Рішення

від 27.07.2021 по справі 760/5841/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №2/760/6455/21

Справа №760/5841/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі: Горупа В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договорами позики.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 04.02.2017 року між нею, як позикодавцем та ОСОБА_2 як позичальником було укладено договір позики, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом КМНО Леутою І.В., зареєстрований в реєстрі за № 1290, відповідно до умов якого відповідач отримав від позивача кошти в сумі 150000 (доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ на день укладення даної угоди становило 4058145,00 грн. зі строком повернення до 04.12.2018 року.

У встановлений договором строк відповідач грошові кошти не повернув.

Також, 11.12.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було укладено договір позики, що підтверджується розпискою позичальника від 11.12.2018 року, відповідно до якого відповідач отримав позику у розмірі 300000 доларів США.

Оскільки у розписці позичальника від 11.12,2018 року не був встановлений строк повернення такої позики та процентів за користування нею, то позика та проценти за користування нею мають бути повернуті відповідачем як позичальником протягом 30 календарних днів від дня пред`явлення позивачем як позикодавцем вимоги про повернення таких коштів.

У зв`язку з цим, 08.12.2020 року позивачем було пред`явлено до відповідача вимогу про сплату боргу за договором позики грошових коштів, в якій позивач вимагав у відповідача повернути йому грошові кошти, надані останньому в позику за розпискою позичальника від 11.12.2018 року, протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дня пред`явлення позивачем як позикодавцем цієї вимоги, а саме - до 07.01.2021 року включно.

Однак, у встановлений строк грошові кошти повернуті не були.

У зв`язку з тим, що грошові кошти у строки повернуті не були, позивач просила стягнути їх з відповідача.

Крім того, як зазначено в пп. а п. 2 договору позики від 04.12.2017 року, договір позики є безпроцентним, а тому проценти за користування даною позикою з відповідача не стягуються.

Разом з тим, у розписці позичальника від 11.12.2018 року не встановлений розмір процентів, які мають бути сплачені позичальником за користування позикою, як і не встановлено того, що така позика є безпроцентною.

Вважає, що у відповідності до ст. 1048 ЦК України відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача проценти від сум позики за договором від 04.12.2017 року у розмірі 78190,36 доларів США.

Що стосується договору позики від 04.12.2017 року то зазначив, що відповідач вважається таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання, а відтак сума боргу має бути стягнута на користь позивача з урахуванням 3 % річних від простроченої суми, яка становить 10121,92 доларів США.

Також, оскільки відповідач не виконав перед позивачем свій обов`язок з повернення суми позики у розмірі 300000 доларів США не пізніше 07.01.2021 року включно за договором позики від 11.12.2018 року, він вважається таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання, внаслідок чого зазначена сума боргу має бути стягнута судом на користь позивача з урахуванням 3 % річних від простроченої суми, що становить 1380,82 доларів США.

На підставі викладеного просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 19.03.2021 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19.03.2021 року заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено.

11.05.2021 року від представника відповідача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання.

11.05.2021 року від представника позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без її участі.

21.05.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що гроші, що були отримані ним за договорами позики, інвестовані в бізнес.

Ним та позивачем регулярно велися записи розрахунків за договорами позики, визначалася сума залишку боргу та сума погашеного боргу. Такі записи велися як в електронному так і в паперовому вигляді. Однак, надати суду дані записи відповідач не має можливості, оскільки 18.01.2021 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва було задоволено клопотання слідчого про проведення обшуку у помешканні за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , де фактично на той момент проживав відповідач.

В ході обшуку було вилучено речі та документи, а тому надати повний розрахунок погашених сум за договорами позики відповідач немає можливості.

31.05.2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій вона зазначила, що обставини викладені у відзиві не спростовують факт укладення договорів позики та отриманих сум.

07.07.2021 року від представника відповідача надійшла заява про відкладення підготовчого судового засідання.

07.07.2021 року від представника позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без її участі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 07.07.2021 року у справі закрито підготовче провадження та призначено до розгляду.

27.07.2021 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

26.07.2021 року від представника відповідача надійшла заява про відкладення судового засідання, у зв`язку з перебуванням у службовому відрядження з 18.07.2021 року та знаходженням на карантині до 28.07.2021 року, на підтвердження чого надано авіаквитки.

Однак, суд вважає вказане клопотання необґрунтованим, оскільки наказу (розпорядження) про службове відрядження представником відповідача не надано, а авіаквитки не є належним доказом його відрядження до іншої країни, оскільки їх придбання не свідчить про перетин кордону. В свою чергу, копію закордонного паспорта представником відповідача не надано.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що сторонами в справі надані відзив та заперечення, підстави, визначені законом для відкладення розгляду справи та оголошення в ній перерви відсутні, суд вважає за можливе розглядати справу в відсутності відповідача.

Суд, врахувавши заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як вбачається з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Судом встановлено, що 04.12.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Леутою І.В., зареєстрований в реєстрі за № 1290.

Відповідно до п. 1 договору позики від 04.12.2017 року, позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальникові кошти в сумі 150000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ на день укладення даної угоди ( 1 USD = 27,0543 грн.) становить 4058145,00 грн.

Передачу грошей здійснено до підписання цього договору. Факт підписання договору позичальником буде свідчити про отримання ним усієї вказаної у договорі грошової суми та про відсутність будь-яких претензій, які б стосувалися цього питання.

Як зазначено в ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

З приводу всього вищевикладеного, слід звернути увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/667/18 від 08 вересня 2020 року, в якій зазначено що судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 5 договору купівлі-продажу від 03 червня 2016 року продаж частки 80 % у статутному капіталі товариства за домовленістю сторін вчиняється за 5520000,00 грн. Гроші у вказаній сумі продавці отримали у відповідних частках повністю до підписання зазначеного договору. Підписання цього договору свідчить про те, що розрахунки за частки у статутному капіталі товариства здійснені повністю та про те, що немає претензій до покупців щодо оплати з боку продавців.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей пункт договору в тій його частині, в якій він містить відомості про отримання покупцями грошей, суму цих грошових коштів та пропорції, в якій вони отримані кожним з продавців, є даними, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Отже, положення договору, які містять зазначені відомості, відповідають визначенню доказів, наведеному в частині першій статті 73 ГПК України, а тому вони є доказом. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 73 ГПК України вони є письмовим доказом.

Щодо правової оцінки пункту 5 спірного договору як розписки Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що під розпискою на практиці, як правило, розуміється письмовий документ, який містить відомості про певні обставини, наприклад про отримання однією особою від іншої грошей, іншого майна тощо. Розписка у такому значенні є письмовим доказом згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 73 ГПК України.

Таке розуміння узгоджується із законом. Так, відповідно до частини першої статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Відповідно до частини першої статті 545 ЦК України в разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання; у цьому разі настає прострочення кредитора. Відповідно до абзацу третього частини першої статті 937 ЦК України письмова форма договору зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчено розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Відповідно до частини другої статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Тому пункт 5 спірного договору в тій його частині, у якій він містить відомості про отримання покупцями грошей до підписання договору, суму цих грошових коштів та пропорції, у якій вони отримані кожним з продавців, є розпискою.

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що правове значення розписки може не обмежуватися посвідченням певних обставин. Наприклад, відповідно до наведених вище положень абзацу третього частини першої статті 937 та частини другої статті 1047 ЦК України розписка може підтверджувати укладення договору зберігання в письмовій формі, підтверджувати укладення договору позики та його умов.

Водночас відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Таким чином, положення договору про те, що сторона договору отримала належні їй платежі до підписання договору, свідчить про те, що сторони домовилися вважати сплату коштів, здійснену раніше за відсутності правових підстав, виконанням укладеного договору стороною, яка за цим договором мала сплатити гроші.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що включення в договір купівлі-продажу положення про одержання однією стороною від іншої грошових коштів, у тому числі до підписання договору, є звичайною діловою практикою, зокрема при укладенні договорів фізичними особами, і така практика не суперечила закону в правовідносинах, щодо яких виник спір .

Отже, з огляду на вищевикладені правові норми, суд приходить до висновку, що між позивачем як позикодавцем та відповідачем як позичальником, було укладено договір позики від 04.12.2017 року, абзацом 2 пункту 1 якого посвідчується факт передання позикодавцем у власність позичальнику грошових коштів у розмірі 150000 доларів США до підписання цього договору, що сторони підтвердили, проставивши свій підпис під таким договором.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2 договору позики від 04.12.2017 року сторони за цим договором домовились про те, що: а) договір позики є безпроцентним; б) остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 04 грудня 2018 року (четвертого грудня дві тисячі вісімнадцятого) року.

При цьому, повернення грошей на вибір позичальника може здійснюватися як частинами, так і однією сумою, яка може бути передана позикодавцеві не пізніше вказаної вище дати (04 грудня 2018 року).

Виконання зобов`язання за договором має здійснюватися готівкою у межах України, шляхом вручення грошей особисто позикодавцеві

Факт одержання повернутої всієї суми позики підтверджується власноручною заявою (розпискою) позикодавця, складеною у простій письмовій формі. Без цієї заяви (розписки) борг вважається таким, що не повернутий.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був до 04.12.2018 року включно повернути позивачу всю суму позики у розмірі 150000 доларів США, отриману на підставі договору позики від 04.12.2017 року.

Згідно ч. 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Крім того, відповідно до ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання (передання і прийняття майна, виконання роботи тощо).

Встановлено, що відповідач у встановлений договором строк суму позики не повернув.

Посилання відповідачем на те, що між сторонами регулярно велися записи розрахунків за вищеназваними договорами, визначалась сума залишку боргу та сума погашеного боргу, як в електронному так і в паперовому вигляді, що були вилучені на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва в ході обшуку є необґрунтованими, оскільки в даному випадку неможливо встановити, яка саме була вилучена інформація.

Що стосується роздруківки рукописного тексту, який доданий разом з відзивом, то це не підтверджує повернення боргу за договорами позики оскільки не відноситься до справи № 761/5841/21, тому, що в даній роздруківці зазначено дослівно Еганов (долг) , а в даній справі боржником за договорами позики є ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене та положення договору позики від 04.12.2017 року, відповідач вважається таким, що порушив виконання свого грошового зобов`язання з повернення позивачу суми позики у розмірі 150000 доларів США, у зв`язку з чим вказана сума підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Також встановлено, що 11.12.2018 року між ОСОБА_1 , як позикодавцем та ОСОБА_2 , як позичальником, було укладено договір позики, що підтверджується розпискою позичальника від 11.12.2018 року, відповідно до якої позивач передала у позику відповідачу грошові кошти у розмірі 300000 доларів США, які останній зобов`язаний був повернути позивачу як позикодавцю у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 визначено, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Крім того, в постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 зазначено, що відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Верховний Суд України дійшов аналогічних висновків за результатами перегляду справ № 6-50цс16, № 6-1967цс15, а Велика Палата Верховного Суду від вищевказаних постанов Верховного Суду України не відступала, а відтак вони мають враховуватися судами нижчих інстанцій.

Отже, між позивачем як позикодавцем та відповідачем як позичальником, було укладено договір позики у формі розписки позичальника від 11.12.2018 року, якою посвідчується факт передання позикодавцем у власність позичальнику грошових коштів у розмірі 300 000 доларів США, які останній зобов`язаний був повернути позикодавцю у повному обсязі.

Відповідно до ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Отже, оскільки у розписці позичальника від 11.12.2018 року, не був встановлений строк повернення такої позики та процентів за користування нею, то позика та проценти за користування нею мають бути повернуті відповідачем протягом 30 календарних днів від дня пред`явлення позивачем як позикодавцем вимоги про повернення таких коштів.

Встановлено, що 08.12.2020 року позивачем було пред`явлено до відповідача вимогу про сплату боргу за договором позики грошових коштів, в якій ОСОБА_1 вимагала у відповідача повернути грошові кошти, протягом 30 календарних днів від дня пред`явлення позивачем як позикодавцем цієї вимоги, а саме - до 07.01.2021 року включно.

Зазначена вимога була відправлена відповідачу двічі засобами поштового зв`язку: вперше - цінним листом з описом вкладення у поштовому відправленні №0103276348020 від 09.12.2020 року, вдруге за № 0103276675382 від 24.12.2020 року.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був до 07.01.2021 року включно повернути позивачу всю суму позики у розмірі 300000 доларів США, отриману згідно даного договору позики від 11.12.2018 року.

У зв`язку з цим, з метою досудового врегулювання спору та повідомлення відповідача про необхідність повернути позивачу позики, 18.02.2021 року в газеті Урядовий Кур`єр № 33 (6901) на сторінці 11 було опубліковано оголошення.

Відповідно до п. 4 абз. 2 ч. 1 ст. 532 ЦК України, якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання.

Відтак, оскільки у розписці позичальника від 11.12.2018 року, не було встановлене місце повернення такої позики, то зазначена позика мала бути повернута відповідачем саме за місцем проживання позивача як позикодавця / кредитора.

Однак, у встановлений строк кошти повернуті не були.

Вказаного відповідачем не спростовано.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми позики за договором від 11.12.2018 року у розмірі 300000 доларів США.

Позивач також просила стягнути з відповідача проценти за договором позики від 11.12.2018 року у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 78190,36 доларів США, на що слід зазначити наступне.

Як зазначено в пп. а п. 2 договору позики від 04.12.2017 року, договір позики є безпроцентним, а тому проценти за користування даною позикою з відповідача не стягуються.

Разом з тим, у розписці від 11.12.2018 року не встановлений розмір процентів, які мають бути сплачені позичальником за користування позикою, як і не встановлено того, що така позика є безпроцентною.

З огляду на це, відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Нормою такого іншого акту цивільного законодавства є ч. 1 ст. 1048 ЦК України, відповідно до якої, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, оскільки у розписці від 11.12.2018 року не встановлений розмір процентів, які мають бути сплачені позичальником за користування позикою, як і не встановлено того, що така позика є безпроцентною, то розмір таких процентів визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позивачем наданий розрахунок суми процентів, які мають бути сплачені за користування позикою, у якому було використано розміри облікової ставки Національного банку України (https://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=53647):

11.12.2018 (та передачі позики) - 25.04.2019 рр. (136 днів) - 18 %

26.04.-18.07.2019 р. (84 дні) - 17,5 %

19.07.-05.09.2019 р. (49 днів) - 17 %

06.09.-24.10.2019 р. (49 днів) - 16,5 %

25.10.-12.12.2019 р. (19 днів) - 15,5 %

13.12.2019-30.01.2020 рр. (49 днів) - 13,5 %

31.01.-12.03.2020 р. (42 дні) - 11 %

13.03.-23.04.2020 р. (42 дні) - 10 %

24.04.-11.06.2020 р. (49 днів) - 8 %

12.06.2020 - 05.03.2021 рр. (дата звернення до суду) (267 днів) - 6 %

Отже, розрахунок процентів за користування позикою відповідно до розписки позичальника від 11.12.2018 року, які має сплатити позичальник на користь позикодавця, наступний:

300 000 доларів США * 18 % / 100 % / 365 дн * 136 дн = 20 120,54 доларів США + 300 000 доларів США * 17,5 % / 100 % / 365 дн * 84 дн = 12 082,19 доларів США + 300 000 доларів США * 17 % / 100 % / 365 дн * 49 дн = 6 846,57 доларів США + 300 000 доларів США * 16,5 % / 100 % / 365 дн * 49 дн = 6 645,20 доларів США + 300 000 доларів США * 15,5 % / 100 % / 365 дн * 19 дн = 2 420,54 доларів США + 300 000 доларів США * 13,5 % / 100 % / 365 дн * 49 дн = 6 436,98 доларів США + 300 000 доларів США * 11 % / 100 % / 365 дн * 42 дн = 3 797,26 доларів США + 300 000 доларів США * 10 % / 100 % / 365 дн * 42 дн = 3 452,05 доларів США + 300 000 доларів США * 8 % / 100 % / 365 дн * 49 дн = 3 221,91 доларів США + 300 000 доларів США * 6 % / 100 % / 365 дн * 267 дн = 13 167,12 доларів США

Загальна сума становить 78190,36 доларів США.

У зв`язку з тим, що відповідач був зобов`язаний повернути позивачу, як позикодавцеві, крім суми позики у розмірі 300000 доларів США, також суму процентів за користування позикою у розмірі 78190,36 доларів США відповідно до договору позики від 11.12.2018 року, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача процентів в сумі 78190,36 доларів США.

Крім цього, позивач просила стягнути з відповідача на свою користь 3% річних за договором позики від 04.12.2017 року в сумі 10121,92 доларів США та за договором позики від 11.12.2018 року в сумі 1380,82 доларів США, на що слід зазначити наступне.

Як встановлено вище, відповідач за договором позики від 04.12.2017 року зобов`язаний був до 04.12.2018 року повернути позивачу всю суму позики у розмірі 150000 доларів США.

Проте, вказані кошти повернуті не були.

За договором позики від 11.12.2018 року та вимогою позивача як позикодавця про сплату боргу за договором позики грошових коштів від 08.12.2021 року, відповідач зобов`язаний був повернути суму позики у розмірі 300000 доларів США не пізніше 07.01.2021 року включно.

Проте, вказані грошові кошти повернуті не були.

Як зазначено в ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав перед позивачем свій обов`язок з повернення всієї суми позики у розмірі 150000 доларів США не пізніше 04.12.2018 року включно та позики у розмірі 300000 доларів США не пізніше 07.01.2021 року, він вважається таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання, а відтак сума боргу має бути стягнута на користь позивача з урахуванням 3 % річних від простроченої суми, виходячи з наступного розрахунку:

150000 доларів США (сума боргу) * 3 % / 100 % / 365 дн. * 821 дн. (кількість прострочених днів, починаючи з 05.12.2018 року включно) = 10121,92 дол. США;

300000 доларів США (сума боргу) * 3 % / 100 % / 365 дн. * 56 дн. (кількість прострочених днів з 08.01.2021 року по 05.03.2021 року) = 1380,82 дол. США.

З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних за договором позики від 04.12.2017 року в сумі 10121,92 доларів США та за договором позики від 11.12.2018 року в сумі 1380,82 доларів США.

При цьому, зазначена сума 3 % річних має бути стягнута з відповідачів також в іноземній валюті (доларах США), оскільки згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника; при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки, факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за договором позики достовірно встановлений судом, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суму судового збору 11350,00 грн. за подання позову до суду та 454,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 23, 526, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 82, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 грошові кошти за договором позики від 04.12.2017 року в сумі 160121 долар США 92 центи, з яких 150000 доларів США 00 центів - сума основного боргу, 10121 долар США 92 центи - 3 % річних від простроченої суми боргу.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 грошові кошти за договором позики від 11.12.2018 року в сумі 379571 долар США 18 центів, з яких 300 000 доларів США 00 центів - сума основного боргу, 78190 доларів США 36 центів - сума процентів за користування позикою, 1380 доларів США 82 центи - 3 % річних від простроченої суми боргу.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 11350,00 грн. та 454,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя