Рішення

від 18.08.2021 по справі 640/13864/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

18 серпня 2021 року м. Київ № 640/13864/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Бояринцевої М.А., розглянувши у письмовому провадженні заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудактив"

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві,

Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов"язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2021 у справі №640/13864/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудактив" (Печерський узвіз, 13, офіс 23, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 41426331) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011), Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов"язання вчинити дії задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 06.04.2021 № 2540626/41426331 про відмову в реєстрації податкової накладної від 09.03.2021 № 1, від 06.04.2021 № 2540627/41426331 про відмові в реєстрації податкової накладної від 10.03.2021 № 2, від 06.04.2021 № 2540623/41426331 про відмові в реєстрації податкової накладної від 11.03.2021 № 3, від 06.04.2021 № 2540625/41426331 про відмові в реєстрації податкової накладної від 12.03.2021 № 4, від 06.04.2021 № 2540628/41426331 про відмові в реєстрації податкової накладної від 16.03.2021 № 5

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну від 09.03.2021 № 1 датою її фактичного надходження - 29.03.2021, податкову накладну від 10.03.2021 № 2 датою її фактичного надходження - 29.03.2021, податкову накладну від 11.03.2021 № 3 датою її фактичного надходження - 29.03.2021, податкову накладну від 12.03.2021 № 4 датою її фактичного надходження - 29.03.2021, податкову накладну від 16.03.2021 № 5 датою її фактичного надходження - 29.03.2021.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудактив" (Печерський узвіз, 13, офіс 23, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 41426331) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 22 700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011).

13.08.2021 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудактив" витрат за надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 24.10.2019 у розмірі 30 000 грн.

Вирішуючи зазначену заяву суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення визначені ст. 244 КАС України. Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Отже, питання розподілу судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов`язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.

При цьому, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (ч. 3 ст. 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (ч. 6 ст. 143); 3) якщо це питання не було вирішено (п. 3 ч. 1 ст. 252).

Відповідно до ч. 5 ст. 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному ст. 252 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 252 КАС України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку ст. 252 КАС України.

Частиною 3 ст. 252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Перевіривши доводи заяви щодо необхідності ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, суд керується наступним.

Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що якщо судом не вирішено питання про судові витрати, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення. При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Згідно із ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст. 134 КАС України. Відповідно до ч. 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд враховує доводи позивача щодо надання документів на підтвердження надання правової допомоги до позовної заяви.

Разом з тим, в позовній заяві позивачем не заявлено про необхідність відшкодування понесених витрат на оплату гонорару адвоката за представництво в суді. В пункті 4 прохальної частини позовної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 22 700 грн, що й було розглянуто судом.

При цьому, суд зазначає, що правовідносини між позивачем та його адвокатом є договірними правовідносинами та заявлення клопотання про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу є правом учасників справі.

В свою чергу, на суд не покладено обов"язку щодо розгляду по суті намірів позивача, про які він не зазначав під час розгляду справи.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що позивачем до ухвалення рішення у справі не заявлено клопотання щодо відшкодування на його користь витрат на правничу допомогу, відповідно дане питання не вирішувалось та відсутні правові підстави для ухвалення додаткового судового рішення.

Керуючись ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудактив" про ухвалення додаткового судового рішення у справі №640/13864/21.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина п"ята статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України).

Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева