Постанова

від 19.08.2021 по справі 908/2840/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2021 року м.Дніпро

Справа № 908/2840/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів Кузнецова В.О., Мороза В.Ф.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "Анта Технолоджигруп" на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.04.2021 (прийняте суддею Дроздовою С.С., повне судове рішення складено 30.04.2021) у справі № 908/2840/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтек Сервіс Україна"

до Приватного підприємства "Анта Технолоджигруп"

про стягнення 195 050 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заяви.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтек Сервіс Україна" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства "Анта Технолоджигруп" про стягнення з останнього на свою користь 195 050 грн. 00 коп. попередньої оплати.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.04.2021 у справі № 908/2840/20:

-позовні вимоги задоволено;

-стягнуто з Приватного підприємства "Анта Технолоджигруп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтек Сервіс Україна" 195 050, 00 грн попередньої оплати, 2 925, 75 грн судового збору.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що відповідач не здійснив поставку товару та не повернув позивачу суму передоплати в розмірі 195 050, 00 грн.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Приватне підприємство "Анта Технолоджигруп" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.04.2021 у справі № 908/2840/20, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення у справі, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтек Сервіс Україна" про стягнення з Приватного підприємства "Анта Технолоджигруп" 195 050, 00 грн попередньої оплати відмовити.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що жодного договору між позивачем та відповідачем у вересні 2020 року не було укладено.

Позивачем не доведено, а судом першої інстанції не було встановлено, що сторонами було визначено конкретні ознаки товару, який нібито взяв на себе зобов`язання поставити Відповідач.

Відповідно, без погоджених всіх вимог до товару, зокрема, щодо його якісних характеристик, поставка товару здійснена бути не може, а якісні характеристики товару є істотною умовою договору поставки, щодо якої сторонами не було досягнуто згоди; не було сторонами досягнуто згоди і щодо порядку поставки товару (способу його транспортування, відвантаження, порядок приймання-передачі) та строків поставки.

Отже, враховуючи той факт, що сторонами не було погоджено всіх істотних умов поставки, договір поставки не може вважатись таким, що був укладений та, відповідно, не є підставою для виникнення у відповідача зобов`язання щодо поставки товару, а отже позивач невірно визначив і вказав підстави для звернення з позовом до суду.

В позовній заяві позивач стверджував, що відповідачем було виставлено позивачу рахунки на оплату вартості зазначеного товару. Однак, вказані рахунки на вимогу суду позивач до суду не надав. Оригінали таких рахунків у позивача відсутні. Відповідачем виставлення рахунків не здійснювалось, а надані позивачем копії рахунків є копіями невідомого для відповідача походження.

Враховуючи викладене, позивачем безпідставно та необґрунтовано заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача суму попередньої оплати товару, здійсненої за договором поставки. Якщо позивач вважає, що його права є порушені у зв`язку, з перерахуванням коштів іншій особі без належної правової підстави, то має вирішувати питання про стягнення таких коштів у порядку, визначеному нормами ЦК України.

Позивачем не доведено обставини, на які позивач посилався як на підставу позовних вимог, зокрема не доведено наявність предмету спору, не доведено спробу досудового врегулювання спору, який нібито існує між сторонами, а також не доведено факт ухилення відповідача від виконання зобов`язань щодо поставки товару. Однак, суд першої інстанції на вказане не звернув уваги та дійшов помилкового та безпідставного висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача коштів, як попередньої оплати за договором поставки товару.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив, що сторони погодились укласти усний правочин, більше того, позивач свою частину зобов`язань перед відповідачем виконав належним чином, а саме - здійснив попередню оплату за товар у сумі 195 050, 00 грн. Позивач погоджується з тим, що судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач зобов`язання по поставці товару не виконав, суму попередньої оплати в розмірі 195 050,00 грн. позивачу не повернув, хоча мав би повернути, тим більше оскільки стверджує, що начебто між позивачем і відповідачем не укладалося жодних договорів.

Отже, в даному випадку, позивач, укладаючи правочин з відповідачем цілком зрозуміло розраховував на добропорядність відповідача в частині виконання останнім зобов`язань з поставки товару, зазначеного у виписаних відповідачем рахунках, проте, у порушення зазначених зобов`язань, відповідач отримавши передоплату за товар у розмірі 195 050,00 грн. не тільки не поставив на користь позивача товар, а ще й не повернув отриману передоплату за такий товар.

Разом з цим, позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, якщо навіть припустити, що позиція відповідача, викладена в апеляційній скарзі відповідає дійсності, то вказана обставина взагалі не доводить, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, а лише доводить ту обставину, що відповідач набув грошових коштів у розмірі 195 050, 00 грн. за рахунок позивача за відсутності для цього підстав, та відповідач беззаперечно зобов`язаний повернути позивачу перераховані йому грошові кошти у розмірі 195 050,00 грн. на підставі ч. 1ст. 1212 Цивільного кодексу України.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2021 для розгляду справи № 908/2840/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А., суддів Чередка А.Є., Кузнецова В.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Анта Технолоджигруп" на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.04.2021 у справі № 908/2840/20 ; постановлено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2021, у зв`язку з відпусткою судді Чередка А.Є., визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А., суддів Мороза В.Ф., Кузнецова В.О.

