Ухвала

від 17.08.2021 по справі 947/18012/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/18012/20

Провадження № 1-кс/947/10993/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2021 року

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , власника майна ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши в судовому засіданні в місті Одесі клопотання представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №12018160240003423 від 12.10.2018 року,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Київського районного суду м.Одеси надійшло клопотанняпредставника власника майна - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, в рамках кримінального провадження №12018160240003423 від 12.10.2018 року, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 04.05.2020 року на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:005:0176, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог клопотання представник власника земельної ділянки вказує на те, що земельна ділянка, на яку було накладено арешт належить на праві власності ОСОБА_3 , який жодного статусу у кримінальному провадженні немає, набув земельну ділянку у встановленому законом порядку на підставі договору дарування. Арешт було накладено ще 04.05.2020 року, та впродовж 1 року та 3 місяців власник фактично позбавлений права власності на належне йому майно, що порушує гарантовані Конституцією права останнього.

Представник власника майна в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання з підстав, викладених в клопотанні.

В судовому засіданні власник земельної ділянки ОСОБА_3 зазначив, що в 2019 році він набув право власності на земельну ділянку відповідно до договору дарування. На теперішній час він є єдиним власником земельної ділянки, в судових інстанціях до нього не пред`явлено жодного позову, який би стосувався земельної ділянки. У кримінальному провадженні він не є підозрюваним.

Слідчий двічі в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду клопотання був повідомлений належним чином.

Вивчивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, вислухавши особу, яка звернулась з клопотанням та власника майна, слідчий суддя приходитьдо наступного переконання.

Стаття 41 Конституції Українизакріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК України закріплено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна,інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинизабороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно ч.1ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотанняпід час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з наведеного, дана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.

Відповідно до договору дарування від 19.10.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 , ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:005:0176, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно єдиним власником земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:005:0176, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 .

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 04.05.2020 року був накладений арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:005:0176, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_3 .

Відповідно до ухвали слідчого судді арешт, зокрема і на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:005:0176, накладався з метою збереження речових доказів, оскільки слідчим суддею було встановлено, що земельні ділянки, на які було накладено арешт, відповідають критеріям, встановленим ч.1 ст.98 КПК України.

Однак, в зазначеній ухвалі відсутні відомості про визнання земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:005:0176 речовим доказом та посилання на відповідну постанову слідчого.

Крім того, слідчий суддя враховує, що попри встановлену на момент розгляду клопотання про арешт майна відповідність вищевказаних земельних ділянок критеріям речових доказів, з моменту накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:005:0176 минуло 1 рік та 3 місяці, однак протягом цього часу будь-яку особу про підозру не повідомлено, так само як і не повідомлено про підозру ОСОБА_3 .

Будь-які відомості в частині того, що власник вказаної земельної ділянки являється недобросовісними набувачем вищевказаного майна у слідчого судді відсутні, як і відсутні у слідчого судді будь-які відомості відносно того, що на теперішній час здійснюються будь-які процедури оскарження відповідних рішень (документів), на підставі яких ОСОБА_3 було набуто право власності на арештовану земельну ділянку.

За таких обставин, слідчий суддя не може прийти до переконання, що на теперішній час накладений арешт майна продовжує відповідати засадам розумності та співмірності, а відповідно, й що такий захід забезпечення обґрунтовано продовжує обмежувати право власності добросовісного набувача.

Так, відповідно до вимог абз.2 ч.1 ст.170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Однак, на теперішній час жодними даними не підтверджено, що існує загроза приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження зазначеної в ухвалі земельної ділянки законним власником, право власності якого ніким не оскаржено.

На підставі вищевикладеного, з метою не допущення порушення гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами права власника на користування, володіння та розпорядження належним йому майном, беручи до уваги, що в судовому засіданні не було доведено необхідності в подальшій дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання представника власника майна підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 174, 309 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, в рамках кримінального провадження №12018160240003423 від 12.10.2018 року задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 04.05.2020 року на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:005:0176, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1