибудови (загальна площа 751,60 кв. м. ,згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) за адресою пр. Моторобудівників, 58. Сторони прийшли до взаємної згоди внести зміни до договору № 340583 від 14.03.2019 р. та уклали додаткову угоду про наступне :

1. Змінити п. 3 договору , виклавши його у наступній редакції: « 3. Характеристика об`єкта надання послуг: опалювальна площа (об`єм) нежитлового приміщення 751 ,60 + 257,2 = 1008,8 кв. м.

2. Змінити п. 4 договору , виклавши його у наступній редакції: « 4. Характеристика засобів обліку води і теплової енергії: - порядковий номер - 1 ; - вид засобу обліку води і теплової енергії - Sonometer 1000 ; - тип засобу обліку води і теплової енергії - Compact,DN 20; - заводський номер - 34712942 ; - перше показання - 125,212 ; - місце встановлення - підвал.

3. Змінити п. 6 договору , виклавши його у наступній редакції : « 6. Орієнтовний розмір річної плати за надані послуги ( з урахуванням податку на додану вартість) згідно з нормативами (нормами) споживання на момент укладення цього договору становить 210 135,98 грн., у тому числі за : - централізоване постачання гарячої води -____ грн..; - централізоване опалення - 210 135,98 грн.

4. Усі інші умови договору № 340 583 від 14.03.2019 р., не врегульовані даною додатковою угодою ,залишаються незмінними…» .

В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на такі обставини. У липні 2020 Концерн «Міські теплові мережі» направив ТОВ «Камелот плюс» додаткову угоду № 1 до договору № 340583 від 14.03.2019 р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Товариство відреагувало на пропозицію Концерну та направило протокол розбіжностей № 1 до додаткової угоди № 1 до договору № 340583 від 14.03.2019 р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. 17.07.2020 р. Концерн направив товариству протокол узгодження розбіжностей № 1 до додаткової угоди № 1 до договору № 340583 від 14.03.2019 р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, у якому зазначив що споживачем вірно зазначено що допоміжним приміщенням відповідно до Закону України «Про особливості власності у багатоквартирному будинку» є підвал який призначений для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, проте нежитлове приміщення ХІХ-1 підвалу літера А-4 площею 257,2 кв. м. використовується Відповідачем для здійснення господарської діяльності, а тому не підпадає під визначення допоміжного. Також Позивач вказує, що відповідно до актів наданих товариством разом з протоколом розбіжностей № 1, по нежитловим приміщенням проходять трубопроводи загально будинкової системи опалення, кімнати приміщення з`єднанні дверними отворами, а отже вказані нежитлові приміщення є опалювальними. Вузол розподільчого обліку теплової енергії який змонтовано Відповідачем не прийнято на абонентський облік у зв`язку з відсутністю копії акта приймання-передачі робіт із встановлення вузла теплової енергії.

Відповідач заперечує проти заявленого позову з огляду на такі обставини. Наявність окремого інженерного вводу для системи опалення ТОВ «Камелот плюс» , який починається від зовнішніх інженерних мереж Концерну та встановлення приладу обліку на елеваторному вузлі будинку підтверджується: договором № 14 від 10.09.2008 р. на розробку технічних умов приєднання до енергетичних мереж АТ «Мотор Січ» відповідно до якого вузол обліку встановлювався на окремому елеваторному вузлі, згідно вимог п. 23 постанови КМ України № 1198; проектом встановлення приладу обліку тепла; схемою балансової та експлуатаційної відповідальності між ТОВ «Камелот плюс» та ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» . Відповідач посилається на пункт 4 ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» , згідно якої оператор зовнішніх інженерних мереж, виконавець комунальної послуги, інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг, зобов`язані приймати вузли обліку, встановлені відповідно до вимог цього Закону, на абонентський обліку протягом 14 календарних днів, про що складається відповідний акт. Відповідно до пунктів 11,12 розділу ІІ «Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік» затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України 12.10.2018 р. № 270 «у разі зміни оператора зовнішніх інженерних мереж, виконавця відповідної комунальної послуги попередній оператор, виконавець передає новому оператору зовнішніх інженерних мереж, виконавцю акти про прийняття вузлів комерційного обліку на абонентський облік. Не вимагається повторне прийняття на абонентський облік вузла комерційного обліку, який раніше був прийнятий на абонентський облік. Відповідач вказує що Концерн пропонує змінити опалювальну площу з 599,2 кв. м. на 1008,8 кв. м., що складається з 751,6 + 257,2 на підставі даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ «Камелот плюс» . За поясненнями Відповідача, Концерн вказує загальну площу приміщень, до якої окрім опалювальної, входить також площа підвалу, естакади, тамбуру де не передбачено надання послуг з централізованого опалення. За висновками Відповідача визначення площі 1008,8 кв. м. суперечить пунктам 2,12 постанови КМ України № 630. Відповідач вказує що попередньою теплопостачальною організацією, в додатку № 2 до договору № 1178/06-К (УГЭ) від 01.01.2006 р., до опалювальної площі віднесено лише 735 кв. м. з 751,6 кв. м. загальної площі нежитлових приміщень першого поверху, хоча ТОВ «Камелот Плюс» на праві приватної власності належать нежитлові приміщення загальною площею 1 008,8 кв. м. включаючи підвал з 2005 року.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.12.2020 р. у задоволенні позовних вимог Концерну «Міські теплові мережі» про визнання додаткової угоди № 1 до договору № 340583 від 14.03.2019 р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води між Концерном «Міські теплові мережі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Камелот плюс» , укладеною в редакції позивача - відмовлено. Визнано додаткову угоду № 1 до договору № 340583 від 14.03.2019 р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води між Концерном «Міські теплові мережі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Камлот плюс» укладеною в редакції Відповідача викладеної у протоколі розбіжностей № 1 до додаткової угоди № 1 до договору № 340583 від 14.03.2019 р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 08.07.2020 р., а саме : «Додаткова угода № 1 до договору № 340583 від 14.03.2019 року про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води

