Рішення

від 25.09.2007 по справі 20-6/163

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-6/163

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"25" вересня 2007 р. справа № 20-6/163

За позовом Закритого акціонерного товариства „Ресторан „Севастополь” (99011, м.Севастополь, пр.Нахімова, 8)

до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарского, 5), Севастопольської міської державної адміністрації (99011 м.Севастополь, вул. Леніна, 2), Севастопольської міської Ради (99011 м.Севастополь, вул. Леніна, 3)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління культури і туризму Севастопольської міської державної адміністрації (99011, м.Севастополь, вул.Радянська, 9)

про визнання права на приватизацію та спонукання виконати певні дії,

Суддя Лазарев С.Г.

представників сторін:

позивача –   Вертій Н.А., довіреність б/н від 21.05.2007,

                    Щербакові С.І., директор, паспорт АР 146547 від20.01.1999,

відповідач –Гатіятуллін Е.Д., довіреність № 3117 від 14.09.2007, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради,

                    Сарахман С.О., довіреність № б/н від 29.08.29.08.2007, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради,

відповідач –не з'явився, Севастопольська міська державна адміністрація,

відповідач –не з'явився, Севастопольська міська Рада,

третя особа –Скурідін О.О., довіреність б/н від 26.03.2007,

                    Березовський С.В., довіреність б/н від 03.08.2007,

С у т ь   с п о р а:

Закрите акціонерне товариство „Ресторан „Севастополь” звернулося до суду з позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про:

- визнання за ЗАТ „Ресторан „Севастополь” права на проведення приватизації вбудованого приміщення першого поверху будинку № 10, розташованого по пр.Нахімова у м Севастополі, загальною площею 141,0 кв.м шляхом викупу;

- зобов'язання Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради здійснити приватизацію шляхом викупу ЗАТ „Ресторан „Севастополь” вбудованого приміщення першого поверху будинку № 10, розташованого по пр.Нахімова у м Севастополі, загальною площею 141,0 кв.м. та укласти договір купівлі-продажу об'єкту приватизації.

Ухвалою від 10.07.2007 в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління культури і туризму Севастопольської міської державної адміністрації.

Крім того, ухвалою від 17.07.2007 в порядку статті 24 Господарського процесуального кодексу України судом до участі у справі як іншого відповідача залучена Севастопольська міська державна адміністрація.

Ухвалою від 10.09.2007, за клопотанням поповича, суд залучив до участі у справі як іншого відповідача Севастопольську міську Ради.

В ході судового розгляду представник позивача уточнив (вх. № 24521 від 25.07.2007) а потім змінив (вх. № 31199 від 10.09.2007) позовні вимоги, просить визнати за позивачем право на проведення приватизації об'єкту шляхом викупу; визнати нечинним рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів від 17.07.1990 № 11/915 „Про внесення до Переліку пам'ятників архітектури та містобудування місцевого значення містобудівного комплексу міського кільця міста Севастополя” у частини включення в перелік пам'ятників архітектури та містобудування місцевого значення будинок № 10 по пр.Нахімова у м.Севастополі; зобов'язати Севастопольську міську Раду розглянути і прийняти рішення про включення до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, вбудованого приміщення  першого поверху будинку № 10, розташованого по пр.Нахімова у м.Севастополі, загальною площею 141,0 кв.м.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач має  право до винесення  рішення  по  справі   доповнити та змінити   позовні  вимоги.

Оскільки доповнення позовних вимог є правом позивача і не порушує чиї-небудь права і що охороняються законом інтереси, суд визнав можливим заявлене клопотання задовольнити.

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради з позовними вимогами не згоден, у відзиві на позов (вх. № 23933 від 19.07.2007) просить у задоволені позовних вимог відмовити, оскільки будинок, розташований по пр.Нахімова, 10 є пам'ятником архітектури та включений до Реєстру нерухомих об'єктів культурної спадщини національного та місцевого значення по м.Севастополю та зараховано у Державному Реєстру нерухомих пам'яток України.

Крим того, заперечення Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради ґрунтуються на тому, що Законом України “Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” тимчасово зупинена приватизація  пам'яток культурної спадщини, відмова у приватизації є законною, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, заперечуючи проти позову зазначив, що рішення про приватизацію приміщення Севастопольською міською радою не приймалося, навпаки, рішенням міської Ради № 1926 від 15.05.2007  «Про внесення доповнень та змін до рішення міської ради № 359 від 11.12.2002 «Про затвердження переліку об'єктів культурної спадщини та об'єктів, що соціально значимі для міста (у тому числі не житлових приміщень, зайнятих їм), що відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається»встановлено обмеження на приватизацію нежитлових приміщень, розташованих у центрі міста та площах  (В.Морська, вул.Леніна, пр.Нахімова).

Севастопольська міська державна адміністрація у відзиві на позов (вх. № 31195 від 10.09.2007) також вважає вимоги позивача безпідставними з мотивів, викладених у ньому, і просить в задоволенні позову відмовити.

Крим того, просить розглянути справу без участі представника Севастопольської міської державної адміністрації з урахуванням наданого відзиву.

Представник Севастопольської міської Ради в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не представив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Згідно ст.  75 Господарського процесуального кодексу України  суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників Севастопольської міської державної адміністрації та Севастопольської міської Ради за наявними в ній матеріалами.

Представники позивача, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, Севастопольської міської Ради, Севастопольської міської державної адміністрації на оголошення резолютивної частини постанови не з'явилися.

У зв'язку з тим, що у строк, встановлений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, вирішити спір у суду не було можливості, строк розгляду справи, за згодою сторін, був продовжений.

Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслуховуючи пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

17.02.1999 між Управлінням майном міста комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступником якого відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 4657 від 31.01.2006 є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та ЗАТ «Ресторан «Севастополь»(Орендар) укладений договір оренди № 95-99, відповідно до якого ЗАТ «Ресторан «Севастополь» передано в оренду нерухоме майно - вбудоване приміщення, загальною площею 130,2 кв.м., що розташоване в м.Севастополі за адресою пр.Нахімова, 10.

На момент укладення договору вартість  об'єкту оренди складає 72952,00 грн., що відображено в акті прийому-передачі майна від 17.02.1999.

Пунктом 9.1 Договору № 95-99 від 17.02.1999 передбачений строк дії договору до 17.02.2002.

Додатковою угодою від 14.06.2004, яка є невід'ємною частиною договору оренди № 95-99 від 17.02.1999, площа орендуємого приміщення склала 141,0 кв.м, вартість об'єкта оренди встановлена відповідно до Звіту про оцінку від 17.05.2004 та складає 231100,00 грн.

Додатковою угодою від 10.02.2005, яка є невід'ємною частиною договору оренди № 95-99 від 17.02.1999 строк дії договору продовжений до 15.02.2006 включно.

28.07.2006 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та ЗАТ «Ресторан «Севастополь»(Орендар) укладений договір оренди нерухомого майна № 219-06, відповідно до умов якого ЗАТ «Ресторан «Севастополь» передано в оренду нерухоме майно - вбудоване нежитлове приміщення цокольного поверху трьохповерхової будівлі, загальною площею 141,0 кв.м., розташоване в м.Севастополі за адресою пр.Нахімова, 10.

Пунктом 7.1 встановлено, що договір діє  до 15.02.2007.

На момент укладення договору вартість об'єкту оренди складає 429730,00 грн., що відображено у Акті прийому-передачі майна від 28.07.2006.

Згідно п.4.1 договору №95-99, п.4.8 договору № 219-06 Орендар має право за згодою Орендодавця здійснювати реконструкцію, розширення, технічне переозброєння орендованого майна та інші зміни, що забезпечать збільшення його вартості.

16.03.2001 ЗАТ «Ресторан «Севастополь»звернувся до Управління майном міста комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації з заявою (вих. № 34) про отримання згоди на проведення реконструкції та перепланування цього об'єкту, яка збільшить його вартість.

Наказом начальника Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації  № 693 від 31.12.2003 узгоджений обсяг невіддільних поліпшень в сумі 40268,00  грн., здійснених в нежитловому приміщенні по пр.Нахімова, 10 орендарем –ЗАТ «Ресторан «Севастополь»за рахунок власних коштів.

Листом за вих. № 296 від 17.03.2004 позивач  звернувся до Фонду комунального майна із заявою про включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу нежитлового приміщення по пр.Нахімова, 10 міста Севастополя.

Листом за вих. № 03-15/1089 від 13.04.2005 Севастопольська міська рада повідомила позивача, що заява про включення об'єкту комунальної власності, вбудованого нежитлового приміщення за адресою пр.Нахімова, 10 до переліку об'єктів, що підлягають приватизації зареєстровано Фондом комунального майна та направлено на розгляд міської ради (а.с. 42).

04.01.2006 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради листом вих. № 14 повідомив, що будинок по пр.Нахімова, 10  включений до Реєстру нерухомих пам'яток об'єктів культурної спадщини національного та місцевого значення по м. Севастополю, у зв'язку з чим питання про включення вказаного об'єкту до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, буде розглядатися Севастопольською міською Радою після зняття обмежень, які діють відповідно до Закону України “Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” від 01.02.2005.

Лист аналогічного змісту був направлений Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради на адресу ЗАТ «Ресторан «Севастополь»16.02.2007 за вих. № 456.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, провівши оцінку представленим доказам, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про приватизацію державного майна” № 2163-ХІІ від 04.03.1992 (з подальшими змінами і доповненнями) приватизація державного майна –це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до вказаного Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Згідно з частиною 4 статті 3 вказаного Закону, відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними та  підконтрольними.

Рішенням сесії Севастопольської міської Ради № 637 від 04.03.2003 затверджена Програма оптимізації структури комунального майна та підвищення ефективності його використання на 2003-2006 роки у місті Севастополі згідно додатку № 1.

Розділом 4 вказаної Програми встановлено, що приватизація майна, яке знаходиться у комунальної власності територіальної громади м.Севастополя, здійснюється відповідно з Законом України  „Про приватизацію майна державних підприємств”, "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та діючої Державної програмою приватизації. Продаж об'єктів приватизації здійснюється по викупу, на аукціоні, по конкурсу. Спосіб приватизації „викуп” застосовується у випадках, визначених Державною програмою приватизації та діючим законодавством.

Відповідно до Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України від 18.05.2000 N 1723-III (в редакції від 27.11.2003, далі - Програма), а саме п. 51, передбачено, що у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна, орендар одержує право на викуп цього майна, якщо він за згодою орендодавця здійснив за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше ніж 25 % залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна.

Згідно зі ст. 5 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки, до об'єктів приватизації групи А відносяться цілісні майнові комплекси державних, орендних підприємств та структурні підрозділи підприємств, виділені у самостійні підприємства (далі - цілісні майнові комплекси підприємств), у тому числі у процесі реструктуризації державних підприємств із середньообліковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, але вартість основних фондів яких недостатня для формування статутних фондів відкритих акціонерних товариств, а також готелі, об'єкти санаторно-курортних закладів та будинки відпочинку, які перебувають на самостійних балансах; окреме індивідуально визначене майно (в тому числі таке, яке не увійшло до статутних фондів ВАТ, будівлі, споруди та нежилі приміщення, майно підприємств, ліквідованих за рішенням господарського суду, та майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном); майно підприємств, які не були продані як цілісні майнові комплекси.

Отже, зазначене майно - вбудоване приміщення першого поверху загальною площею 141,0 кв.м., що розташоване в м.Севастополі за адресою пр.Нахімова, 10, віднесене до групи А об'єктів приватизації.

За п. 48 Програми продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (далі - Закон) та цієї Програми.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 7 Закону Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають, відповідно, у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу.

Зі змісту цієї норми випливає, що саме Севастопольська міська Рада є органом, який здійснює функції щодо розпорядження комунальною власністю.

У силу ч. 3 цієї статті включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.

Частиною 4 цієї ж статті встановлений порядок, в якому покупці подають відповідні заяви про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації, до відповідного органу приватизації. Так, заява має містити: назву об'єкта малої приватизації, його місцезнаходження; запропоновані умови купівлі та експлуатації об'єкта. Разом із заявою покупці - юридичні особи подають: повну назву заявника та його юридичну адресу; прізвище, ім'я, по батькові керівника; номери розрахункових рахунків у банківських установах, з яких здійснюватимуться розрахунки за придбаний об'єкт приватизації. Встановлено також перелік документів, який додається до заяви. Додаткові відомості та документи подаються органу приватизації лише за згодою заявника.

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради  виступає органом приватизації по об'єктам права комунальної власності від імені та за дорученням Севастопольської міської Ради відповідно до Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради № 339 від 12.11.2002.

Суд встановив, що позивач з дотриманням наведених норм чинного законодавства звернувся до Фонду комунального майна із заявами про включення нежитлових вбудованих приміщень в будинку № 10 по пр.Нахімова міста Севастополя до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, що підтверджується відсутністю зауважень з боку Севастопольської міської Ради у листі № 03-15/1089 від 13.04.2005 (а.с. 42) та не спростовано сторонами у справі.

Як вбачається зі змісту ч. 5 ст. 7 Закону, орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації, включає підприємство до переліку об'єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають приватизації шляхом викупу.  Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 по справі № 1-16/2000 щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” положення частини п'ятої вказаної статті слід розуміти таким чином, що орган приватизації, який отримав заяву від покупця, зобов'язаний розглянути її та в разі відсутності підстав для відмови включити конкретне підприємство до переліку об'єктів, що підлягають приватизації у встановлений спосіб, або відмовити в приватизації. Недодержання органом приватизації строків розгляду заяви покупця, а також включення підприємства до іншого, ніж запропоновано покупцем, переліку об'єктів приватизації, не може розглядатися як відмова у приватизації.

Заява позивача про включення об'єкту –нежитлового приміщення  загальної площею 141,0 кв.м, що розташоване в м.Севастополі за адресою пр.Нахімова, 10, до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, отримана відповідачем –Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради 22.03.2004, тобто відповідь від органу приватизації повинна бути направлена позивачеві у строк до 22.04.2004.

Однак, у встановлений законом місячний термін відповідь від Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про результати розгляду вказаної заяви не надійшла.

Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради на адресу позивача надісланий лист за вих. № 14 від 04.01.2006, у якому повідомляється про неможливість розгляду питання приватизації приміщення по пр.Нахімова, 10 міста Севастополя до зняття обмежень, діючих у зв'язку з прийняттям Закону України “Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” від  01.02.2005, який набрав чинності з 23.02.2005.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2000 по справі № 1-16/2000 щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” зазначено, що положення частин першої, третьої статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" щодо ініціативи покупців про включення відповідного майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації треба розуміти як право покупця пропонувати проведення приватизації конкретного об'єкта малої приватизації у вказаний ним спосіб, зокрема шляхом викупу.

Пропозиція покупця щодо способу приватизації підлягає розгляду у визначений законом строк, але вона не є обов'язковою для органів, які визначають або затверджують переліки об'єктів малої приватизації, за винятком випадків, передбачених статтею 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та іншими законами.

Оскільки Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради не виконав вимоги положень Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та не повідомив позивачеві про результати розгляду його заяви, його дії підлягають визнанню незаконними.

Заперечуючи проти позову, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради вважає, що провадження у справі в частині вимог про визнання нечинним рішення виконуючого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів № 11/915 від 17.07.1990 підлягає припиненню відповідно до пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, спори про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відносяться до компетенцій адміністративної юрисдикції.

Суд з цим погодиться не може, оскільки предметом спору у даній справі є право позивача на проведення приватизації. Вимоги Закритого акціонерного товариства „Ресторан „Севастополь”, як суб'єкта господарювання, повинні  розглядатися в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з наступних підстав.

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України “Про судоустрій України”, згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності,  та вимоги статей 1, 41, 12 ГПК  господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини,  з яких виник спір, мають господарський характер.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, зокрема, є:

а) участь у спорі суб'єкта господарювання;

б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б  вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Частиною першою статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також  спори, пов'язані з приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації.

Господарським судам підвідомчі також справи про визнання фактів, що мають для суб'єктів господарювання юридичне значення.

У господарських судах мають вирішуватися усі спори, що виникають з господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи угоди, які  укладаються   шляхом проведення конкурсу,  біржових торгів, аукціонів тощо. До таких договорів  відносяться, зокрема,  угоди: про відчуждення об'єктів приватизації (крім приватизації державного житлового фонду).

Крим того, судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з порушенням з боку відповідача права Закритого акціонерного товариства „Ресторан „Севастополь” на здійснення приватизації.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного суду України від 27.03.2007.

В ході судового розгляду суд зобов'язував Севастопольську міську державну адміністрацію надати документи, яки підтверджують правонаступництво прав та обов'язків Виконуючого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів.

Відповідно до статті 3 Указу Президента України № 252 від 14.04.1992 „Про положення про місцеву державну адміністрацію” місцева державна адміністрація є правонаступником виконавчих комітетів відповідних Рад народних депутатів щодо прийнятих ними рішень, взятих зобов'язань та покладених на них законодавством обов'язків у тій їх частині, яка не суперечить Закону України "Про Представника Президента України" та Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування".

Указ втратив чинність, крім статей 2 і 3, згідно з Указом Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.

