Постанова

від 18.08.2021 по справі 2-215/12

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 2-215/12

провадження № 61-1697св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Іщук Артем Олександрович,

заінтересована особа - Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль ,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 22 вересня 2020 року у складі судді Воробйової Т. А. та постанову Житомирського апеляційного суду від

24 листопада 2020 року в складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарги

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Хмельницький) Іщука А. О., заінтересована особа - Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль (АТ Райффайзен Банк Аваль ).

Скарга мотивована тим, що у Житомирському районному відділі державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Житомирський РВ ДВС) на виконанні перебували виконавчі листи, видані 21 липня 2014 року та 21 січня 2014 року Житомирським районним судом Житомирської області про стягнення з нього на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованості у розмірі 635 762,52 грн та

777 630,07 грн відповідно. У межах цих виконавчих проваджень державний виконавець виніс постанови про опис та арешт належного йому майна

і про призначення суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості майна.

Як зазначав скаржник 21 вересня 2019 року (відповідно до матеріалів справі

21 листопада 2019 року) суб`єкт оціночної діяльності ОСОБА_2 склав звіт щодо вартості незакінченого будівництвом житлового будинку, загальною площею 357,4 кв. м, а також земельної ділянки площею 0,1100 га за адресою:

АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 вказував, що при оцінці майна використано порівняльний метод. Разом з цим для порівняння взято чотири домоволодіння, які не є аналогічними належному йому житловому будинку та не можуть об`єктивно відтворювати ситуацію на ринку нерухомості.

Крім того, відповідно до пункту 15 Національного стандарту № 1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. У спірних правовідносинах не було обрано жодного об`єкта, який був би аналогічний за площею та за станом належному заявнику майна, адже аналогічними визначено старі будинки в селі Вереси Житомирського району.

ОСОБА_1 наголошував, що оцінка належного йому майна була проведена поверхнево, без огляду та обстеження будинку.

Такі ж порушення були допущені й при оцінці земельної ділянки.

Скаржник зазначав, що він не був ознайомлений з результатами оцінки майна та не знав про реалізацію цього нерухомого майна.

З огляду на викладене ОСОБА_1 просив:

визнати протиправним та скасувати звіт про незалежну оцінку вартості майна від 21 вересня 2019 року, виконаний суб`єктом оціночної діяльності

ОСОБА_2 ;

зобов`язати державного виконавця державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Хмельницький) Іщука А. О. призначити повторну експертизу об`єктів нерухомого майна за вказаною адресою із залученням судових експертів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 22 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від

24 листопада 2020 року, в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції вважав необґрунтованими доводи скарги про те, що оцінювачем ОСОБА_2 порушено вимоги законодавства про оцінку майна, оскільки оцінювач при здійсненні оцінки брав до уваги об`єкти, які не можуть порівнюватись із будинком та земельною ділянкою скаржника.

Звіт про оцінку майна містить аналіз найбільш ефективного використання об`єкта нерухомості, огляд ринку нерухомості Житомирської області, підходи, що застосовуються при оцінці нерухомості та обґрунтування їх застосування (для оцінки об`єкту незавершеного будівництва оцінювачем використано два ціноутворюючі підходи - порівняльний та доходний; для оцінки земельної ділянки - методичний підхід зіставлення цін продажу подібних земельних ділянок), методику оцінки земельної ділянки, узгодження результатів розрахунків вартості об`єкта оцінки (об`єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки), а також заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації. У заяві про якість використаних вихідних даних та іншої інформації оцінювачем засвідчено, зокрема, що фактичні дані, наведені у звіті, є правильними; аналіз і висновки обмежуються лише наведеними у звіті висновками і обмежувальними умовами, є власним професійним судженням оцінювача, а також, що інспекцію об`єкта, який був предметом цього звіту, виконано особисто оцінювачем. В оспорюваному звіті наведено об`єкти - аналоги, обрані для порівняння з метою проведення оцінки, розташовані в тому ж населеному пункті, тому ж районі, та подібні за технічними характеристиками. За таких обставин суд дійшов висновку, що підстав вважати неправильним вибір об`єктів - аналогів для порівняння ринкових цін нерухомого майна скаржника, немає.

Доводи скарги щодо поверхневого опису майна, без обстеження всередині будинку, суд вважав безпідставними, оскільки у самому звіті зазначено про те, що під час зовнішнього огляду будівлі ніяких пошкоджень, які свідчать про розвиток деструктивних процесів в конструктивних елементах, не виявлено. До внутрішнього огляду оцінювача не допущено. Жодних доказів щодо неналежного дослідження об`єкта оцінки скаржником не надано, а такі обставини судом не встановлено.

