Постанова

від 12.08.2021 по справі 404/3497/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 серпня 2021 року м. Кропивницький

справа № 404/3497/20

провадження № 22-ц/4809/1054/21

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Черненка В.В.

суддів: Єгорової С.М., Чельник О.І.

секретар Гончар В.В.

учасники справи:

представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06.04.2021, суддя Павелко І. Л., по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ТОВ Кіровоград Правекссервіс , ТОВ Будтранссервіс , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ПАТ Фідокомбанк , Фортечний відділ виконавчої служби у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ТОВ Кіровоград Правекссервіс , ТОВ Будтранссервіс , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ПАТ Фідокомбанк , про визнання права власності.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 24.06.1978 року ОСОБА_9 уклав шлюб із ОСОБА_3 (прізвище дружини після шлюбу - ОСОБА_3 ).

В період шлюбу народилась - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З моменту реєстрації шлюбу і по 20.03.2013 року жили разом, вели спільне господарство. Кожен з членів сім`ї вносив свою частку для досягнення достатку та сімейного благополуччя. Всі доходи одержані членами сім`ї витрачались за обопільними рішеннями чоловіка та дружини.

На протязі 1984-1985 p. подружжям спільно побудовано будинок, розташований по АДРЕСА_1 , який був введений в експлуатацію та видано Свідоцтво на право власності на нерухоме майно 28.01.1992року на ім`я чоловіка - ОСОБА_9 .

Крім того, 03.12.1996 ОСОБА_9 набув Ѕ ч. у статутному капіталі ТОВ КІРОВОГРАД ІІРАВЕКССЕРВІС в розмірі 1005грн та 07.09.1994 Ѕ ч. у статутному капіталі ТОВ БУДТРАНССЕРВІС в розмірі 10 050грн.

20.03.2013 року шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 розірвано, поділу майна у судовому порядку здійснено не було, позивачка разом із дочкою - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжує проживати у спільному будинку.

У 2017 році, ОСОБА_9 одружився із ОСОБА_1 і почав мешкати за іншою адресою.

ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Позивач звернувся за видачею свідоцтва про право на частину у спадщині майна колишнього чоловіка до приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Потьомкіної І.А. та отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із тим, що ОСОБА_3 , як колишня дружина не має правовстановлюючих документів на майно та майнові права, які набуті подружжям в період шлюбу (спільну сумісну власність) із рекомендацією звернутися до суду за врегулюванням цього питання.

Крім того, ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Потьомкіної І.А. з проханням видати свідоцтво про право власності на частку у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, після смерті колишнього чоловіка, а саме по Ѕ частки у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Ліщина , ТОВ КІРОВОГРАД ПРАВЕКССЕРВІС та ТОВ БУДТРАНССЕРВІС .

Постановою приватного нотаріуса від 12.02.2020 у видачі свідоцтва відмовлено, оскільки чинним законодавством не передбачена видача таких свідоцтв колишній дружині померлого чоловіка.

Із Відомостей з державного реєстру іпотек позивачці стало відомо, що ПАТ Эрсте Банк (код 34001693) 28.10.2008 р. зареєстровано обтяження на об`єкт спільного сумісного майна - будинок номер АДРЕСА_1 . 5 червня 2013р. AT Эрсте Банк ( Erste Bank ) змінив свою назву із ПАТ Эрсте Банк на ПАТ ФІДОКОМБАНК (код 34001693). ПАТ ФІДОКОМБАНК був повним правонаступником прав та обов`язків AT Эрсте Банк .

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичну особу ПАТ ФІДОКОМБАНК 05.08.2014 було припинено без правонаступників.

Позивач зазначив, що вимоги про сплату заборгованості на адресу позивача від правонаступника не надходили.

Проте, обтяження із спільного майна зняте не було, що ускладнює для спадкоємців оформлення правовстановлюючих документів.

Із виписки із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що Кіровським відділом ДВС Кіровоградського МУЮ накладений арешт на вищезазначений будинок на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.10.2012.

В позасудовому порядку вирішити спір не вдалось, що в подальшому призвело до подання позову до Кіровського районного суду м. Кіровограда з вимогою про визнання права власності в порядку розподілу майна подружжя. У задоволенні заявлених вимог було відмовлено, оскільки не було залучено до розгляду справи усіх співвідповідачів.

Просила суд визнати за нею право власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 , який було набуто за період шлюбу позивача та померлого ОСОБА_9 та визнати за нею право власності на ј частки у статутному капіталі ТОВ БУДТРАНССЕРВІС та ТОВ КІРОВОГРАД ПРАВЕКССЕРВІС , що належали за життя ОСОБА_9 .