Суд не може погодитись із твердженням, що будинок № 10 по пр.Нахімова міста Севастополя є нерухомою пам'яткою об'єкту культурної спадщини виходячи з наступного.

17.07.1990 виконуючий комітет Севастопольської міської Ради народних депутатів, розглянув перелік пам'ятників архітектури та градобудівництва місцевого значення м.Севастополя, складений Управлінням архітектури та градобудівництва станом на 01.06.1990 та керуючись положеннями Закону України „Про охорону і використання пам'яток історії та культури”, що діяв на той момент, прийнято рішення № 11/915 „Про внесення до Переліку пам'ятників архітектури та містобудування місцевого значення містобудівного комплексу міського кільця міста Севастополя”.

Пунктом 1 рішення виконуючого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів № 11/915 від 17.07.1990 затверджений Перелік пам'ятників архітектури і градобудівництва місцевого значення, згідно до якого житловий будинок № 10 по пр.Нахімова віднесений до вищезазначеного переліку пам'ятників архітектури.

Статтею 1 Закону України „Про охорону і використання пам'яток історії та культури”  № 3600-IX  від 13.07.1978, пам'ятками історії та культури є споруди, пам'ятні місця і предмети, зв'язані з історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства і держави, твори матеріальної і духовної творчості, які становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність.

Згідно ст. 6 Закону України „Про охорону і використання пам'яток історії та культури”, до пам'яток історії та культури відповідно до статті 1 цього Закону належать: пам'ятки містобудування і архітектури - архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, вулиці, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів; споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, а також зв'язані з ними твори монументального, образотворчого, декоративно-прикладного, садово-паркового мистецтва, природні ландшафти.

Відповідно до ст.17 Закону України „Про охорону і використання пам'яток історії та культури”  віднесення пам'яток історії та культури до категорії пам'яток загальносоюзного, республіканського чи місцевого значення провадиться відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.

Переліки пам'яток історії та культури республіканського значення затверджуються Радою Міністрів Української РСР. Перелік пам'яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів. Виключення об'єктів з переліків пам'яток республіканського і місцевого значення допускається лише з дозволу Ради Міністрів Української РСР.

Внесення об'єктів у переліки пам'яток історії та культури і виключення з них провадяться за поданням спеціально уповноважених державних органів охорони пам'яток історії та культури.

Пунктами 3.3, 5 Інструкції про порядок обліку, забезпечення збереження, змісту, використовування і реставрації нерухомих пам'ятників історії і культури, що є додатком до наказу Міністерства культури СРС № 203 від 13.05.1986, зі змінами та доповненнями, внесеними наказом міністерства культури і мистецтва України, Державного комітету України по будівництву та архітектури від 13.05.2004 № 295/104 (далі –Інструкція) встановлено, що приналежність нерухомого пам'ятника історії і культури до відповідного виду і категорії визначається при складанні документів державного обліку пам'ятників і встановлюється при затвердженні відповідного державного списку нерухомих пам'ятників історії і культури.

Державний облік пам'ятників історії і культури здійснюють в межах встановленої компетенції державні органи охорони пам'ятників союзних республік, автономних республік, країв, областей, міст республіканського підкорення.

Розділ II Інструкції містить порядок державного обліку пам'ятників історії та культури, зокрема пунктом 9  встановлено, що державний облік пам'ятників історії і культури включає: виявлення, обстеження пам'ятників, визначення їх історичної, наукової, художньої або іншої культурної цінності, фіксацію і вивчення, складання облікових документів, ведення державних списків нерухомих пам'ятників.

У пункті 15, 16  Інструкції зазначено, що на кожний нерухомий пам'ятник і знов виявлений об'єкт, що представляє історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність, складається облікова картка, що містить відомості про місцезнаходження, датування, характер сучасного використовування, ступеня збереження пам'ятника або знов виявленого об'єкту, наявність наукової документації, місце її зберігання, короткий опис і ілюстративний матеріал. На кожний нерухомий пам'ятник складається паспорт, який є обліковим документом, що містить суму наукових відомостей і фактичних даних.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” заборонено приватизацію пам'яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

Як зазначено у статті 1 Закону України “Про охорону культурної спадщини” пам'ятка –це об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

В цій же статті зазначено, що до об'єктів культурної спадщини відносяться  визначні місця, споруди (витворі), комплексі (ансамблі), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

При цьому нерухомим об'єктом культурної спадщини є такий об'єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.

В ході судового розгляду судом на адресу Державного архіву міста Севастополя  направлений запит з проханням надати на адресу суду матеріали, що були підставою для включення об'єкту за адресою м.Севастополь, пр.Нахімова, 10 до Переліку пам'ятників архітектури та градобудівництва місцевого значення районів м.Севастополя.

Але листом за вих. № 292/з від 27.06.2007 Державний архів міста Севастополя повідомив, що витребуваних матеріалів в архіві на зберіганні не існує (а.с.48).

В ході судового розгляду Управлінням культури Севастопольської міської державної адміністрації наданий лист (вих. № 7/136 від 13.07.2007), в якому зазначається, що житловий будинок по пр.Нахімова, 10 є пам'яткою градобудівництва та архітектури місцевого значення. Крим того, зазначений житловий будинок не входить до Переліку об'єктів культурної спадщини, яки не підлягають до приватизації (а.с. 66).

Наукового паспарту, ученої картки та інших документів, яки б підтвердили  віднесення об'єкту, розташованого за адресою м.Севастополь, пр.Нахімова, 10 до пам'ятників архітектури та градобудівництва місцевого значення районів м.Севастополя, ані відповідачами, ані третьою особою не надано.

З викладеного випливає, що спірний об'єкт - житловий будинок по пр.Нахімова, 10 необґрунтовано віднесений до категорії пам'ятників архітектури та містобудування, у зв'язку із чим Рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів від 17.07.1990 № 11/915 „Про внесення до Переліку пам'ятників архітектури та містобудування місцевого значення містобудівного комплексу міського кільця міста Севастополя” у частини включення в перелік пам'ятників архітектури та містобудування місцевого значення будинок № 10 по пр.Нахімова у м.Севастополі підлягає визнанню нечинним.

Таким чином,  суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ЗАТ «Ресторан «Севастополь»підлягаюь задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. і витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в сумі 118,00 грн.

Крім того, оскільки позивач, доповнив позов вимогою про визнання недійсним  Рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів від 17.07.1990 № 11/915, не сплатив суму державного мита, суд, згідно положень статі 46 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне стягнути з Закритого акціонерного товариства «Ресторан «Севастополь»до Державного бюджету суму державного мита у розмірі 85,00 грн.

На підставі висловленого, керуючись ст.ст. 46, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати за Закритим акціонерним товариством „Ресторан „Севастополь” (99011, м.Севастополь, пр.Нахімова, 8, код ЄДРПОУ 19194952) право на проведення приватизації вбудованого першого поверху будинку № 10, розташованого по пр.Нахімова, 10 у м.Севастополі загальною площею 141,00 кв.м, шляхом викупу.

3.          Рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів від 17.07.1990 № 11/915 „Про внесення до Переліку пам'ятників архітектури та містобудування місцевого значення містобудівного комплексу міського кільця міста Севастополя” у частини включення в перелік пам'ятників архітектури та містобудування місцевого значення будинок № 10 по пр.Нахімова у м.Севастополі, визнати нечинним.

4.          Зобов'язати Севастопольську міську Раду (99011 м.Севастополь, вул. Леніна, 3) після набрання рішенням законної сили розглянути на черговому засіданні сесії і прийняти рішення про включення об'єкту комунальної власності - вбудованого приміщення  загальної площею 141,00 кв.м, що знаходиться на першому поверсі та розташоване в м.Севастополі за адресою пр.Нахімова, 10 у перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації.

5.          Стягнути з Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЕДРПОУ 25750044, р/р 37188003000416 в УДК в м.Севастополі, МФО 824509) на користь Закритого акціонерного товариства „Ресторан „Севастополь” (99011, м.Севастополь, пр.Нахімова, 8, код ЄДРПОУ 19194952) державне мито у сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно–технічне  забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

                    Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Ресторан „Севастополь” (99011, м.Севастополь, пр.Нахімова, 8, код ЄДРПОУ 19194952) державне мито в сумі 85,00 грн. на р/р 31113095700007, одержувач - Державний бюджет Ленінський район у м.Севастополі, код ЄДРПОУ 24035598, банк одержувача –ГУ ДКУ у м.Севастополі, МФО 824509, код платежу 22090200.

                    Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                   С.Г.Лазарев

Рішення оформлено згідно з вимогами

ст. 84 Господарського процесуального

кодексу України  та підписано  28.09.2007