7. Встановлені судом обставини справи.

Приватне підприємство "Анта Технолоджигруп" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтек Сервіс Україна" наступні рахунки на оплату товару: рахунок № 20-00058 від 28.09.2020 року на оплату 103 750, 00 грн., рахунок № 20-00063 від 29.09.2020 року на оплату 8 300, 00 грн., рахунок № 20-0055 від 29.09.2020 року на оплату 83 000, 00 грн.

Рахунки виставлені на оплату вартості рукавичок нітрилових, визначена їх кількість та ціна; посилання на договір зазначені рахунки не містять.

У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтек Сервіс Україна" оплатило вказані рахунки, здійснивши попередню оплату товару на користь Приватного підприємства "Анта Технолоджигруп" в загальній сумі 195 050, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 29.09.2020 № 16 на суму 83 000, 00 грн., від 29.09.2020 № 16 на суму 103 750, 00 грн., від 01.10.2020 року № 16 на суму 8 300, 00 грн.

15.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтек Сервіс Україна" на адресу Приватного підприємства "Анта Технолоджигруп" направило претензію вих. № 15102020, відповідно до якої вимагало негайно передати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтек Сервіс Україна" товар, який зазначений у рахунках № 20-00058, № 20-00063, № 20-0055, що у повному обсязі був оплачений або повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтек Сервіс Україна" суму попередньої оплати за товар у розмірі 195 050, 00 грн. Докази направлення претензії на адресу відповідача наявні у справі (а.с. 21-22, т. 1).

Проте, позивач вказав, що не отримав будь-якої відповіді на вказану претензію станом на дату подання позову до суду, товар позивачу передано не було, попередня оплата за товар також не була повернута позивачу.

Відповідач не здійснив поставку товару та не повернув позивачу суму передоплати в розмірі 195 050, 00 грн., що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина перша статті 180 ГК України визначає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною першою статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина перша статті 181 ГК України).

За загальним правилом, недодержання письмової форми договору (відсутність єдиного документа тощо) не свідчить про недійсність чи неукладеність правочину. Загальним наслідком недодержання вимоги закону про письмову форму правочину є обмеження доказів, які допускається наводити в разі заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин. Допустимими є письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису та інші докази. Недопустимими є свідчення свідків.

Закон не виключає можливості укладення договорів купівлі-продажу чи поставки у спрощений спосіб, зокрема, шляхом оплати покупцем виставленого продавцем рахунку.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 664 ЦК України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Також, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склались господарські відносини, що породили взаємні права та обов`язки. Обов`язки позивача виразились у оплаті товару відповідачу, а обов`язки відповідача - в передачі цього товару.

Проте, відповідач не надав доказів передачі товару, погодженого сторонами у строки визначені у претензії, так само і не надав доказів повернення попередньої оплати, здійсненої позивачем.

За положеннями статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

У зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України.

Відповідач не виконав своє зобов`язання в частині передачі товару та повернення передоплати вартості товару у розмірі 195 050, 00 грн., факт виконання своїх зобов`язань перед позивачем відповідач належним чином не довів.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо неукладеності спірного договору, оскільки сторонами не погоджено усіх істотних умов договору. За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами.

Як встановлено вище, договір у справі виконувався сторонами - з боку позивача була проведена оплата товару.

17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідач зазначає, що не виставляв позивачу на оплату спірні рахунки № 20-00058 від 28.09.2020 року на суму 103 750,00 грн., № 20-00063 від 29.09.2020 року на суму 8 300,00 грн., № 20-0055 від 29.09.2020 року на суму 83 000,00 грн., проте вказана обставина не підтверджується відповідачем жодними належними та допустимими доказами, хоча всі рахунки фактури були отримані у електронному вигляді і окрім № 20-0055 від 29.09.2020, містять дату, печатку відповідача і підпис уповноваженої особи.

Окрім того, оплата, здійснена позивачем з посиланням на вказані рахунки, була прийнята відповідачем беззаперечно. З кінця вересня, початку жовтня 2020 відповідач не здійснював повернення вказаних сум та не уточнював їх призначення, навіть з урахуванням обставин звернення позивача з претензією вих. № 15102020 від 15.10.2020. При цьому, відповідач не заперечує факту отримання спірної суми від позивача; обґрунтованість отримання вказаних коштів з інших підстав (поза межами спірних правовідносин купівлі-продажу/поставки) відповідачем не доведена.

Зобов`язання з повернення суми попередньої оплати товару, відповідно до положень частини першої статті 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням строку поставки, який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів. Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, з урахуванням претензії.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

10. Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Анта Технолоджигруп" на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.04.2021 у справі № 908/2840/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.04.2021 у справі № 908/2840/20 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, за винятком випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 286 ГПК України.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя В.Ф. Мороз