Ухвала

від 04.08.2021 по справі 752/10199/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 24 червня 2021 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 24.06.2021 задоволено клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 ,та накладено арештна три записники, ноутбук MacBook Pro S.N. C02ZT6RGLVDL, ноутбук Sumsung S.N. NP-R517, Iphone 10 білого кольору, Iphone 12 з сім-картою, накопичувач SP Selicon Power.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк апеляційного оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що слідчий не долучив до клопотання постанову про визнання вилученого майна речовим доказом і не вказав про наявність такої постанови. Постанову про визнання вилученого майна речовим доказом долучено до матеріалів справи вже в судовому засіданні, та, на переконання апелянта, є підстави для сумнівів в тому, що вона складена саме 20.05.2021.

Вказана постанова слідчого є формальною, без належного мотивування та обґрунтування.

Крім того, слідчий у клопотанні вказав три мети для накладення арешту на вилучене майно: з метою забезпечення можливої конфіскації, забезпечення заявленого в подальшому цивільного позову, та збереження засобів і знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, у даному кримінальному провадженні не може бути накладено арешт з метою забезпечення можливої конфіскації та заявленого в подальшому цивільного позову, оскільки підозрювані відсутні, та об`єктивна сторона кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 203-2 КК України не передбачає як обов`язкову ознаку наявність матеріального збитку.

У клопотанні слідчого не зазначено жодних даних, які б підтверджували, що вилучене майно є знаряддям вчинення злочину, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, або було об`єктом кримінально протиправних дій чи отримане внаслідок вчинення кримінальних правопорушень.

Слідчим не долучено до клопотання і не надано до суду протокол огляду вилученого майна, тоді як частина 2 ст. 100 КПК України покладає безпосередньо на слідчого, прокурора обов`язок оглянути, сфотографувати та докладно описати в протоколі огляду речові докази, які отримані або вилучені слідчим.

Апелянт зазначав, що сама по собі наявність постанови слідчого про визнання вилученого майна речовими доказами, не є визначеною законом безумовною підставою для накладення арешту на майно.

Слідчим у клопотанні не доведено необхідність арешту та наявність ризиків, передбачених абзацом другим ч. 1 ст. 170 КПК України.

Апелянт зазначав, що позбавлення права користування вилученими речами спричинить ОСОБА_6 та його дружині обмеження права власності, неспіврозмірне завданням кримінального провадження.

Крім того, апелянт вказував на те, що 24.06.2021 оголошено лише вступну та резолютивну частину оскаржуваного рішення, у зв`язку з тим, що йому не були відомі підстави та мотиви прийнятого рішення, апеляційну скаргу подано 30.06.2021.

Прокурор та власник майна ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності вказаних осіб.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що повний текст ухвали слідчого судді від 24.06.2021 проголошено 29.06.2021 у відсутності ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_5 , відомості про направлення їм копії оскаржуваної ухвали у матеріалах судового провадження відсутні.

З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, апеляційну скаргу подано в строк, передбачений абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України,

Відповідно до вимог ч. 1ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження,слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020100000000915 від 13.10.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.

Згідно даних клопотання слідчого, досудовим розслідуванням встановлено, що на території міста Киева функціонує комерційна структура «Salesdoubler», діяльність якої направлена на створення програмних продуктів, пов`язаних із розповсюдженням на території України та інших країн окремих Інтернет-ресурсів у сфері азартних ігор, букмекерських напрямів, онлайн-знайомств, макрофінансових організацій, із подальшим отриманням матеріальної винагороди від їх представників-рекламодавців за певні дії користувачів на вказаних ресурсах. Керівником вказаної комерційної структури «Salesdoubler» є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:78:421:0002).

Крім того, встановлено, що у складі вищевказаної структури функціонує підприємство «Finline», яке спеціалізується на розповсюдженні на території України та інших країн окремих Інтернет-ресурсів, макрофінансових організацій, із подальшим отриманням матеріальної винагороди за отримання користувачами мікрокредиту, а також відсотків сплачених у результаті погашення кредиту. Керівником вказаної комерційної структури є ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 .

Структури «Salesdoubler» та «Finline» на теперішній час діють спільно та об`єднанні під брендом «Salesdoubler» (фактично знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т. Степана Бандери, 13-В, офісні приміщення розташовані на 2-му поверсі бізнес центру « ІНФОРМАЦІЯ_3 »).

