Постанова

від 25.08.2021 по справі 420/3718/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 року

м. Київ

справа №420/3718/19

адміністративне провадження № К/9901/21335/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мартинюк Н.М.,

суддів Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №420/3718/19

за позовом Публічного акціонерного товариства "ПІВНІЧТРАНС"

до Дніпропетровської обласної державної адміністрації

треті особи , які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Конкурсний комітет з проведення конкурсів на перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Дніпропетровської області (внутрішньообласні маршрути), Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205", Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 11231", Приватне підприємство "Зігфрід-М", Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранссервіс", Товариство з додатковою відповідальністю "Новомосковське автотранспортне підприємство",

про визнання незаконним і скасування розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації №Р-286/0/3-19 від 15 травня 2019 року,

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "ПІВНІЧТРАНС"

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року (прийняту у складі: головуючого судді Шляхтицького О.І., суддів Семенюка Г.В., Кравченка К.В.).

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року Публічне акціонерне товариство "ПІВНІЧТРАНС" звернулося з позовом до Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - "Дніпропетровська ОДА"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Конкурсний комітет з проведення конкурсів на перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Дніпропетровської області (внутрішньообласні маршрути), Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205", Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 11231", Приватне підприємство "Зігфрід-М", Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранссервіс", Товариство з додатковою відповідальністю "Новомосковське автотранспортне підприємство", в якому просило визнати незаконним і скасувати розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації №Р-286/0/3-19 від 15 травня 2019 року "Про проведення конкурсів з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Дніпропетровської області (внутрішньообласні маршрути), у червні 2019 року" (далі також - "розпорядження №Р-286/0/3-19 від 15 травня 2019 року").

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

(1) оскаржуваним розпорядженням до переліку об`єктів конкурсу незаконно включені об`єкт №9: маршрут 237: місто Дніпро, АС "АС Лівий берег" - місто Підгородне, зупинка "вул. Крайня" та об`єкт №10: маршрут 238: місто Дніпро, АС "Дніпро АВЦ" - місто Підгородне, зупинка "с. Перемога". Вказані маршрути введені в дію розпорядженням голови Дніпропетровської ОДА від 22 січня 2018 року №Р-32/03-18 з 1 грудня 2017 року і були об`єктом конкурсу за номером 2, який проводився Дніпропетровською ОДА у вересні 2018 року, і позивача визнано переможцем цього конкурсу та укладено з ним договір №028 від 2 листопада 2018 року про організацію перевезень строком дії до 1 листопада 2023 року, а отже винесення цих маршрутів на конкурс порушує його права як перевізника за вказаним договором;

(2) до переліку об`єктів конкурсу внесені такі об`єкти: об`єкт №12: маршрут 265: місто Дніпро, АС "Дніпро АС-2" село Зелений Гай ч/з смт Новомиколаївка; об`єкт №13: маршрут 266: місто Дніпро, АС "Дніпро АВЦ" село Партизанське; об`єкт №14: маршрут 267: місто Дніпро, АС "Дніпро АВЦ" село Балівка ч/з село Партизанське; об`єкт №15: маршрут 268: місто Дніпро, АС "Дніпро АВЦ" селище Зоря ч/з село Партизанське, село Балівка; об`єкт №16: маршрут 269: місто Дніпро, АС "Дніпро АС-2" село Новоолександрівка; об`єкт №17: маршрут 270: місто Дніпро, АС "Дніпро АС-2" село Новоолександрівка; об`єкт №18: маршрут 271: місто Дніпро, АС "Дніпро АС-2" село Волоське; об`єкт №19: маршрут 272: місто Дніпро село Перше Травня ч/з село Любимівка; об`єкт №20: маршрут 273: місто Дніпро АС "АС Лівий берег" село Олександрівка (Дачі). Позивач вказує, що зазначені маршрути не були сформовані відповідно до вимог законодавства України, а саме: не були внесені до Єдиного електронного реєстру автобусних маршрутів, як цього вимагає стаття 14 Закону України "Про автомобільний транспорт", пункти 1.4, 1.5, 1.6, 2.1, 2.3 Порядку формування, затвердження та ведення реєстру міжнародних, міжміських та приміських автобусних маршрутів загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 20 травня 2013 року №305 (далі - "Порядок №305") . Так, станом на день прийняття оскаржуваного розпорядження у вказаному реєстрі була відсутня інформація щодо внесення до нього винесених на конкурс маршрутів №№265-273, хоча на офіційному сайті Дніпропетровської ОДА розміщена інформація про вступ в дію цих маршрутів з 5 травня 2019 року. Позивач також наголошує на порушенні оскаржуваним розпорядженням вимог Порядку організації перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України №480 від 15 липня 2013 року (далі - "Порядок №480"), щодо необхідності створення комісії за участю представників Укртрансбезпеки (її територіальних органів), Державтоінспекції, відповідних дорожньо-експлуатаційних організацій (за згодою) для обстеження доріг та дорожніх об`єктів по відповідному маршруту до його відкриття . Так, за результатами роботи комісії має бути складений акт про готовність автобусного маршруту до відкриття із зазначенням дати його відкриття і здійснення пробного рейсу за участю представника відповідного організатора пасажирських перевезень. Також позивач наголошує на порушенні вимог пункту 2.11 вказаного Порядку, а саме, відсутності скоординованого розкладу руху на маршрутах №265-273 . Крім того, посилається на порушення вимог статті 43 ЗУ "Про автомобільний транспорт" в частині відсутності затверджених паспортів цих маршрутів;

(3) відповідач порушив вимоги пункту 28 постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року №1081 "Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування" (далі - "Порядок №1081"), оскільки в оголошенні про проведення конкурсу відсутня інформація про рекомендовану кількість зірочок та параметри комфортності . Позивач також наголошує на порушенні вимог пункту 31-1 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року №176, в частині відсутності обґрунтованої структури парку автобусів, проведених досліджень щодо визначення пасажиропотоку на усіх маршрутах, які винесені на конкурс . Позивач наполягає і на порушенні вимог пункту 28 вказаних Правил та зазначає, що відповідачем не були визначені автостанції або назви зупинок, погоджені уповноваженими органами у встановленому законом порядку .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року позов задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано розпорядження №Р-286/0/3-19 від 15 травня 2019 року в частині об`єктів конкурсу №10 (маршрут №238), №12 (маршрут №265), №13 (маршрут 266), №14 (маршрут №267), №15 (маршрут №268), №16 (маршрут №269), №17 (маршрут №270), №18 (маршрут №271), №19 (маршрут №272). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

(1) матеріали справи не містять доказів отримання позивачем листа відповідача про розірвання договору на перевезення від 2 листопада 2018 року за маршрутами №№237, 238, укладеного між ПАТ "ПІВНІЧТРАНС" і Дніпропетровською ОДА, а отже дія вказаного договору не була припинена . Разом з тим, суд врахував, що позивач не подавав документів на конкурс за об`єктом №9 (маршрут №237) і водночас встановив, що ПАТ "ПІВНІЧТРАНС" на час розгляду справи в суді першої інстанції продовжував надавати послуги з перевезення за маршрутами №№ 237 і 238. Також суд зазначив, що доказів стосовно призначення для обслуговування цих маршрутів іншого перевізника відповідач не надав;

(2) відповідач надав до суду акти про обстеження автобусних маршрутів, в яких міститься інформація про їх готовність до відкриття , проте не надав саме актів про готовність маршрутів № № 265-273 до відкриття . Одночасно суд звернув увагу на те, що на усіх актах відсутні підписи голови комісії, яка здійснювала обстеження, і на усіх актах, крім одного, відсутні підписи члена комісії ОСОБА_1 , чим порушено вимоги пункту 2.11 Порядку №480;

(3) матеріали справи не містять даних щодо комплексного дослідження ринку пасажирських перевезень та вивчення попиту населення у Дніпропетровській області стосовно маршрутів (об`єктів конкурсу) , вказаних в оскаржуваному розпорядженні. Водночас згідно з пунктами 2.1, 2.11 Порядку №480 виконання вказаних вище вимог має відбуватися перед відкриттям відповідного маршруту. Отже, на конкурс , призначений розпорядженням №Р-286/0/3-19 від 15 травня 2019 року, були винесені маршрути (окрім маршрутів №237 та №238), що введені в дію з 5 травня 2019 року з порушенням процедури їх відкриття . Вказані порушення, за висновком суду, свідчать про невідповідність оскаржуваного розпорядження критерію обґрунтованості, визначеного статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України");

(4) у матеріалах справи наявні паспорти маршрутів , вказаних у розпорядженні №Р-286/0/3-19 від 15 травня 2019 року, а отже доводи ПАТ "ПІВНІЧТРАНС" у цій частині суд відхилив;

(5) суд не встановив підстав для скасування оскаржуваного розпорядження повністю, оскільки позивач не подавав заяв на участь у конкурсі щодо інших маршрутів, крім маршрутів №№ 238, 265-272, а отже не довів, яким чином порушуються його права та інтереси внаслідок проведення конкурсу щодо тих маршрутів, на здійснення перевезень за якими ПАТ "ПІВНІЧТРАНС" не претендувало .

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 23 липня 2020 року скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог і ухвалив у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована такими обставинами й висновками:

(1) оскаржуване розпорядження прийняте на підставі наявної у відповідача інформації про нездійснення ПАТ "ПІВНІЧТРАНС" перевезень на маршрутах №№ 237, 238 і за наявності рішення про розірвання з позивачем договору від 2 листопада 2018 року, а також факту укладення Дніпропетровською ОДА договорів з іншим перевізником щодо тимчасового перевезення за вказаними маршрутами. Водночас суд врахував, що позивач не оскаржив рішення про розірвання з ним договору від 2 листопада 2018 року в судовому порядку. До того ж позивач подав заявку на конкурс щодо перевезення за маршрутом №238, внаслідок чого апеляційний суд зробив висновок про його обізнаність з повідомленням відповідача про розірвання зазначеного договору. Крім того, суд зауважив, що доводи ПАТ "ПІВНІЧТРАНС" щодо неотримання листа Дніпропетровської ОДА від 2 січня 2019 року про розірвання договору в односторонньому порядку не є достатньою і самостійною підставою для скасування розпорядження №Р-286/0/3-19 від 15 травня 2019 року;

(2) окремі процедурні порушення формування і ведення реєстру міжміських і приміських автобусних маршрутів загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласних маршрутів) , за умови покладення обов`язків щодо його формування та ведення на інший самостійний суб`єкт владних повноважень - Державну службу України з безпеки на транспорті, не можуть бути підставою для скасування розпорядження №Р-286/0/3-19 від 15 травня 2019 року . Так, суд зауважив, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним і скасування лише у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст оскаржуваного рішення, чого у цій справі суд не встановив;