Суд вказав, що звіт про оцінку будинковолодіння, складений 28 квітня 2020 року за замовленням ОСОБА_1 , згідно з яким вартість спірного майна становить 2 546 700,00 грн, не спростовує висновки, викладені у оспорюваному звіті від

21 листопада 2019 року. Метою оцінки майна у наданому скаржником

звіті від 28 квітня 2020 року є визначення вартості для консультації замовника для прийняття управлінського рішення. Тоді як метою оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_2 є визначення ринкової вартості об`єкта оцінки для подальшої реалізації шляхом продажу через аукціон. Крім того, суд першої інстанції врахував різницю у часі проведення оцінки майна: оцінка за оспорюваним звітом відбувалась станом на 21 листопада 2019 року, а у звіті за замовленням скаржника - 28 квітня 2020 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана оцінка вартості майна заявника проведена з дотримання норм законодавства. Крім того, ОСОБА_1 не скористався своїм правом на рецензування звіту щодо оцінки майна, що є єдиним законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вказав, що учасники виконавчого провадження мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні .

Суд першої інстанції встановив, що дії державного виконавця щодо оцінки майна відповідали вимогам частин першої - третьої, п`ятої статті 57 Закону України Про виконавче провадження . При цьому, судом враховано, що у своїй діяльності суб`єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна.

Залучивши суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна, державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження та, відповідно до положень цього ж Закону, зобов`язаний визначити ціну продажу майна згідно зі складеним звітом про оцінку майна.

Вимоги про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця про призначення суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_1 не заявляв, доказів, які б свідчили про його звернення до виконавця з відповідними заявами про незгоду з результатами визначення вартості вказаного майна, не надав.

Таким чином, встановивши відсутність доказів протиправності дій державного виконавця щодо проведення у межах зазначеного виконавчого провадження оцінки нерухомого майна, на переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги.

Аргументи учасників справи

У січні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга, з урахуванням уточненої редакції від 13 березня 2021 року, мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги на дії державного виконавця, вказав про направлення на адресу скаржника до відома копії звіту про оцінку від 21 листопада 2019 року. Проте поштова кореспонденція, направлена на адресу особи, яка подала скаргу, повернулась до органу державної виконавчої служби із зазначенням причини за закінченням терміну зберігання . Це, на думку суду, підтверджується матеріалами виконавчого провадження, в яких міститься лист старшого державного виконавця Іщука А. О. від 03 грудня 2019 року про направлення ОСОБА_1 копії звіту про експертну грошову оцінку, а також конвертом,

в якому було надіслано кореспонденцію. ОСОБА_1 наголошує, що при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження зазначених документів та конверта виявлено не було. Водночас копія звіту, яка повернулась до органу державної виконавчої служби, мала б зберігатися у матеріалах виконавчого провадження, проте під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 30 квітня 2020 року йому не було вручено копію звіту про оцінку майна. Таким чином, на думку заявника, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги порушення державним виконавцем статті 57 Закону України Про виконавче провадження , оскільки він не отримав копію звіту про оцінку майна, у зв`язку із чим не міг скористатись правом на його рецензування.

Висновок суду першої інстанції про те, що оцінювачем ОСОБА_2 порівнювались об`єкти-аналоги, розташовані в тому ж населеному пункті, тому ж районі, та подібні за технічними характеристиками, є помилковим. Так у звіті про оцінку майна, який оскаржується, порівнювались будинки площею

357,4 кв. м та 70,0 кв. м, що є неприпустимим, незаконним та суттєво занижує вартість арештованого майна.

Скаржник наголошує, що йому не було відомо про арешт та реалізацію його майна, тому висновок суду про те, що ним не було допущено експерта до об`єкта оцінки (будинку), є помилковими.

Розгляд апеляційної скарги відбувся без присутності заявника, у зв'язку з чим у нього не було можливості надати відповідні пояснення. Тому, ОСОБА_1 вважає, що постанова апеляційного суду також підлягає скасуванню.

У травні 2021 року від АТ Райффайзен Банк Аваль надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому банк просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Крім того, зазначало, що під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій заявник всупереч нормам процесуального законодавства не залучав банк до участі у справі як заінтересовану особу, чим фактично позбавив його права на захист своїх прав.

Скаржник зазначає, що ознайомився зі звітом про оцінку його майна 30 квітня 2020 року, а реалізація майна відбулась лише 04 травня 2020 року. Тобто у ОСОБА_1 був час для подання заяви про відкладення виконавчих дій, що могло бути підставою для уникнення реалізації майна. Проте він таких дій не вчинив.

Доводи скаржника щодо несвоєчасного отримання звіту про незалежну оцінку вартості майна не можуть бути підставою для оскарження дій державного виконавця, оскільки державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження .

У травні 2021 року від Житомирського РВ ДВС надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відділ просить касаційну скаргу залишити без задоволення,

а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Наголошував, що державний виконавець діяв відповідно до норм Закону України Про виконавче провадження . При цьому, рецензування звіту з оцінки

є єдиним законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, проте таким правом ОСОБА_1 не скористався.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 08 квітня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що на виконанні у Житомирському РВ ДВС перебував виконавчий лист № 2-216/12, виданий Житомирським районним судом Житомирської області 21 січня 2014 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованості за кредитним договором у розмірі 777 630,07 грн, 1 700,00 грн судових витрат та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Крім того, на виконанні у цьому ж відділі державної виконавчої служби перебував виконавчий лист № 2-215/12, виданий Житомирським районним судом Житомирської області 21 липня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованості за кредитним договором у розмірі 635 762,52 грн, 1 700,00 грн судового збору та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Згідно з постановою старшого державного виконавця Житомирського РВ ДВС від 02 вересня 2019 року накладено арешт на майно боржника.

Постановою старшого державного виконавця Житомирського РВ ДВС від

09 вересня 2019 року виконавчі провадження, відкриті за вказаними виконавчими листами, об`єднані у зведене виконавче провадження.

23 вересня 2019 року старший державний виконавець Житомирського РВ ДВС виніс постанову, якою призначив суб`єкта оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_2 для визначення вартості належного боржнику майна, а саме: незакінченого будівництвом житлового будинку та земельної ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості майна від 21 листопада

2019 року № 190923-Ж, складеного суб`єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_2 , ринкова вартість незакінченого будівництвом житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 становить 776 169,00 грн. Вартість земельної ділянки, площею 0,1100 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, яка знаходиться за тією ж адресою, визначена у розмірі 130 086,00 грн.

03 грудня 2019 року вказаний звіт надійшов до Житомирського РВ ДВС та цього ж дня старший державний виконавець Іщук А. О. направив копію цього звіту на адресу ОСОБА_1 , яка вказана у виконавчих листах. Відмітка працівника поштового відділення свідчить про те, що зазначений звіт, відправлений поштовою кореспонденцією, проте не був вручений адресату та повернувся до відділу державної виконавчої служби у зв`язку із закінченням терміну зберігання .

Спірне нерухоме майно було реалізоване на прилюдних торгах 04 травня

2020 року.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

У частині третій та четвертій статті 58 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов`язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Згідно частини п`ятої статті 57 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент подання скарги) виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №914/881/17 (провадження № 12-18гс18) зроблено висновок, що чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону № 2658-III). Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі

№ 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) зроблено висновок, що право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, передбачено у ЦПК України, у таких випадках виключається адміністративна юрисдикція. На думку Великої Палати Верховного Суду, визначення вартості майна боржника

є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18) .

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

старший державний виконавець Житомирського РВ ДВС постановою від

23 вересня 2019 року призначив суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості належного ОСОБА_1 майна, а саме: незакінченого будівництвом житлового будинку та земельної ділянки, які знаходяться за адресою:

АДРЕСА_1 ;

звіт про незалежну оцінку вартості майна від 21 листопада 2019 року

№ 190923-Ж, складений суб`єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_2 , надійшов до Житомирського РВ ДВС 03 грудня 2019 року;

відповідно до листа старшого державного виконавця Іщука А. О. від

03 грудня 2019 року № 8.5-36/7/2019/57261 копію звіту про незалежну оцінку вартості майна від 21 листопада 2019 року направлено на адресу ОСОБА_1 , яка вказана у виконавчих листах, а саме: АДРЕСА_2 .

згідно з копію конверта, у якому направлявся звіт про незалежну оцінку вартості майна ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , ця поштова кореспонденція передана до поштового відділення 07 грудня 2019 року, проте повернулась до Житомирського РВ ДВС із зазначенням причини невручення за закінченням терміну зберігання .

За таких обставин суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали, що державний виконавець діяв відповідно до статті 57 Закону України Про виконавче провадження , а враховуючи, що ОСОБА_1 надіслано повідомлення про результати оцінки його майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі (АДРЕСА_2 ), він вважається таким, що ознайомлений з її результатами.

Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні (далі - Закон) процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

У частині першій статті 12 Закону встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

За змістом статті 3 Закону оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов`язковим.

Таким чином, зазначеним Законом передбачено, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Отже, рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяє швидко та ефективно захистити права боржника.

Беручи до уваги, що ОСОБА_1 надіслано повідомлення про результати оцінки його майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі (АДРЕСА_2 ), а він вважається таким, що ознайомлений з її результатами, суди правильно вказали, що правом на рецензування звіту про незалежну оцінку вартості майна з метою спростування його результатів скаржник не скористався.

Установивши, що державний виконавець при вчиненні виконавчих дій щодо визначення вартості майна боржника, зокрема, під час визначення суб`єкта оціночної діяльності, доручення йому подати звіт про оцінку майна, діяв в межах наданих йому повноважень, в порядок та у спосіб, визначені законодавством України, а висновки, викладені у звіті про незалежну оцінку вартості майна ОСОБА_1 у встановлений Законом спосіб (шляхом рецензування звіту) не спростовані, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні скарги.

Доводи ОСОБА_1 про розгляд справи апеляційним судом без його участі, що, на його думку, є підставою для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, необґрунтовані.

У матеріалах справи міститься ухвала апеляційного суду від 05 листопада

2020 року про призначення справи до розгляду на 11-00 год. 24 листопада

2020 року (а. с. 225), а також рекомендоване повідомлення про вручення судової повістки, яку ОСОБА_1 отримав 17 листопада 2020 року (а. с. 245).

За таких обставин ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання суду апеляційної інстанції, тому розгляд справи за його відсутності не може бути підставою для скасування постанови апеляційного суду.

Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм процесуального права і з неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 22 вересня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук М. Ю. Тітов