Також на офіційному сайті комерційної структури «Finline» («FINLINE.UA») розміщено дані про фактичне розміщення офісу комерційної структури «Finline» - адреса: м. Київ, пр-т. Степана Бандери, 13-В, офісні приміщення розташовані на 2-му поверсі бізнес центру « ІНФОРМАЦІЯ_3 »), що підтверджується протоколом огляду від 09.11.2020.

Додатково встановлено, що ОСОБА_6 задля стабільного функціонування механізму задіяв для здійснення протиправної діяльності комерційну структуру « ІНФОРМАЦІЯ_4 », яка спеціалізується на створенні програмних продуктів, спеціалізованого веб-контенту тощо, пов`язаних з їх розповсюдженням на території України та інших країнах окремих Інтернет-ресурсів у сфері азартних ігор, букмекерських напрямків, онлайн-знайомств, порнографічних матеріалів, із подальшим отриманням матеріальної винагороди від представників-рекламодавців (переважна частина яких представлена структурами букмекерських контор, компаній у сфері грального бізнесу, спортивних тоталізаторах тощо). Співробітники вищевказаної структури здійснюють свою діяльність на території «коворкінгу», відкритого бізнес-простору «HUB 2.0» (ТОВ «Хаб 4.0», код 398039951, зареєстроване за адресою: м. Київ, пров. Ярославський, 1/3), та фактично знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нижньоключова, 14, ЖК «Кампус». Керівником вказаної комерційної структури є ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 .

Так, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 спільно з іншими невстановленими особами, всупереч Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» від 14.07.2020, запровадили протиправний механізм, який полягає у направлені користувачів мережі Інтернет, як з території України, та із-за кордону, на Інтернет-ресурси, що здійснюють діяльність із організації і проведення азартних ігор та макрофінансових операцій, без відповідних дозвільних документів. За кожну активну дію користувач (реєстрацію у онлайн-казино/букмекерській конторі/отриманні макрофінансового займу тощо), переказ коштів на власний віртуальний рахунок у онлайн-казино, представниками « ІНФОРМАЦІЯ_4 », від комерційної структури «Salesdoubler», які надають послуги у сфері грального бізнесу/отриманні макрофінансового займу, отримується фіксована ставка прибутку.

Крім того, встановлено, що бухгалтерську звітність на фінансово-господарську документацію для комерційної структури «Salesdoubler» здійснює ТОВ «Бухгалтера.ком.юа», код НОМЕР_1 , зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 1-3, блок Б, офіс 301, в особі головного бухгалтера ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Додатково під час досудового розслідування встановлено, що отримані внаслідок функціонування протиправного механізму грошові кошти зберігаються ОСОБА_6 у індивідуальному банківському сейфі № НОМЕР_2 , що розміщений у відділенні банку AT КБ «ПриватБанк», що за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 21.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 14.05.2021 надано дозвіл на проведення обшукуза місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:78:421:0002),з метою відшукування та виявлення наступних речей та документів, а саме: обладнання призначеного для спотворення та зміни маршрутизації Інтернет-трафіку, електронних носіїв інформації, зокрема: ПЕОМ, ноутбуки, мобільні телефони/смартфони (термінали зв`язку), планшети, жорсткі диски, флеш-картки, карти пам`яті, інша комп`ютерна техніка, програмно-апаратне обладнання та магнітні носії інформації, документація, що може свідчити про здійснення протиправної діяльності, у тому числі договори, контракти, додаткові угоди, специфікації, акти виконаних робіт, акти наданих послуг, податкові накладні, рахунки, фактури, заяви, свідоцтва, довіреності, довідки, копії паспортів, платіжні доручення, квитанції, чеки, документи чорнової бухгалтерії, записники, блокноти, щоденники, зошити, чернетки з записами.

Згідно протоколу обшуку від 20.05.2021, складеного старшим слідчим в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_12 , на підставі вищевказаної ухвали проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого було виявлено та вилучено майно, а саме: три записники, ноутбук MacBook Pro S.N. C02ZT6RGLVDL, ноутбук Sumsung S.N. NP-R517, Iphone 10 білого кольору, Iphone 12 з сім-картою, накопичувач SP Selicon Power.

