Постанова

від 18.08.2021 по справі 826/11020/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 826/11020/15

адміністративне провадження № К/9901/33862/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2020 року (головуючий суддя: Аверкова В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року (колегія суддів: Бабенко К.А., Степанюк А.Г., Чаку Є.В.) у справі №826/11020/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Маркет" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Альянс Маркет звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2015 №0001522202, від 16.04.2015 №0001542202 та від 16.04.2015 №0001532202.

1.1 Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 22.09.2015 позов задовольнив. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.04.2016 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.09.2015 залишив без змін.

1.2. Постановою Верховного Суду від 31.07.2019 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві задоволено частково; постанову Оружного адміністративного суду м. Києва від 22.09.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016 у справі №826/11020/15 скасовано; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року, адміністративний позов ТОВ "Альянс Маркет" задоволено повністю.

2.1. Визнано протиправними та скасовано в повному обсязі податкові повідомлення - рішення, винесені 16.04.2015 Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві за №№ 0001522202, 0001542202 та 0001532202.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

3.1. У період з 11.03.2015 по 17.03.2015 посадовцями ДПІ у Солом`янському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Альянс Маркет" щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Імпреза Плюс", ПП "Олів Лайн", ТОВ "Сотем", ТОВ "Денвал Фрут", ТОВ "Дітрейд", ТОВ "Айс Інженірінг", ТОВ "Укрсервістехнологія" за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, по взаємовідносинам з ТОВ "Шарте-Україна", ТОВ "Продмаркет-Захід", ТОВ "Дітрейд", ТОВ "Ітератор-11", РЗОВ "Райдуга", ПП "Фінн 9", ПГО АПВТ "Фірма Ласка", ТОВ "Новоконтакт", ТОВ "Абсолют Клінінг", ТОВ "Клінтек" за період з 01.10.2014 по 31.10.2014, по взаємовідносинам з ТОВ "Дігнус", ТОВ "Дітрейд", ТОВ "Виробнича компанія "Альтерн", ТОВ "Леоком Україна", ТЗОВ "Софія Тойс-Плюс", ТОВ Фірма "Темп" ЛТД, ТОВ "Аквітрейд", ТОВ "Абсолют Клінінг", ПП "Фінн 9", ТОВ "Джагланс", ТЗОВ "Кво Вадіс", ТЗОВ "Райдуга" за період з 01.11.2014 по 30.11.2014.

3.2. Результати перевірки оформлено актом №51267/26-58-22-02-17/38316777 від 31.03.2015.

3.3. Згідно з цим актом позивачем порушено вимоги ст.ст. 14, 138, 139, 185, 187, 188, 198, 201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - "ПК України") внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на 269407 грн, завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на 6271401 грн та занижено податок на додану вартість на 1537727 грн.

3.4. Такий висновок контролюючого органу мотивовано тим, що відповідно до договору № ІТ-250913 від 25.09.2013 ТОВ "Ітератор-11" зобов`язалось надати послуги з ремонту та відновленню, профілактики, налаштуванню джерел безперебійного живлення, ремонту принтерів та копіювального обладнання, ремонту та заправки картриджів, мережевого та іншого обладнання, здійснити поставку серверного, мережевого та комутаційного обладнання, комп`ютерної техніки і комплектуючих, офісного обладнання, витратних матеріалів, аудіо- та відеотехніки, торгового обладнання, ліцензій на використання програмного забезпечення, а ТОВ "Альянс Маркет" - прийняти та оплатити ці товари і послуги.

3.5. За умовами договору № 18-06-14 від 18.06.2014 ТОВ "Імпреза Плюс" зобов`язалось поставити позивачеві соняшникову олію.

3.6. Згідно з договором № 0614АМ від 21.06.2014 ТОВ "Укрсервістехнологія" взяло на себе зобов`язання з виконання комплексу робіт по щоденному прибиранню приміщення торгівельного комплексу, що належить ТОВ "Альянс Маркет".

3.7. 01 жовтня 2014 року між позивачем та ТОВ "Альтерн" укладено договір № ТА0425/14 на поставку товарів.

3.8. Відповідно до договору № 33/2014 від 01.07.2014 ТОВ "Абсолют Клінінг" зобов`язалось виконати роботи з комплексного прибирання площ магазину, в якому здійснює господарську діяльність позивач.

