Ухвала

від 17.08.2021 по справі 910/19179/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/19179/17

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма"

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Фактор",

2) Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору :

1) Національного банку України,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбо Фінанс"

про визнання недійсним договору №UA-EA-2017-07-28-00017-с/42 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 11.10.2017

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Фактор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" (далі - Товариство)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбо Фінанс"

про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

В С Т А Н О В И В:

1. 02.07.2021 Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021.

2. Верховний Суд ухвалою від 26.07.2021 витребував матеріали справи № 910/19179/17 та відклав розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження, повернення без розгляду касаційної скарги або залишення касаційної скарги без руху до надходження до суду матеріалів справи.

3. 04.08.21 до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 910/19179/17.

4. Перевіривши матеріали справи та касаційної скарги, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення скарги без руху з огляду на таке.

5. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.

6. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).

7. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п. п.1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч. ч.1, 3 ст.310 цього Кодексу.

8. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).

9. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

10. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

11. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

12. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених ч. ч.1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

13. При цьому, необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через не дослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

14. Отже системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п. п.1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (підпункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

15. Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

16. При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених п. п.1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

17. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п.32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16; п.38 постанови від 25.04.2018 №925/3/17, п.40 постанови від 16.05.2018 №910/24257/16).

18. Скаржник у касаційній скарзі зазначив, що підставою для оскарження судових рішень є п.п. 1, 3 ч.2 ст.287 ГПК, оскільки:

1) суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:

- від 20.03.2018 у справі №910/8794/16, відповідно до якої: "При оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення";

- від 04.06.2020 у справі №522/7758/14-ц, відповідно до якої:"Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі".

- від 13.03.2019 у справі №905/635/18 відповідно до якої:"У разі заміни кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. При цьому такий спеціальний інструмент для заміни сторони у Зобов`язанні, як відступлення права вимоги, може бути застосований лише відносно дійсного зобов`язання, тобто такого зобов`язання, яке існувало на момент переходу відповідного права від первісного кредитора";

- від 02.02.2021 у справі №904/5976/19 та від 02.02.2021 у справі №904/6248/19 відповідно до якої: "Водночас укладення договору, зміст якого ставить під сумнів зобов`язання особи за Кредитним договором, порушує його права та законні інтереси, оскільки ставить його у положення правової невизначеності";

2) відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на укладання договору визначаються не актом індивідуальної дії, а наявністю підстав застосування Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

19. Однак, скаржник, наводячи в касаційній скарзі цитати з вказаних вище постанов, чітко не зазначає норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо застосування цієї норми права, зроблений судом в оскаржуваному судовому рішенні; обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

20. Крім того, скаржнику необхідно зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

21. Окрім цього, згідно ст. 291 ГПК особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

22. Верховний Суд зазначає, що до касаційної скарги не долучені описи вкладення про відправку копій касаційної скарги і доданих до неї документів іншим учасникам справи.

23. З огляду на викладене, скаржнику також необхідно надати суду належні докази направлення копії касаційної скарги на адресу учасників справи, а саме: описи вкладення та фіскальні чеки.

24. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.

25. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.

26. З огляду на залишення касаційної скарги без руху, клопотання про поновлення процесуального строку на подання касаційної скарги залишається без розгляду до усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О. Кібенко