Ухвала

від 12.08.2021 по справі 522/15584/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 522/15584/17

провадження № 61-13228ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І. розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписаною представником ОСОБА_2 , на постанову Одеського апеляційного суду від 14 липня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Суми) Качури Володимира Володимировича, боржник - ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2020 року ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_4 звернулась до суду з скаргою на постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Качури В. В., за участі боржника - ОСОБА_1 , в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Центрального відділу ДВС у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Качури В. В. про закінчення виконавчого провадження від 08 жовтня 2020 року у виконавчому провадженні № 60124304;

- зобов`язати старшого державного виконавця Центрального відділу ДВС у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Качуру В. В. здійснити примусове виконання у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим листом, виданим Приморським районним судом міста Одеси від 30 серпня 2019 року у справі № 522/15584/17 у виконавчому провадженні № 60124304 у межах залишку заборгованості в сумі 1 353,38 доларів США.

Скарга мотивована тим, що рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 04 вересня 2018 року з урахуванням постанови Одеського апеляційного суду від 11 липня 2019 року стягнуто в рівних частинах зі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 30 000,00 доларів США, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ станом на дату подачі позовної заяви становить 767 100,00 грн, тобто з кожної стягнуто по 15 000,00 доларів США, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ станом на дату подачі позовної заяви становить 383 550,00 грн.

30 серпня 2019 року на виконання вказаного рішення суду Приморським районним судом міста Одеси видано виконавчий лист. Постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кошкою І. Ю. 24 вересня 2019 року відкрито виконавче провадження № 60124304 з приводу виконання виконавчого листа № 522/15584/17 стосовно боржника ОСОБА_1 . Постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Качури В. В. від 08 жовтня 2020 року, закінчено виконавче провадження № 60124304 у зв`язку із його повним виконанням. Вказану постанову про закінчення виконавчого провадження вважає протиправною, так як судове рішення виконано не в повному обсязі, виконавчою службою не стягнуті передбачені рішенням суду 15 000,00 доларів США.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 27 листопада 2020 року скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вимоги заяви ОСОБА_3 про лише часткове стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на суму 13 604,95 доларів США, не обґрунтовані належними та допустимими доказами. Натомість, з наданих суду доказів вбачається повне стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 383 550 грн, які, відповідно до рішення суду, становлять еквівалент саме суми в 15 000,00 доларів США. При винесенні постанови про закінчення примусового виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошових коштів, державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Не погоджуючись з цим судовим рішенням ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу.

Постановою Одеського апеляційного суду від 14 липня 2021 року ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 27 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення скарги.

Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Центрального відділу ДВС у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Качури В. В. про закінчення виконавчого провадження від 08 жовтня 2020 року у виконавчому провадженні № 60461077.

Зобов`язано старшого державного виконавця Центрального відділу ДВС у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Качуру В. В. здійснити примусове виконання у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим листом, виданим Приморським районним судом міста Одеса від 30 серпня 2019 року у справі № 522/15584/17 у виконавчому провадженні № 60461077 у межах залишку заборгованості в сумі 1 395,05 доларів США.

Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції, виходив з того, що суд першої інстанції не встановив обставини пов`язані з розглядом скарги, не перевірив доводи скаржника про те, що виконавче провадження № 60461077 з приводу виконання виконавчого листа від 30 серпня 2019 року № 522/15584/17, стосовно боржника ОСОБА_1 виконувалося не в доларах США, а в гривневому еквіваленті на дату подачі позовної заяви. Зазначив, що у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Отже, перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.

06 серпня 2021 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга подана в строк, передбачений у частині першій статті 390 ЦПК України та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що стягувач не оскаржував постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у національній валюті. З 18 лютого 2020 року по 05 жовтня 2020 року на виконання рішення суду на рахунок стягувача надходили грошові кошти саме в національній валюті, при цьому від стягувача жодних зауважень не надходило. Боржнику не відомо про існування у стягувача вимог щодо перерахування суми борги саме в доларах США. Оскаржена постанова апеляційного суду порушила майнові права скаржника на володіння грошовими коштами.

Представник скаржника зазначив, що постанова апеляційного суду прийнята без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 556/1838/15-ц.

У відкритті касаційного провадження належить відмовити з таких підстав.

Апеляційний суд встановив, що згідно інформації із Автоматизованої системи виконавчого провадження щодо ВП №60461077 від 21 жовтня 2020 року, резолютивна частини виконавчого документу від 11 жовтня 2020 року по справі №522/15584/17, виданого Приморським районним судом міста Одеси 30 серпня 2020 року про стягнення грошових коштів з боржника ОСОБА_1 , викладена: Стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми коштів в розмірі 15 000 дол. США, що в еквіваленті станом на дату подачі позовної заяви становить 383 550 грн .

Стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає борг в доларовому еквіваленті - в сумі 15 000,00 доларів США.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

У частині першій статті 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18) зроблено висновок, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 13 вересня 2017 року у справі у справі № 556/1838/15-ц (провадження № 6-1445цс17), щодо застосування п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження вказавши, що законодавством державного виконавця не наділено правом змінювати суму заборгованості, розраховану та визначену у рішенні суду, в якому визначено доларовий еквівалент гривні. Велика Палата Верховного Суду визначила, що правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті. Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у ст. 53 Закону України Про виконавче провадження , чинного на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідно до ч. 3 вказаної статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами 1 і 2 цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби. Тобто, визначаючи характер грошового зобов`язання, судом було визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням. .

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення скарги шляхом визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Центрального відділу ДВС у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Качури В. В. про закінчення виконавчого провадження від 08 жовтня 2020 року у виконавчому провадженні № 60124304 та зобов`язання старшого державного виконавця Качуру В. В. здійснити примусове виконання у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим листом № 522/15584/17 в межах залишку заборгованості в сумі 1 353,38 доларів США.

Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 556/1838/15-ц є необґрунтованими, оскільки Велика Палата Верховного Суду 04 липня 2018 року у справі № 14-134цс18 відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 13 вересня 2017 року у справі № 556/1838/15-ц.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною представником ОСОБА_2 , на постанову Одеського апеляційного суду від 14 липня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Суми) Качури Володимира Володимировича, боржник - ОСОБА_1 .

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Крат