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07.12.2020 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Фортечний відділ виконавчої служби у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06.04.2021 позов задоволено частково.

В апеляційній скарзі ставиться питання про зміну рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначено, що рішення суду є незаконним в частині відмови у визнанні права на ј в статутному капіталі підприємств ТОВ БУДТРАНССЕРВІС та ТОВ КІРОВОГРАД ПРАВЕКССЕРВІС . Судом першої інстанції не визначено і не встановлено наявність доказів про отримання доходів від діяльності господарських товариств кожним з колишнього подружжя за час перебування у шлюбі, відповідно внесення ОСОБА_9 повноти вкладів до статутних фондів товариств, зміни (збільшення вартості) майна товариств за час їх діяльності до смерті ОСОБА_9 , факту можливості позивача скористатися переважним правом на вступ до учасників Товариства без визнання її спадкоємицею.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 01.06.2021 по справі відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 01.06.2021 справу призначено до розгляду.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 12.08.2021 продовжено строк розгляду справи.

03.08.2021 на електронну адресу суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням у запланованій відпустці позивача за межами свого місця проживання.

Згідно ч.1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Суд апеляційної інстанції перевірив доводи викладені в клопотанні і дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи відповідно до ч.1 ст. 372 ЦПК України відсутні, оскільки до клопотання не надані докази на підтвердження викладених обставин.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог про визнання права власності на: ј частки у статутному капіталі ТОВ КІРОВОГРАД ПРАВЕКССЕРВІС ; ј частки у статутному капіталі ТОВ БУДТРАНССЕРВІС суд першої інстанції зазначив.

За змістом статті 115 ЦК України, статті 85 ГК України та статті 12 Закону України Про господарські товариства власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників.

Грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується у право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним із визначальних є факт набуття подружжям таких грошових коштів у шлюбі.

Таким чином, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Суд першої інстанці послався на висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року по справі №756/10797/15-ц та від 07 травня 2019 року по справі № 490/1408/15-ц, провадження № 61-30034св18.

Суд першої інстанції зазначив, що в даному випадку позивач має право лише на вимогу виплати половини вартості внесеного майна в якості частки в статутному капіталі товариств.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені вимоги в цій частині не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

З матеріалів справи вбачається, що предметом дослідження в апеляційному провадженні є обставини викладені в апеляційній скарзі в частині відмови у задоволені позовних вимог про визнання права власності на ј частки у статутному капіталі ТОВ КІРОВОГРАД ПРАВЕКССЕРВІС ; ј частки у статутному капіталі ТОВ БУДТРАНССЕРВІС .

Рішення суду першої інстанції яким задоволено позовні вимоги про визнання права власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 не переглядається, оскільки не є предметом апеляційного оскарження.

Позивач звертаючись у суд з позовом зазначала, що 03.12.1996 р. ОСОБА_9 набуто Ѕ частку у статутному капіталі, ТОВ КІРОВОГРАД ПРАВЕКССЕРВІС в розмірі 1005грн. та 07.09.1994 р. та Ѕ частку у статутному капіталі ТОВ БУДТРАНССЕРВІС в розмірі 10050 грн.

Позивач вважає, що оскільки зазначене майно придбане у період шлюбу то відповідно просить визнати за нею право власності на ј частки у статутному капіталі ТОВ БУДТРАНССЕРВІС та ТОВ КІРОВОГРАД ПРАВЕКССЕРВІС після смерті ОСОБА_9 .

З матеріалів справи вбачається, що позивач не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_9 .

За змістом статті 115 ЦК України, статті 85 ГК України та статті 12 Закону України Про господарські товариства який діяв на момент виникнення спірних праввідносин, власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників.

Грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується у право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним із визначальних є факт набуття подружжям таких грошових коштів у шлюбі.

Таким чином, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на статтю 55 Закону України Про господарські товариства в редакції, яка діяла час виникнення спірних правідносин, як на норму матеріального права, яка регулює спірні правідносини, однак зазначені доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки стаття 55 Закону не є нормою матеріального права, яка регулює дані спірні правовідносини виходячи із доводів викладених в позовній заяві.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами та суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України залишається без змін.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, тому судові витрати понесені у зв`язку з апеляційним переглядом справи слід залишити за особою, яка звернулась із апеляційною скаргою.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06.04.2021, залишити без змін.

Повний текст постанови складено 17.08.2021.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: