Постанова

від 10.08.2021 по справі 160/911/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 серпня 2021 року м. Дніпросправа № 160/911/20 Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2020р. у справі №160/911/20 за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю ТБЦ ОПТІМУС до: про:Головного управління ДПС у Дніпропетровській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

20.01.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю ТБЦ ОПТІМУС (далі - ТОВ ТБЦ ОПТІМУС ) за допомогою засобів поштового зв`язку звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, судом першої інстанції позов зареєстровано 23.01.2020р. /а.с. 1-7,134/

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі № 160/911/20 та справу призначено до підготовчого засідання /а.с. 135/.

Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що відповідачем у період з 13.08.2019р. по 19.08.2019р. було проведено позапланову виїзну документальну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість (далі - ПДВ) по взаємовідносинам з ТОВ Фірма Картал за період з 01.11.2018р. по 30.11.2018р., ПП Імпульс за період з 01.12.2018р. по 31.12.2018 р., ТОВ Полібуд Центр за період 01.12.2018р. до 31.12.2018р., за результатами якої складено акт № 48008/04-36-14-18/40615317 від 27.08.2019р. у якому посадовими особами відповідача за результатами перевірки зроблено висновок про порушення підприємством п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 930119 грн., в т.ч.: за листопад 2018 р. в сумі 169357грн., за грудень 2018р. в сумі 760762грн., і цей висновок посадовими особами податкового органу зроблено з огляду на те, що на їх думку , в ході проведення перевірки встановлено нереальність здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ Фірма Картал , ПП Імпульс , ТОВ Полібуд Центр через відсутність поставки товарів (робіт, послуг) від цих контрагентів позивачу. За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004491418 від 29.10.2019р., яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 1162648,75грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями на суму 930119грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 232529,75грн. Позивач вважає висновки відповідача за результатами перевірки та прийняте ним рішення необґрунтованими та безпідставними, оскільки висновки податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій з ТОВ Фірма Картал , ПП Імпульс , ТОВ Полібуд Центр є помилковими, тому , що під час перевірки контролюючому органу було надано всі первинні документи, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з цими контрагентами, які були зареєстровані як платники ПДВ, та подальше використання позивачем отриманих від цих контрагентів товарів, робіт та послуг у власній господарській діяльності, що надавало підприємству право на формування податкової звітності у відповідних звітних періодах з урахуванням сум ПДВ, які були сплачені у вартості товарів, робіт та послуг отриманих від контрагентів - ТОВ Фірма Картал , ПП Імпульс , ТОВ Полібуд Центр , тому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004491418 від 29.10.2019р.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2020р. у справі № 160/911/20 адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 0004491418 від 29.10.2019р.. /а.с. 157-161/.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 27.04.2020р. подав апеляційну скаргу /а.с. 165-171/, але ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.08.2020р. у справі №160/911/20 апеляційну скаргу ГУ ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2020р. у справі № 160/911/20 повернуто заявнику на підставі ч. 4 ст. 169 КАС України. /а.с. 234 том 4/

Відповідачем у справі 22.12.2020р. повторно було подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 27.04.2020р. у цій справі, у якій також було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження / а.с. 187-195/

Адміністративна справа № 160/911/20, разом з вищезазначеною апеляційною скаргою відповідача , надійшли до суду апеляційної інстанції 12.01.2021р. /а.с. 196/

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.01.2020р. у справі №160/911/20 заявнику апеляційної скарги поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 27.04.2020р. у цій справі та апеляційна скарга відповідача на рішення суду першої інстанції від 27.04.2020р. була залишена без руху і заявнику апеляційної скарги надано строк на усунення зазначених судом недоліків апеляційної скарги / а.с. 197/.

У встановлений судом строк заявником апеляційної скарги недоліки апеляційної скарги були усунуті /а.с. 199-201/ та ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020р. у справі № 160/911/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2020р. у справі №160/911/20 /а.с. 203/ та справу призначено до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 15:00 годин 16.03.2021р. /а.с. 204/, про що судом у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та строки було повідомлено учасників справи /а.с. 205-208/.

Відповідач, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з`ясовано усі обставини справи, які мають суттєве значення для її рішення, та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 27.04.2020р. у даній справі та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Через відсутність доказів щодо повідомлення позивача про день, годину та місце розгляду справи та не явку його представника до суду у судове засідання апеляційний розгляд цієї справи у судовому засіданні 16.03.2021р. було відкладено на 11 годин 30 хвилин 06.04.2021р. / а.с. 212/ та 01.04.2021р. розгляд справи відкладено на 13 годин 30 хвилин 01.06.2021р., при цьому судом апеляційної інстанції у кожне судове засідання у встановлений чинним процесуальним законодавством порядок та строки здійснювався виклик позивача (або його представника за відомими суду адресами місцезнаходження підприємства / а.с. 214, 218,219,220/.

У зв`язку з тим, що головуючий суддя у справі - Коршун А.О., станом на 01.06.2021р. перебував у відрядженні, справу №160/911/20 за апеляційною скаргою ГУ ДПС в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2020р. у справі №160/911/20 було знято з розгляду та апеляційний розгляд справи у судовому засіданні перенесено на 13 годин 30 хвилин 15.06.2021р. / а.с. 221/, про що судом апеляційної інстанції, у встановлений чинним процесуальним законодавством строк та спосіб, повідомлено учасників справи /а.с.222-225/.

За клопотанням позивача / а.с. 232-233/ апеляційний розгляд цієї справи у судовому засіданні 15.06.2021р. було перенесено на 15 годин 30 хвилин 06.07.2021р. / а.с. 234/, про що повідомлено учасників справи / а.с. 235-237/

Через не явку у судове засідання 06.07.2021р. представника позивача розгляд цієї справи відкладено на 16 годин 30 хвилин 10.08.2021р. / а.с. 238/, про що судом повідомлено учасників справи / а.с. 239-241/.

У судовому засіданні 10.08.2021р. представник відповідача підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі і запереченні на відзив на апеляційну скаргу та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції від 27.04.2020р. скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову через його необґрунтованість та безпідставність.

Представник позивача у судове засідання 10.08.2021р. не з`явився. Позивач, про день годину та місце розгляду цієї справи судом повідомлений належним чином / а.с. 240,241/, про поважність причин не явки свого представника у судове засідання, або про можливість розгляду справи у відсутність свого представника суд у встановленому законом порядку не повідомив. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача.

Заслухавши у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду цієї адміністративної справи судом встановлено, що ТОВ ТБЦ ОПТІМУС , ідентифікаційний код 40615317, зареєстровано як юридична особа 01.07.2016р., підприємство є платником податків, у тому числі ПДВ, видами діяльності позивача є: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель. /а.с. 9/

У період з 13.08.2019р. по 19.08.2019р. посадовими особами відповідача було проведено позапланову виїзну документальну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість (далі - ПДВ) по взаємовідносинам з ТОВ Фірма Картал за період з 01.11.2018р. по 30.11.2018р., ПП Імпульс за період з 01.12.2018р. по 31.12.2018 р., ТОВ Полібуд Центр за період 01.12.2018р. до 31.12.2018р., за результатами якої складено акт № 48008/04-36-14-18/40615317 від 27.08.2019р. (далі - акт перевірки).

Як вбачається з наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки /а.с. 14-112/ посадовими особами відповідача за результатами перевірки зроблено висновок про порушення підприємством п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 930119 грн., в т.ч.: за листопад 2018 р. в сумі 169357грн., за грудень 2018р. в сумі 760762грн., і цей висновок зроблено з огляду на те, що в ході проведення перевірки встановлено нереальність здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ Фірма Картал , ПП Імпульс , ТОВ Полібуд Центр через відсутність поставки товарів (робіт, послуг) від цих контрагентів позивачу

Та у подальшому, на підставі вищезазначеного акту перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004491418 від 29.10.2019р., яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з ПДВ на суму 1162648,75грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями на суму 930119грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 232529,75грн.. /а.с. 12/, яке і є предметом оскарження у цій адміністративній справі.

З наданої суду ксерокопії акту перевірки /а.с. 14-112 / вбачається, що висновок про порушення підприємством (позивачем у справі) норм чинного Податкового кодексу України, яке призвело до заниження ПДВ на загальну суму 930119грн., в т.ч.: за листопад 2018 р. в сумі 169357грн., за грудень 2018р. в сумі 760762грн., зроблено з огляду на те, що на думку відповідача, в ході проведення перевірки встановлено нереальність здійснення господарських операцій позивачем із контрагентами ТОВ Фірма Картал , ПП Імпульс , ТОВ Полібуд Центр протягом перевіряємого періоду по придбанню товарів (робіт та послуг), які фактично не є виробниками поставленого товару та відсутнє підтвердження придбання цього товару по ланцюгу постачання , що підтверджується наявною у відповідача податковою інформацією щодо цих контрагентів-позивача, відповідно до якої щодо цих контрагентів встановлено відсутність факту (джерела) його законного введення в обіг у попередніх ланках постачання та реального задекларованого виробництва, при цьому, вказані підприємства не є виробниками реалізованої позивачу продукції.

Так під час розгляду цієї справи судом першої інстанції встановлено, та підтверджено апеляційним судом, що: протягом перевіряємого періоду внаслідок укладених фінансово-господарських договорів позивач у справі мав господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ Фірма Картал , ПП Імпульс , при цьому необхідно зазначити, що предметом договорів, які були укладені позивачем у справі з цими контрагентами - було придбання будівельних товарів, а з ТОВ Полібуд Центр предметом договору було надання позивачу будівельно-монтажних послуг, і ці господарські зобов`язання виконані сторонами у повному обсязі, а саме контрагентами позивача поставлено у визначені умовами договорів строки визначений договорами товар та надано послуги, а позивачем у повному обсязі сплачена вартість цього товару у безготівковій формі згідно платіжних доручень та у подальшому використано отриманий від цих контрагентів товар та послуги у власній господарській діяльності, яка пов`язана із будівництвом житлових і нежитлових будівель , при цьому ці контрагенти позивача під час укладання договорів з позивачем та під час виконання сторонами своїх зобов`язань за цими правочинами були у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстровані у якості юридичних осіб та платників податків, у тому числі ПДВ, і позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу, відповідачу у справі, та суду під час судового розгляду даної адміністративної справи, усі первинні документи за вищезазначеними господарськими зобов`язаннями (правочинами), які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, які у розумінні положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є належними первинними документами, які засвідчують факт виконання певних господарських операцій, і є підставою для ведення бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності, та які, у свою чергу, також свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов`язань за цими договорами і використання отриманих позивачем товарів та робіт (послуг) у власній господарський діяльності позивача, які були досліджені судом у судовому засіданні та долучені до матеріалів справи. /а.с. 43-133/.

Крім цього колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на складений відповідачем акт перевірки позивача викладені у цьому акті обставини щодо порушень позивачем податкового законодавства зроблені податковим органом лише на підставі аналізу зібраної податкової інформації щодо контрагентів позивача або з огляду на не можливість проведення звірки контрагентів позивача, але така інформація та акти перевірки контрагентів позивача не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а підприємство не може автоматично бути визнано правопорушником лише на тій підставі, що його контрагентів не вдалось перевірити, або ними були допущені певні порушення через отримання податковим органом податкової інформації, у якій містяться висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись тощо, оскільки навіть наявність такої інформації не звільняє такий податковий орган від виконання покладеного на нього нормами закону обов`язку щодо самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону, і зібрана податкова інформація щодо контрагента певного суб`єкта господарювання, у даному випадку позивача у справі, не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Так, аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов`язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов`язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару (отриманні послуги) покупець зобов`язаний сплатити вартість товару (послуги) продавцю, до складу якої входить ПДВ, а продавець зобов`язаний внести цю суму ПДВ до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару (послуги) цього обов`язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на покупця товару (послуги), який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов`язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов`язкових платежів) у даному випадку, що свідчить про те, що несплата продавцем товару (послуги) ПДВ до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару (послуги).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Сукупний аналіз наведених норм дає можливість зробити висновок про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством, тому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з основним видом господарської діяльності позивача, колегія суддів робить висновок про те, що в результаті господарських операцій з ТОВ Фірма Картал , ПП Імпульс , ТОВ Полібуд Центр , які були вчинені протягом перевіряємого періоду, у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, оскільки у даному випадку для позивача у справі визначальним є саме факт отримання від цих контрагентів товарів (робіт, послуг), перелік (кількість, якість, вартість) яких визначених умовами укладених господарських договорів, і подальше використання цих робіт, послуг та товарів у власній господарській діяльності, що знайшло своє підтвердження під час розгляду справи, а ці обставини у свою чергу свідчать про наявність в таких діях суб`єкта господарювання позивача у справі, ділової мети одержання економічного ефекту у результаті господарської діяльності, і при цьому позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості відслідковувати дотримання контрагентом вимог чинного законодавства України.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вищенаведена правова позиція стосовно розв`язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи БУЛВЕС АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З урахуванням вищезазначених фактичних обставин справи, які були встановлені судом під час розгляду даної справи та підтверджені належними письмовими доказами, колегія суддів вважає, що податковим органом зроблено безпідставний та неправомірний висновок щодо нереальності проведених позивачем господарських операцій з ТОВ Фірма Картал , ПП Імпульс , ТОВ Полібуд Центр протягом перевіряємого періоду та щодо заниження ПДВ на загальну суму 930119грн., в т.ч.: за листопад 2018р. в сумі 169357грн., за грудень 2018р. в сумі 760762грн. по господарським відносинам з ТОВ Фірма Картал , ПП Імпульс , ТОВ Полібуд Центр .

З огляду на вищевказане, та приймаючи до уваги положення чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, зокрема положення п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для формування податкового кредиту з урахуванням сум ПДВ, який ним було сплачено у певних періодах у вартості отриманих від його контрагентів - ТОВ Фірма Картал , ПП Імпульс , ТОВ Полібуд Центр , товарів, робіт, послуг, оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів за результатами господарської діяльності по операціям з вищезазначеними суб`єктами господарювання протягом перевіряємого періоду, що свідчить про те, що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу грошових зобов`язань з ПДВ не відповідають вимогам Податкового кодексу України, , і висновок податкового органу про заниження ПДВ по операціям з вищезазначеними контрагентами є безпідставним, що свідчить про те, що відповідач у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, під час прийняття податкового повідомлення-рішення № 0004491418 від 29.10.2019р, яке є предметом оскарження у даній справі, діяв не у спосіб, який визначено чинним податковим законодавством, та в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не довів правомірності свого рішення під час розгляду справи судом, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо обґрунтованості заявлених позивачем у справі позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем вимог, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 27.04.2020р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 310,315,316,321,322 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення .

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2020р. у справі №160/911/20 - залишити без змін .

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст.ст. 329,331 КАС України.

Повний текст виготовлено та підписано 17.08.2021р.

Головуючий - суддя А.О. Коршун

суддя В.Є. Чередниченко

суддя О.М. Панченко