м. Запоріжжя « 8» липня 2020 року

Концерн «Міські теплові мережі» в особі начальника відділу договірної та претензійно - позовної роботи Концерну «Міські теплові мережі» Ігнатенко Наталії Іванівни ,що діє на підставі довіреності від 02.01.2020 № 681/20-19, з однієї сторони , та Товариство з обмеженою відповідальністю «Камелот Плюс» ( Споживач ).

1. Змінити п. 3 договору , виклавши його у наступній редакції: « 3. Характеристика об`єкта надання послуг: опалювальна площа (об`єм) нежитлового приміщення - 735 кв.м.» .

2. Змінити п.4 договору , виклавши його у наступній редакції: « 4. Характеристика засобів обліку води і теплової енергії: - порядковий номер - 1 ; - вид засобу обліку води і теплової енергії - Sonometer 1000 ; - тип засобу обліку води і теплової енергії - Compact,DN 20; - заводський номер - 34712942 ; - перше показання - 125,212 Гкал станом на 03.05.2018 р.» .

3. Змінити п.6 договору , виклавши його у наступній редакції: « 6. Розмір щомісячної плати за надані послуги ( з урахуванням податку на додану вартість ) визначається на підставі показань засобу комерційного обліку, зазначеного у пункті 4 договору , який встановлено 22.09.2009 , згідно з чинними тарифами та в порядку , визначеному законодавством» .

4. Усі інші умови договору № 340 583 від 14.03.2019 р., не врегульовані даною додатковою угодою ,залишаються незмінними…» .

Рішення суду мотивоване тим, що позиція Споживача є цілком прийнятною та такою що відповідає нормам діючого законодавства , та наданим Відповідачем документам.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із рішенням, Концерн «Міські теплові мережі» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, рішення прийнято з порушенням норм матеріального права.

При цьому Скаржник зазначає, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.09.2019 р. по справі № 908/1349/19 задоволено позовну заяву Концерну Міські теплові мережі до ТОВ Камелот плюс - визнано укладеним договір № 340583 від 14.03.2019 р. Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води , у редакції, наданій Позивачем до суду.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції не мав підстав відходити від правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 14.04.2020 р. по справі № 908/1349/19.

Скаржник наголошує на тому, що до моменту прийняття вузла обліку на абонентський облік, будь-які акти про прийняття вузлів обліку ТОВ Камелот плюс на абонентський облік від попереднього виконавця комунальної послуги не надходили. В зв`язку з цим заповнення дати акту, а саме 03.05.2018 р. є недоцільним та не ґрунтується на будь-яких законодавчих нормах чи документах. Більш того вузол обліку було прийнято на абонентський облік Концерном МТМ лише 07.07.2020 р. про, що свідчить Акт підписаний директором ТОВ Камелот плюс , який додано Відповідачем до матеріалів справи.

Скаржник зазначає, що Відповідач, як це вбачається з матеріалів справи, не заперечує проти площ приміщень, які на праві власності належать ТОВ Камелот плюс , а саме: нежитлове приміщення XIX-1 підвалу літ. А-4 площею 257,2 кв.м.; нежитлове приміщення, ХІХ-2 першого поверху літ.А-4 площею 751,6 кв.м.. З наведеного вище, вказані нежитлові приміщення не можуть мати статусу допоміжних приміщень.

Крім того, в укладеному договорі міститься аналогічне поняття п. 6 укладеного договору, яке не було оскаржено під час розгляду справи № 908/1349/19 та не визнано таким, що не відповідає чинному законодавству.

Відтак, на думку Скаржника, запропонований Позивачем проект додаткової угоди є таким, що відповідає чинному законодавству та існуючим фактичним обставинам, що склалися між сторонами.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Камелот плюс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що Відповідачу на праві власності належать нежитлові приміщення ХІХ-2 літ А-4 площею 761,50 кв.м. та підвал ХІХ-1 літ А-4 257,2 кв.м. за адресою м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 58. З них опалювальна площа становить 735 кв.м.. Слід зазначити, що набуття права власності не може автоматично переводити неопалювальні приміщення підвалу в статус опалювальних оскільки проектування системи опалення будинку починається ще перед його спорудженням. При цьому реєстрація права власності не впливає на автоматичний перехід підвалу з категорії не опалювального приміщення в статус опалювального, оскільки позивач лише ізольованими розподільними трубопроводами не може забезпечити нормативні + 18°С, якщо у приміщенні не встановлено повноцінне теплове обладнання до якого, перш за все, відносяться прилади обігріву (радіатори) будь-якого типу, що мають велику теплову потужність (широку гепловіддавальну поверхню).

Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що в будинку по пр. Моторобудівників 58 на сходових клітках та у підвалі нагрівальні прилади обігріву відсутні і проектом не передбачались, що підтверджується схемою трубопроводу опалення в підвалі буд. 58 Моторобудівників, актами обстеження нежитлового приміщення ТОВ КАМЕЛОТ ПЛЮС від 17.03.2016 р., від 27.04.2021 р.. Також система теплопостачання Відповідача будь-яких реконструкцій не зазнавала, що підтверджується листом МКП Основаніє від 13.05.2021 р. № 196/01-05 з доданим до нього схемою трубопроводу опалення та актом технічного обстеження приміщення від 17.03.2016 р., листом КП Наше місто від 14.05.2021 р. № 1030/03, актом технічного обстеження приміщення ТОВ Керуюча компанія Мрія від 27.04.2021 р. з доданим до нього схемою трубопроводу опалення. Відсутність радіаторів у приміщеннях площею 257,2 кв.м. підтверджується Позивачем в Акті обстеження системи теплоспоживання від 21.10.2019 р. де представниками виконавця вказано, що по приміщенню підвалу проходять трубопроводи зворотньої магістралі та транзитні стояки будинкової системи опалення. Факт відсутності в будинку по пр. Моторобудівників 58 на сходових клітках та у підвалі нагрівальні приладів обігріву які проектом не передбачались, також підтверджується схемою трубопроводу опалення в підвалі буд. 58 Моторобудівників, актами обстеження нежитлового приміщення ТОВ КАМЕЛОТ ПЛЮС від 17.03.2016 р., від 27.04.2021 р.. У будинках, де проектом не передбачено встановлення опалювальних приладів на сходових клітинах підтримання температури вище 0° С у місцях загального користування відбувається за рахунок теплопередачі крізь огороджу вальні конструкції житлових приміщень. У таких випадках плата за опалення місць загального користування окремо не встановлюється (абзац 15 цього листа). За відсутністю теплового обладнання - радіаторів, що мають певну теплову потужність (велику поверхню для віддачі тепла) віднесення підвалу до категорії опалювальних є безпідставним. Термін "опалювальна площа" - це площа на якій фактично надається послуга (що відповідно має оплачуватись) походить від поняття "загальна площа будинку" до якої, згідно вищезазначених норм СНиП та ДБН, взагалі не включається площа підвалу. В таблиці № 4 "Розрахункові температури повітря" ДБН В 2.2-15-2005 "Житлові будинки" та аналогічної таблиці № 2 ДБН В 2.2-і5:2019 "Житлові будинки" розрахункова температура повітря для підвалу не встановлена.

Товариство також вказує на те, що твердження Позивача, що прилад обліку Відповідача не був своєчасно поставлено на абонентський облік 03.05.2018 р. внаслідок не отримання документів від попереднього постачальника теплової енергії ВАТ "Мотор Січ" - є безпідставними тому, що не надано доказів звернення Позивача до попереднього теплопостачальника або направлених приписів Відповідачу з вимогою надати документи на тепловий лічильник Sonometr. Оскільки у період з 24.04.2018 р. по 03.05.2018 р. Відповідачу не направлялися будь - які приписи стосовно теплолічильника, то прилад обліку вважається прийнятим на абонентський облік 03.05.2018 р. за принципом мовчазної згоди на якому показания, на момент передачи наружных тепловых сетей на обслуживание Концерна " ГТС" складали 125,00 Гкал (лист № УГЭ/08 - 15555 від 08.10.2019 р. АО "Мотор Січ" ).

Крім того, Товариство зазначає про те, що у зв`язку з наявністю у Відповідача встановленого ще у 2009 році приладу обліку, який постійно знаходився у справному стані та його дані зафіксовані в п. 4 додаткової угоди, розмір щомісячної плати повинен визначатися на підставі показів приладу обліку та затверджених тарифів і тому зазначення приблизної суми за рік враховуючи встановлені норми є неприпустимим, що і вмотивовано судом у рішенні.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу, Позивач посилається на те, що відключення Відповідача від внутрішньо будинкових мереж теплопостачання повинно здійснюватися саме у відповідності до Порядку, а не Правил користування тепловою енергією № 1198 від 03.10.2007 р.. Приміщення Відповідача являється нежитловим і не використовується співвласниками багатоквартирного будинку як спільне майно. Аналізуючи тип приміщення та надані визначення, а також те, що до площі житлового будинку не враховується лише площа горищ і технічних поверхів та підвалів можна дійти висновків, що включення приміщення Відповідача до площі житлового будинку та нарахування на вказані приміщення є законними та не суперечать чинному законодавству та правам інших співвласників багатоквартирного будинку. При визначенні правового статусу спірних приміщень, а саме встановлення того, чи відносяться вказані приміщення до допоміжних чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Подобєд І.М..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2021 р. поновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 10.06.2021 р..

В судовому засіданні 10.06.2021 р. по справі оголошено перерву до 27.07.2021 р.

В судовому засіданні 27.07.2021 р. по справі оголошено перерву до 10.08.2021 р.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 09.08.2021 р., у зв`язку зі звільненням у відставку судді Кузнецової І.Л. та перебуванням у відпустці судді Подобєда І.М. - членів колегії суддів, визначених протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2021 р., здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 908/1910/20, відповідно до якої визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Чус О.В., Орєшкіна Е.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2021 р. справу № 908/1910/20 прийнято до свого провадження колегію суддів у складі: головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ), судді: Чус О.В., Орєшкіна Е.В..

У судовому засіданні 10.08.2021 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Концерн «Міські теплові мережі» є юридичною особою, яка відповідно до п. 2.2 Статуту здійснює виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо.

На виконання своєї мети Концерн «Міські теплові мережі» здійснює постачання теплової енергії в гарячій воді до нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: просп. Моторобудівників, б. 58, приміщення ХІХ-2 першого поверху літ. А-4, приміщення ХІХ-1 підвалу літ. А-4, м. Запоріжжя, 69068.

Зазначене нежитлове приміщення розташоване у багатоквартирному житловому будинку, відповідне обладнання якого приєднане до внутрішньобудинкових систем, опалення приміщення є невід`ємною частиною системи опалення житлового будинку, опалення подається централізовано, що вбачається з акта обстеження системи теплоспоживання від 13.03.2019.

Між тим, нежитлові приміщення за адресою: просп. Моторобудівників, б. 58, приміщення ХІХ-2 першого поверху літ. А-4, приміщення ХІХ-1 підвалу літ. А-4, м. Запоріжжя, 69068, належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Камелот Плюс» (відповідачу у справі), що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до Акту обстеження системи теплоспоживання від 13.03.2019 р., складеному комісією позивача, приміщення ТОВ «Камелот Плюс» розташоване у багатоквартирному житловому будинку, відповідне обладнання якого приєднане до внутрішньобудинкових систем, опалення приміщення є невід`ємною частиною системи опалення житлового будинку, опалення подається централізовано.

Вищенаведені обставини встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.09.2019 р. по справі № 908/1349/19, яким було задоволено позовну заяву Концерну Міські теплові мережі до ТОВ Камелот плюс про визнання укладеним Договору № 340583 від 14.03.2019 р. Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води , у редакції, наданій Позивачем до суду.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2019 р. по справі № 908/1349/19 було задоволено апеляційну скаргу ТОВ Камелот плюс та скасовано вищевказане рішення Господарського суду Запорізької області від 03.09.2019 р. по справі № 908/1349/19, проте постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.04.2020 р. по справі № 908/1349/19 вирішено постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2019 р. зі справи № 908/1349/19 скасувати, а рішення Господарського суду Запорізької області від 03.09.2019 р. зі справи № 908/1349/19 залишити в силі.

Отже, Договір № 340583 від 14.03.2019 р. Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води , між Концерном Міські теплові мережі та ТОВ Камелот плюс вважається укладеним в редакції Позивача.

Листом № 2431/44 від 15.06.2020 р. Концерн «Міські теплові мережі» направив ТОВ «Камелот Плюс» письмову пропозицію про укладення додаткової угоди до договору № 340583 від 14.03.2019 р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води ( отримана нарочно - 18.06.2020 р.). «Додаткова угода №1 до договору № 340583 від 14.03.2019 р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, м. Запоріжжя, « 8» липня 2020 року.

