Постанова

від 09.08.2021 по справі 463/2271/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/2271/20 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.

Провадження № 22-ц/811/441/21 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

Категорія справи:48

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Цяцяка Р.П., суддів Ванівського О.М. та Шеремети Н.О.,

за участю: секретаря Івасюти М.В.;

адвоката Цебака І.С. - представника ТзОВ Видавництво Свічадо ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 08 грудня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) Видавництво Свічадо звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 52 556 грн. 59 коп.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що позивач є власником нежитлового приміщення (магазину) на АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нежитлові приміщення №ЛР0456 від 25.08.2005 року. На другому поверсі над приміщенням згаданого магазину розміщена квартира АДРЕСА_2 , яка згідно з відповіддю ОКП БТІ та ЕО №1063 від 11.03.2020 року станом на 29.12.2012 року на праві власності була зареєстрована за відповідачами.

10.10.2019 року близько 09 год. працівники магазину ТзОВ Видавництво Свічадо виявили, що приміщення магазину затоплено та того ж дня комісія ЛКП Старий Львів склала акт про це затоплення, згідно з яким затоплення відбулося внаслідок виходу з ладу крану у ванній кімнаті квартири відповідачів.

Згідно з висновком експерта №15/10 від 30.10.2019 року розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок пошкодження майна в результаті залиття, що знаходилось у магазині (а саме - книг), становить 43 238 грн. 59 коп.

Згідно з висновком експерта №33/10 від 18.10.2019 року розмір майнової шкоди, завданої в результаті пошкоджень приміщень магазину, становить 8 280 грн.

Крім цього, згідно з актом перевірки технічного стану від 21.10.2019 року через потрапляння вологи (води) вийшла з ладу автоматична пожежна сигналізація, встановлена у нежитловому приміщенні (магазині), вартість заміни якої відповідно до рахунку-фактури №СФ-1445 від 03.01.2020 року становить 1 038 грн.

Таким чином, загальний розмір шкоди, завданої позивачу внаслідок затоплення магазину, становить 52 556 грн. 59 коп., які і є предметом позовних вимог (а.с. 2-4).

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) Видавництво Свічадо 52 556 грн. 59 коп. на відшкодування шкоди, завданої залиттям.

Стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) Видавництво Свічадо по 4 489 грн. 50 коп. судових витрат з кожного (а.с. 162-163).

Дане рішення оскаржила відповідачка ОСОБА_1 .

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог , покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Стверджує, що вона не заперечувала відшкодувати завдану шкоду в розмірі 5 000,00 гривень .

Звертає увагу на те, що в складеному працівниками ЛКП Старий Львів 10 жовтня 2019 року акті по факту залиття нежитлового приміщення позивача не згадується про залиття поліграфічної продукції у кількості 1 330 примірників.

Висновок експерта № 15/10 судової товарознавчої експертизи від 30.10.2019 року не вважає належним та допустимим доказом залиття книг саме відповідачами по справі (а.с. 187-195).

Позивач подав письмовий Відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, а також стягнути з апелянта 6 000 грн. на відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи (а.с. 220-227).

Апелянт та її представник, будучи своєчасно (30.04.2021 року та 21.07.2021 року) належним чином повідомленими про апеляційний розгляд справи об 14-30 год. 09 серпня 2021 року (а.с. 240-249), в судове засідання не з`явилися і про причини такої неявки суд не повідомили, що (у відповідності до частини 2 статті 372 ЦПК України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення доводів апеляційної скарги зі сторони представника позивача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що :

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77).

Судом встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається всіма її учасниками (в тому числі - і апелянтом ) те, що 10.10.2019 року на АДРЕСА_1 мало місце залиття нежитлового приміщення (магазину), власником якого є позивач: внаслідок виходу з ладу крану у ванній кімнаті квартири АДРЕСА_2 у згаданому будинку, яка знаходиться над приміщенням магазину і власниками якої є відповідачі. Відтак, у відповідності до частини 1 статті 82 ЦПК України, наведені обставини доказуванню не підлягають.

В обґрунтування розміру заявлених позовних вимог позивачем подано до суду:

-Висновок експерта № 33/19 від 18.10.2019 року, згідно якого розмір майнової шкоди завданої в результаті пошкоджень приміщень магазину (загальною площею 69,4 кв.м.) на АДРЕСА_1 становить 8 280 грн. (а.с. 12-26);

-Висновок експерта № 15/10 від 30.10.2019 року, згідно якого розмір матеріальної шкоди, заподіяної магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 на АДРЕСА_1 внаслідок пошкодження в результаті залиття поліграфічної продукції (а саме - книг), становить 43 238 грн. 59 коп. (а.с. 27-42);

-Акт перевірки технічного стану установки пожежної автоматики від 21.10.2019 року, зі змісту якого вбачається, що змонтована у магазині ТзОВ Видавництво Свічадо установка пожежної автоматики у зв`язку з попаданням на неї вологи (води) вийшла з ладу (а.с. 42-43).

В свою чергу, апелянт (відповідач), визнаючи частково заявлені позовні вимоги і вимагаючи оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог , жодних своїх розрахунків розміру заподіяної шкоди до суду не подала, так само, як не заявляла клопотань про допит в якості свідків працівників ЛКП Старий Львів , які виходили на місце залиття, оглядали його та складали акт про це залиття (а.с. 10).

За вищенаведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

ЦПК України встановлено, що :

- витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина 3 статті 133);

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини 1-3 статті 137);

- суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137);

- обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката , які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137);

- судові витрати, повязані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача . Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо) (частини 2 та 8 статті 141).

Як вбачається з вищенаведеного, стороні, на користь якої ухвалено рішення, для отримання відшкодування витрат на правову допомогу слід довести: факт і тривалість надання їй правової допомоги; факт надання допомоги адвокатом або іншим фахівцем у галузі права; факт оплати правової допомоги (або обов`язку такої оплати; п.1 ч.2 статті 137 ЦПК).

Представником позивача, адвокатом Цебаком І.С., в обґрунтування вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи було подано до суду Додаток про продовження строку дії договору від 09.12.2020 року до наявного у матеріалах справи Договору про надання правової допомоги від 20.12.2019 року, Звіт про надану правову допомогу, Акт наданої правової допомоги та копію платіжного доручення № 198 від 01.03.2021 року про перерахування позивачем адвокату Цебаку І.С. 6 000 грн. в якості оплати за надання правової допомоги на стадії апеляційного розгляду даної справи, а також докази про надіслання вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу апелянту (а.с. 220-227).

Адвокат Цебак І.С. приймав участь у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції.

Клопотань до суду про зменшення витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, апелянт не подавала, так само, як не подала до суду свого розрахунку витрат на оплату правничої допомоги адвоката позивача, який би свідчив про неспівмірність цих витрат.

За вищенаведених обставин в їх сукупності колегія суддів приходить до висновку про те, що до стягнення з апелянта на користь позивача підлягає 6 000 грн. судових витрат понесених останнім в якості оплати за надання правничої допомоги на стадії апеляційного розгляду справи.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають.

Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України).

Згідно з частиною дев`ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2021 року - 2 270, 00 грн.

Предметом позову у даній справі є майнові вимоги про стягнення заподіяної шкоди.

Ціна позову у цій справі складає 52 556 грн. 59 коп., яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270, 00 грн. х 100 = 227 000, 00 грн).

Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 52 556 грн. 59 коп., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ч.3 п.2 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду міста Львова від 08 грудня 2020 року

- без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) Видавництво Свічадо 6 000 (шість тисяч) грн. судових витрат.

Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Повну постанову складено 18 серпня 2021 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.