Постановою старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_13 від 20.05.2021 визнано речовими доказами та долучено до матеріалів кримінального провадження №12020100000000915 від 13.10.2020, три записники, ноутбук MacBook Pro S.N. C02ZT6RGLVDL, ноутбук Sumsung S.N. NP-R517, Iphone 10 білого кольору, Iphone 12 з сім-картою, накопичувач SP Selicon Power, які були вилучені 20.05.2021 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

21.05.2021 старший слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_7 , за погодженням із прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва із клопотанням, в якому просив накласти арешт на майно, вилучене 20.05.2021 в ході обшуку за адресою:м. Київ, садове товариство «Чорнобилець-2001» (Оболонський р-н), вул. Друга, буд. 27, а саме: три записники, ноутбук MacBook Pro S.N. C02ZT6RGLVDL, ноутбук Sumsung S.N. NP-R517, Iphone 10 білого кольору, Iphone 12 з сім-картою, накопичувач SP Selicon Power.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 24.06.2021 задоволено клопотання слідчого,та накладено арештна три записники, ноутбук MacBook Pro S.N. C02ZT6RGLVDL, ноутбук Sumsung S.N. NP-R517, Iphone 10 білого кольору, Iphone 12 з сім-картою, накопичувач SP Selicon Power.

Постановляючи ухвалу про арешт майна, слідчий суддя виходив з необхідності збереження речових доказів.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2ст. 170 КПК України,арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Відповідно дост. 98 КПК України,речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст.131-132,170-173 КПК України, наклав арешт на майно, а саме: три записники, ноутбук MacBook Pro S.N. C02ZT6RGLVDL, ноутбук Sumsung S.N. NP-R517, Iphone 10 білого кольору, Iphone 12 з сім-картою, накопичувач SP Selicon Power, з тих підстав, що дане майно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в межах кримінального провадження № 12020100000000915 від 13.10.2020 та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вказане в оскаржуваній ухвалі майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути приховане, пошкоджене, втрачене чи відчужене.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 173 КПК України, наклав арешт на майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що слідчий на момент звернення до слідчого судді із клопотанням не долучив постанову від 20.05.2021 про визнання вилученого майна речовим доказом, та не зазначив у клопотанні про її наявність, натомість надав таку постанову слідчому судді лише під час судового розгляду, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та не свідчить про недотримання слідчим вимог, передбачених ст. 171 КПК України.

Як убачається з аналізу ч. 2 ст. 171 КПК України, до клопотання про арешт майна мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обгрунтовує доводи клопотання.

Згідно ч. 4 ст. 172 КПК України, під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя має право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про арешт майна.

При цьому, КПК України не містить вичерпного переліку документів, які слідчий або прокурор повинен долучити до клопотання про арешт майна.

Крім того, згідно ч. 5 ст. 40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

З цих же підстав, колегія суддів визнає необгрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що слідчим не долучено до клопотання і не надано до суду протокол огляду вилученого майна.

Посилання апелянта на наявність сумнівів у тому, що постанова слідчого про визнання вилученого майна речовим доказом у кримінальному провадженні № 12020100000000915 складена саме 20.05.2021, а не заднім числом, є безпідставними та мають характер припущень, оскільки захисником не наведено доказів на підтвердження таких доводів. Сама по собі та обставина, що вказану постанову надано слідчим лише під час судового розгляду, не може свідчити про невірну дату складення такої постанови.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що слідчий у клопотанні вказав три мети для накладення арешту на вилучене майно, а саме: з метою забезпечення можливої конфіскації, забезпечення заявленого в подальшому цивільного позову, та збереження засобів і знаряддя вчинення кримінального правопорушення, не впливає на правильність прийнятого слідчим суддею рішення, оскільки слідчий суддя, розглянувши клопотання, дійшов обгрунтованого висновку про необхідність накладення арешту на майно саме з метою збереження речових доказів.

Та обставина, що слідчим у клопотанні міститься посилання і на інші підстави для накладення арешту, передбачені п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, не є підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді.

Посилання апелянта на те, що клопотання слідчого не містить даних, які б підтверджували, що вилучене майно є знаряддям вчинення злочину, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, або було об`єктом кримінально протиправних дій чи отримане внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, є безпідставними, оскільки встановлені слідчим фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що спірне майно відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.

Твердження апелянта про те, що слідчим у клопотанні не доведено необхідність арештута наявність ризиків, передбачених абзацом другим ч. 1 ст. 170 КПК України, спростовуються змістом клопотання слідчого та оскаржуваного судового рішення.

Посилання захисника на те, що позбавлення права користування вилученими речами спричинить ОСОБА_6 та його дружині обмеження права власності, неспіврозмірне завданням кримінального провадження, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимогКПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 24 червня 2021 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3