Концерн «Міські теплові мережі» в особі начальника відділу договірної та претензійно - позовної роботи Концерну «Міські теплові мережі» Ігнатенко Наталії Іванівни, що діє на підставі довіреності від 02.01.2020 № 681/20-19, з однієї сторони , та Товариство з обмеженою відповідальністю «Камелот Плюс» ( Споживач ). У зв`язку з тим ,що Концерн «Міські теплові мережі» прийняв на абонентський облік прилад обліку теплової енергії на систему опалення першого поверху та прибудови (загальна площа 751,60 кв.м. ,згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) за адресою пр. Моторобудівників ,58. Сторони прийшли до взаємної згоди внести зміни до договору № 340583 від 14.03.2019 та уклали додаткову угоду про наступне: 1. Змінити п. 3 договору, виклавши його у наступній редакції:« 3. Характеристика об`єкта надання послуг: опалювальна площа (об`єм) нежитлового приміщення 751 ,60 + 257,2 = 1 008,8 кв.м.; 2. Змінити п. 4 договору , виклавши його у наступній редакції:« 4. Характеристика засобів обліку води і теплової енергії: - порядковий номер - 1 ; - вид засобу обліку води і теплової енергії - Sonometer 1000 ; - тип засобу обліку води і теплової енергії - Compact,DN 20; - заводський номер - 34712942 ; - перше показання - 125,212 ; - місце встановлення - підвал.; 3. Змінити п. 6 договору , виклавши його у наступній редакції: « 6. Орієнтовний розмір річної плати за надані послуги ( з урахуванням податку на додану вартість) згідно з нормативами (нормами) споживання на момент укладення цього договору становить 210 135,98 грн., у тому числі за : - централізоване постачання гарячої води -____ грн..; - централізоване опалення - 210 135,98 грн..4. Усі інші умови договору № 340 583 від 14.03.2019 року, не врегульовані даною додатковою угодою, залишаються незмінними…» .

Додаткова угода № 1 до договору № 340583 від 14.03.2019 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 08.07.2020 р. підписана Споживачем з урахуванням протоколу розбіжностей.

Листом № 08/07 від 07.07.2020 ТОВ «Камелот плюс» направив на адресу Концерну «Міські теплові мережі» додаткову угоду № 1 та протокол розбіжностей № 1 до додаткової угоди .

За протоколом розбіжностей Споживач запропонував викласти пункти 3, 4, 6 в такій редакції : « 3. Характеристика об`єкта надання послуг : 1) опалювальна площа (об`єм) нежитлового приміщення 735 кв.м.» ; « 4. Характеристика засобів обліку води та теплової енергії в колонці «Перше показання» ( на 03.05.2018 р. ) - 125,212 Гкал» ; « 6. Розмір щомісячної плати за надані послуги ( з урахуванням податку на додатну вартість) визначається на підставі показань засобу комерційного обліку ,зазначеного у пункті 4 договору, який встановлено 22.09.2009 р., згідно з чинними тарифами та в порядку, визначеному законодавством» .

Листом від 16.07.2020 р. № 2972/44 Концерн «Міські теплові мережі» направив на адресу Споживача відповідь на протокол розбіжностей № 1, надіславши ТОВ «Камелот плюс» протокол узгодження розбіжностей № 1 до додаткової угоди № 1 до договору № 340583 від 14.03.2019 р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 16.07.2020 р..

В листі № 2972/44 Виконавець вказує, що дійсно допоміжним приміщенням відповідно до Закону України «Про особливості власності у багатоквартирному будинку» є підвал який призначений для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців ,проте нежитлове приміщення ХІХ-1 підвалу літера А-4 площею 257,2 кв.м. використовується Споживачем для здійснення господарської діяльності , а тому не підпадає під визначення допоміжного. Також, Позивач вказує, що дійсно згідно абзацу 48 пункту 4 глави 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем, опалювальна площа об`єкту Споживача без урахування площі лоджій, балконів, терас, а також площі приміщень, де відсутні тепловіддавальні поверхні ( радіатори, регістри, стінки печей, трубопроводи систем опалення тощо), які безпосередньо не з`єднані з опалювальними приміщеннями дверними та іншими отворами, проте відповідно до актів наданих Споживачем разом з протоколом розбіжностей № 1 по нежитловим приміщенням проходять трубопроводи загально будинкової системи опалення, кімнати приміщення з`єднані дверними отворами, а отже за висновками Виконавця вказані нежитлові приміщення є опалювальними.

За протоколом узгодження розбіжностей № 1 до додаткової угоди № 1 до договору № 340583 від 14.03.2019 р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, Виконавцем запропонована наступна узгоджена редакція : « 3. Характеристика об`єкта надання послуг : 1) опалювальна площа ( об`єм) нежитлового приміщення 751,60 + 257,2 = 1 008,8 кв.м.» , примітки - згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно ТОВ «Камелот плюс» за адресою пр. Моторобудівників ,58 займає два нежитлових приміщення : - нежитлове приміщення ХІХ-1 підвалу літера А-4 площею 257,2 кв.м. ; - нежитлове приміщення ХІХ-2 першого поверху літера А-4 площею 751,6 кв.м. ; - « 4. Характеристика засобів обліку води та теплової енергії в колонці «перше показання» - 125,212 Гкал» , примітки - відсутній будь-який документ (акт) підтверджуючий вказані покази приладу обліку станом на дату вказану споживачем ; - « 6. Орієнтовний розмір річної плати за надані послуги ( з урахуванням податку на додану вартість) згідно з нормативами (нормами) споживання на момент укладення договору становить 210 135,98 грн., у тому числі за централізоване постачання гарячої води - ____грн. , централізоване опалення - 210 135,98 грн.» , примітки - частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладанні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Виконавець вказує ,що у зв`язку з тим що розрахувати точну суму розміру плати за надані послуги не видається за можливе з причини щомісячного отримання показань засобу обліку ,покази якого щомісяця залежать від використання теплової енергії для забезпечення нормативної температури в приміщенні, Концерном «МТМ» розраховано орієнтовний розмір річної плати згідно з нормативами та діючими тарифами; - у зв`язку з тим, що Концерн «МТМ» прийняв на абонентський облік прилад обліку теплової енергії ( акт від 07.07.2020 р. ) на систему опалення першого поверху та прибудови ( загальна площа 75 кв.м., згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ) за адресою пр. Моторобудівників, 58, примітки споживачем кульковою ручкою вписано дату акту 03.05.2018,проте вказаного акту не існує Концерном «МТМ» прийнято на абонентський облік прилад обліку теплової енергії відповідно до акт 07.07.2020 р..

Отже, предметом заявлених позовних вимог є вимоги про визнання додаткову угоду № 1 до Договору № 340583 від 14.03.2019 р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води між Концерном «Міські теплові мережі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Камелот Плюс» , укладеною в редакції Позивача.

Разом з тим, спірні пункти Договору № 340583 від 14.03.2019 р., в редакції яка були визнана рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.09.2019 р. по справі № 908/1349/19 містять наступний зміст:

3. Характеристика об`єкта надання послуг:

1) опалювальна площа (об`єм) нежитлового приміщення 341,92 + 257,2 = 599,12 кв.м.:

4. Характеристика засобів обліку води і теплової енергії:

орядковий номерВид засобу обліку води і теплової енергіїТип засобу обліку води і теплової енергіїЗаводський номерПерше показанняМісце встановленняПр ------ 6. Орієнтовний розмір річної плати за надані послуги (з урахуванням податку на додану вартість) згідно з нормативами (нормами) споживання на момент укладення цього договору становить 151808,93 гривень, у тому числі за:

централізоване постачання гарячої води 0,00 гривень за куб.метр;

централізоване опалення 151808,93 грн. та додатково згідно з пунктом 11 цього договору

Оскаржуваним рішенням Господарського суду Запорізької області у задоволенні позовних вимог Концерну «Міські теплові мережі» про визнання додаткової угоди № 1 до договору № 340583 від 14.03.2019 р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води між Концерном «Міські теплові мережі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Камелот плюс» , укладеною в редакції Позивача - відмовлено. Визнано додаткову угоду № 1 до договору № 340583 від 14.03.2019 р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води між Концерном «Міські теплові мережі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Камлот плюс» укладеною в редакції Відповідача викладеної у протоколі розбіжностей № 1 до додаткової угоди № 1 до договору № 340583 від 14.03.2019 р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 08.07.2020 р..

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи результату, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

При цьому спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 р. у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Таким чином, належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі № 925/1265/16 ).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 р. у справі № 569/17272/15-ц.

Як встановлено судом вище, звертаючись до суду з даним позовом, Позивач просить внести зміни до Договору № 340583 від 14.03.2019 р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, зокрема в пункти: п. 3 договору, стосовно характеристики об`єкта надання послуг в сторону збільшення опалювальної площи (об`єм) нежитлового приміщення з 599,12 кв.м. до 1 008,8 кв.м. ( 751 ,60 + 257,2 ); п. 4 договору, заповнивши пусті графи таблиці характеристики засобів обліку води і теплової енергії; п. 6 договору, змінивши орієнтовний розмір річної плати за надані послуги зі 151 808,93 грн. на 210 135,98 грн., у зв`язку з істотною зміною обставин ( з`ясуванням реальної опалювальної площи, яка належить Відповідачу ).

Договір № 340583 від 14.03.2019 р. визнаний укладеним рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.09.2019 р. по справі № 908/1349/19 у редакції, наданій Позивачем до суду. Так, місцевий господарський суд, встановивши у справі № 908/1349/19 обставини того, що нежитлові приміщення Товариства є вбудованими в багатоквартирний житловий будинок і мають єдину систему централізованого опалення з ним, а також те, що запропонований Концерном проект договору містить всі істотні умови, передбачені для даного виду договорів та договір є обов`язковим до укладення сторонами в силу закону, дійшов висновку про задоволення позовних вимог ( див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.04.2020 р. по справі № 908/1349/19 ).

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статті 20, 21 цього Закону визначають обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, і з урахуванням вказаних положень Закону позивач є виконавцем житлово-комунальних послуг, а відповідач є їх споживачем.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Цей обов`язок відповідає зустрічному обов`язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до частини першої ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з пунктом 2 частини першої ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору ( частина перша ст. 638 ЦК України ). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642, 643 ЦК України.

Частина перша ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту статей 6, 627 ЦК України свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

За змістом ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Пункт 3 ст. 179 ГК України передбачає, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених Постановою КМУ 21.07.2005 р. (у поточній редакції від 30.08.2017) № 630 (надалі - Правила) - Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичного та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).

Пунктом 8 Правил передбачено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Договір).

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів урегульовано главою 53 ЦК України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів визначено главою 20 ГК України.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як вже зазначалось, в житловому будинку по пр. Моторобудівників, 58, Відповідачу належать на праві власності такі нежитлові приміщення : - нежитлові приміщення ХІХ-2 літера А-4 площею 751,6 кв.м. , які розміщені у вбудовано - прибудованій частині на першому поверсі та мають відокремлену внутрішньо будинкову систему опалення з елеваторним вузлом виключно для цих приміщень на якому встановлено вузол комерційного обліку , що належить ТОВ «Камелот плюс» ; - нежитлові приміщення ХІХ-1 літера А-4 площею 257,2 кв.м., що знаходяться у підвалі будинку через які проходять розподільчі трубопроводи другої внутрішньо будинкової системи опалення.

З попереднім постачальником теплової енергії ПАТ Мотор Січ , Відповідачем було укладено Договір на постачання теплової енергії № 1178/06-К від 01.01.2006 р. де, у додатку № 2, до опалювальної площі було віднесено тільки 735 кв.м. вбудовано-прибудованих приміщень першого поверху, які. з початку проектування та спорудження житлового будинку призначались виключно під "магазин" та не відносяться до житлового фонду.

З загальної площі 751,6 кв.м. приміщень "магазину" на підставі технічного паспорту було виключено площу 16,6 кв.м., які займають не опалювальні приміщення - тамбури та естакада, які передбачені наступними будівельними нормами України. А саме: наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури № 225 від 29.12.2003 р. "Про затвердження змін до державних будівельних норм", а саме в зміні № 2 до ДБН В.2.2-9-99 "Громадські будинки та споруди" Основні положення встановлено: п. 3.3. У громадських будинках і спорудах, а також у приміщеннях громадського призначення, вбудованих у будинки іншого призначення, крім розташованих у ІУВ кліматичній зоні, при кожному зовнішньому вході передбачати тамбури для теплового та вітрового захисту. Згідно п. 6.3.3 ДБН В.2.2-23:2009 Будинки і споруди "Підприємства торгівлі" Для магазинів, вбудованих і вбудовано-прибудованих у житлові будинки, розвантажувальні платформи слід проектувати згідно з вимогами ДБН В.2.2-15.

Розвантажувальна платформа - це стаціонарна естакада для навантаження/ розвантаження продукції, яка дозволяє безперешкодно, з дотриманням правил техніки безпеки та охорони праці, проводити вантажно-розвантажувальні роботи прямо з транспорту.

Отже Додаток № 2 до договору на постачання теплової енергії № 1178/06-К від 01.01.2006 р. додатково доводить розмір опалювальної площі - 735 кв.м. до якої не входить площа нежитлових приміщень підвалу ТОВ "Камелот Плюс" у будинку по пр. Моторобудівників, 58.

Таким чином, приміщення XIX -1 підвалу літера А-4 площею 257,2 не відносяться до опалювальних.

Згідно тексту типового договору Постанови КМУ № 630 від 21.07.2005 р. "Правила надання послуг з централізованого опалення ..." ( далі Постанова КМУ № 630 ), в пункті 3 Позивач мав право внести тільки опалювальну площу, а не загальну площу приміщень Відповідача зазначених в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Додатково, як прямі докази, до суду подані також Акти обстеження, схеми трубопроводів де вказано, що всі труби теплоізольовані і радіатори, як опалювальні прилади, у підвалі не встановлювались з моменту спорудження будинку.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо наявності підстав для зміни п. 3 договору в редакції Відповідача викладеної у протоколі розбіжностей № 1 до додаткової угоди № 1 до договору № 340583 від 14.03.2019 р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 08.07.2020 р., а саме : « 3. Характеристика об`єкта надання послуг: опалювальна площа (об`єм) нежитлового приміщення - 735 кв.м.» .

Судом першої інстанції також затверджено п. 4 договору у наступній редакції: 4. Характеристика засобів обліку води і теплової енергії: - порядковий номер - 1 ; - вид засобу обліку води і теплової енергії Sonometer 1000 ; - тип засобу обліку води і теплової енергії - Compact,DN 20; - заводський номер - 34712942 ; - перше показання -125,212 Гкал станом на 03.05.2018 р. .

Як вбачається з протоколу розбіжностей між сторонами, розбіжності у вказаному пункті пов`язані лише із зазначенням дати першого показання ( станом на 03.05.2018 р. ), на якому наполягає Відповідач і яке відсутнє у таблиці характеристики засобів обліку води і теплової енергії, передбаченої у п. 4 договору.

