Постанова

від 19.08.2021 по справі 925/608/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2021 р. Справа№ 925/608/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Смілянський Ю.М., адвокат, ордер серія СА №1010242 від 12.04.2021;

від відповідача: Трохименко Н.О. - адвокат, ордер серія ЧК №153611 від 18.08.2021;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мовчан Галини Іванівни, с. Вотилівка, Черкаська обл.

на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.03.2021 (повний текст складено 01.04.2021)

у справі № 925/608/19 (суддя Чевгуз О.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Мовчан Галини Іванівни, с. Вотилівка, Черкаська обл.

до Приватного підприємства "Агрофірма Яблунівська", с. Яблунівка, Черкаська обл.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (третя особа 1), м. Черкаси

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача : державний реєстратор Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області Озюменко Олександра Вікторівна (третя особа 2), смт. Лисянка, Черкаська обл.

про визнання договору суборенди землі недійсним та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У травні 2019 року Фізична особа-підприємець Мовчан Галина Іванівна (далі - ФОП Мовчан Г.І., позивач) звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "Агрофірма Яблунівська" (далі - ПП "Агрофірма Яблунівська", відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державного реєстратора Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області Озюменко Олександри Вікторівни (далі - державний реєстратор, третя особа 1), про:

- витребування у відповідача Договору суборенди земельної ділянки та визнання недійсним Договору суборенди земельної ділянки, кадастровий номер: 7122882000:02:001:0705, згідно Договору оренди землі від 27.05.2009;

- скасування рішення про державну реєстрацію суборенди землі від 08.11.2016, номер запису про інше речове право: 17397921.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що вона не укладала, не погоджувала умови і не підписувала спірний Договір суборенди землі, на підставі якого державний реєстратор провів державну реєстрацію права суборенди на належну позивачу земельну ділянку. При цьому, безпідставність проведення державної реєстрації права суборенди позивач мотивує порушенням державним реєстратором вимог, передбачених п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки останній не встановив відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав, наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; не перевірив документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій.

До позовної заяви додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, до якого позивач включила судовий збір, витрати на юридичну консультацію, друк та ксерокопії позовної заяви.

Ухвалою від 18.01.2021 суд першої інстанції залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа 2).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.03.2021 у справі №925/608/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять та позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав, визначених Цивільним кодексом України, за яких угоду може бути визнано недійсною, зокрема того, що він не підписував спірний договір, добровільно уклав договір та погодився на його умови; суть порушеного права і охоронюваних законом інтересів у позовній заяві позивач не обґрунтував.

Оскільки позивач не довів порушення свого права внесенням рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права оренди іншої особи, суд не ухвалював рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, вимога про скасування рішення про державну реєстрацію суборенди землі від 08.11.2016, номер запису про інше речове право 17397921, за висновком суду першої інстанції також задоволенню не підлягає.

Розподіляючи судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд першої інстанції відхилив клопотання відповідача, викладене у відзиві на позов, про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн у зв`язку з недоведеністю належними доказами пов`язаність понесення таких витрат з цією справою.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ФОП Мовчан Г.І. звернулась 12.04.2021 до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 15.03.2021 у справі №925/608/19 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Так, передчасність та помилковість висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог через те, що наведені в позовній заяві обставини не є підставою для визнання договору суборенди землі недійсним, позивач обґрунтовує такими підставами:

- умови Договору оренди землі від 27.05.2009, укладеного позивачем з Лисянською районною державною адміністрацією, не передбачають права орендаря на передачу ділянки в суборенду;

- позивач не зверталася до орендодавця з приводу отримання дозволу на передачу земельної ділянки в суборенду, про що свідчить відповідь ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 16.11.2020 №20-23-0.3-8012/2-20, відповідно до якої у 2016 році згода (дозвіл) на передачу в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 7122882400:02:001:0705 площею 12,9998 га, розташованої в адміністративних межах Вотилівської сільської ради Лисянського району Черкаської області Головним управлінням не надавалась;

- пунктом 6.1 спірного Договору суборенди передбачено передання ділянки в суборенду із розробленням проекту її відведення, такий проект щодо земельної ділянки не розроблявся;

- відсутність наміру у позивача укладати спірний Договір підтверджується не вчиненням позивачем та відповідачем будь-яких дій щодо його виконання (передача земельної ділянки у суборенду, звернення позивача до державного реєстратора із заявою про реєстрацію права суборенди, здійснення відповідачем оплати за користування земельною ділянкою).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2021 справу №925/608/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 апеляційну скаргу ФОП Мовчан Г.І. залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано скаржнику строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання даної ухвали, а також роз`яснено, що у випадку не усунення скаржником вказаних в ухвалі недоліків у встановлений судом строк, апеляційну скаргу буде повернуто.

На виконання вимог ухвали суду від 27.04.2021 заявником усунуто недоліки апеляційної скарги 12.05.2021 (надійшло до суду 17.05.2021) та через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду подано докази сплати судового збору у розмірі 3 466,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Мовчан Г.І. на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.03.2021 у справі №925/608/19, справу призначено до розгляду на 20.07.2021, запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу та відповідь на відзив, встановлено строки для вчинення таких процесуальних дій.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 розгляд апеляційної скарги позивача на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.03.2021 у даній справі на підставі ст. ст. 216, 234, 270 ГПК України відкладено на 19.08.2021.

Явка представників сторін.

У судовому засіданні 19.08.2021 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.08.2021 заперечив апеляційну скаргу позивача, рішення суду першої інстанції у даній справі просили залишити без змін.

Представники третіх осіб у судове засідання 19.08.2021 не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання зазначені учасники справи повідомленні належним чином, про причини неявки своїх представників у судове засідання апеляційний господарський суд не повідомили.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається із матеріалів справи, 27.05.2009 між Лисянською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ФОП Мовчан Г.І. (орендар) укладено Договір оренди землі сільськогосподарського використання в адмінмежах Вотилівської сільської ради загальною площею 12,9998 га - рілля із земель резервного фонду (далі - Договір оренди).

Відповідно до п. 2 Договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 12,9998 га, у тому числі 12,9998 га - рілля із земель резервного фонду.

Договір укладено на 15 років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 15 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 Договору оренди).

Договір оренди зареєстрований у Лисянському РВ ЧРФ ДП "Центр ДЗК", про що в державному реєстрі земель вчинено запис 22.06.2009 №040978900004.

На виконання умов Договору оренди складено акт приймання-передачі земельної ділянки, наданої в оренду ФОП Мовчан Г.І. від 27.05.2009.

Право оренди за Договором оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.11.2016 за №17397027 (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта).

Позивач в позовній заяві зазначає, що в 2018 році директором ПП "Агрофірма Яблунівська" Головничем Євгенієм Володимировичем здійснено рейдерське захоплення орендованої нею земельної ділянки. Відповідні звернення до районного відділу поліції та прокуратури залишилися без реагування, що спонукало її передати земельну ділянку в суборенду. Оскільки умовами Договору оренди таке право без згоди орендодавця не передбачено, вона звернулась до Лисянської райдержадміністрації за отриманням такого дозволу. За результатами звернення позивачу стало відомо, що державним реєстратором 08.11.2016 було проведено державну реєстрацію речових прав (суборенду) на земельну ділянку на підставі Договору суборенди земельної ділянки, укладеного 03.07.2016 між позивачем та ПП "Агрофірма Яблунівська".

З відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав, вбачається, що державний реєстратор Озюменко Олександра Вікторівна, Лисянська районна державна адміністрація Черкаської області, провела державну реєстрацію речового права суборенди земельної ділянки номер запису про інше речове право: 17397921, підстава виникнення іншого речового права: договір суборенди земельної ділянки, серія та номер: 1, виданий 03.07.2016, видавник: ФОП Мовчан Галина Іванівна, ПП "Агрофірма Яблунівська", підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32330761 від 11.11.2016 11:04:41, Озюменко Олександра Вікторівна, Лисянська районна державна адміністрація Черкаської області, Черкаська обл., вид іншого речового права: суборенда земельної ділянки, строк дії: 26.05.2024, суборендар: Приватне підприємство "Агрофірма Яблунівська", код ЄДРПОУ: 34549247, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, Черкаська обл., Лисянський р., с. Яблунівка, суборендодавець: ФОП Мовчан Галина Іванівна, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 25.12.1998, видавник: Лисянський РВ УМВС України в Черкаській області країна громадянства: Україна, розмір орендної плати становить 3 %, орендна плата сплачується Суборендарем щороку до 31 грудня поточного року в грошовій формі в національній валюті України, земельна ділянка загальною площею 12,9999 га.

У позовній заяві позивачем зазначено, що державний реєстратор провела реєстрацію Договору суборенди земельної ділянки площею 12,999 га безпідставно, з порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2015 №1127, а саме:

- відповідно до ст. 8 Закону України "Про оренду землі" та Договору оренди, позивач як орендар не має права передавати орендовану земельну ділянку у суборенду; ніякого договору суборенди з ПП "Агрофірма Яблунівська" позивач не укладав і в державну реєстраційну службу не звертався;

- державний реєстратор Озюменко О.В. в порушення п. 1 ч. 3. ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не встановив відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав, наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; в порушення п. 2 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не перевірив документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій;

- у третьому розділі Актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права Номер запису про інше речове право: 17397921 в розділі Підстава виникнення іншого речового права Відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказано, що видавник ФОП Мовчан Галина Іванівна, але позивач до державного реєстратора Озюменко О.В. не звертався про реєстрацію Договору суборенди і вважає, що той вступив в зговір з керівництвом ПП "Агрофірма Яблунівська" з метою рейдерського захоплення орендованої позивачем земельної ділянки;

- відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2015 № 1127, державний реєстратор Озюменко О.В. порушила п. 6, 7, 8, 9, 10-1 ,11-1, 81-1 даного Порядку, а саме: реєстрацію Договору суборенди проведено без відома позивача; у відповідача відсутні оригінали документів, на підставі яких державний реєстратор мала проводити реєстраційні дії; державний реєстратор в реєстрі вписала прізвище, ім`я та по батькові позивача, який до державного реєстратора звертався, відповідно - не встановлено особи заявника; державний реєстратор не встановив відомості про користувача земельної ділянки, заявлені у заяві та не повідомила користувача земельної ділянки про заявлені вимоги.

Крім того, позивач вказує, що Договір суборенди землі не підписувала, умови цього Договору з нею не погоджувалися, він не містить істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду землі", ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", зокрема: об`єкта оренди, строку дії договору, плати за суборенду із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунку, строків оплати, порядку її внесення і перегляду, відповідальності за несплату.

Зважаючи на вказані обставини, а також з огляду на те, що відповідач підробив підпис позивача на спірному Договорі, позивач звернулася до господарського суду з даним позовом про визнання недійсним Договору суборенди та скасування рішення про державну реєстрацію права суборенди.

В процесі розгляду справи з метою встановлення належності підпису на спірному Договорі суборенди земельної ділянки позивачу, суд першої інстанції призначав судові експертизи.

Відповідно до Висновку експерта № 2013,2016/19-23 від 27.12.2019 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у справі, призначеної ухвалою суду від 31.07.2019:

1. Підпис від імені Мовчан Г. І. в графі "ОРЕНДАР" Договору № 1 суборенди земельної ділянки від 03.07.2016 виконаний рукописно пишучим приладом без будь-якої попередньої технічної підготовки і технічних засобів.

2. Підпис в графі "ОРЕНДАР" Договору № 1 від 03 липня 2016 року суборенди земельної ділянки площею 12,99га, розміщеної в адміністративних межах Вотилівської сільської ради Лисянського району Черкаської області, укладений між ФОП Мовчан Г. І. та Приватним підприємством "Агрофірма Яблунівська" виконаний Мовчан Галиною Іванівною.

Згідно з Висновком експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів № 10888 від 03.08.2020:

1. Встановити давність виконання підпису від імені Мовчан Г.І. у Договорі суборенди земельної ділянки № 1 від 03 липня 2016 року, укладеному між Мовчан Г.І. та Приватним підприємством "Агрофірма Яблунівська" у той час, яким він датований, не представляється можливим з причин, що наведені у дослідницькій частині Висновку.

2. Встановити, чи виконаний підпис від імені Мовчан Г.І. у Договорі суборенди земельної ділянки № 1 від 03 липня 2016 року, укладеному між Мовчан Г.І. та Приватним підприємством "Агрофірма Яблунівська" у той час, яким він датований, не представляється можливим з причин, що наведені у дослідницькій частині Висновку.

3. У наданому для дослідження Договорі суборенди земельної ділянки № 1 від 03 липня 2016 року, укладеному між Мовчан Г.І. та Приватним підприємством "Агрофірма Яблунівська", підпис від імені Мовчан Г.І. виконано поверх друкованих ліній у графі "ОРЕНДАР".

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 16.11.2020 № 20-23-0.3-8012/2-20, у 2016 році згода (дозвіл) на передачу в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 7122882400:02:001:0705 площею 12,9998 га, розташованої в адміністративних межах Вотилівської сільської ради Лисянського району Черкаської області, Головним управлінням не надавалась.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст.180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до вказаних норм, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду.

Предметом позову у цій справі є вимоги ФОП Мовчан Г.І. про визнання недійсним Договору суборенди, укладеного між позивачем і ПП "Агрофірма Яблунівська", та скасування рішення про державну реєстрацію права суборенди землі на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України, оскільки спірний Договір вона не підписувала, відповідач підробив її підпис на Договорі; Договір з нею не погоджено; не узгоджені істотні умови Договору, передбачені чинним законодавством; відповідно до вимог ст. 8 Закону України "Про оренду землі" позивач як орендар не мала права передавати орендовану земельну ділянку у суборенду; за державною реєстрацією права суборенди позивач не зверталася до державної реєстраційної служби; державний реєстратор провів реєстрацію права суборенди з порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Щодо підстав позову стосовно визнання недійсним Договору суборенди у зв`язку із тим, що позивач цей Договір не підписувала, а її підпис підроблений відповідачем, нею не погоджувалися умови спірного Договору, за державною реєстрацією права суборенди до державної реєстрації служби позивач не зверталася, колегія суддів апеляційного господарського суду розцінює дані твердження позивача як такі, що вказують на відсутність волевиявлення позивача на укладення спірного Договору.

Як вже зазначалося, за змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою для визнання угоди недійсною є недотримання стороною (сторонами) вимог, встановлених ст.203 цього Кодексу, саме на момент укладення такої угоди. При цьому кожна вимога є самостійною.

Будь-який правочин реалізується суб`єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення. Однак форма зовнішнього волевиявлення може виявитися неадекватною внутрішній волі суб`єкта правочину внаслідок неправомірних дій контрагента чи третіх осіб, внаслідок юридично значущої помилки у сприйнятті суб`єктом правочину його очікуваного юридичного результату. За таких обставин дії особи не можуть об`єктивно відображати внутрішню волю суб`єкта цивільних правовідносин досягти бажаного юридичного результату. Тому в ч. 3 ст. 203 ЦК України законодавець прямо передбачає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правові наслідки недотримання цієї вимоги закону передбачені ст. ст. 229 - 233 ЦК України.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. ст. 229 - 233 ЦК України позовні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів помилки, обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що позивачем не доведено, що Договір суборенди був укладений нею під впливом фактів, перелічених у ст. ст. 229 - 233 ЦК України.

Більше того, наявні в матеріалах справи Висновок експерта №2013,2016/19-23 від 27.12.2019 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи та Висновок експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів № 10888 від 03.08.2020 підтверджують, що підпис в графі "ОРЕНДАР" спірного Договору суборенди виконаний Мовчан Галиною Іванівною рукописно пишучим приладом без будь-якої попередньої технічної підготовки і технічних засобів, підпис від імені Мовчан Г.І. виконано поверх друкованих ліній у графі "ОРЕНДАР". Тобто, встановлені обставини спростовують твердження позивача про те, що спірний Договір нею не підписувався.

Стосовно твердження позивача про те, що вона не зверталася до державного реєстратора із заявою про реєстрацію Договору суборенди і державний реєстратор безпідставно вніс до державного реєстру відомості про позивача, без його відома, не встановив особи заявника і не повідомив фактичного користувача земельної ділянки (орендаря) про заявлені вимоги про реєстрацію Договору суборенди, колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Згідно з п. 14.6 оспорюваного Договору суборенди він набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації.

За змістом ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

За приписами ч. 2 ст. 640 ЦК України визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" урегульовано відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав. Речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема права оренди (суборенди) земельної ділянки, за вимогами п. 2 ч. 1 ст. 4 цього Закону підлягає державній реєстрації. У разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав заявником згідно вимог ст. 2 вказаного Закону є власник, інший право набувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи. Тобто, чинне законодавство не передбачає виключного права орендаря на проведення державної реєстрації речового права суборенди.

Оспорюваний Договір суборенди було зареєстровано, що вбачається з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за якими під номером 17397921 міститься запис про інше речове право (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32330761 від 11.11.2016).

Отже, спірний Договір суборенди укладено повноважними представниками сторін та зареєстровано у встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" порядку.

З огляду на встановлені обставини та з урахуванням вищезазначених норм матеріального права, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що Договір суборенди не підлягає визнанню недійсним з тієї підстави, що його державна реєстрація здійснена не за заявою позивача, без повідомлення орендаря про здійснення такої державної реєстрації права суборенди, оскільки чинне законодавство не передбачає таких підстав недійсності правочину.

Позивач однією із підстав визнання оспорюванного Договору суборенди недійсним зазначає відсутність, всупереч вимог ст. 8 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення спірного Договору), згоди орендодавця на передачу в суборенду орендованої позивачем земельної ділянки як окремої самостійної підстави для визнання вказаного правочину недійсним, у зв`язку з недодержанням вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення спірного Договору) орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду при дослідженні зазначеного питання враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №921/311/17-г/7, відповідно до якого при вирішені спору про визнання правочину недійсним має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Тобто, необхідним є встановлення, яким чином в даному випадку відсутність письмової згоди орендодавця на передачу земельної ділянки в суборенду відповідачу впливає на права позивача, за захистом яких він звернувся з позовом у цій справі.

Аналізуючи положення ч. 1 ст. 8 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 15, 203, 215 ЦК України, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що відсутність письмової згоди орендодавця на передачу в суборенду земельної ділянки не може слугувати єдиною підставою для задоволення позову орендаря, поданого до суборендаря, про визнання Договору суборенди недійсним, з тих підстав, що він суперечить ч. 1 ст. 8 Закону України "Про оренду землі", оскільки, положення цієї норми в першу чергу спрямовані на захист прав орендодавця і їх недотримання орендарем не призводить до порушення прав орендаря, а в разі невиконання орендарем обов`язку з отримання зазначеного погодження та наступного подання позову про визнання правочину недійсним з цих підстав, наслідком задоволення такого позову може стати перекладання негативних наслідків недобросовісної поведінки орендаря на суборендаря.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 29.10.2019 у справі №904/355/19.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні, що обставини, на які посилається позивач, в обґрунтування підстав недійсності спірного Договору суборенди, не є підставою для визнання його недійсним.

При цьому, місцевий господарський суд правомірно врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №916/1813/16, за якою саме позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання договору недійсним, має довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а не відповідач повинен доводити правомірність договору. Тобто обов`язок доказування обставин, з якими закон пов`язує недійсність договору, покладається на позивача. Суду необхідно враховувати саме підстави заявленого позивачем позову.

Отже, приймаючи до уваги викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що у суду першої інстанції були достатні правові підстави для відмови у задоволенні позову в частині визнання Договору суборенди недійсним.

Стосовно іншої позовної вимоги, заявленої позивачем, про скасування рішення про державну реєстрацію суборенди землі від 08.11.2016, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує таке.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно з приписами п. п.1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"(у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону , а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення у справі) способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16.01.2020 ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав можливе лише з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Беручи до уваги, що правочин може бути визнано недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом, оскільки позивач не довів, порушення свого права, зокрема внесенням рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права суборенди іншої особи, суд не ухвалював рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, суд першої інстанції вірно визнав, що позовна вимога ФОП Мовчан Г.І. про скасування рішення про державну реєстрацію суборенди землі від 08.11.2016, номер запису про інше речове право 17397921, задоволенню не підлягає.

Отже, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду визнає безпідставними та необґрунтованими.

При цьому, апеляційний господарський суд враховує положення ч.1 ст. 9 Конституції України та бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010, в яких Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Зважаючи на викладене, решту аргументів і доводів позивача апеляційний господарський суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття постанови у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, фактичні обставини у справі, встановлені судом першої інстанції під час її вирішення, підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову ФОП Мовчан Г.І.

Отже, оскаржуване рішення Господарського суду Черкаської області від 15.03.2021 у справі №925/608/19 є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює рішення суду першої інстанції та не ухвалює нового, відповідно відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат за результатами розгляду позовної заяви.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мовчан Галини Іванівни на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.03.2021 у справі №925/608/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 15.03.2021 у справі №925/608/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/608/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 20.08.2021.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

Т.П. Козир