Постанова

від 17.08.2021 по справі 924/139/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 924/139/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Кролевець О.А., Мамалуй О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

LAFINER SOP TRADING LTD - Кармазін Ю.А.,

ОСОБА_4 - не з`явився,

ОСОБА_1 (скаржник) - не з`явився,

ОСОБА_2 (скаржник) - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест" (скаржник) - не з`явився,

Публічного акціонерного товариства "Проскурів" (скаржник) - Керницька О.В. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест", Публічного акціонерного товариства "Проскурів"

на рішення Господарського суду Хмельницької області

у складі колегії суддів: Яроцький А. М., Муха М. Є., Танасюк О. Є.

від 20.01.2021 та

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Бучинська Г. Б., Василишин А. Р., Філіпова Т. Л.

від 22.04.2021

за позовом LAFINER SOP TRADING LTD

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_4

до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Публічне акціонерне товариство "Проскурів"

про 1) визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-3831/3830 від 17.10.2012, укладеного між ОСОБА_2 (покупцем), в особі повіреного - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест" та LAFINER SOP TRADING LTD (продавцем), в особі представника по довіреності - ОСОБА_1;

2) визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № ВБ-3832/3830 від 18.10.2012, укладеного між ОСОБА_2 , який діяв через повіреного - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест" та ОСОБА_1 .

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

LAFINER SOP TRADING LTD звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест" про: визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-3831/3830 від 17.10.2012, укладеного між ОСОБА_2 (покупцем), в особі повіреного - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест", та LAFINER SOP TRADING LTD (продавцем), в особі представника по довіреності - ОСОБА_1; визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № ВБ-3832/3830 від 18.10.2012, укладеного між ОСОБА_2 , який діяв через повіреного - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест", та ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані правочини є удаваними, вчиненими особами в умовах прямого підпорядкування з метою приховання дійсно вчиненого правочину - договору купівлі-продажу акцій між ОСОБА_1 , як повіреним LAFINER SOP TRADING LTD та ОСОБА_1 як фізичною особою у власних інтересах. Правовим обґрунтуванням позивачем зазначено, зокрема, приписи статей 203, 215, 238, 235 Цивільного кодексу України. також позивачем зазначено, що про існування оспорюваних правочинів позивач дізнався лише 21.05.2019.

ОСОБА_4 , звернувся з позовом, як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест" про: визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-3831/3830 від 17.10.2012, укладеного між покупцем - ОСОБА_2 , в особі повіреного - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест", та продавцем - LAFINER SOP TRADING LTD, в особі представника по довіреності - ОСОБА_1; визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № ВБ-3832/3830 від 18.10.2012, укладеного між ОСОБА_2 , який діяв через повіреного - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест", та ОСОБА_1 .

Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовані тим, що він є акціонером Публічного акціонерного товариства "Проскурів", а оспорювані договори порушують його корпоративні права як акціонера вказаного товариства. Підстави та вимоги ОСОБА_4 є аналогічними позовній заяві LAFINER SOP TRADING LTD.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до реєстру власників іменних цінних паперів та інформації про іменні цінні папери, станом на 17.09.2012 LAFINER SOP TRADING LTD була зареєстрована власником 65 861 документарної, простої іменної акції Публічного акціонерного товариства "Проскурів" (код ЄДРПОУ 30593842), загальною номінальною вартістю 3 293 050,00 грн.

17 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест" (надалі - Повірений), який діяв на підставі договору комісії на купівлю-продаж цінних паперів № БК-3830 від 17.11.2010, укладеного з ОСОБА_2 (надалі - Покупець) та LAFINER SOP TRADING LTD, в особі представника за довіреністю - ОСОБА_1 (надалі - Продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-3831/3830 (надалі - Договір № 3831), відповідно до пункту 1.1 якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити пакет цінних паперів на умовах передбачених цим Договором № 3831.

Згідно з пунктом 1.2 Договору № 3831 відомості про цінні папери, що є предметом цього Договору № 3832: назва емітента цінних паперів - Публічне акціонерне товариство "Проскурів"; код за ЄДРПОУ емітента - 30593842; вид та категорія цінних паперів - проста іменна акція; міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів - UA 4000011217; форма випуску та існування цінних паперів - документарна; номінальна вартість одного цінного паперу - 50 грн; кількість цінних паперів - 65 861 шт.; загальна номінальна вартість пакету цінних паперів - 3 293 050,00 грн.

Відповідно до пункту 1.3 Договору № 3831 загальна сума (вартість) цього Договору № 3831 складає 6 586,10 грн.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору № 3831 передбачено, що Продавець зобов`язується передати цінні папери Покупцю протягом 5 банківських днів з дати підписання цього Договору № 3831 шляхом надання реєстратору відповідного розпорядження на перереєстрацію цінних паперів. Покупець зобов`язується сплатити Продавцю грошову суму, яка наведена у пункті 1.3 цього Договору № 3831 протягом 3 днів.

Відповідно до пункту 4.1 Договору № 3831 Продавець зобов`язаний передати цінні папери, які вказані у пункті 1.2 Договору № 3831 на користь комітента, в строк встановлений у пункті 2.1 даного Договору № 3831, підписати акт прийому - передачі цінних паперів, прийняти здійснену Покупцем оплату загальної суми Договору № 3831, яка вказана у пункті 1.3 цього Договору № 3831 та підписати акт прийому-передачі цінних паперів.

Згідно з пунктом 8.1 Договору № 3831 він вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе обов`язків. Після виконання своїх обов`язків по цьому Договору № 3831, сторони підписують акт виконаних зобов`язань.

18 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест" (надалі - Повірений), який діяв на підставі договору комісії на купівлю-продаж цінних паперів № БК-3830 від 17.11.2010, укладеного з ОСОБА_2 (надалі - Продавець) та ОСОБА_1 (надалі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-3832/3830 (надалі - Договір № 3832), відповідно до пункту 1.1 якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити пакет цінних паперів на умовах передбачених цим Договором № 3832.

Згідно з пунктом 1.2 Договору № 3832 відомості про цінні папери, що є предметом цього Договору № 3832: назва емітента цінних паперів - Публічне акціонерне товариство "Проскурів"; код за ЄДРПОУ емітента - 30593842; вид та категорія цінних паперів - проста іменна акція; міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів - UA 4000011217; форма випуску та існування цінних паперів - документарна; номінальна вартість одного цінного паперу - 50 грн; кількість цінних паперів - 65 861 шт.; загальна номінальна вартість пакету цінних паперів - 3 293 050,00 грн.

Відповідно до пункту 1.3 Договору № 3832 загальна сума (вартість) цього Договору № 3832 складає 6 586,10 грн.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору № 3832 передбачено, що Продавець зобов`язується передати цінні папери Покупцю протягом 5 банківських днів з дати підписання цього Договору № 3832 шляхом надання реєстратору відповідного розпорядження на перереєстрацію цінних паперів. Покупець зобов`язується сплатити Продавцю грошову суму, яка наведена у пункті 1.3 цього Договору № 3832 протягом 3 днів.

Відповідно до пункту 4.1 Договору № 3832 Продавець зобов`язаний передати цінні папери, які вказані у пункті 1.2 Договору № 3832 на користь комітента, в строк встановлений у пункті 2.1 даного Договору № 3832, підписати акт прийому - передачі цінних паперів, прийняти здійснену Покупцем оплату загальної суми Договору № 3832, яка вказана у пункті 1.3 цього Договору № 3832 та підписати акт прийому-передачі цінних паперів.

Згідно з пунктом 8.1 Договору № 3832 він вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе обов`язків. Після виконання своїх обов`язків по цьому Договору № 3832, сторони підписують акт виконаних зобов`язань.

Зміст Договору № 3832 є аналогічним Договору № 3831, зокрема, кількість цінних паперів (65 861 шт.), загальна номінальна вартість пакету цінних паперів (3 293 050,00 грн) та вартість цих договорів (6 586,10 грн).

При укладенні Договору № 3831 ОСОБА_1 представляв інтереси LAFINER SOP TRADING LTD, повноваження якого визначено у довіреності від 17.12.2008, а при укладенні Договору № 3832 ОСОБА_1 виступив покупцем цінних паперів.

За змістом довіреності від 17.12.2008 (пункт 3) директор компанії LAFINER SOP TRADING LTD Яніакіс Тома призначив ОСОБА_1 представником вказаної компанії та надав повноваження виконувати наступні дії згідно з рішенням ради компанії, у тому числі, продавати за будь-яку ціну, обмінювати, віддавати у вигляді подарунка або іншим чином будь-якій особі, компанії або компаніям рухоме та нерухоме майно, зареєстроване на ім`я компанії.

Листом від 21.05.2019 № 129, адресованому директору LAFINER SOP TRADING LTD, голова наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Проскурів" повідомив директора LAFINER SOP TRADING LTD, що за результатом проведення внутрішньої аудиторської перевірки підприємства виявлено, що 17.10.2012 генеральний директор Публічного акціонерного товариства "Проскурів" ОСОБА_1 за відсутності необхідних повноважень відчужив ОСОБА_2 пакет акцій компанії, який наступного дня перепродав ОСОБА_1 як фізичній особі, та просив, зокрема, підтвердити або спростувати факт видачі в 2008 році компанією LAFINER SOP TRADING LTD довіреності на ім`я ОСОБА_1 .

За змістом листа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 28.08.2019 № 24/02/20122 державний регулятор звернувся до керівника Публічного акціонерного товариства "Проскурів" з вимогою надати письмові пояснення та документи, які стосуються відчуження цінних паперів компанії LAFINER SOP TRADING LTD.

У листі Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 03.10.2019 № 26/01/22978 зазначено, що: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест" на підставі рішення Комісії від 09.10.2012 № 931 отримало ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з цінними паперами, а саме, брокерської діяльності серії АЕ №185081 від 17.10.2012 з необмеженим строком дії з 17.10.2012; 22.10.2012 Публічним акціонерним товариством "Проскурів" розміщено відомості про зміну власників акцій, яким належить 10 і більше відсотків голосуючих акцій; 19.10.2012 Публічне акціонерне товариство "Проскурів" отримало інформацію на підставі реєстру власників іменних цінних паперів, одержану від реєстратора про зменшення пакета, власника акцій, якому належало більше 10% голосуючих акцій. Юридична особа - власник акцій щодо якої виникла інформація: "Lafiner Sop Trading" LTD Кіпр, Лімассол, Гладстонос, 38, 22. Розмір частки акціонера до зміни пакета акцій становив 65 861 шт. голосуючих простих іменних акцій (42,43430% статутного капіталу); розмір частки акціонера після зміни пакета акцій становить 0%; 19.10.2012 Публічне акціонерне товариство "Проскурів" отримало інформацію на підставі реєстру власників іменних цінних паперів, одержану від реєстратора про збільшення пакета власника акцій фізичної особи - власника акцій ОСОБА_1 . Розмір частки акціонера до зміни пакета акцій становив 8 276 шт. голосуючих простих іменних акцій (5,33223% статутного капіталу); розмір частки акціонера після зміни пакета акцій становить 74 137 шт. голосуючих простих іменних акцій (47,76653% статутного капіталу); листом від 02.09.2019 № 234 Публічне акціонерне товариство "Проскурів" повідомило, що у 2012 році Публічне акціонерне товариство "Проскурів" не отримувало від ОСОБА_1 письмового повідомлення про намір придбати контрольний пакет акцій Публічного акціонерного товариства "Проскурів"; у період з 01.01.2012 по 28.08.2019 кореспонденція від ОСОБА_1 на адресу Комісії, не надходила; оскільки в запитуваний період цінні папери емітента не перебували в обігу на жодній фондовій біржі в Україні, маніпулювання цінами на фондовому ринку не встановлено; головою наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Проскурів" вказано про отримання ОСОБА_1 станом на 13.06.2019 у власність 90 079 шт. акцій, однак відповідно до нерегулярних адміністративних даних торговців цінних паперами, лише наявні записи про операції купівлі та продажу близько 17 402 акцій вчинених у 2013, 2014, 2015, 2016 та 2018 роках; про вчинення операцій із рештою акцій у приблизній кількості 72 677 шт., інформація у складі нерегулярних адміністративних даних торговців цінними паперами не відображена.

Листом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №13/03/14036 від 03.09.2020 повідомлено адвоката Керницьку О.В. , що: при проведенні моніторингу розкриття Публічним акціонерним товариством "Проскурів" регулярної річної та особливої інформації за 2012-2018 роки, встановлено, що власником переважного відсотку простих іменних акцій від їх загальної кількості є фізична особа - ОСОБА_1 : 47,76653% у 2012 та 2013 роках, 50,95% у 2014 році, 53,542044% у 2015 році, 56,8016% у 2016, 2017 та 2018 роках; за результатами аналізу документів наданих суб`єктом первинного фінансового моніторингу Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест" на запит Комісії, вбачаються ознаки порушень щодо ідентифікації клієнтів; на даний час Комісією вживаються заходи щодо порушення справи у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест".