3.9. Згідно з договором № ТА0225/14 від 01.05.2014 ТОВ "Темп ЛТД" взяло на себе зобов`язання з поставки ТОВ "Альянс Маркет" товарів.

3.10. За умовами договору № ТА0147/14 від 01.04.2014 ТОВ "Дігнус" зобов`язалось здійснити поставку позивачеві товарів.

3.11. Відповідно до договору № ТА0255/14 від 01.05.2014 ТОВ "Кво Вадіс" прийняло на себе зобов`язання з поставки товарів.

3.12. Згідно з договором № ТА0291/14 від 01.06.2014 позивач придбав у ТОВ "Софія Тойс-Плюс" товари.

3.13. Разом з тим, згідно з системою автоматизованого співставлення основними постачальниками ТОВ "Ітератор-11" було ТОВ "Смартгруп "Аргос". У свою чергу, основним постачальником останнього було ТОВ "Клейтон". За даними Єдиного реєстру податкових накладних відсутні відомості щодо номенклатури товару придбаного ТОВ "Смартгруп "Аргос" у ТОВ "Клейтон", що робить неможливим простеження ланцюга постачання товарів.

3.14. У зв`язку з відсутністю за податковою адресою посадових осіб ТОВ "Імпреза Плюс" провести зустрічну звірку виявилось неможливим. Також, згідно висновку експерта відділу науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Південно-Західній залізниці № 327 від 14.08.2014 підписи в реєстраційних документах товариства виконані різними особами.

3.15. Згідно з податковою інформацією провести зустрічну звірку ТОВ "Укрсервістехнологія" неможливо у зв`язку з відсутністю платника за місцезнаходженням. Основними постачальниками товариства були ТОВ "Про Сервіс", яке ймовірно є "зустрічним транзитером", та ТОВ "Екодит", яке ймовірно є "податковою ямою".

3.16. За даними Єдиного реєстру податкових ТОВ "Альтерн" не реєструвало видані податкові накладні.

3.17. ТОВ "Абсолют Клінінг" має стан платника податків "9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

3.18. Основними постачальниками ТОВ "Темп ЛТД" були ПП "Орім", ТОВ "ДП Укрспирт", ТОВ "Іновест Буд", а постачальниками останніх - ПП "Компанія "Єврорембуд", ПП "А.Р.С.А.", ПП "Якість Плюс Сервіс". Водночас ланцюг постачання товарів прослідкувати неможливо.

3.19. Основним постачальником ТОВ "Дігнус" було ТОВ "Ті-Комерс", яке придбавало товари, у переважній більшості, у ПП "Каст Лайт", а останнє відсутнє за місцезнаходженням.

3.20. Простежити ланцюг постачання товарів від ТОВ "Кво Вадіс" та ТОВ "Софія Тойс-Плюс" до позивача неможливо.

3.21. На думку відповідача наведене свідчить про завищення ТОВ "Альянс Маркет" витрат та податкового кредиту.

3.22. На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Солом`янському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001532202 від 16.04.2015, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 2 360 591 грн, у тому числі 1 537 727 грн за основним платежем та 768 864 грн за штрафними санкціями, податкове повідомлення-рішення № 0001542202 від 16.04.2015, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 404 111 грн, у тому числі 269 407 грн за основним платежем та 134 704 грн за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0001522202 від 16.04.2015 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 6 271 401 грн.

4. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, при прийнятті рішення у справі виходив з того, що у ТОВ "Альянс Маркет" наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ "Ітератор-11", ТОВ "Імпреза Плюс", ТОВ "Укрсервістехнологія", ТОВ "Альтерн", ТОВ "Абсолют Клінінг", ТОВ "Темп ЛТД", ТОВ "Дігнус", ТОВ "Кво Вадіс", ТОВ "Софія Тойс-Плюс".

4.1. Суд критично оцінив посилання відповідача на те, що контролюючий орган не може відслідкувати ланцюг постачання товарів, оскільки це не є підставою для висновку про безтоварність укладених угод. Так само відсутність контрагента за юридичною адресою не є підставою для висновку про неправомірність формування покупцем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

4.2. Судом при розгляді справи допитано свідків, які підтвердили підписи та участь безпосередньо у господарських відносинах пов`язаних із придбаними товарами. ОСОБА_1 , фінансовий директор TOB "Альянс Маркет", у судовому засіданні підтвердила обставини здійснення господарської операції з придбання позивачем товарів (соняшникова олія) у ТОВ "Імпреза Плюс", надала пояснення про поставки та оплату товару, зазначила про отримання доходу у результаті господарських відносин із ТОВ "Імпреза Плюс". ОСОБА_2 , головний бухгалтер TOB "Альянс Маркет", пояснила обставини про фактичний рух активів за наслідками вчинення спірних правочинів, надала пояснення щодо складання та підписання документів та отримання прибутку. ОСОБА_3 , комерційний директор TOB "Альянс Маркет", підтвердив та пояснив обставини здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів (безалкогольні напої) у ТОВ "Фірма Темп ЛТД", надав пояснення з приводу постачання товару на склади, тощо. ОСОБА_4 , провідний адміністратор системи відділу програмного системного забезпечення департаменту інформаційного забезпечення, підтвердив та пояснив обставини здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів та послуг (послуги з ремонту та відновлення, профілактики, налаштування джерел безперебійного живлення, ремонт принтерів та копіювального обладнання, заправка та ремонт картриджів, мережевого та іншого обладнання, поставка серверного, активного мережевого та комутаційного обладнання, комп`ютерну техніку, комплектуючі, офісні обладнання, торгове обладнання, ліцензії на використання програмного забезпечення їх реєстрацію та супроводження) у ТОВ "Ітератор-11", зазначив, що обладнання придбано для використання, для зчитування штрих-кодів. Зазначив, що зустрічався із представниками контрагента для огляду та ознайомлення із товаром, визначали умови поставки. Зазначив, що на момент здійснення господарської операції у позивача нараховувалось близько 90 торгівельних мереж. ОСОБА_5 , директор департаменту інформаційних технологій TOB "Альянс Маркет", підтвердила та пояснила обставини здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів у ТОВ "Ітератор-11", зазначила про особисте підписання нею договору поставки обладнання, зазначила, що відвідала офіс контрагента для огляду та ознайомлення із товаром, визначали умови поставки.

4.3. Суд урахував пояснення позивача, відповідно до яких виробничі та трудові ресурси не завжди розташовані за місцем реєстрації підприємства, але навіть за умови їх відсутності, суб`єкт господарювання не позбавлений права залучати до виконання своїх зобов`язань третіх осіб. З товаро-транспортних накладних, наявних в матеріалах справи суд установив, що протягом липня 2014 року здійснювалися перевезення соняшникової олії автомобільним транспортом різних автомобільних перевізників, з пунктів навантаження: Кіровоградська область, с. Богданівка, с. Калинівка, Миколаївська обл., вантажоодержувач : TOB "Імпреза Плюс", пункт розвантаження м. Миколаїв термінал TOB "Евері", де зберігається товар як TOB "Імпреза Плюс", так і позивача.

4.4. Аргументи відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства України, що викладені в Акті перевірки, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин контрагентів з іншими суб`єктами господарської діяльності суд визнав неналежними доказами порушення позивачем податкового законодавства, оскільки результати аналізу ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються TOB "Альянс Маркет".

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Головне управління ДПС у м. Києві, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

5.1. Відповідач на обґрунтування поданої касаційної скарги посилається на неврахування судами висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №826/2145/17 щодо обов`язку платника податків надати документи, що підтверджують відповідні показники звітності.

5.2. Посилається на те, що позивачем під час проведення перевірки не надано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували відвантаження продукції.

5.3. Також зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень у справі висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 06 червня 2018 року у справі №826/20003/14 щодо підтвердження адміністративно-господарських можливостей постачальника (основних фондів, трудових ресурсів), доказів транспортування товару.

6. Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано про безпідставність викладених в ній доводів.

6.1. Указує, що в касаційній скарзі відповідач не обґрунтував, у чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, не довів подібності правовідносин, а лише процитував норми Податкового кодексу України, навів окремі витяги з постанов Верховного Суду без обґрунтування їх можливого застосування судами попередніх інстанцій.

6.2. Уважає, що наведена скаржником правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 30.09.2020 у справі №826/2145/17, не стосується предмету розгляду цієї справи, оскільки твердження відповідача про ненадання позивачем первинних документів при проведенні перевірки не відповідає фактичним обставинам справи.

6.3. Посилання на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06 червня 2018 року у справі №826/20003/14, позивач уважає такими, що не обґрунтовують, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права в контексті цього висновку Верховного Суду.

7. Верховний Суд ухвалою від 24.12.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

8. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Відповідно до ст. 1, частини першої ст. 3 та частинами першою, другою ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

10. Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

11. Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

12. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

13. Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

14. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

15. Як вже зазначалось судом, підставою для відкриття провадження у цій справі слугували посилання скаржника на приписи пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

16. Скаржник в поданій касаційній скарзі вказує на неврахування судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень у справі правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №826/2145/17.

17. Так, у провадженні Верховного Суду перебувала адміністративна справа №826/2145/17 за позовом Приватного підприємства "Мілльвілль" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

18. Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення було ненадання (відсутність) позивачем до перевірки первинних документів по господарських операціях з контрагентами.

19. У постанові від 30.09.2020 у справі №826/2145/17 Верховний Суд указав, зокрема, що судами попередніх інстанцій не встановлено обставин щодо ненадання позивачем первинних документів під час перевірки, під час направлення заперечень на акт перевірки та скарги на оскаржуване податкове повідомлення - рішення, не досліджено докази які підтверджують чи спростовують такі обставини.

20. Суд зазначив, що судами не надано оцінку таким обставинам в контексті вимог пункту 44.6 Податкового кодексу України, зокрема відносно того, що у разі, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, то контролюючий орган зобов`язаний врахувати такі документи, у разі ж якщо платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

21. Саме на неврахування судами попередніх інстанцій цієї правової позиції посилається скаржник в поданій у цій справі (№826/11020/15) касаційній скарзі.

22. Однак, Суд зауважує, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в цьому спорі не ґрунтувались на обставинах ненадання позивачем первинних документів до прийняття рішення за результатами проведеної перевірки.

23. Отже, висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 30.09.2020 у справі №826/2145/17, на нібито неврахування якого судами попередніх інстанцій вказує скаржник, стосується інших правовідносин, відмінних від тих, що є предметом розгляду цієї адміністративної справи.

24. Щодо посилань відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06 червня 2018 року у справі №826/20003/14, Суд зазначає таке.

25. Предметом розгляду адміністративної справи №826/20003/14 за позовом Приватного підприємства "Геологічна компанія "Геомандри" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві була правомірність податкових повідомлень-рішень про збільшення грошового зобов`язання із ПДВ на 94776,00 грн за основним платежем та на 47388,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та про збільшення грошового зобов`язання із податку на прибуток на 99515,00 грн за основним платежем та на 24879,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

26. Відмовляючи у задоволенні позову у справі №826/20003/14, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із не підтвердження реального характеру поставки позивачу від ТОВ "Брауні" товарів, з огляду на відсутність у цього постачальника адміністративно-господарських можливостей (основних фондів, трудових ресурсів), необхідних для здійснення поставки; відсутність доказів транспортування товару від постачальника до позивача; відсутність будь-якої іншої документації, крім видаткових та податкових накладних, на підтвердження фактичної поставки товару, як-то: письмових запитів (замовлень) на поставку, рахунків на оплату, технічної документації на товар тощо.

27. Переглядаючи судові рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд у своїй постанові від 06.06.2018 указав, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

28. Водночас, посилаючись в поданій касаційній скарзі на наведений вище висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.06.2018 у справі №826/20003/14, скаржник не конкретизував, у чому саме полягає його неврахування судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи.

29. Колегія суддів зауважує, що наведена позиція Верховного Суду у справі №826/20003/14 сформована Судом за результатом розгляду вказаної справи, зважаючи на обсяг наданих позивачем доказів в підтвердження реальності здійснення господарських операцій. При цьому, така позиція Суду не стосується порядку застосування певних норм права, що мав би враховуватись судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів, а є висновком за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

30. Крім того, Суд звертає увагу, що приймаючи оскаржувані у цій справі судові рішення, суди попередніх інстанцій обґрунтовано послались на позиції Верховного Суду, наведені у постановах Верховного Суду від 04.09.2020 у справі №1640/2783/18, від 17.01.2018 у справі №826/1244/13-а.

31. Ураховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а підстави, наведені скаржником для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, не є такими, що відповідають вимогам пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України

32. Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

33. З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

34. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

35. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року залишити без змін.

36. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко