Окрема думка

від 17.08.2021 по справі 924/139/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

17 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 924/139/20

Судді Верховного Суду Кролевець О. А.

щодо постанови Верховного Суду від 17.08.2021 за касаційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест", Публічного акціонерного товариства "Проскурів" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.01.2021 та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 за позовом LAFINER SOP TRADING LTD, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Публічне акціонерне товариство "Проскурів", про: 1) визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-3831/3830 від 17.10.2012, укладеного між ОСОБА_2 (покупцем), в особі повіреного - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест" та LAFINER SOP TRADING LTD (продавцем), в особі представника по довіреності - ОСОБА_1; 2) визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № ВБ-3832/3830 від 18.10.2012, укладеного між ОСОБА_2 , який діяв через повіреного - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест" та ОСОБА_1 .

У судовому засіданні від 17.08.2021 більшістю голосів суддів Верховного Суду було прийнято постанову, якою касаційне провадження у справі № 924/139/20 за касаційною скаргою ПАТ "Проскурів" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.01.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито. Касаційну скаргу ПАТ "Проскурів" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.01.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі № 924/139/20 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишено без задоволення. Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ "Фондова компанія "Центр-Інвест" залишено без задоволення. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі № 924/139/20 змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В інших частинах постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021, рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.01.2021 у справі № 924/139/20 залишено без змін.

При прийнятті вказаного судового рішення мною, О. А. Кролевець , було висловлено окрему думку наступного змісту.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про: визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-3831/3830 від 17.10.2012, укладеного між ОСОБА_2 (покупцем), в особі повіреного - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест", та LAFINER SOP TRADING LTD (продавцем), в особі представника по довіреності - ОСОБА_1; визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № ВБ-3832/3830 від 18.10.2012, укладеного між ОСОБА_2 , який діяв через повіреного - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест", та ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані правочини є удаваними, вчиненими особами в умовах прямого підпорядкування з метою приховання дійсно вчиненого правочину - договору купівлі-продажу акцій між ОСОБА_1 , як повіреним LAFINER SOP TRADING LTD та ОСОБА_1 як фізичною особою у власних інтересах. При цьому позивач зазначив, що про існування оспорюваних правочинів він дізнався лише 21.05.2019.

ОСОБА_3 , звернувся з позовом, як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест" про: визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-3831/3830 від 17.10.2012, укладеного між покупцем - ОСОБА_2 , в особі повіреного - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест", та продавцем - LAFINER SOP TRADING LTD, в особі представника по довіреності - ОСОБА_1; визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № ВБ-3832/3830 від 18.10.2012, укладеного між ОСОБА_2 , який діяв через повіреного - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Центр-Інвест", та ОСОБА_1 .

Позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовані тим, що він є акціонером Публічного акціонерного товариства "Проскурів", а оспорювані договори порушують його корпоративні права як акціонера вказаного товариства. Підстави та вимоги ОСОБА_3 є аналогічними позовній заяві LAFINER SOP TRADING LTD.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.01.2021 у справі № 924/139/20, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021, позов LAFINER SOP TRADING LTD задоволено. У задоволенні заяви третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_3 відмовлено.

Місцевий суд мотивував свої висновки тим, що оспорювані правочини у розумінні статті 235 ЦК України є удаваними правочинами, спрямованими на приховання іншого правочину - договору купівлі-продажу цінних паперів між ОСОБА_1 , як повіреним LAFINER SOP TRADING LTD та ОСОБА_1 , як фізичною особою при придбанні значного пакета акцій товариства, який насправді вчинено з порушенням вимог щодо представництва інтересів, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 238 ЦК України та є підставою для визнання їх недійсними. При цьому суди дійшли висновку про те, що позов подано в межах трирічного строку позовної давності. Щодо позовних вимог ОСОБА_3 місцевий суд виходив з того, що оспорюваними договорами не було порушено будь-яких майнових прав чи законних інтересів останнього.

Водночас суд апеляційної інстанції мотивував свої висновки тим, що позивачем (LAFINER SOP TRADING LTD) не доведено факту удаваності оспорюваних договорів, однак у даному випадку відбулась підміна волі довірителя волею представника, що в свою чергу є підставою для визнання такого правочину недійсним, з огляду на те, що він вчинений опосередковано на користь представника, що суперечить вимогам ст. 238 ЦК України.

У постанові від 17.08.2021 у даній справі Верховний Суд змінив мотивувальну частину постанови апеляційного суду. Так, суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд помилково дійшов висновку про те, що позивачем не вказано який правочин сторони мали на меті приховати, не доведено, що сторони оспорюваних договорів мали умисел укласти інший договір та приховати такий договір шляхом укладення оскаржуваних договорів купівлі-продажу цінних паперів та, як наслідок, про недоведеність факту удаваності укладених договорів, оскільки у позовній заяві позивач вказував, що оспорювані договори були спрямовані на встановлення інших правовідносин, а саме, правовідносин купівлі-продажу цінних паперів між ОСОБА_1 , як представником LAFINER SOP TRADING LTD, та ОСОБА_1 , як фізичною особою.

При прийнятті зазначеної постанови Верховного Суду від 17.08.2021 не погоджуюсь з висновками щодо зміни постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 та викладення її мотивувальної частини в редакції цієї постанови, та залишення без змін рішення та постанови судів попередніх інстанцій в інших частинах.

Вважаю, що як суд першої, так і суд апеляційної інстанції дійшли передчасних висновків щодо наявності підстав для задоволення позову LAFINER SOP TRADING LTD.

За змістом ч. 1 - 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Верховний Суд у свої постанові від 17.08.2021 у даній справі погодився з висновками місцевого суду про те, що оспорювані позивачем правочини є удаваними, у розумінні статті 235 ЦК України, оскільки були спрямовані на встановлення інших правовідносин, а саме, правовідносин купівлі-продажу цінних паперів, однак між ОСОБА_1 , як представником LAFINER SOP TRADING LTD, та ОСОБА_1 , як фізичною особою, а тому підлягають визнанню недійсними, оскільки суперечать ч. 3 ст. 238 ЦК України.

Однак не можу погодитись з вказаними висновками, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

У ст. 235 ЦК України встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Тобто, удаваний правочин вчинюється для прикриття іншого правочину, внаслідок чого в наявності два правочини - прихований і удаваний - такий, що прикриває перший правочин.

Удаваний правочин, на відміну від прихованого, сторонами не виконується. Відповідні права і обов`язки сторонами не реалізуються. Сторони правочину виконують тільки ті обов`язки та реалізують ті права, що випливають із прихованого правочину. З вчиненням удаваного правочину сторони навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце.

Удавані правочини - це правочини з дефектами волі такого правочину та мети.Оскільки згідно із ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити - чи є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з`ясування питання про те чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме правочин.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.

Отже, для визнання договорів купівлі-продажу цінних паперів удаваними, позивачем має бути доведена спрямованість волі обох сторін кожного договору на породження правовідносин саме за іншими договорами; приховання інших відносин під договорами купівлі-продажу цінних паперів.

При цьому вважаю, що позивачем має бути доведено факт удаваності щодо кожного правочину купівлі-продажу окремо, а саме між ОСОБА_2 (покупцем) та LAFINER SOP TRADING LTD (продавцем) - окремо, та оцінити наявність ознак удаваності самостійного правочину, укладеного між ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 .

Те саме стосується і встановлення відповідності оспорюваних правочинів вимогам ч. 3 ст. 238 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Отже, судам необхідно було оцінити якими доказами підтверджено доводи позивача про те, що ОСОБА_1 (як представник позивача) під час укладення спірного договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-3831/3830 від 17.10.2012 з ОСОБА_2 діяв у своїх інтересах, та який правочин насправді приховано під вказаним договором.

При цьому для задоволення позову необхідно встановити не лише те, що правочин є удаваним, але й наявність порушення цивільного права чи охоронюваного законом інтересу, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Суди попередніх інстанцій не надали оцінки змісту позовної заяви на предмет наявності у ній обґрунтування позивачем, яким чином, внаслідок укладення спірних договорів було порушено права позивача. Не з`ясовано, чи посилається позивач, зокрема, на перевищення повноважень його представником (відповідачем-1) під час укладення оспорюваних договорів, або на відчуження акцій за заниженою ціною, або на відсутність волі позивача на відчуження таких акцій тощо. Судами достовірно не з`ясовано чи отримано позивачем кошти за спірним правочином купівлі-продажу цінних паперів № БВ-3831/3830 від 17.10.2012.

У постанові від 17.08.2021 Верховний Суд зазначив про те, що у позивача не було мети припинити права та обов`язки щодо цінних паперів (65 861 простих іменних акцій, емітентом яких є Публічне акціонерне товариство "Проскурів") та, відповідно, не було мети укладення договору купівлі-продажу, що підтверджується, зокрема, позовною заявою у даній справі та її обґрунтуванням. Однак, вважаю, що позовна заява у даній справі не є допустимим доказом відповідних обставин у розумінні ст. 34 ГПК України.

Крім того, вважаю передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо звернення позивачем із даним позовом до суду в межах позовної давності.

Згідно зі ст. 256 ЦК України загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 261 ЦК України у визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.

Вважаю за необхідне зауважити, що позивач лише на початку 2020 року звернувся з позовом до суду про оскарження правочинів, укладених у 2012 році.

Суди дійшли висновку, що про наявність оспорюваних договорів безпосередньо позивач дізнався лише 21.05.2019, з листа голови наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Проскурів" від 21.05.2019 № 129.

При цьому в обґрунтування того, що раніше зазначеної дати позивач не міг довідатись про укладення оспорюваних договорів та про порушення своїх прав, суди зазначили про те, що на території України єдиним представником позивача був ОСОБА_1 , яким і було укладено такі договори, а наявність будь-якої переписки між ОСОБА_1 та LAFINER SOP TRADING LTD матеріали справи не містять.

Однак вважаю, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку з приводу вказаного питання, оскільки не надали оцінки тому, чи міг позивач довідатись про порушення свої прав раніше, ніж 21.05.2019, проявивши розумну обачність у правовідносинах зі своїм представником.

З урахуванням наведеного, вважаю, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суддя О. А. Кролевець