Враховуючи наведене і приймаючи до уваги те, що текст типового договору Постанови КМУ № 630 від 21.07.2005 р., укладеного між сторонами, зокрема таблиця характеристики засобів обліку води і теплової енергії, яка викладена у п. 4 договору - не містить такої інформації як дати першого показання, то суд апеляційної інстанції не погоджується з судом першої інстанції щодо наявності підстав для укладення п. 4 в редакції Відповідача викладеної у протоколі розбіжностей № 1 до додаткової угоди № 1, а тому суд апеляційної інстанції приймає редакцію п. 4 договору Позивача, яка грунтується на заповнення відповідних граф характеристики засобу обліку, стосовно яких у сторін відсутні розбіжності.

Щодо внесення змін п. 6 договору укладеного між сторонами, який містить орієнтовний розмір річної плати за надані послуги (з урахуванням податку на додану вартість) згідно з нормативами (нормами) споживання на момент укладення цього договору становить 151 808,93 грн., у тому числі за: централізоване постачання гарячої води 0,00 гривень за куб.метр; централізоване опалення 151 808,93 грн. та додатково згідно з пунктом 11 цього договору ___ грн., колегія суддів зазначає наступне.

Вказаний пункт довору у наведеній редакції затверджений рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.09.2019 р. по справі № 908/1349/19 і відповідає умовам типового договору Постанови КМУ № 630 від 21.07.2005 р., та розрахований Позивачем виходячи з характеристики об`єкта надання послуг, опалювальна площа (об`єм) нежитлового приміщення якого складала 599,12 кв.м..

Оскільки Позивач в своїх змінах п. 6 договору пропонує збільшити орієнтовний розмір річної плати за надані послуги ( з урахуванням податку на додану вартість) згідно з нормативами (нормами) споживання на момент укладення цього договору до 210 135,98 грн., виходячи із запропонованої ним збільшеної опалювальної площи нежитлового приміщення, яка відхилена судом як необгрунтована, то суд апеляційної інстанції вважає не доведеними та такими, що не відповідають дісним обставинам справи позовні вимоги Позивача пов`язані із зміною п. 6 договору в редакції додаткової угоди.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погоджується з судом першої інстанції щодо змінити п. 6 договору договору № 340583 від 14.03.2019 р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води між Концерном «Міські теплові мережі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Камлот плюс» укладеною в редакції Відповідача викладеної у протоколі розбіжностей № 1, а саме « 6. Розмір щомісячної плати за надані послуги ( з урахуванням податку на додану вартість ) визначається на підставі показань засобу комерційного обліку, зазначеного у пункті 4 договору, який встановлено 22.09.2009 р., згідно з чинними тарифами та в порядку, визначеному законодавством» .

Так, запопоновані Відповідачем вказані зміни п. 6 договору не передбачені ані приписами чинного законодавства, а ні текстом типового договору Постанови КМУ № 630 від 21.07.2005 р., укладеного між сторонами, зокрема вказаний пункт містить лише орієнтовний розмір річної плати за надані послуги. Отже, п 6 договору, колегя суддів вважає залишити без змін.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Отже, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду підлягає зміні.

Інші аргументи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

10. Судові витрати.

У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 28.12.2020 р. у справі № 908/1910/20 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: « Визнати додаткову угоду № 1 до договору № 340583 від 14.03.2019 р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води між Концерном «Міські теплові мережі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Камлот плюс» укладеною в наступній редакції: «Додаткова угода № 1 до договору № 340583 від 14.03.2019 р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води

м. Запоріжжя « 8» липня 2020 року

Концерн «Міські теплові мережі» в особі начальника відділу договірної та претензійно - позовної роботи Концерну «Міські теплові мережі» Ігнатенко Наталії Іванівни, що діє на підставі довіреності від 02.01.2020 р. № 681/20-19, з однієї сторони , та Товариство з обмеженою відповідальністю «Камелот Плюс» ( Споживач ).

1. Змінити п. 3 договору, виклавши його у наступній редакції:

« 3. Характеристика об`єкта надання послуг: опалювальна площа (об`єм) нежитлового приміщення - 735 кв.м.» .

2. Змінити п. 4 договору, виклавши його у наступній редакції: « 4. Характеристика засобів обліку води і теплової енергії: - порядковий номер - 1 ; - вид засобу обліку води і теплової енергії - Sonometer 1000 ; - тип засобу обліку води і теплової енергії - Compact,DN 20; - заводський номер - 34712942 ; - перше показання - 125,212 Гкал." Місце встановлення - підвал.

3. Пункт 6 договору залишити без змін.

В решті позову відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Камелот плюс» на користь Концерну «Міські теплові мережі» суму судового збору у розмірі 1 051,00 грн., за подання позовної заяви до Господарського суду Запорізької області та суму судового збору за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в розмірі 1 576,50 грн., про що видати наказ.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.08.2021 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя Е.В. Орєшкіна