При цьому, колишній власник цінних паперів - компанія LAFINER SOP TRADING LTD дізналась про укладення спірних правочинів її довірителем лише 21 травня 2019 року.

Позивач, дізнався про укладення оспорюваних договорів лише 21.05.2019, з листа голови наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Проскурів" від 21.05.2019 № 129.

Раніше ніж 21.05.2019 LAFINER SOP TRADING LTD не могло довідатись про укладення оспорюваних договорів та про порушення своїх прав, оскільки на території України єдиним представником LAFINER SOP TRADING LTD був ОСОБА_1 , яким і було укладено такі договори, а наявність будь-якої переписки між ОСОБА_1 та LAFINER SOP TRADING LTD матеріали справи не містять.

Відповідачами не доведено обізнаність позивачем про порушення свого права раніше ніж 21.05.2019, тому позов подано LAFINER SOP TRADING LTD в межах трирічного строку позовної давності.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.01.2021 у справі № 924/139/20, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021, позов LAFINER SOP TRADING LTD задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-3831/3830 від 17.10.2012, укладений між покупцем - ОСОБА_2 , в особі повіреного - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест", та продавцем - LAFINER SOP TRADING LTD, в особі представника по довіреності - ОСОБА_1. Визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № ВБ-3832/3830 від 18.10.2012, укладений між ОСОБА_2 , який діяв через повіреного - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест", та ОСОБА_1 . У задоволенні заяви третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- враховуючи предмет, ціну, дату укладання, учасників спірних договорів, оспорювані договори не відповідають вимогам статті 238 Цивільного кодексу України, та у розумінні статті 235 Цивільного кодексу України є удаваними правочинами, спрямованими на приховання іншого правочину - договору купівлі-продажу цінних паперів між ОСОБА_1 , як повіреним LAFINER SOP TRADING LTD та ОСОБА_1 , як фізичною особою при придбанні значного пакета акцій товариства, який насправді вчинено з порушенням вимог щодо представництва інтересів.

- з огляду на те, що оспорювані договори є удаваними правочинами та вчинені з метою приховати дійсний правочин, суперечать закону та вчинений з порушенням норм частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України, наявні правові підстави для визнання оспорюваних договорів недійсними;

- позов подано LAFINER SOP TRADING LTD в межах трирічного строку позовної давності;

- оспорюваними договорами не було порушено будь яких майнових прав чи законних інтересів ОСОБА_4 , за захистом яких останній звернувся до суду, а тому у задоволенні позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору належить відмовити, тому не вирішується питання про застосування строків позовної давності до даних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- позивачем не вказано який правочин сторони мали на меті приховати та не доведено, що сторони оспорюваних договорів мали умисел укласти інший договір та приховати такий договір шляхом укладення оскаржуваних договорів купівлі-продажу цінних паперів.

- позивачем не доведено факт удаваності оспорюваних договорів;

- у даному випадку відбулась підміна волі довірителя волею представника, що в свою чергу є підставою для визнання такого правочину недійсним, з огляду на те, що він вчинений опосередковано на користь представника;

- враховуючи предмет, ціну, дату укладання, учасників оспорюваних договорів, непослідовну поведінку сторін таких правочинів, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про невідповідність таких договорів вимогам статті 238 Цивільного кодексу України.

- позов подано LAFINER SOP TRADING LTD в межах трирічного строку позовної давності.

4. Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційних скаргах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест", Публічне акціонерне товариство "Проскурів" просять скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.01.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у даній справі в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначено пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 204, 207, 215, 232, 235, 237, 238, 244 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, а також щодо застосування статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України у поєднанні з положеннями статей 92 та 239 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 167 Господарського кодексу України, частини 2 статті 32 Закону України "Про акціонерні товариства" у подібних правовідносинах.

Підставою касаційного оскарження ОСОБА_2 зазначено пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, відсутній висновок Верховного Суду: щодо застосування статей 8, 11, частини 1 статті 202, частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах; щодо застосування статей 232, 235, 238 Цивільного кодексу України у поєднанні зі статтею 46 Господарського процесуального кодексу України; щодо застосування частини 4 статті 60, частини 2 статті 80, частини 5 статті 164, пункту 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, статей 19, 20, 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Підставою касаційного оскарження Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест" зазначено пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України в поєднанні з положеннями статей 92, 239 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 167 Господарського кодексу України, частини 2 статті 32 Закону України "Про акціонерні товариства"; статей 232, 235 та 238 Цивільного кодексу України.

Підставою касаційного оскарження Публічним акціонерним товариством "Проскурів" зазначено пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:

- застосування судами попередніх інстанцій статей 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 та від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17;

- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 11, частини 1 статті 203, частини 1 статті 215, статті 235, частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України, статей 275 та 277 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах.

6. Доводи інших учасників справи

06 серпня 2021 року позивач подав до Суду відзив на касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест", Публічного акціонерного товариства "Проскурів", в якому просив поновити строк подання даного відзиву та залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування поважності пропуску строку на подання відзиву на касаційні скарги у даній справі представник позивача зазначив те, що касаційні скарги скаржників ні позивач, ні представник позивача не отримували, тому з об`єктивних причин позивач не мав можливості надати відзив у встановлений судом термін - до 14.07.2021.

Згідно із частиною 1 статті 295 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

За змістом частин 1, 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли Господарським процесуальним кодексом України встановлено неможливість такого поновлення.

Натомість відповідно до частини 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. При цьому суд не може продовжити строк понад встановлений Господарським процесуальним кодексом України строк (зазначена правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16).

Враховуючи, що строк для подання відзиву на касаційні скарги встановлені в ухвалах Верховного Суду від 25.06.2021 на час звернення з відповідним клопотанням сплив, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для його задоволення. Відтак, відзив позивача на касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест", Публічного акціонерного товариства "Проскурів" залишається без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

7. Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як зазначалось вище, однією з підстав касаційного оскарження Публічне акціонерне товариство "Проскурів" визначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що суди попередніх інстанцій застосували статті 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 та від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17.

Колегія суддів відхиляє доводи Публічного акціонерного товариства "Проскурів", з підстав, передбачених пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.

Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27 березня 2020 року у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17, пункт 40 постанови від 25 квітня 2018 року у справі №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 910/8956/15 та від 13 вересня 2017 року у справі № 923/682/16.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15ц).

Верховний Суд, проаналізувавши постанови Верховного Суду 20.11.2018 у справі № 907/50/16 та від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17, правові висновки яких, на думку Публічного акціонерного товариства "Проскурів", не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень, встановив таке.

У справі № 907/50/16 предметом спору було витребування з незаконного володіння товариства цілісного майнового комплексу Державного підприємства, а у справі № 911/3677/17 предметом спору було визнання недійсним рішення сільської ради про передачу у власність особи для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки та про витребування на користь держави з незаконного володіння товариства земельної ділянки.

Натомість предметом спору у даній справі № 924/139/20 є вимоги LAFINER SOP TRADING LTD про визнання недійсним Договору № 3831 та Договору №3832.

Відтак, предмети спорів у справах № 907/50/16, № 911/3677/17, та у даній справі № 924/139/20 є відмінними, та, відповідно, є відмінними підстави позовів та зміст позовних вимог.

Таким чином, правовідносини у справах № 907/50/16, № 911/3677/17 та у даній справі № 924/139/20 не є подібними, у розумінні критеріїв подібності.

Отже, наведена Публічним акціонерним товариством "Проскурів" підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена Публічним акціонерним товариством "Проскурів" підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, аналіз висновків, зроблених у судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, що оскаржується, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Проскурів" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Надаючи оцінку аргументам касаційних скарг ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест", Публічного акціонерного товариства "Проскурів" щодо підстав касаційних оскаржень судових рішень, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно зазначити таке.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Предметом розгляду у даній справі є, зокрема, вимоги позивача про визнання недійсними Договору № 3831 та Договору № 3832, відповідно до статей 203, 215, 238, 235 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

З аналізу статей 202, 203, 235 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, тобто на набуття зміну або припинення відповідних прав та обов`язків, що обумовлені цим правочином. Вчинення сторонами правочину для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, не визначено підставою для визнання його недійсним. Однак удаваний правочин може бути визнаний недійсним, зокрема, у разі його невідповідності вимогам законодавства, яке регулює правовідносини щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач у справі має довести, що такий правочин саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону визначені параграфом 2 глави 16 Цивільного кодексу України.

Так, у статті 235 Цивільного кодексу України передбачено правові наслідки удаваного правочину. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Ознакою удаваного правочину є те, що розбіжність між волею та її зовнішнім виявом стає наслідком навмисних дій його учасників, які мають за мету одержання певної користі для обох учасників.

Для вчинення удаваного правочину необхідна спільна мета сторін приховати інші правовідносини, які бажають вчинити сторони та настання відповідних результатів. Таким чином, обов`язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами інших правовідносин ніж ті, щодо яких його було оформлено.

Тобто, сторони здійснюючи удаваний правочин, маскують іншу юридичну дію, іншу мету, яку вони мали насправді на увазі.

Встановивши при розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини 2 статті 235 Цивільного кодексу України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 17.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест" (надалі - Повірений), який діяв на підставі договору комісії на купівлю-продаж цінних паперів № БК-3830 від 17.11.2010, укладеного з ОСОБА_2 (надалі - Покупець) та LAFINER SOP TRADING LTD, в особі представника за довіреністю - ОСОБА_1 (надалі - Продавець) укладено Договір № 3831, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити пакет цінних паперів, а саме, 65 861 простих іменних акцій, емітентом яких є Публічне акціонерне товариство "Проскурів", загальною номінальною вартістю- 3 293 050,00 грн.

Відповідно до пункту 1.3 Договору № 3831 загальна сума (вартість) цього Договору № 3831 складає 6 586,10 грн.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору № 3831 передбачено, що Продавець зобов`язується передати цінні папери Покупцю протягом 5 банківських днів з дати підписання цього Договору № 3831 шляхом надання реєстратору відповідного розпорядження на перереєстрацію цінних паперів. Покупець зобов`язується сплатити Продавцю грошову суму, яка наведена у пункті 1.3 цього Договору № 3831 протягом 3 днів.

Відповідно до пункту 4.1 Договору № 3831 Продавець зобов`язаний передати цінні папери, які вказані у пункті 1.2 Договору № 3831 на користь комітента, в строк встановлений у пункті 2.1 даного Договору № 3831, підписати акт прийому - передачі цінних паперів, прийняти здійснену Покупцем оплату загальної суми Договору № 3831, яка вказана у пункті 1.3 цього Договору №3831 та підписати акт прийому-передачі цінних паперів.

Згідно з пунктом 8.1 Договору № 3831 він вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе обов`язків. Після виконання своїх обов`язків по цьому Договору № 3831, сторони підписують акт виконаних зобов`язань.

Вказаний Договір № 3831 підписаний від ОСОБА_2 , ним особисто, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест" - директором Бондар Г.Д., а від LAFINER SOP TRADING LTD - представником ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності від 17.12.2008.

18.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест" (надалі - Повірений), який діяв на підставі договору комісії на купівлю-продаж цінних паперів № БК-3830 від 17.11.2010, укладеного з ОСОБА_2 (надалі - Продавець) та ОСОБА_1 (надалі - Покупець) укладено Договір № 3832.

Всі умови Договору № 3832, окрім Продавця та Покупця, є ідентичними Договору № 3831, зокрема, кількість цінних паперів (65 861 шт.), загальна номінальна вартість пакету цінних паперів (3 293 050,00 грн) та вартість цих договорів (6 586,10 грн).

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із вказаної норми випливає, що основною і визначальною ознакою договору купівлі-продажу є перехід майна у власність покупця, а метою сторін за таким договором є: для продавця - припинення прав та обов`язків щодо майна, яке продається (зокрема, шляхом передання майна та прав на таке майно); для покупця - встановлення (набуття) прав та обов`язків щодо майна, яке придбається (зокрема, шляхом отримання майна та прав на нього).

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи та надавши таким доказам належну оцінку, суд першої інстанції вірно зазначив, що у сукупності та по своїй суті Договори № 3831 та № 3832 є удаваними, у розумінні статті 235 Цивільного кодексу України, оскільки були спрямовані на встановлення інших правовідносин, а саме, правовідносин купівлі-продажу цінних паперів, однак між ОСОБА_1 , як представником LAFINER SOP TRADING LTD, та ОСОБА_1 , як фізичною особою.

Згідно з частиною 3 статті 238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Тобто, правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють.

З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є.

Правило, передбачене частиною 3 статті 238 Цивільного кодексу України, покликане гарантувати інтереси особи, яку представляють, від можливих зловживань з боку представника.

При цьому словосполучення "у своїх інтересах" слід розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, в тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.

Зазначена норма права передбачає також добросовісність поведінки особи-представника, який діє від імені іншої особи на підставі довіреності або в силу своїх повноважень.

Законом не встановлено виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність дій. Проте, з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (статті 12 Цивільного кодексу України), висновок про добросовісність поведінки особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала ця особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді.

Із наведеного вбачається, що вчиняючи оспорювані правочини, ОСОБА_1 мав на меті набуття у власність цінних паперів (65 861 простих іменних акцій, емітентом яких є Публічне акціонерне товариство "Проскурів", загальною номінальною вартістю- 3 293 050,00 грн), які належали LAFINER SOP TRADING LTD, а тому переслідував особисту мету, діяв не в інтересах довірителя - LAFINER SOP TRADING LTD, чим порушив права останнього.

Суд відхиляє доводи скаржників про те, що воля всіх сторін Договорів № 3831 та № 3832 була спрямована на породження правовідносин саме за такими договорами, оскільки із матеріалів справи та встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що:

- у LAFINER SOP TRADING LTD не було мети припинити права та обов`язки щодо цінних паперів (65 861 простих іменних акцій, емітентом яких є Публічне акціонерне товариство "Проскурів") та, відповідно, не було мети укладення договору купівлі-продажу, що підтверджується, зокрема, позовною заявою у даній справі та її обґрунтуванням;

- у ОСОБА_2 при укладені Договору № 3831 не було мети укладення договору купівлі-продажу, у розумінні статті 655 Цивільного кодексу України, а саме, не було мети набути прави та обов`язки щодо цінних паперів (65 861 простих іменних акцій, емітентом яких є Публічне акціонерне товариство "Проскурів"), зокрема, шляхом отримання прав на такі цінні папери, враховуючи умови Договору № 3831 (пункти 2.1, 2.2, 4.1, 8.1) та відсутність у матеріалах справи: доказів реального виконання вказаних пунктів Договору № 3831; реєстру власників іменних цінних паперів станом на 17.10.2012, 18.10.2012, яким би підтверджувалась інформація про ОСОБА_2 як власника вказаних цінних паперів, як наслідок, у ОСОБА_2 при укладені Договору № 3832 не було мети укладення договору купівлі-продажу, а саме, не було мети припинити права та обов`язки щодо вказаних цінних паперів, зокрема, шляхом передання майна та прав на таке майно, з огляду на відсутність у матеріалах справи відомостей про набуття ОСОБА_2 відповідних прав власника, доказів реального виконання умов Договору № 3832 та враховуючи дії самого ОСОБА_2 щодо укладення Договору № 3832 на наступний день, 18.10.2012, після укладення Договору №3831;

- з урахуванням наведеного, аналогічно, ОСОБА_1 не мав на меті набуття у власність цінних паперів (65 861 простих іменних акцій, емітентом яких є Публічне акціонерне товариство "Проскурів") саме у ОСОБА_2 за Договором № 3832.

Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку про те, що позивачем не вказано який правочин сторони мали на меті приховати, не доведено, що сторони оспорюваних договорів мали умисел укласти інший договір та приховати такий договір шляхом укладення оскаржуваних договорів купівлі-продажу цінних паперів та, як наслідок, про недоведеність факту удаваності укладених договорів, оскільки у позовній заяві позивач вказував, що оспорювані договори були спрямовані на встановлення інших правовідносин, а саме, правовідносин купівлі-продажу цінних паперів між ОСОБА_1 , як представником LAFINER SOP TRADING LTD, та ОСОБА_1 , як фізичною особою.

У зв`язку з наведеним, Суд бере до уваги доводи скаржників про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, однак, допущене судом апеляційної інстанції порушення в цілому не вплинуло на правильність прийнятого ним по суті рішення (залишення без змін рішення суду першої інстанції), а тому воно не може бути підставою для його скасування, а лише для зміни його мотивувальної частини щодо висновків про неудаваність оспорюваних правочинів.

З огляду на викладене, Суд не вбачає за можливе надання висновків щодо застосування у подібних правовідносинах положень статей 14, 46, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України.

Також Суд не вбачає за можливе надання висновків щодо застосування у подібних правовідносинах положень статей 92, 232, 239, 244 Цивільного кодексу України, оскільки норми зазначених статей не були однієї з підстав для визнання недійсними оспорюваних договорів, судами попередніх інстанцій вказані статті не застосовувались та до даних правовідносин не застосовуються.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками: 1) має юридичний склад; 2) позначає сплив строку; 3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову); 4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи; 5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом; 6) застосовується лише за ініціативою сторони спору.

Застосування позовної давності (в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ)) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови: 1) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, щоб зводити нанівець саму сутність цього права; 2) таке обмеження повинно мати легітимну мету; 3) має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" за заявами № 22083/93, 22095/93; пункт 31 рішення від 04.12.1995 у справі "Беллет проти Франції" (Bellet v. France) за заявою № 23805/94, пункт 75 рішення від 07.12.2010 у справі "Seal v. The United Kingdom" за заявою № 50330/07), а саме: - строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким (unduly short) (пункт 76 рішення від 18.03.2008 у справі "Dacia S.R.L. v/ Moldova" за заявою № 3052/04); - застосування позовної давності має бути передбачуваним (пункт 76 рішення від 20.05.2010 у справі "Lelas v. Croatia" за заявою №55555/08); - механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, пере ривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункт 52 рішення від 20.12.2007 у справі "Phinikaridou v. Cyprus" за заявою № 23890/02).

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз понять "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Згідно з положеннями частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України у визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.

Обов`язок позивача довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У разі пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

У спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме позивач, а не уповноважений представник, а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись сам позивач.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, про наявність оспорюваних договорів безпосередньо позивач дізнався лише 21.05.2019, з листа голови наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Проскурів" від 21.05.2019 № 129. Раніше зазначеної дати LAFINER SOP TRADING LTD не могло довідатись про укладення оспорюваних договорів та про порушення своїх прав, оскільки на території України єдиним представником LAFINER SOP TRADING LTD був ОСОБА_1 , яким і було укладено такі договори, а наявність будь-якої переписки між ОСОБА_1 та LAFINER SOP TRADING LTD матеріали справи не містять.

З позовом у даній справі LAFINER SOP TRADING LTD звернулося у лютому 2020 року.

Таким чином встановивши, що про наявність оспорюваних договорів та, відповідно, про порушення своїх прав, LAFINER SOP TRADING LTD дізналося лише 21.05.2019, і до цього часу не могло довідатись про порушення своїх прав, і зважаючи, що з позовом у даній справі LAFINER SOP TRADING LTD звернулося у передбачений законом строк, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що позивачем не пропущено строк для звернення з даним позовом до суду.

З огляду на викладене, Суд не вбачає за можливе надання висновків щодо застосування у подібних правовідносинах положень частини 1 статті 167 Господарського кодексу України, частини 2 статті 32 Закону України "Про акціонерні товариства".

Суд відхиляє аргументи ОСОБА_2 про те, що позовна заява LAFINER SOP TRADING LTD підписана та подана неуповноваженою особою та відповідно зазначає про відсутність необхідності формування висновку щодо застосування частини 4 статті 60, частини 2 статті 80, частини 5 статті 164, пункту 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, статей 19, 20, 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оскільки як вбачається з матеріалів справи ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 20.03.2020 залишено без руху позовну заяву LAFINER SOP TRADING LTD. На виконання вказаної ухвали 31.03.2020 від представника позивача надійшла заява з доданою копією договору про надання правової допомоги від 18.06.2019 № 01/06-19, укладеного між адвокатом Андрейчик Оксаною Любомирівною та LAFINER SOP TRADING LTD, у пунктах 3.1.1 та 3.2 якого, передбачено право адвоката представляти інтереси позивача в судах всіх інстанцій під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, в тому числі право адвоката підписувати всі процесуальні та інші документи, заяви, скарги, клопотання, сплачувати судовий збір та здійснювати інші платежі пов`язані з виконання умов цього договору, про що зазначено в ухвалі Господарського суду Хмельницької області від 06.04.2020 про відкриття провадження у справі. Тобто, судом першої інстанції належно досліджено відповідні докази та встановлено наявність необхідних повноважень представника LAFINER SOP TRADING LTD для звернення з даним позовом.

8. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із частиною 4 статті 311 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Проскурів" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.01.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі № 924/139/20 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та залишення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Проскурів" в частині оскарження рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.01.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі № 924/139/20 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України без задоволення, залишення касаційних скарг ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.01.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі № 924/139/20 без задоволення, змінити мотивувальну частину постанови суду апеляційної інстанції, з мотивів наведених у цій постанові.

9. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору за подання касаційних скарг, покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження у справі № 924/139/20 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Проскурів" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.01.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Проскурів" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.01.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі № 924/139/20 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест" залишити без задоволення.

4. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі № 924/139/20 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

5. В інших частинах постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021, рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.01.2021 у справі № 924/139/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.А. Кролевець

О.О. Мамалуй