(3) щодо відсутності в оголошенні про проведення конкурсу інформації про рекомендовану кількість зірочок та параметри комфортності транспортних засобів, то відповідні положення Порядку №1081 мають рекомендаційний, а не обов`язковий характер, а отже їх відсутність не може бути підставою для скасування оскаржуваного розпорядження;

(4) маршрути №№ 265 - 272 були сформовані та введені в дію розпорядженням від 3 травня 2019 року шляхом їх затвердження і саме на підставі цього розпорядження прийняте розпорядження №Р-286/0/3-19 від 15 травня 2019 року. Отже, процедура прийняття розпорядження про проведення конкурсів з перевезення пасажирів і процедура затвердження їх мережі є самостійними етапами, які рознесені у часі, а відповідні акти є самостійними і можуть бути окремими предметами оскарження у судовому порядку. За своєю суттю, доводи позивача щодо порушення процедури (як от, відсутність актів про готовність автобусного маршруту до відкриття, незазначення реквізитів таких актів і відсутність підписів уповноважених осіб на всіх актах, відсутність доказів вивчення попиту населення на перевезення шляхом опитування чи обстеження пасажиропотоків) стосуються виключно правомірності розпорядження заступника голови Дніпропетровської ОДА від 3 травня 2019 року, а відтак не зумовлюють протиправність оскаржуваного розпорядження, адже останнє є формальним рішенням, яким офіційно оформлюється початок конкурсу;

(5) скасування розпорядження №Р-286/0/3-19 від 15 травня 2019 року не може відновити право позивача на участь у конкурсі, оскільки він не був допущений до участі у ньому наказом Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської ОДА №138 від 24 червня 2019 року та актом відповідача №01 за результатами перевірки комплектності, достовірності та оформлення конкурсних документів. До того ж позивач не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний захист його права та охоронюваного законом інтересу, а натомість посилається на порушення процедури прийняття рішення для усіх потенційних учасників конкурсу. Відтак суд дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача та недоведеність порушення його законного інтересу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів (заперечень)

У касаційній скарзі ПАТ "ПІВНІЧТРАНС" просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року повністю і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права за умови відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права (статей 4, 264 КАС України, статей 3, 6, 7, 14, 31, 43, 44 Закону України "Про автомобільний транспорт", пунктів 7, 10, 53 Порядку №1081, пунктів 1.4 - 1.6, 2.1, 2.3 Порядку №305, пункту 2.11 Порядку №480) у подібних правовідносинах, скаржник наводить такі доводи:

- суд апеляційної інстанції проігнорував абсолютно всі доводи апеляційної скарги ПАТ "ПІВНІЧТРАНС", відзивів на апеляційні скарги інших учасників та надані позивачем докази. Крім того, порушив вимоги щодо вмотивованості судового рішення;

- суд встановив обставини, які не стосуються предмету спору, а саме: щодо недопуску позивача до участі у конкурсі і укладення двох договорів на тимчасове перевезення пасажирів за маршрутами № № 237, 238 з іншим перевізником;

- відсутність доказів про отримання ПАТ "ПІВНІЧТРАНС" листа про розірвання договору, як зауважив суд першої інстанції, підтверджує право позивача здійснювати перевезення за маршрутом №238. Водночас апеляційний суд прийняв нові докази (копії договорів з іншим перевізником) без належного клопотання про їх приєднання зі сторони відповідача;

- суд визнав, що оскаржуване розпорядження не є індивідуальним актом, проте не визначив виду цього акту, що позивач вважає порушенням вимог КАС України;

- позивач вважає помилковим висновок апеляційного суду про те, що окремі процедурні порушення щодо відкриття маршрутів №№ 265 - 273 (щодо необхідної наявності актів про їх готовність) не впливають на законність оскаржуваного розпорядження. У контексті цих доводів не погоджується з висновком суду про те, що позивач не довів наявності порушень зазначеного характеру, оскільки в силу частини другої статті 77 КАС України саме відповідач повинен доводити правомірність свого рішення.

Дніпропетровська ОДА, ТДВ "Новомосковське автотранспортне підприємство", ТОВ "Автотранспортне підприємство 11231", ТОВ "Автотранссервіс" у своїх відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки повністю погоджуються з викладеними у ній висновками.

Конкурсний комітет з проведення конкурсів на перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Дніпропетровської області (внутрішньообласні маршрути), ТДВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" і ПП "Зігфрід-М" відзивів на касаційну скаргу не подали, копії ухвал про відкриття касаційного провадження отримали 4, 12 і 2 листопада 2020 року відповідно.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суд апеляційної інстанції встановив , що розпорядженням заступника голови Дніпропетровської ОДА від 3 травня 2019 року затверджено мережу міжміських та приміських автобусних маршрутів загального користування, які не виходять за межі території Дніпропетровської області (внутрішньообласні маршрути). У вказаному розпорядженні, серед інших, зазначені маршрути №237, №238 , №№265 - 273 (а.с. 81-93, том 3).

Згідно з вказаним розпорядженням маршрути №№265 - 273 вступають у дію з 5 травня 2019 року. Маршрути №237 і №238 не містять позначки про вступ у дію.

Голова Дніпропетровської ОДА 15 травня 2019 року прийняв розпорядження №Р-286/0/3-19 "Про проведення конкурсів з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Дніпропетровської області (внутрішньо обласні маршрути), у червні 2019 року" (а.с. 15-16, том 3).

Вказаним розпорядженням передбачено проведення конкурсів з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Дніпропетровської області (внутрішньообласні маршрути), у червні 2019 року і визначено об`єкти конкурсів, а також обов`язкові та додаткові умови перевезень за об`єктами конкурсів згідно з додатком.

Додатком до розпорядження №Р-286/0/3-19 від 15 травня 2019 року (а.с. 17-27, том 3) затверджені об`єкти конкурсів у кількості 49 одиниць, зокрема:

об`єкт №9: номер приміського/міжміського маршруту " 237", початковий та кінцевий пункти маршруту (найменування кінцевих зупинок): "м. Дніпро. АС "АС Лівий берег" - м. Підгородне, зуп. "вул. Крайня";

об`єкт №10: номер приміського/міжміського маршруту " 238", початковий та кінцевий пункти маршруту (найменування кінцевих зупинок): "м . Дніпро, АС "Дніпро АВЦ"- м. Підгородне, зуп. "с. Перемога";

об`єкт №12, номер приміського/міжміського маршруту " 265", початковий та кінцевий пункти маршруту (найменування кінцевих зупинок): "м. Дніпро, АС "Дніпро АС-"- с. Зелений Гай ч/з смт Новомиколаївка";

об`єкт №13, номер приміського/міжміського маршруту " 266", початковий та кінцевий пункти маршруту (найменування кінцевих зупинок): "м. Дніпро. АС "Дніпро АВЦ" - с. Партизанське";

об`єкт №14, номер приміського/міжміського маршруту " 267", початковий та кінцевий пункти маршруту (найменування кінцевих зупинок): "м. Дніпро. АС "Дніпро АВЦ" с. Балівка ч\з с. Партизанське";

об`єкт №15, номер приміського/міжміського маршруту " 268", початковий та кінцевий пункти маршруту (найменування кінцевих зупинок): "м. Дніпро, АС "Дніпро АВЦ" - с-ще Зоря ч/з с. Партизанське, с. Балівка";

об`єкт №16, номер приміського/міжміського маршруту " 269", початковий та кінцевий пункти маршруту (найменування кінцевих зупинок): "м. Дніпро, АС "Дніпро АС-2"- с. Новоолександрівка";

об`єкт №17, номер приміського/міжміського маршруту " 270", початковий та кінцевий пункти маршруту (найменування кінцевих зупинок): "м. Дніпро, АС "Дніпро АС-2" - с. Новоолександрівка";

об`єкт №18, номер приміського/міжміського маршруту " 271", початковий та кінцевий пункти маршруту (найменування кінцевих зупинок): "м. Дніпро, АС "Дніпро АС-2" - с. Волоське";

об`єкт №19, номер приміського/міжміського маршруту " 272", початковий та кінцевий пункти маршруту (найменування кінцевих зупинок): "м. Дніпро - с. Перше Травня ч/з с. Любимівка";

об`єкт №20, номер приміського/міжміського маршруту " 273", початковий та кінцевий пункти маршруту (найменування кінцевих зупинок): "м. Дніпро, АС "АС Лівий берег" - с. Олександрівка (Дачі)".

Позивач подав заяви про участь у конкурсі з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах , копії яких наявні в матеріалах справи , за наступними об`єктами конкурсу:

№10, номер приміського/міжміського маршруту " 238" (а.с. 28-29, том 9);

№12, номер приміського/міжміського маршруту " 265" (а.с. 49-50, том 9);

№13, номер приміського/міжміського маршруту " 266" (а.с. 37-38, том 9);

№14, номер приміського/міжміського маршруту " 267" (а.с. 34-35, том 9);

№15, номер приміського/міжміського маршруту " 268" (а.с. 43-44, том 9);

№16, номер приміського/міжміського маршруту " 269" (а.с. 40-41, том 9);

№17, номер приміського/міжміського маршруту " 270" (а.с. 31-32, том 9);

№18, номер приміського/міжміського маршруту " 271" (а.с. 22-23, том 9);

№19, номер приміського/міжміського маршруту " 272" (а.с. 19-20, том 9).

Заяв на участь у конкурсі за іншими маршрутами із тих, що вказані в оскаржуваному розпорядженні, ПАТ "ПІВНІЧТРАНС" не подавало.

Тобто позивач подав заяви щодо об`єктів конкурсу №10, №№12 - 19 на маршрути №238 і №№265 - 272.

Також, суд апеляційної інстанції встановив, що ПАТ ПІВНІЧТРАНС не було допущено до участі в конкурсі за вказаними маршрутами внаслідок перевірки комплектності, достовірності та оформлення конкурсних документів, поданих в конвертах з позначками №№ 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8, 1-11, 1-14, 1-15, 1-16, 1-17 на підставі підпункту 1 пункту 12 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, про що зазначено у наказі №138 від 24 червня 2019 року, витязі з протоколу №06 засідання конкурсного комітету з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не входять за межі території Дніпропетровської області (внутрішньообласні маршрути) (а.с. 125-130, том 1, а.с.126-127,128-131,том 11).

10 травня 2019 року Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської ОДА на підставі наказу директора Департаменту від 7 травня 2019 №79 "Про призначення тимчасового перевізника до проведення конкурсу на перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Дніпропетровської області (внутрішньообласні маршрути)" укладено два договори на тимчасове перевезення пасажирів на маршрутах №237 та №238 (а.с. 92-101, 109-115, том 9).

Суд апеляційної інстанції зауважив, що вказані обставини сторонами не заперечувалися.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За статтею 55 Основного Закону України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року №2344-III цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Стаття 6 цього ж Закону визначає систему органів державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту, стаття 7 - систему органів, на яких покладено забезпечення організації пасажирських перевезень, стаття 14 - засади розвитку автомобільного транспорту, зокрема, щодо програм розвитку і порядку формування та ведення реєстру міжміських і приміських автобусних маршрутів загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласних маршрутів).

Статтею 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" врегульовано відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, які визначаються договором про організацію перевезень або відповідним дозволом. Також у цій статі визначено перелік складових (умов) договору і дозволу.

Згідно статті 43 вказаного Закону визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах. Об`єктом конкурсу можуть бути: маршрут (кілька маршрутів), оборотний рейс (кілька оборотних рейсів). На конкурс виносяться маршрути із затвердженими паспортами. Визначення кандидатури автомобільного перевізника для роботи на міжнародному автобусному маршруті загального користування здійснюється на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 44 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, зокрема, що організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

До обов`язкових умов конкурсу на перевезення пасажирів належать визначена органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування обґрунтована структура парку автобусів, що працюватимуть на маршруті загального користування, за пасажиромісткістю, класом, технічними та екологічними показниками; державні соціальні нормативи у сфері транспортного обслуговування населення.

Відповідно до пунктів 1.4 - 1.6 Порядку №305 ведення Єдиного електронного реєстру та забезпечення його функціонування з метою підвищення безпеки перевезень автомобільним транспортом загального користування здійснюються Державною службою України з безпеки на транспорті.

Формування та ведення Єдиного електронного реєстру полягає у реєстрації та відображенні актуального стану маршрутної мережі, внесенні до неї нових, реєстрації змін до діючих, а також виключення з неї автобусних маршрутів загального користування, що здійснюється на підставі інформації, наданої організаторами пасажирських перевезень.

Відомості, що містяться в Єдиному електронному реєстрі, є відкритими, загальнодоступними та оприлюднюються шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Державної служби України з безпеки на транспорті.

Положеннями пунктів 2.1 - 2.3 Порядку №305 передбачено, що інформація до реєстру міжнародних, міжміських та приміських автобусних маршрутів загального користування вноситься організатором пасажирських перевезень на відповідному автобусному маршруті загального користування протягом трьох робочих днів з дати прийняття ним рішення, передбаченого пунктом 2.2 цього розділу.

Підставою для внесення відомостей до реєстру міжнародних, міжміських та приміських автобусних маршрутів загального користування, а також Єдиного електронного реєстру є рішення відповідного організатора пасажирських перевезень про:

відкриття, закриття маршруту, продовження строку дії дозволу на міжнародні регулярні пасажирські перевезення;

визначення переможця конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування;

внесення змін постійного характеру до автобусного маршруту (продовження, скорочення, зміна шляху проходження між зупинками), введення або вилучення зупинок та/або зміна графіка руху;

розірвання договору про організацію перевезення на автобусних маршрутах загального користування або анулювання дозволу на перевезення.

Організатор пасажирських перевезень на відповідному автобусному маршруті загального користування не пізніше наступного робочого дня після внесення ним інформації до відповідного реєстру надає Державній службі України з безпеки на транспорті відомості в паперовому та електронному вигляді для включення їх до Єдиного електронного реєстру за формою, наведеною в додатках 2, 3 до цього Порядку.

Згідно пункту 7 Порядку №1081 об`єкт конкурсу визначається організатором перевезень відповідно до встановленого порядку як самостійно, так і за зверненням підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також фізичних осіб - підприємців і громадян. Об`єктом конкурсу не може бути новий міжобласний автобусний маршрут, який за розкладом руху та схемою збігається з маршрутами, дозволи на які були видані до 1 січня 2018 року (інтервал між відправленнями з автостанції початкового пункту відправлення повинен становити не менше ніж 30 хвилин).

Пунктом 10 вказаного Порядку визначено, що організатор перевезень затверджує умови конкурсу, в тому числі обов`язкові, відповідно до статті 44 Закону України "Про автомобільний транспорт". Крім обов`язкових організатор може затверджувати додаткові умови конкурсу (наявність у перевізника GPS-системи, встановленої на транспортних засобах, які пропонуються для роботи на автобусному маршруті, тощо). Організатор встановлює вимогу щодо забезпечення роботи на об`єкті конкурсу, який включає міські та приміські внутрішньообласні автобусні маршрути загального користування, транспортних засобів, пристосованих для перевезення осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, в кількості до 35 відсотків загальної кількості автобусів до 31 грудня 2019 року та до 50 відсотків - з 1 січня 2020 року.

Транспортні засоби, пристосовані для перевезення осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, повинні бути пристосовані для користування інвалідами з вадами зору, слуху та з ураженнями опорно-рухового апарату, а також передбачати можливість встановлення зовнішніх звукових інформаторів номера і кінцевих зупинок маршруту, текстових та звукових систем у салоні для оголошення зупинок. Загальний перелік відповідних вимог встановлюється згідно з порядком визначення класу комфортності автобусів, сфери їх використання за видами сполучень та режимами руху, затвердженого Мінінфраструктури.

Приписами пункту 53 Порядку №1081, зокрема, передбачено, що договір (дозвіл) може бути достроково розірвано (анульовано) організатором перевезень в частині відносин щодо обслуговування усього (усіх) маршруту (маршрутів) та/або виконання окремих рейсів з підстав, визначених законодавством. Організатор перевезень зобов`язаний провести конкурс не пізніше ніж за 45 календарних днів до дня закінчення строку дії договору (дозволу), укладеного (виданого) попередньому переможцю конкурсу. У такому разі дія договору (дозволу), укладеного (виданого) за результатами конкурсу, починається після закінчення строку дії договору (дозволу) на перевезення укладеного (виданого) відповідно до результатів попереднього конкурсу на цьому об`єкті.

Відповідно до пункту 2.11 Порядку №480 перед відкриттям міського, приміського, міжміського внутрішньо- обласного та міжобласного автобусних маршрутів відповідний організатор перевезень створює комісію за участю представників Укртрансбезпеки (її територіальних органів), Державтоінспекції, відповідних дорожньо-експлуатаційних організацій (за згодою). Комісія здійснює обстеження доріг та дорожніх об`єктів, на підставі якого складає акт про готовність автобусного маршруту до відкриття із зазначенням дати його відкриття і здійснення пробного рейсу за участю представника відповідного організатора пасажирських перевезень. За наявності недоліків комісія зазначає в акті строки їх усунення і відповідальних за це осіб. У цьому разі автобусний маршрут відкривається з урахуванням строків усунення недоліків, зазначених в акті.

Підпунктом 2 пункту 55 Порядку №1081 передбачено, що організатор зобов`язаний забезпечити дострокове розірвання договору (анулювання дозволу) з автомобільним перевізником - переможцем конкурсу у разі:

наявності фактів порушення ним умов договору (дозволу). Розірвання договору (анулювання дозволу) відбувається після невиконання надісланого організатором попередження такому перевізникові про недопущення порушення умов договору (дозволу). У такому разі для роботи на внутрішньообласному, внутрішньорайонному та міському автобусному маршрутах призначається автомобільний перевізник, який за результатами конкурсу визнаний таким, що зайняв друге місце, на строк до закінчення строку дії договору (дозволу), який було розірвано (анульовано), а в разі його відмови чи відсутності - призначається до проведення конкурсу інший автомобільний перевізник, транспортні засоби якого відповідають за параметрами, класом, категорією, комфортністю і пасажиромісткістю вимогам, передбаченим для відповідного виду перевезень, один раз на строк не більш як три місяці.

Відповідно до пункту 56 Порядку №1081 контроль за виконанням умов договору (дозволу) здійснює організатор та інші органи виконавчої влади згідно з компетенцією, за наявності відповідного звернення або доручення організатора.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зі змісту ухвали Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року вбачається, що провадження в справі відкрито з підстави, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України: у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах .

Предметом касаційного оскарження у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним і скасування розпорядження №Р-286/0/3-19 від 15 травня 2019 року в частині об`єктів конкурсу №10 (маршрут №238), №12 (маршрут №265), №13 (маршрут 266), №14 (маршрут №267), №15 (маршрут №268), №16 (маршрут №269), №17 (маршрут №270), №18 (маршрут №271), №19 (маршрут №272).

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги про те, що відсутність доказів про отримання ПАТ "ПІВНІЧТРАНС" листа про розірвання договору підтверджує право позивача здійснювати перевезення за маршрутом №238, необхідно зазначити таке.

Суд першої інстанції, скасовуючи розпорядження в частині проведення конкурсу на об`єкт маршруту №238, дійшов висновку про безпідставне включення до об`єктів конкурсів маршруту №238, оскільки за цим маршрутом здійснюються пасажирські перевезення на підставі чинного договору №028. Чинність вказаного договору підтверджується відсутністю в матеріалах справи доказів щодо отримання ПАТ "ПІВНІЧТРАНС" листа Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської ОДА №1/0/112-19 від 2 січня 2019 року про дострокове розірвання договору №028.

Натомість, суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, зокрема, в цій частині та визнав законним оскаржуване розпорядження в частині маршруту №238.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ПАТ ПІВНІЧТРАНС та Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації 2 листопада 2018 року укладено договір про організацію перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Дніпропетровської області (внутрішньообласні маршрути) №028, згідно з яким Організатором надано Перевізнику право на перевезення пасажирів на приміських внутрішньообласних автобусних маршрутах загального користування, а Перевізник зобов`язується надавати якісні та безпечні транспортні послуги населенню на умовах, визначених конкурсом та додатковими умовами обслуговування маршруту №238 та №237 (а.с.202-212, т.5).

Згідно з підпунктом 6.3.2 пункту 6.3 договору №028 від 2 листопада 2018 року договір може бути розірваний до закінчення терміну його дії (достроково) за ініціативою Організатора на підставі пункту 5.2 договору шляхом повідомлення Перевізника не пізніше ніж за один місяць до визначеної дати розірвання. У цьому разі договір вважається достроково розірваним без укладання будь-яких документів.

Відповідно до листа №1/0/112-19 від 2 січня 2019 року Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації повідомив ПАТ ПІВНІЧТРАНС про дострокове розірвання договору №028 від 2 листопада 2018 року у зв`язку з порушенням ПАТ ПІВНІЧТРАНС умов зазначеного договору, а саме: пункту 2.1 та підпункту 2.3.3 пункту 2.3 (а.с.196-197, том 5). Також в листі зазначено, що після закінчення місячного терміну з моменту отримання цього повідомлення договір вважається розірваним.

10 травня 2019 року Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської ОДА на підставі наказу директора Департаменту від 7 травня 2019 №79 укладено два договори на тимчасове перевезення пасажирів на маршрутах №237 та №238.

Надалі оскаржуваним розпорядженням ці маршрути включені до переліку маршрутів, за якими будуть відбуватись конкурси на перевезення пасажирів.

З огляду на викладене, оспорюване розпорядження прийняте на підставі інформації про відсутність факту здійснення позивачем перевезень на маршрутах №237, №238, наявності рішення про розірвання договору №028 та факту укладення тимчасових договорів перевезення на вказаних маршрутах.

Крім того, рішення про дострокове розірвання вказаного договору №028 від 2 листопада 2018 року, договори на тимчасове перевезення на вказаних маршрутах позивачем не оскаржені та не скасовані в судовому порядку.

Колегія суддів зауважує, що з дати прийняття рішення про дострокове розірвання договору №028 до часу прийняття оскаржуваного розпорядження (15 травня 2019 року) пройшов тривалий проміжок часу, тому такі обставини змусили Дніпропетровську ОДА вчинити дії щодо пошуку легітимного виходу з ситуації, що склалась на ринку перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Дніпропетровської області, тобто шляхом проведення нового конкурсу, зокрема, на маршрут №238.

Крім того, позивач сам подав заявку на конкурс на маршрут №238, що дає підстави вважати про обізнаність останнього із указаним повідомленням про розірвання договору (а.с.220, том 8).

Також відсутність доказів отримання ПАТ "ПІВНІЧТРАНС" листа про розірвання договору не є достатньою та самостійною підставою для скасування оскарженого рішення, оскільки спірні питання щодо правомірності укладення, розірвання, порядку виконання договору №028 від 2 листопада 2018 року не охоплюється предметом спору в справі, яка розглядається.

Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про законність оскаржуваного розпорядження в частині маршруту №238.

З огляду на викладене, Суд відхиляє доводи скаржника про необґрунтовані висновки суду апеляційної інстанції про розірвання діючого договору №028.

Щодо доводів скаржника про те, що апеляційний суд прийняв нові докази (копії тимчасових договорів з іншим перевізником) без належного клопотання про їх приєднання зі сторони відповідача, Верховний Суд зазначає таке.

Згідно з частиною четвертою статті 296 КАС України, якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані суду першої інстанції, то у ній зазначається причина, з якої ці докази не були надані.

Відповідно до частини четвертої статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести скаржник).

Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач до апеляційної скарги додав докази, які не були подані до суду першої інстанції, а саме: договори на тимчасове перевезення пасажирів на маршрутах №237 та №238. В тексті апеляційної скарги відповідач навів пояснення щодо неможливості подання цих доказів у суді першої інстанції, зазначивши про те, що у зв`язку із зайнятістю представника відповідача у інших судових справах в останнього була відсутня можливість подати ці докази на стадії розгляду справи в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції прийняв нові докази, однак не надав оцінки поясненням відповідача щодо неможливості подання до суду першої інстанції цих доказів з причин, що об`єктивно не залежали від нього, у зв`язку з чим допустив порушення норм процесуального права.

Отже, Верховний Суд вважає слушним аргумент скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо прийняття нових доказів без з`ясування поважності причин неподання таких доказів до суду першої інстанції. Однак, вказане порушення не вплинуло на правильність висновків суду апеляційної інстанції під час вирішення спору у цій справі по суті, оскільки ключові її обставини, які стосуються оскаржуваного розпорядження, встановлені судом у сукупності з іншими доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За приписами частини другої статті 350 КАС України не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Надаючи оцінку доводам скаржника щодо висновку апеляційного суду про те, що окремі процедурні порушення із відкриття маршрутів №№ 265- 273 (щодо необхідності наявності актів про їх готовність) не впливають на законність оскаржуваного розпорядження, Верховний Суд зазначає таке.

Зокрема, позивач в касаційній скарзі вказує, що суд першої інстанції правильно встановив ряд порушень відповідачем вказаної норми, а саме: відсутність актів про готовність автобусних маршрутів, оскільки в матеріалах справи наявні акти про обстеження маршрутів №№265- 273; надані акти не містять даних щодо дати відкриття маршрутів; на усіх актах відсутні підписи голови комісії і на усіх актах, окрім акту №001/19 від 13 лютого 2019 року, відсутні підписи члена комісії ОСОБА_1 .

Натомість, суд апеляційної інстанції вказав, що доводи позивача про порушення відповідачем пункту 2.11 Порядку №480 стосуються виключно правомірності розпорядження заступника голови Дніпропетровської ОДА від 3 травня 2019 року, а відтак не зумовлюють протиправність саме оскаржуваного розпорядження.

Оцінивши доводи позивача в сукупності із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи, Верховний Суд зазначає таке.

Пунктом 2.11 Порядку №480 передбачено, що перед відкриттям, зокрема, внутрішньообласного автобусного маршруту відповідний організатор перевезень створює комісію за участю представників Укртрансбезпеки (її територіальних органів), Державтоінспекції, відповідних дорожньо-експлуатаційних організацій (за згодою). Комісія здійснює обстеження доріг та дорожніх об`єктів, на підставі якого складає акт про готовність автобусного маршруту до відкриття із зазначенням дати його відкриття і здійснення пробного рейсу за участю представника відповідного організатора пасажирських перевезень. За наявності недоліків комісія зазначає в акті строки їх усунення і відповідальних за це осіб. У цьому разі автобусний маршрут відкривається з урахуванням строків усунення недоліків, зазначених в акті.

Суд апеляційної інстанції встановив, що розпорядженням заступника голови Дніпропетровської ОДА від 3 травня 2019 року затверджено мережу міжміських та приміських автобусних маршрутів загального користування, які не виходять за межі території Дніпропетровської області (внутрішньообласні маршрути). У вказаному розпорядженні, серед інших, зазначені маршрути №№265 - 273.

Згідно з вказаним розпорядженням маршрути №№265- 273 вступають у дію з 5 травня 2019 року.

На підставі цього розпорядження голова Дніпропетровської ОДА прийняв оскаржуване розпорядження від 15 травня 2019 року №Р-286/0/3-19.

Отже, процедура прийняття розпорядження про проведення конкурсів з перевезення пасажирів і процедура затвердження їх мережі є абсолютно самостійними етапами.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що доводи позивача про порушення відповідачем пункту 2.11 Порядку №480 стосуються розпорядження від 3 травня 2019 року про затвердження мережі міжміських та приміських автобусних маршрутів загального користування, які не виходять за межі території Дніпропетровської області (внутрішньообласні маршрути). Тому, вказані порушення не зумовлюють протиправність саме оскаржуваного розпорядження, адже воно є формальним рішенням, яке лише офіційно оформлює початок конкурсу. Також апеляційний суд правильно зазначив, що обидва згадані розпорядження (від 3 і 15 травня 2019 року) можуть бути предметами окремого оскарження в суді.

Крім того, Верховний Суд вважає, що назва актів (про обстеження маршрутів, а не їх готовність) не може свідчити про недотримання вимог Порядку №480.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем пунктів 1.4, 1.5 Порядку №305, то Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду, що окремі процедурні порушення формування та ведення реєстру міжміських і приміських внутрішньообласних автобусних маршрутів за умови покладення обов`язків щодо його формування та ведення на інший самостійний суб`єкт владних повноважень - Державну службу України з безпеки на транспорті, не можуть бути підставою для скасування розпорядження №Р-286/0/3-19 від 15 травня 2019 року, оскільки порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що процедурні порушення щодо відкриття маршрутів стосуються розпорядження від 3 травня 2019 року, яке може бути окремим предметом судового оскарження, а порушення щодо формування і ведення реєстру міжміських і приміських внутрішньообласних автобусних маршрутів не призвело до незаконності розпорядження №Р-286/0/3-19 від 15 травня 2019 року в частині проведення конкурсів на маршрути №№265- 272.

З огляду на викладене, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про допущення відповідачем порушень під час затвердження нових маршрутів №№265- 272.

Також Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про встановлення судом апеляційної інстанції обставин щодо недопуску позивача до участі в конкурсі, які не стосуються предмету спору, з огляду на таке.

Так, Суд апеляційної інстанції під час розгляду справи встановив обставини недопущення до участі в конкурсі ПАТ ПІВНІЧТРАНС за результатами перевірки комплектності, достовірності й оформлення конкурсних документів поданих в конвертах з позначками №№ 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8, 1-11, 1-14, 1-15, 1-16, 1-17 на підставі підпункту 1 пункту 12 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, що підтверджується витягом з протоколу №06 засідання конкурсного комітету з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не входять за межі території Дніпропетровської області (внутрішньообласні маршрути), наказом Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації №138 від 24 червня 2019 року та Актом № 01 Дніпропетровської ОДА (а.с. 125-130, том 1, а.с. 126-127, 132-137, том 11).

Встановивши ці обставини, апеляційний суд зазначив, що оскаржуване розпорядження не порушує прав позивача на участь у конкурсі і не впливає на його охоронювані законом інтереси, оскільки ПАТ "ПІВНІЧТРАНС" не допущено до участі у конкурсі на маршрути №№238, 265-272, а отже скасування оскаржуваного розпорядження не відновить права позивача на участь у конкурсі, а позивач повинен був оскаржити саме рішення про недопуск.

Тобто, апеляційний суд з метою повного, всебічного й об`єктивного з`ясування обставин у справі та з урахуванням принципів адміністративного судочинства зазначив лише про ефективний спосіб захисту для відновлення прав та інтересів позивача. Тому Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про встановлення судом обставин, які виходять за межі предмету спору.

За таких обставин, Верховний Суд вважає, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для його скасування відсутні.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваного судового рішення, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Доводи та аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і свідчать про незгоду позивача із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ПІВНІЧТРАНС" залишити без задоволення.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

…………………………………

………………………………….

…………………………………

Н.М. Мартинюк

Л.О. Єресько

В.М. Соколов,

Судді Верховного Суду