Справа № 353/317/21
Провадження № 22-ц/4808/1038/21
Головуючий у 1 інстанції Мотрук Л. І.
Суддя-доповідач Максюта
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів: Василишин Л.В., Горейко М.Д.,
секретаря Максимів Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 про захист порушеного права кредитора шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль на ухвалу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, постановлену суддею Мотрук Л.І. 07 травня 2021 року в м. Тлумач Івано-Франківської області,
в с т а н о в и в :
У травні 2021 року АТ Райффайзен Банк Аваль подано позов до ОСОБА_1 про захист порушеного права кредитора шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.
Одночасно з поданням позову представник позивача звернувся до Тлумацького районного суду Івано-Франківської області із заявою про забезпечення позову у вказаній цивільній справі.
Заява обґрунтована тим, що 21.05.2008 року між сторонами укладено кредитний договір № 014/0002/82/87645, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 29700 доларів США строком до 21.05.2018 року та зобов`язувався повернути банку отриману суму кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 14% річних. Проте, всупереч вимогам договору відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, а саме не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості згідно графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом, у зв`язку з чим, станом на 20.11.2020 року виникла заборгованість у сумі 369 963 грн. 98 коп. Крім того, останній взагалі не виходить на зв`язок, уникає спілкування з працівниками банку та не здійснює будь-яких платежів, отже у банку є обґрунтовані сумніви щодо можливості реального виконання відповідачем рішення суду у випадку задоволення позову.
Вважає, що заявлений спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно є вірним способом запобіганню можливих порушень майнових прав та інтересів позивача при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог органами ДВС та недопущення відчуження цього майна під час розгляду справи.
Зазначив, що враховуючи ч.3 ст. 154 ЦПК України, застосування заходів зустрічного забезпечення є недоцільним.
Просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача ОСОБА_2 , а саме на квартиру загальною площею 36,8 кв.м., житловою -17 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.66-67).
Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2021 року в задоволенні заяви відмовлено (а.с.74-77).
Не погодившись з ухвалою суду, представник акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що ухилення позичальника від виконання своїх обов`язків підтверджується розрахунком заборгованості станом на 20.11.2020 року, листом-вимогою від 24.11.2020 року про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитними договорами, які позичальник проігнорував. Після направлення вимоги, відповідач не здійснив жодних дій для погашення заборгованості в добровільному порядку, не надав жодних пропозицій щодо вирішення питання в позасудовому порядку, зважаючи на наявність майна, за рахунок якого можливо погасити заборгованість в повному обсязі.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Як вбачається з розрахунку заборгованості, позичальник неналежним чином виконує свої кредитні зобов`язання, а з серпня 2020 року взагалі припинив вносити щомісячні платежі по кредиту. Також відмовляється від пропонованих програм рефінансування, припинив відповідати на телефонні дзвінки працівників банку, у зв`язку з чим банк змушений був звернутися за захистом своїх порушених прав в судовому порядку.
Апелянт зазначає, що суд не взяв до уваги той факт, що позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно в межах суми позовних вимог, обраний позивачем спосіб забезпечення позову не може навіть потенційно спричинити збитків відповідачу або третім особам та не спричинить шкоди відповідачу або третім особам.
Вважає, що заходи забезпечення позову, які просить банк, є співмірними із заявленими вимогами, є велика імовірність відчуження цього майна на користь третіх осіб або здійснення інших дій, що значно зменшить вартість майна, тому суд неналежним чином обґрунтував свої доводи та зробив неправомірний висновок щодо відмови в задоволенні заяви.
Просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити (а.с.96-98).
Відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
У судове засідання не з`явилися сторони, про причини неявки не повідомили, хоча про день місце та час розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення рекомендованої кореспонденції.
Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу за їх відсутності.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її необґрунтованою, виходячи з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд, керуючись ст. 149-153 ЦПК України, виходив з необґрунтованості необхідності застосування заходу забезпечення позову та недоведеності існування реальної загрози щодо неможливості виконання відповідного судового рішення, що є підставою для відмови в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частинами першою-другою статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення у справі в разі задоволення заявленого позову.
При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність безпосереднього зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
З позовної заяви вбачається, що між сторонами виник спір щодо неповернення суми кредиту в розмірі 369 963, 98 грн.
На підтвердження доводів апеляційної скарги апелянтом подано розрахунок заборгованості станом на 20.11.2020 року, згідно якого позичальник не виконує кредитні зобов`язання , а з серпня 2020 року не вносить щомісячні платежі.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №74287897, сформованої 26.10.2020 року, ОСОБА_2 належить відповідне майно, зокрема квартира, загальною площею 36,8 кв.м.,житловою 17,0 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.68);
Крім того ОСОБА_2 належить квартира, загальною площею 32,91 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ,яка перебуває в іпотеці ВАТ Райффайзен Банк Аваль за додатковою угодою до кредитного договору № 014/0002/82/87645 від 21.05.2008 року,
на підставі Державного акту про право власності від 21.07.2010 року на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 2625685604:23:002:0012 (2625685604:23:002:0013, 2625685604:23:002:0014, 2625685604:23:002:0015) площею 0,0798 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_3 ;
квартира за адресою АДРЕСА_4 , загальною площею43,1 кв.м. , яка перебуває в іпотеці за договором іпотеки №346 від 07.04.2008 року;
одна друга частки власності домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 ;
нежитлові підвальні приміщення загальною площею 36,3 за адресою АДРЕСА_5 ;
квартира з коморою в підвалі за адресою АДРЕСА_6 , загальною площею23,47 кв.м.;
квартира з коморою в підвалі за адресою АДРЕСА_7 , загальною площею64,2 кв.м.;
домоволодіння за адресою АДРЕСА_8 (заборона на нерухоме майно за заявою АТ Індустріально-ексоптний банк за договором іпотеки );
земельна ділянка кадастровий номер 2610196601130040052, площею 0,1034 для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_8 (а.с.106-119).
Приймаючи до уваги, що кредитні зобов`язання за цим договором забезпечені іпотекою нерухомого майна - квартири, загальною площею 32,91 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , тобто претензії банку про стягнення заборгованості за кредитом у разі задоволення позову можливо виконати за рахунок майна, яке перебуває в іпотеці, тому підстави для забезпечення позову за рахунок іншого нерухомого майна відсутні.
При цьому позивачем не надано жодного доказу щодо вартості майна, на яке він просить накласти арешт, що перешкоджає суду з`ясувати питання щодо співмірності заявлених вимог з обраним заходом забезпечення позову.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було дотримано норми матеріального та процесуального права, доводи апелянта не дають підстав для скасування правильної по суті ухвали суду, а тому її слід залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374,375,381-384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль залишити без задоволення, а ухвалу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2021 року в м. Тлумач Івано-Франківської області - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.О. Максюта
Судді: Л.В. Василишин
М.Д. Горейко
Повний текст постанови складено 18 серпня 2021 року.
Суд | Івано-Франківський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 12.08.2021 |
Оприлюднено | 20.08.2021 |
Номер документу | 99088384 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
Кіндратишин Л. Р.
Цивільне
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
Кіндратишин Л. Р.
Цивільне
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
Кіндратишин Л. Р.
Цивільне
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
Кіндратишин Л. Р.
Цивільне
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
Кіндратишин Л. Р.
Цивільне
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
Кіндратишин Л. Р.
Цивільне
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
Кіндратишин Л. Р.
Цивільне
Івано-Франківський апеляційний суд
Максюта І. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні