Постанова

від 10.08.2021 по справі 308/14187/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/14187/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 серпня 2021 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Бисага Т.Ю., Фазикош Г.В. ,

за участі секретаря - Кекерчень М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 12 червня 2020 року (головуючий суддя Бедьо В.І.) у справі за позовом Ужгородської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2018 року Ужгородська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 належить на праві власності адміністративно-виробнича будівля під літ. З у АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу від 04.07.2007, що підтверджується відомостями із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Ужгородської міської ради № 1363 від 11.07.2014 було затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:34:001:0233), площею 0,1570 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по АДРЕСА_1 та надано земельну ділянку в оренду строком на 5 років до 11.07.2019.

Листом від 30.05.2016 № 24.01-12/1523 Ужгородська міська рада направила відповідачу проект договору оренди земельної ділянки, на який відповідач не відреагував.

12.09.2016 у ході виїзного огляду проведено обстеження земельної ділянки, площею 0,1570 по АДРЕСА_1 , за яким складено акт від 12.09.2016, яким встановлено, що на ділянці розміщено складські приміщення, земельна ділянка є загородженою, використання здійснюється без належного оформлення правовстановлюючих документів, без укладення договору оренди землі.

У подальшому листом від 09.11.2017 № 24.01-12/2485 Ужгородська міська рада повторно направила відповідачу вимогу про укладення договору оренди, однак такий ОСОБА_1 проігнорував.

ОСОБА_1 використовує земельну ділянку без належного оформлення правовстановлюючих документів, ухиляється від підписання договору оренди земельної ділянки, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення об`єкта нерухомого майна.

Ужгородська міська рада зазначала, що відповідачем їй завдано збитків у виді недотриманої орендної плати за землю, у зв`язку з чим комісією з визначення та відшкодування збитків за користування земельної ділянкою комунальної власності без належного оформлення правовстановлюючих документів визначено розмір збитків за період із 01.01.2015 по 01.05.2018 за фактичне користування земельною ділянкою, на якій розміщено об`єкт ОСОБА_2 , у розмірі 151 854,01 грн.

Посилаючись на норми, що врегульовують правовідносини стосовно відшкодування шкоди, збитків, позивач просив стягнути на свою користь з відповідача 151 854,01 грн за користування земельної ділянкою комунальної власності без належного оформлення правовстановлюючих документів

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 12.06.2020 позов Ужгородської міської ради - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Ужгородської міської ради збитки у розмірі 151854,01 гривні та судовий збір у сумі 2277 гривень 83 копійок.

На це рішення суду подав апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення місцевого суду скасувати та в задоволенні позову Ужгородської міської ради відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та неотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними; місцевий суд не вправі був самостійно здійснювати правову кваліфікацію правовідносин як кондикційних, оскільки позивач не посилався на ст. 1212 ЦК України як підставу позову; на спірній земельній ділянці знаходиться майно інших осіб, зокрема ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 належить тільки будівля під літ. З загальною площею 352,5 кв.м., у зв`язку з чим апелянт вважає, що позивач міг просити стягнення з відповідача суми орендної плати, нарахованої виключно на вказану площу його будівлі; вказує, що був позбавлений можливості заявити у суді першої інстанції про позовну давність, оскільки його не повідомлено про розгляд справи.

У відзиві на апеляційну скаргу Ужгородська міська рада просить подану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, позицію сторін, дослідивши матеріали справи та додатково подані докази, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 04.07.2007 є власником адміністративно - виробничої будівлі літ. З за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 352,5 кв. м, що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які містяться в матеріалах справи.

Рішенням Ужгородської міської ради № 1363 від 11.07.2014, за заявою ОСОБА_1 (а.с.11) затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:34:001:0233), площею 0,1570 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по АДРЕСА_1 та надано в оренду, строком на 5 років до 11.07.2019 (а.с.12).

30.05.2016 листом № 2401-12/1523 позивачем направлено відповідачу ОСОБА_1 проект договору оренди земельної ділянки, на який останній не відреагував (а.с.13).

Актом обстеження меж земельної ділянки від 12.09.2016 встановлено, що на земельній ділянці у АДРЕСА_1 розміщено нерухоме майно (складські приміщення), земельна ділянка є загородженою, її використання здійснюється відповідачем без належного оформлення правовстановлюючих документів на землю (а.с.18).

У подальшому листом від 09.11.2017 № 24.01-12/2485, отриманим відповідачем 13.11.2017 (а.с.16-17), Ужгородська міська рада повторно направила відповідачу вимогу про укладення договору оренди, котру ОСОБА_1 проігнорував.

Згідно відомостей у листі ГУ ДФС у Закарпатській області від 04.05.2018 № 579/9/07-16-13-04-12 ОСОБА_1 не здійснював оплати орендної плати протягом 2015-2018 років (а.с. 28).

Актом від 03.05.2018 комісією для визначення збитків, яка діє на підставі рішення Ужгородської міської ради від 30.08.2016 № 356 визначено розмір збитків завданих територіальній громаді м. Ужгород за використання ОСОБА_1 земельної ділянки без належного оформлення правовстановлюючих документів на право користування землею, які станом на 01.05.2018 складають 151 854,01 грн. (за період з 01.01.2015 по 01.05.2018) (а.с.28-30).

Розмір таких збитків було визначено виходячи з розміру орендної плати, яка підлягала сплаті за вказану земельну ділянку, та затверджено Рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 23.08.2018 № 234 (а.с.31).

Повідомленням про необхідність відшкодувати збитки було направлено відповідачу 07.09.2018 (а.с.32-36).

В той же час, під час апеляційного розгляду справи було встановлено, що 28 березня 2018 року між Ужгородською міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:34:001:0233), площею 0,1570 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по АДРЕСА_1 (а.с.160-163). Договір укладено строком до 11 липня 2019 року. Розмір орендної плати визначено 4311,49 грн. на місяць (а.с.163).

Таким чином, до 28 березня 2018 року ОСОБА_1 використовував земельну ділянку без належного оформлення правовстановлюючих документів.

Відповідно до змісту частини 2 ст. 93 ЗК України земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам України.

Згідно з частиною 3 ст. 124 ЗК України передання в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 123 ЗК України.

Надання земельних ділянок комунальної власності в користування здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу й об`єднання) та в інших випадках, якщо ділянка не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, і право власності на неї не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни меж і цільового призначення такої земельної ділянки (частина перша ст. 123 ЗК України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з ст. 288 Податкового кодексу України (288.5) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

У відповідності до п.14.1.125 ПК України 14.1.125. нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин;

Системний аналіз норм земельного та податкового законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком. При цьому розмір такої орендної плати не може бути меншим розміру земельного податку, який вираховується виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Встановлено, що відповідач, попри те, що рішенням Ужгородської міської ради № 1363 від 11.07.2014 було затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:34:001:0233), площею 0,1570 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по АДРЕСА_1 та надано в оренду, строком на 5 років до 11.07.2019, не оформив у встановленому законом порядку право користування земельною цією ділянкою та використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, ухилявся від підписання договору оренди земельної ділянки, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення об`єкта нерухомого майна, що призвело до неотримання Ужгородською міською радою доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Договір оренди було укладено лише 28 березня 2018 року.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) вказано на те, що у спорах про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою без оформлення договору оренди кошти повинні стягуватись з користувача земельної ділянки на підставі (в порядку) статті 1212 Цивільного кодексу України.

Звертаючись з вимогами про стягнення збитків, Ужгородська міська рада зазначала, що грошові кошти, в сумі 151 854,01 грн підлягають стягненню з відповідача, як орендна плата за користування земельною ділянкою без оформлення договору оренди.

Встановлено, що відповідач фактично користувався спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, після затвердження йому проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1570 га (кадастровий номер 2110100000:34:001:0233) - договір оренди вказаної земельної ділянки відповідач до 28 березня 2018 року не укладав, орендної плати за договором не сплачував. Бездіяльність відповідача щодо вжиття передбачених законом заходів зі своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою призвела до неодержання територіальною громадою доходів.

Таким чином, предметом позову у справі, що розглядається, є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій розміщено об`єкт відповідача.

Отже, немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене відповідач ОСОБА_1 як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

При цьому для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

Правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, є за своїм змістом кондикційними, а не деліктними, тому підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок відсутні.

Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постановах від 14 січня 2019 року у справі № 912/1188/17, від 21 січня 2019 року у справі № 902/794/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 922/587/18 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 686/18993/17-ц (провадження № 61-48870св18).

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, в якій зазначено, що збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім, на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Даючи правову кваліфікацію відносинам сторін у даній справі, виходячи із обставин, установлених при розгляді справи, колегія суддів констатує, що спірні кошти повинні стягуватись із ОСОБА_1 на підставі (в порядку) статті 1212 Цивільного кодексу України.

Доводи скаржника про те, що місцевий суд не вправі був самостійно здійснювати правову кваліфікацію правовідносин, оскільки позивач не посилався на ст. 1212 ЦК України як підставу позову - є необгрунтованими, виходячи з наступного.

Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Як вказувалось вище, аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Апеляційний суд вважає посилання в апеляційній скарзі на те, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 2110100000:34:001:0233) знаходиться лише одна належна ОСОБА_1 будівля (літ. 3 ) площею 352,5 кв.м., а тому орендну плату слід нараховувати за користування земельною ділянкою 352,5 кв.м. - безпідставними, оскільки ОСОБА_1 за його власним волевиявленням, реалізованим у формі подання відповідних заяв, розробки проекту землеустрою, було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки саме площею 0,1570 га.

Також апеляційним судом встановлено, що 28 березня 2018 року між Ужгородською міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди саме цієї земельної ділянки - кадастровий номер 2110100000:34:001:0233, площею 0,1570 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по АДРЕСА_1 . Договір укладено строком до 11 липня 2019 року - саме такий строк дії договору оренди було визначено у Рішенні Ужгородської міської ради № 1363 від 11.07.2014, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки.

Також встановлено, що розмір коштів, які підлягали оплаті відповідачем, визначався виходячи з розміру орендної плати за земельну ділянку, якою користувався відповідач, та належного спростування такого розрахунку або обґрунтованого контррозрахунку відповідачем не надано.

Звернувшись до суду з позовом 10 грудня 2018 року вказаний договір оренди від 28 березня 2018 року позивач до матеріалів справи не надав. Відповідні докази були надані апеляційному суду.

Згідно інформації Головного управління ДПС у Закарпатській області у ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі відсутня (а.с.167).

Позивач просив стягнути кошти за період з 01.01.2015 по 01.05.2018, тобто, і за період з 28.03.2018 по 01.05.2018 - за час, коли вже було укладено договір оренди.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду вказав, що розмір орендної плати за вказаний період (один місяць і чотири дні) склав 4867,81 грн., заборгованості по сплаті орендної плати у відповідача за цей період немає.

Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 на користь Ужгородської міської ради підлягає стягненню 146 986,20 грн. (151854,01 - 4867,81 грн) за користування земельною ділянкою без відповідної правової підстави за період з 01.01.2015 по 27.03.2018.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач був позбавлений можливості заявити у суді першої інстанції про позовну давність, оскільки його не повідомленою про розгляд справи, апеляційний суд відхиляє виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було направлено ухвалу про відкриття провадження (а.с. 59, 60, 62) із зазначенням часу та місця розгляду справи. ОСОБА_1 отримав дане поштове відправлення 05.02.2019 (а.с. 62) та достеменно знав про відкрите судове провадження.

Натомість відповідач, розпорядившись на власний розсуд своїми правами, відзиву на позов не подав, заяви про застосування позовної давності в суді першої інстанції не заявляв, при цьому ОСОБА_1 не надав доказів неможливості подання відповідної заяви до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції помилково вважав, що на спірні правовідносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та неотримання її власником доходів у вигляді орендної плати, які за своїм змістом є кондиційними, одночасно поширюються норми законодавства про відшкодування шкоди (збитків).

За таких обставин, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що, відповідно ч. 1 п. 4, ч. 4 ст. 376 ЦПК України, є підставою для зміни судового рішення в частині правового обґрунтування підстав для задоволення позовних вимог. При цьому абзац другий резолютивної частини рішення слід викласти у новій редакції, виключивши посилання на те, що стягнуті кошти є збитками, та зазначивши суму коштів, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 01.01.2015 по 27.03.2018.

Керуючись ст.368, п. 2 ч. 1 ст.374, п.4 ч.1, ч. 4 ст.376, ст. ст.381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Мотивувальну частину рішення Ужгородського міськрайонного суду від 12 червня 2020 року - змінити в частині правового обґрунтування підстав для задоволення позовних вимог.

Абзац другий резолютивної частини рішення Ужгородського міськрайонного суду від 12 червня 2020 року викласти у новій редакції.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Ужгородської міської ради (м. Ужгород, пл. Поштова, 3, ЄДРПОУ: 33868924) 146 986 (сто сорок шість тисяч дев`ятсот вісімдесят шість) гривень 20 копійок за користування земельною ділянкою без відповідної правової підстави.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 серпня 2021 року.

Головуюча: Судді: