Ухвала

від 18.08.2021 по справі 367/6151/21

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/6151/21

Провадження №2-з/367/366/2021

УХВАЛА

Іменем України

про забезпечення позову

18 серпня 2021 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Саранюк Л.П. розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову,-

встановив:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

До суду разом з позовною заявою від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла вищевказана заява, де заявник просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на: - житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 212,6 кв.м (житлова площа - 98,3 кв.м), який зареєстровано на праві приватної власності на ім`я ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 24.09.2013 р. виданого Реєстраційною службою Ірпінського МУЮ; - земельну ділянку, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210900000:01:122:0080, площею 0,1 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2616174 від 13.09.2013 р. на праві приватної власності на ім`я ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу від 12.11.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нельзіним М.С.; - житловий будинок-магазин, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 33914804 від 16.06.2011 р. на праві приватної спільної часткової власності на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_3 по 1/2 частині за кожним на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 16.06.2011 р., виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області № 137/9 від 02.06.2011 р.; - земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3210900000:01:019:0013, площею 0,1 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі на праві приватної власності ім`я ОСОБА_5 .

В судове засідання сторони не викликались.

Суд, дослідивши подану заяву, дійшов висновку, що подана заява підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Як зазначено в п. 4 Рішення Конституційного Суду від 31 травня 2011 року , інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Разом з тим у Кодексі встановлено систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; можливість суду вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові від 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

При розгляді заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права власності (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмету позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18).

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є визнання за позивачем права власності на: 1/6 частину житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 212,6 кв.м (житлова площа - 98,3 кв.м); 1/6 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210900000:01:122:0080, площею 0,1 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 1/6 частину житлового будинку-магазину, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/6 частину земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3210900000:01:019:0013, площею 0,1 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Встановлено, що житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 212,6 кв.м (житлова площа - 98,3 кв.м), зареєстровано на праві приватної власності на ім`я ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 24.09.2013 р. виданого Реєстраційною службою Ірпінського МУЮ.

Земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210900000:01:122:0080, площею 0,1 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2616174 від 13.09.2013 р. на праві приватної власності на ім`я ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу від 12.11.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нельзіним М.С.

Житловий будинок-магазин, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 33914804 від 16.06.2011 р. на праві приватної спільної часткової власності на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_3 по 1/2 частині за кожним на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 16.06.2011 р., виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області № 137/9 від 02.06.2011 р.

Земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3210900000:01:019:0013, площею 0,1 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, зареєстрована в Державному земельному кадастрі на праві приватної власності ім`я ОСОБА_5 .

Також судом встановлено, що заявник є спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 , спадщину прийняв.

Однак реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку не представилось можливим, оскільки постановою державного нотаріуса Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області Журавель А.М. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів, які має у наявності відповідач, але відмовляється надати державному нотаріусу їх для оформлення права власності

Вказане нерухоме майно може бути відчужене безперешкодно на користь третіх осіб з метою приховати від позивача це майно, частка в праві власності на яке належить до кола спадкового майна після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , що може призвести до позбавлення права позивача на спадщину .

Відповідно, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача. Невжиття заходу до забезпечення позову може призвести до того, що ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у даній справі, відповідач зможе здійснити відчуження спірного майна на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на судовий ефективний судовий захист.

При цьому, накладення арешту на 1/6 спірного майна до набрання законної сили рішенням не призведе до обмеження прав відповідача на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.

Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України .

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому, можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

Однак, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає за можливе частково задовольнити заяву про забезпечення позову на накласти арешт на 1/6 частину спірного майна. В іншій частині задоволення заяви суд відмовляє оскільки накладення арешту на все спірне майно є неспіврозмірним з позовними вимогами.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 149 , 150 , 151 , 152 , 153Цивільного процесуального кодексу України , суддя, -

ухвалив:

Заяву - задовольнити частково.

До набрання законної сили рішення суду по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом , накласти арешт на:

1) 1/6 частину житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 212,6 кв.м (житлова площа - 98,3 кв.м), який зареєстровано на праві приватної власності на ім`я ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 24.09.2013 р. виданого Реєстраційною службою Ірпінського МУЮ;

2) 1/6 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210900000:01:122:0080, площею 0,1 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2616174 від 13.09.2013 р. на праві приватної власності на ім`я ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу від 12.11.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нельзіним М.С.;

3) 1/6 частину житлового будинку-магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , який зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 33914804 від 16.06.2011 р. на праві приватної спільної часткової власності на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_3 по 1/2 частині за кожним на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 16.06.2011 р., виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області № 137/9 від 02.06.2011 р.;

4) 1/6 частину земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3210900000:01:019:0013, площею 0,1 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі на праві приватної власності ім`я ОСОБА_5 .

В іншій частині задоволення заяви - відмовити.

Копію ухвали про забезпечення позову направити заявнику та всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Суд роз`яснює, що у відповідності до ч. 4 ст. 157 ЦПК України , особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення доказів не зупиняє її виконання.

Суддя: Л.П. Саранюк