Постанова

від 17.08.2021 по справі 948/565/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 948/565/20 Номер провадження 22-ц/814/1388/21Головуючий у 1-й інстанції Косик С. М. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Одринської Т.В.,

суддів: Пікуля В.П., Панченка О.О.,

за участю секретаря Філоненко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Михайлівська сільська рада Машівського району Полтавської області, Машівська державна нотаріальна контора, про застосування наслідків недійсності правочину та скасування свідоцтв про право на спадщину,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 15 березня 2021 року, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому, збільшивши позовні вимоги, просив відновити дію чинного у Спадковому реєстрі заповітів заповіт, складений 09.12.2011 року ОСОБА_3 , посвідчений секретарем виконкому Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за №119, в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного заповіту складеного 22.01.2016 року ОСОБА_3 , посвідчений секретарем виконкому Павлівської сільської ради Машівського району Полтавської області Нехай Л.В., за №02; визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видані на ім`я ОСОБА_2 , від 03 червня 2020 року на земельні ділянки: площею 3,9800 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5323084400:00:006:0002, що розташована у Новотагамлицькій сільській раді Машівського району Полтавської області та площею 0,4766 га для ведення особистого селянського господарства з кадстровим номером 5323084404:04:001:0056, що розташована в с.Огуївка Машівського району Полтавської області.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_3 , яка 09.12.2011 року склала заповіт, яким заповіла йому земельну ділянку розміром 3,98 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області. Проте, нотаріус відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що він не відноситься до кола спадкоємців після померлої ОСОБА_3 , оскільки все своє майно остання 22.01.2016 року заповіла його сестрі ОСОБА_2 .

Позивач стверджує, що заповіт складений на користь ОСОБА_2 є недійсним в силу закону, оскільки його складено та посвідчено з порушенням вимог ст.52 Закону України Про нотаріат та п.п. 7.17, 7.18 Правил ведення нотаріального діловодства, відповідно до частини 1 ст.1257 ЦК України є нікчемним.

У зв`язку з викладеним просив позов задовольнити та застосувати наслідки недійсності правочину.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 15 березня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Михайлівська сільська рада Машівського району Полтавської області, Машівська державна нотаріальна контора, про застосування наслідків недійсності правочину та скасування свідоцтв про право на спадщину - відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що при посвідченні оспорюваного заповіту були дотримані положення Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 та відповідні норми ЦК України, зокрема, статті 1247 ЦК України. Технічні помилки у заповіті, не впливають на його дійсність та не свідчать про порушення його форми та порядку посвідчення, що було б підставою для визнання заповіту недійсним.

З вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Вказує, що спірний заповіт складено з порушенням вимог ст. 52 Закону України Про нотаріат . У вказаному заповіті зазначено невірний номер реєстраційної дії, який не є технічною опискою.

Вказує на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що оспорюваний заповіт було підписано заповідувачем. Так як на момент складання заповіту, законодавство вимагало від посадової особи, яка його посвідчує обов`язкового зазначення перед підписом заповідувача про те, що його прочитано в голос та підписано заповідувачем. Ввважає, що заповіт є нікчемним в силу закону, тому не створює жодних правових наслідків.

ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Вважає, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку оскаржуваного правочину на відповідність вимогам форми змісту та його посвідчення.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

В суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 повторно не з`явився надавши заяву про відкладення судового розгляду. Підставою для відкладення зазначає необхідність надання йому правової допомоги. Враховуючи, що в попереднє судове засідання 29.07.2021 ним вже заявлялось аналогічне клопотання, яке було задоволено, але доказів на підтвердження вчинення ним дій щодо укладення угоди про надання правової допомоги не надано, колегія суддів розцінює такі дії як зловживання наданими йому процесуальними правами та вважає за можливе проводити судовий розгляд без його участі.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 (а.с. 7).

На випадок своєї смерті, 09 грудня 2011 року, ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповідала належну їй земельну ділянку площею 3,98 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташована у Новотагамлицькій сільській раді Машівського району Полтавської області, кадастровий номер 5323084400:00:006:0002 ОСОБА_1 (а. с. 8,138,139).

22 січня 2016 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем Павлівської сільської ради Машівського району Полтавської області Нехай Л.В., за № 02, яким заповіла все своє майно ОСОБА_2 (а. с. 9, 155, 138, 139, 201,202).

Постановою від 24.04.2019 року державний нотаріус Машівської ДНК Асанова Р.Ш. відмовила ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті його матері ОСОБА_3 , оскільки спадкоємцем усього майна померлої згідно із заповітом від 22.01.2016 року, є донька померлої ОСОБА_2 (а.с.11).

03.06.2020 року ОСОБА_2 видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки: площею 3,9800 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5323084400:00:006:0002, що розташована у Новотагамлицькій сільській раді Машівського району Полтавської області та площею 0,4766 га для ведення особистого селянського господарства з кадстровим номером 5323084404:04:001:0056, що розташована в с.Огуївка Машівського району Полтавської області (а.с.46-51, 175-184).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вважав що заповіт, складений 22 січня 2016 року ОСОБА_3 , не відповідає вимогам закону щодо його форми та порядку укладення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем обставин які б свідчили про нікчемність оспорюваного заповіту, зокрема, про невідповідність заповіту вимогам закону щодо його форми та порядку укладення. Невідповідність номеру, вказаного в заповіті з номером в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, не впливають на його дійсність, не свідчать про порушення його форми та порядку посвідчення.

Колегія суддів з таким висновком погоджується виходячи з наступного.

Статтями 1233, 1234 ЦК України визначено, що заповіт є особистим розпорядженням фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має особа з повною цивільною дієздатністю і це право здійснюється особисто.

За змістом частин другої та третьої статті 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним (недійсним в силу закону). За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Загальні вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтями 1247, 1248 ЦК України, відповідно до яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Форма заповіту передбачає обов`язковість його посвідчення нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України (частина третя статті 1247 ЦК України).

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчено уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування (стаття 1251 ЦК України).

Отже, закон пов`язує визначення заповіту як нікчемного з обставинами, що можуть свідчити про складення його особою, яка не мала на це права, або з порушенням форми заповіту та порядку його посвідчення.

Наведені обставини повинні бути доведені особами, які звертаються до суду з позовом про визнання заповіту нікчемним.

Судом першої інстанції встановлено, що заповіт до підписання прочитаний уголос ОСОБА_3 і власноруч підписано нею в присутності особи, уповноваженої на це - секретаря виконкому Павлівської сільської ради Машівського району Полтавської області Нехай Л.В., яка встановила особу заповідача за паспортом із зазначенням у заповіті реєстраційного номеру облікової картки платника податків. В заповіті зазначено місце складення заповіту, вказано дату, час його посвідчення. Тобто, оспорюваний заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми та порядку укладення.

Суд обґрунтовано виходив із того, що положення Порядку та відповідні норми ЦК України, зокрема, статті 1247 ЦК України, при посвідченні заповіту були дотримані.

Позивачем не доведено наявності підстав, які б мали наслідком недійсність заповіту, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Особистий підпис заповідача у заповіті свідчить про вільне волевиявлення заповідача, й обставини, які вплинули на волевиявлення заповідача, судом не встановлені.

Колегія суддів зазначає, що неточність певних реквізитів у заповіті, передбачених Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, може розцінюватися як порушення форми заповіту у тому разі, коли допущена помилка позбавляє можливості встановити особу спадкодавця, свободу його волевиявлення, час, місце вчинення заповіту та особу, яка його нотаріально посвідчила.

Доводи апеляційної скарги про те, що в заповіті зазначено невірний номер реєстраційної дії, колегія суддів відхиляє, оскільки реєстраційний номер не належить до форми та змісту заповіту, а за своєю суттю є реквізитом заповіту. Зазначення невірного реєстраційного номеру не свідчить про нікчемність правочину.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваний заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми, змісту та посвідчення. Заповідач мав необхідний обсяг дієздатності, заповіт посвідчений посадовою особою органу місцевого самоврядування, відповідно до закону, підписаний особисто заповідачем, містить роз`яснення останньому положень статей 1235, 1241ЦК України, правочин зареєстровано в Спадковому реєстрі, тому підстав для визнання його нікчемним не має.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення постановлене без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до незгоди з ним.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, понесені апелянтом судові витрати відшкодуванню не підлягають

Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 15 березня 2021 року - залишити без змін .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 17.08.2021.

Головуючий суддя : Т.В. Одринська

Судді: О.О. Панченко

В.П. Пікуль