Постанова

від 13.09.2007 по справі 35/410-05

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/410-05

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2007 р.                                                          Справа № 35/410-05  

Колегія суддів у складі:

головуючого судді - Могилєвкіна Ю.О., суддів –Плужника О.В., Барбашової С.В.

при секретарі –Гудкової І.В.

за участю представників сторін:

позивача – Чуприн С.В.

відповідача –не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача за первісним позовом (вх. № 2381Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 18.06.07 р. по справі № 35/410-05

за позовом Підприємства „Інваспектр” Харківського відділення ВГО „Союз організацій інвалідів України” –товариства інвалідів Київського району, м. Харків

до ПП „Дарт”, м.Балаклія

про стягнення 440389,04 грн.,

та за зустрічним позовом - ПП „Дарт”, м.Балаклія

до Підприємства „Інваспектр” Харківського відділення ВГО „Союз організацій інвалідів України” –товариства інвалідів Київського району, м. Харків      

про визнання договору недійсним, -

встановила:

У серпні 2005 р. позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача суми перерахованої передплати у вигляді авансу в розмірі 300000 грн., суми штрафних санкцій за п.6.2 Договору поставки № 19-Т в розмірі 10% від суми недопоставленої продукції, т.б. 70000 грн.; за п.6.5 Договору –10% від суми перерахованих грошових коштів, т.б. 30000, разом 100000 грн.; суми нарахованої пені за прострочення виконання поставки за п.6.2 Договору поставки № 19-Т в сумі 40389,04 грн.; а також просив з метою забезпечення належного виконання в майбутньому рішення господарського суду України, в порядку ст.ст. 66; 67 ГПК України, накласти арешт на грошові кошти, що містяться на розрахункових та ін. рахунках в банківських установах накласти арешт на рухоме майно, сировину, товари, продукцію цінні папери та все інше майно, яке належить на праві власності приватному підприємству „Дарт”, що знаходиться за адресою: 64200, Харківська обл., м.Балаклея, вул.Геологічна, 10-А.

       В подальшому позивач надав через канцелярію суду доповнення до позовної заяви, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за порушення виконання зобов'язання щодо поставки відповідно до п.6.2. Договору поставки № 19-Т від 01.03.2005 року в сумі 209689,04 грн., обґрунтовуючи цю вимогу продовженням порушення з боку відповідача виконання взятих на себе зобов'язань за Договором.

12.08.2005 р. господарським судом Харківської області винесено ухвалу про порушення провадження по справі.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Харківської області від 12.08.2005 р.

02.09.2005р. ухвалою Харківського апеляційного господарського суду відмовлено у прийнятті апеляційної скарги, на підставі ст.106 ГПК України.

18.10.2005 р. ухвалою Вищого господарського Суду України (головуючий-суддя Дроботова Т.Б., судді –Волковицька Н.О., Рогач Л.І.) касаційна скарга ПП „Дарт” на ухвали господарського суду Харківської області від 12.08.2005 р. та Харківського апеляційного господарського суду від.02.09.2005 р. –повернуто скаржнику.

20.12.2005 р. постановою Вищого господарського Суду України (головуючий-суддя Дроботова Т., судді –Рогач Л., Шаргало В.) ухвалу Харківського апеляційного господарського суду –скасовано, справу направлено до Харківського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

16.03.2006 р. ухвалою Вищого господарського Суду України (головуючий-суддя –Барбара В.П., судді –Лилака Д.Д., Черногуз Ф.Ф.) відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови ВГС України від 20.12.2005 р.

03.05.2006 р. постановою Харківського апеляційного господарського суду апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення. Ухвала господарського суду Харківської області від 12.08.2005 р. в частині вжиття заходів по забезпеченню позову залишена без змін.

08.02.2007 року відповідачем до господарського суду Харківської області подана зустрічна позовна вимога про визнання договору поставки №19-Т від 01.03.2005 року недійсним та відмовити позивачу за первісним позовом у стягненні штрафних санкцій. Свій зустрічний позов відповідач обґрунтовує тим, що зазначений договір поставки підписаний директором ПП „Дарт” Башкевичем С.Г., який згідно контракту та доповнення до нього, не мав права самостійно без згоди засновника, укладати господарські договори на суму, які перевищують 100000 грн. Письмова чи усна згода на укладання спірного договору не надавалась.

Рішенням господарського суду Харківської області по справі № 35/410-05 (суддя Швед Е.Ю.) первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ПП „Дарт” на користь Підприємства „Інваспектр” Харківського відділення ВГО „Союз організацій інвалідів України” –товариства інвалідів Київського району безпідставно набуте майно, попередню оплату в сумі 300000 грн., а також держмито у сумі 3000 грн. В іншій частині позовних вимог за первісним позовом – відмовлено. В задоволенні вимог за зустрічним позовом –відмовлено.

Позивач з винесеним рішенням не погодився, надав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.

В підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі позивач вказує на те, що зазначене рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

При цьому, позивач зазначає, що між ним та відповідачем по справі було укладено Договір поставки № 19-Т від 01.03.2005 р., згідно якого позивач здійснив попередню оплату в сумі 300000 грн., а відповідач, в супереч вимогам цього договору не передав продукцію на цю суму.

    Як зазначає скаржник, місцевим господарським судом, при дослідженні матеріалів справи, у порушення принципів судочинства, передбачених ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, не прийняті до уваги обставини справи та не надано їм належної правової оцінки, які викладені у відзиві Позивача від 13.03.2007р. на зустрічну позовну вимогу Відповідача та наданим поясненням Позивача по справі від 19.03.2007 р. та письмовим поясненням наданим збоку директора Башкевича С.Г. Місцевий господарський суд при ухваленні рішення виходив з того, що відповідач обґрунтовує свої заперечення тим, що Договір поставки № 19-Т від 01.03.2005 р., підписаний з боку „ ПП. „Дарт" не уповноваженою на те особою, оскільки згідно до Додаткової угоди від 30.03.2002 р до Контракту № 1 від 20.03.2002 р повноваження директора на самостійне укладання господарських договорів були обмежені сумою 100000,00 грн., та для підписання договорів , які перевищують цю суму треба мати усну згоду Засновника, яку начебто він не надавав. Перевірити або доказати цей факт зовсім неможливо. Тому Позивач вважає, що Відповідач за умов небажання виконувати любу угоду, на цій підставі може визнавати господарські Договори неукладеними та уникати відповідальності. При цьому  безпідставно, безкарно   користуватися на свій розсуд коштами наданими покупцями .

    В наданих письмових пояснень директора ПП ”Дарт” Башкевича С.Г. засвідчено, що Засновник надавав згоду на підпис Договору №19-Т від 01.03.2005 р.

     Засновник був безпосередньо присутнім в момент укладання цієї угоди та бажав її укладання та здійснення, тому що відповідачеві вкрай були необхідні грошові кошти для здійснення своєї господарської діяльності. Отримані кошти від Позивача ним миттєво були використані, так як на рахунках Відповідача впродовж значного терміну не було відповідних коштів. Цього не заперечує Відповідач.

     Висловлюючи свої міркування з цього приводу, скаржник вважає, що суд безпідставно стверджує, що пояснення директора ПП. „ Дарт" Башкевича С.Г. не можуть бути прийняті судом в якості доказу, оскільки матеріали справи не містять фактичного підтвердження обставин викладених у даних поясненнях.      

      У відповідності до ст..33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Але відповідач ні яким образом не довів підставу своїх заперечень.

      На думку скаржника суд не надав належної правової оцінки цим наявним обставинам, а напроти в своєму рішенні помилково зазначає, що при підписанні Договору № 19-Т від 01.03.2005 р. директор не отримав усної згоди засновника ПП „Дарт" та діяв всупереч укладеного з ним контракту № 1 від 20.03.2002 р., хоча це не відповідає дійсності. Судом першої інстанції помилково вбачається, що вищенаведена угода не може бути визнана укладеною, тому що сторонами не досягнуто погодження по всіх істотних умовах. Відповідно до ст. 208 ЦК України невиконання сторонами письмової форми угоди не призводить до її недійсності, зокрема випадків, встановлених законодавством. Оспорювання однією із сторін факту укладання угоди може обґрунтовуватися письмовими доказами, засобами аудіо - відеозапису .

     Таким чином, на думку скаржника, сторони досягли погодження по всім істотним умовам укладеної угоди і підписали її за своїм волевиявленням і, суд безпідставно зазначає, що сторонами не дотримано вимог відповідно ст. 207 ЦК У країни та ними не погоджено умов до терміну виконання зобов'язання та відповідальності за їх порушення. Але це не відповідає дійсності. Так, в п.3.1. договору поставки № 19-Т від 01.03.2005 р., зазначені термін виконання угоди ( 15 банківських днів з моменту одержання передоплати), а в розділі 6 вказані відповідальність сторін за невиконання умов угоди.

     Також, як зазначає скаржник, місцевий суд при ухваленні рішення, не прийняв до уваги вказані важливі для розгляду справи посилання позивача, на те що відповідно до умов   Договору, Позивач перерахував 300000.00 грн. на розрахунковий рахунок Відповідача. Не усвідомлювати цю подію відповідач не міг так, як впродовж усього терміну користувався коштами позивача, не повертаючи їх Позивачеві. Хоча за умов того ж Контракту № 1 від 20.03.2002 р. згідно ст.5 Засновник повинен контролювати роботу директора по строкам, якості, та об'єму робіт та при виявленні незаконних дій з боку директора по укладенню угоди з перевищенням його повноважень повинен був негайно повідомити про це другу сторону та повернути грошові кошти набуті без достатньої правової підстави. Але це не відбулось за не вияснених обставин.

       Крім того, скаржник зазначає, що гр. Шашкевич С.Г. був працевлаштований та призначений на посаду директора ПП „Дарт” на підставі наказу від 26.03.2002 року, а не на підставі укладеного з ним контракту.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) відзив на апеляційну скаргу не надав, свого представника в засідання судової колегії не направив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи за поданою апеляційною скаргою.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи докази по справі на їх підтвердження, їх, юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про зміну рішення місцевого господарського суду та відмову в задоволенні апеляційної скарги  з наступних підстав.

      Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, 01.03.2005 року директорами сторін, на підставі Статуту підприємств, був підписаний Договір поставки 19-Т (надалі - Договір), відповідно до якого одна сторона ПП „Дарт" взяла на себе зобов'язання поставити товар (муку першого сорту) та передати право власності на нього покупцю - відповідачу за первісним позовом. Попередня сума договору складала 700 000 грн..

     Згідно з п. 3.2. Договору позивач за первісним позовом зобов'язувався сплатити на розрахунковий рахунок відповідача за первісним позовом передплату (аванс) у розмірі 300 000 грн.. Виконання цього зобов'язання підтверджується доданим до позовної заяви платіжним дорученням № 3 від 10.03.2005 р. та копією виписки по рахунку № 26000000120432 від 10.03.2005р.

     Відповідно до п. 3.1. Договору відповідач за первісним позовом зобов'язувався поставити товар по реквізитах позивача протягом 15 банківських днів від дня здійснення передоплати, тобто 31.03.2005 р.

    Як встановлено в процесі розгляду даної справи, відповідач не виконав взяті на себе за вищезазначеним договором зобов'язання по поставці продукції, не представив документального підтвердження виконання цих зобов'язань, або повернення отриманих грошових коштів позивачеві за первісним позовом.

     Позивач відповідно до розділу шість вищезазначеного договору та пунктів 6.2; 6.5, якими передбачена відповідальність за порушення строків поставки товару, а саме сплата штрафу в розмірі 10 % від загальної вартості недопоставленої продукції, яка складає 700 000,00 грн., а також пеня в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України за кожен день прострочення, нарахував відповідачеві, згідно до розрахунку, штраф в сумі 70 000,00 грн., пеню в сумі 40 389, 04 грн.. Окрім того, за невиконання взятих на себе відповідачем за вищенаведеним договором зобов'язань протягом 60 календарних днів, позивач нарахував останньому також штраф в розмірі 10% від перерахованих грошових коштів в сумі 300 000,00 грн., що складає згідно до розрахунку суму ЗО 000,00 грн. Загальна сума штрафних санкцій за первісним позовом, нарахованих позивачем за вищенаведеним Договором складає, 140 389, 04 грн., в подальшому позивачем за первісним позовом нараховані штрафних санкцій в сумі 209 689,04 грн..

     У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

      Як обґрунтовано зазначає суд першої інстанції у своєму рішенні, відповідно до вимог п.2 ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

      Згідно наданого до справи (копії) Статуту (копії), підприємство „Дарт” є приватним підприємством, заснованим на праві приватної власності,  засновником котрого, є громадянин України Шматов Валерій Леонідович, котрий самостійно вирішує всі питання підприємства згідно Статуту.

      Відповідно до п. 2.6. Статуту ПП „Дарт”, засновник праві здійснювати свої права по керівництву підприємства через директора підприємства, котрий приймається на посаду  відповідно до укладеного з ним контракту і в таких випадках права, обв'язки і відповідальність директора визначаються контрактом.

     Відповідно до підписаного контракту №1 від 20.03.2002 року, між засновником ПП „Дарт” Шматовим В.Л. та гр. Башкевіч С.Г., останній був призначений на посаду директора ПП „Дарт”, з наданням йому засновником відповідних повноважень, що затверджено наказом 26.03.2002 року.

    30.03.2002 року засновником ПП „Дарт” Шматовим В.Л. та гр. Башкевіч С.Г. до контракту №1 від 20.03.2002 року підписана додаткова угода, з відповідними обмеженнями дій директора від імені підприємства в господарських відносинах, зазначених Статутом підприємства.    

Судом першої інстанції встановлено, що договір поставки № 19-Т від 01.03.2005р. з боку відповідача (ПП «Дарт») підписано директором Башкевич С.Г., якого призначено на цю посаду відповідно до Контракту № 1 від 20.03.2002 р., який укладено між засновником (відповідачем) та вищезазначеною фізичною особою і на підставі якого вищезазначена особа здійснювала управління підприємством відповідно до Статуту.

        Відповідно до п.1 Додаткової угоди від 30.03.2002 р. до Контракту № 1 від 20.03.2002 р. та ст. 4 Контракту № 1 від 20.03.2002 р.,  сторонами контракту встановлено наступне: «Директор має право:...самостійно укладати господарські договори на суму, яка не перевищує 100 000,00 грн.». Підписання вищезазначеного контракту та додаткової угоди до нього не заперечує і колишній директор ПП „Дарт” –Башкевич С.Г. у своїх поясненнях, залучених судом першої інстанції до справи.  

       Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується наданими до справи доказами, що із змісту Договору поставки № 19-Т від 01.03.2005 р. попередня сума договору який було укладено між позивачем та відповідачем, складає 700 000,00 грн. з урахуванням ПДВ. Реально позивач, як видно з наданих до матеріалів справи копій первинних документів, перерахував відповідачеві 300 000,00 грн.

      Як обґрунтовано зазначає суд першої інстанції в  своєму рішенні, письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

       Відповідно до чинного законодавства при укладанні письмового правочину з перевищенням наданих повноважень, особою, котрою укладається письмовий правочин, потрібно отримати саме письмову згоду повноважної особи  на укладання такого правочину.

     З матеріалів справи вбачається , що директор ПП „Дарт" Башкевич С.Г. діяв всупереч укладеному з ним контракту № 1 від 20.03.2002 року та Додатковій угоді до контракту від 30.03.2002 року, згідно до яких для укладення господарських договорів на суму, що перевищує 100 000 грн., він повинен отримати відповідну згоду засновника ПП „Дарт".

Документального підтвердження, або доказів стосовно того, що існує належним чином оформлене погодження, на укладання директором ПП «Дарт»Башкевичем С.Г. контрактів на суму яка перевищує 100 000,00 грн., сторонами представлено не було.

Пояснення звільненого з посади директора ПП „Дарт" Башкевича С.Г. не можуть бути прийняті судом в якості доказу, оскільки матеріали справи не містять фактичного підтвердження обставин викладених у даних поясненнях.

Посилання скаржника на пояснення колишнього директора ПП „Дарт” Башкевіча С.Г.  про те, що при підписанні спірного договору між директорами сторін, був присутній засновник ПП „Дарт” і, котрим надано усну згоду про укладення договору, не мають доказової сили, оскільки зазначені обставини повинні були бути відображені в підписаному спірному договорі. Тобто, в договорі поставки № 19-Т від 01.03.2005 р. повинно було бути відображено, що він підписаний на підставі Статуту в присутності засновника та за його згодою.

Крім того, колишній директор ПП „Дарт” Башкевич С.Г., котрим був підписаний контракт № 1 від 20.03.2002 року та Додаткова угода до контракту від 30.03.2002 року, з відповідними обмеженнями, повинен був при підписанні договору поставки № 19-Т від 01.03.2005 р., повідомити іншу сторону щодо його обмежених повноважень, а представник позивача в особі директора, повинен був перевірити повноваження особи, котрою був підписаний спірний договір.    

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.).

Позивач за первісним позовом не представив документального підтвердження подальшого схвалення угоди з боку відповідача. Навпаки, відповідач звернувся з зустрічним позовом про визнання угоди недійсною.

З огляду на наведене, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що при укладанні спірного договору поставки представник відповідача не оформив належним чином свої повноваження та не забезпечив належного оформлення цього договору, оскільки директор мав право підписувати договори тільки на суму не більше ніж 100 000,00 грн., тоді як Договір укладено на суму 700 000,00 грн., та перераховано попередню оплату в сумі 300 000,00 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції, встановивши факт підпису правочину неповноважною особою, повинен був задовольнити зустрічну позовну вимогу в частині визнання договору поставки №19-Т від 01.03.2005 року  недійсним, а не такого, що є неукладеним.  

Як випливає із змісту ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуто майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

  В даному випадку відповідач безпідставно отримав грошові кошти відповідача, який повинен повернути, з урахуванням чого його вимога за первісним позовом в частині стягнення 300 000,00 грн., що складає попередню оплату підлягає задоволенню, а вказана сума стягненню на його користь.

В іншій частині вимог, що стосується штрафних санкцій в сумі 209 689,04 грн. задоволенню не підлягають, оскільки в даному випадку спірний договір поставки №19-Т від 01.03.2005 року, котрим передбачені зазначені штрафні санкції, визнається судовою колегією недійсним.

Керуючись ст.ст.202-208, 215-216, 236, 1212 Цивільного кодексу України ст.ст. 49, п.1 ч.1 ст. 83, 99, 101,  п. п. 2,4 ст. 103, п.п.3,4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

                                                    постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 18.06.2007 року по справі № 35/410-05 змінити. Рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову скасувати та зустрічний позов задовольнити. Визнати договір поставки №19-Т від 01.03.2005 року  недійсним.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Підприємства «Інваспектр»Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації інвалідів України»- Товариства інвалідів Київського району», 61060, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, буд. 151, р/р 26003017876980 в ФБ «Фінанси і кредит»ТОВ в Харківській області, код 32870293 на користь Приватного підприємства «Дарт», 64200, Харківська область, м. Балаклея, вул. Гелогічна, буд.10-А, р/р 26004034550000 в ХФ АКІБ «Укрсиббанк»ХРУ, код 31150933 –85,00 грн. держмита та 118,00 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

         Головуючий суддя                                                            Могилєвкін Ю.О.  

                                  судді                                                            Плужник О.В.

                                                                                                        Барбашова С.В.  

Повний текст постанови підписаний 13.09.2007 р.