Постанова

від 30.08.2007 по справі 3/214а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/214А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

30.08.07                                                                                           Справа№ 3/214А

Суддя    Н.Березяк   при секретарі І. Сеник розглянула матеріали справи  

за позовом  Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова

до  відповідача 1: ТзОВ «Карнеол», м.Львів

до відповідача 2: ТзОВ ТФ «Вудмакс», м.Київ

Про  визнання недійсним господарського зобов'язання та застосування наслідків ст..208 ГК України.

За участю представників:

Від  позивача:  Демідюк В.В.-представни

Від  відповідача-1: Івасько С.М.-представник

Від відповідача-2 : не з”явився   

          Представникам сторін роз'яснено  права та обов‘язки , передбачені ст.ст.49,51   КАС України.

          Суть спору: Позов заявлено Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю „Карнеол” та до Товариства з обмеженою відповідальністю ТФ „Вудмакс” про визнання недійсним господарського зобов”язання між ТзОВ „Карнеол” та ТзОВ „Торгівельна фірма „Вудмакс” на суму 2 023 937,51 грн. та про застосування передбачених ст. 208 Господарського кодексу України наслідків, а саме: все одержане за  зобов”язанням стягнути в доход державного бюджету.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити  позовні  вимоги з  мотивів наведених  в позовній  заяві, матеріалах справи  та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач-1 проти позову заперечує з підстав, викладених у запереченні.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 30.08.2007 року.

Повний текст рішення виготовлений  , підписаний  та оголошений 30.08.2007 року.

           Суд , заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши  матеріали  справи, та оцінивши  докази в їх сукупності , встановив наступне:

          Між ТзОВ „Карнеол” та ТзОВ „Торгівельна фірма „Сфера” виникло господарське зобов”язання, що підтверджується виписаними ТзОВ „Торгівельна фірма „Вудмакс” податковими накладними від 11.01.2006 року та 16.01.2006 року на загальну суму 2 023 937,51 грн.

          Згідно довідки про результати документальної невиїзної перевірки звітності з податку на додану вартість від 20.12.2006 року № 229/1511  встановлено, що ТзОВ „Торгівельна фірма „ Вудмакс”, зареєстроване Шевченківською райдержадміністрацією м. Києва 17.05.2005 р. за № 33550885 та зареєстроване платником ПДВ з 03.06.2005 за № 39090889. В ході перевірки податковою інспекцією було встановлено, що ТзОВ „Торгівельна фірма „Вудмакс” не подає звітність з листопада 2005 року. Відповідно до акту ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 29.12.2006 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №228/1511  було анульовано реєстрацію платника ПДВ ТзОВ „Торгівельна фірма „Вудмакс”  з 29.12.2006 року.

Позивач стверджує, що господарське зобов'язання, яке виникло з усного договору  на загальну суму 2 023 937,51 грн. укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави,   повинне бути визнане недійсним в порядку ст..207 ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТзОВ ТФ “Вудмакс»(продавець) та ТзОВ «Карнеол»(покупець)  було укладено усний договір  купівлі-продажу товарів, на виконання якого 11.01.2006 року та 16.01.2006 року ТзОВ “ТФ Вудмакс» передало ТзОВ «Карнеол»  товарно-матеріальні цінності  на загальну суму 2 023 937,51 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-01-16015, податковими накладними № 1111005 від 11.01.2006 р. та № 116015 від 16.01.2006 року.

Позивач зазначає, що в зв'язку з анулюванням свідоцтва платника ПДВ ТзОВ ТФ «Вудмакс»не мало права видавати податкові накладні згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

В обґрунтування своїх позовних вимог ДПІ у Галицькому районі м.Львова було долучено до матеріалів справи постанову від 15.01.2007 року про порушення кримінальної справи по факту ухилення від сплати сплати податків, зловживання службовим становищем посадовими особами ТзОВ «Карнеол»за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, с.3 ст.212  КК України та Акт № 228/1511 від 29.12.2006 року про анулювання реєстрації платника ПДВ ТзОВ ТФ «Вудмакс», лист ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 20.06.2007 р. за № 9823/7/23-1106 про неможливість проведення зустрічної перевірки в зв'язку з незнаходженням ТзОВ ТФ «Вудмакс»за юридичною адресою.

Враховуючи ту обставину, що ТзОВ ТФ“Вудмакс»не подавало звітності з листопада 2006 року, а господарські операції, що є предметом даного спору були здійснені в січні 2006 року, податкова інспекція вважає, що усний договір на суму 2 023 937,51 грн. грн., укладений з метою приховування від оподаткування, що суперечить інтересам держави і суспільства. Саме з цих підстав ДПІ у Галицькому районі м.Львова звернулася з позовом про визнання недійсним в порядку ст..207 ГК України господарського зобов'язання, яке виникло з усного договору, таким, що вчинене з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави  та застосування наслідків, передбачених ст.208 ГК України.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення частково.

При  прийнятті  постанови,  суд  виходив  з наступного :

У відповідності до вимог ч.1 ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов‘язання недійсним відповідно до ч.1 ст.207 ГК України, є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов‘язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи, в даному випадку, визначається за умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов‘язання.

Орган державної податкової служби вважає, що сторони даного спору, укладаючи спірний договір діяли з умислом на приховування від оподаткування прибутків та доходів.

Доказами в підтвердження спрямованості умислу на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковим органам відомості про відсутність підприємства за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування (припинення) державної реєстрації підприємства та інше.

Орган державної податкової служби в підтвердження умислу при укладенні договору надав: постанову від 15.01.2007 року про порушення кримінальної справи по факту вчинення ухилення від сплати податків посадовими особами ТзОВ «Карнеол» та акт про анулювання реєстрації платника ПДВ і довідку про результати невиїзної документальної перевірки звітності з ПДВ ТзОВ ТФ «Вудмакс»від 29.12.2006 р.

          Таким чином, господарське зобов'язання, яке виникло між ТзОВ “Карнеол»та ТзОВ ТФ «Вудмакс»згідно усного договору  в загальному на суму 2 023 937,51 грн., спрямоване на приховування від оподаткування доходів.

          Зокрема, після здійснення фінансово-господарських операцій та поставки товару у ТзОВ ТФ “Вудмакс»виникли податкові зобов'язання з ПДВ, які останній згідно з ст.3, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР повинен був відобразити у деклараціях по податку на додану вартість та сплатити відповідну суму податку у встановлений Законом термін до державного бюджету України.

          Однак, за період здійснення поставки товару ТзОВ ТФ “Вудмакс»взагалі не декларувало податкових зобов'язань, що підтверджує його намір на приховування від оподаткування доходів.

Крім того, 15.01.2007 року прокурором м.Львова була порушена кримінальна справа  по факту ухилення від сплати податків посадовитми особами ТзОВ «Карнеол».

Даючи правову оцінку поданим позивачем доказам, що в своїй сукупності свідчать про  спрямованість умислу сторін на приховування від оподаткування прибутків та доходів, суд приходить до висновку, що органом державної податкової служби надано достатньо доказів для встановлення мети згаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при укладенні спірної угоди.

          Щодо вимоги позивача про застосування передбачених ст. 208 Господарського кодексу України наслідків, суд зазначає наступне.

          Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як  таке, що  вчинено  з метою,  яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,  то за наявності  наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням,  а  у разі  виконання  зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї  першій стороні на відшкодування одержаного.  

          Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з тим за змістом ч. 1 ст. 208 ГК застосування цих санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Частиною 1 ст. 208 ГК передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст.41 Конституції, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГК. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст.250 ГК (відповідає викладеному у Постанові Верховного суду України від 26 вересня 2006 року у справі за позовом ДПІ у м.Судаку про визнання недійсним договору та стягнення 109930936,68 грн).

          Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

          Виконання господарського зобов”язання, укладеного між  ТзОВ „Карнеол” та ТзОВ „Торгівельна фірма „Вудмакс” відбулося згідно податкових накладних, виписаної ТзОВ „Торгівельна фірма „Вудмакс”  11.01.2006 року та 16.01.2006 року. Позов подано позивачем до суду 20.07.2007 року. Таким чином, строки застосування адміністративно-господарських санкцій, визначені ст. 250 Господарського кодексу України сплили, тому в суду немає підстав для застосування таких санкцій.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, зокрема, частин 2 та 3, судові витрати у формі судового збору, з відповідачів не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Позов задоволити частково.

2.          Визнати недійсним господарське зобов'язання між Товариством з обмеженою відповідальністю „Карнеол” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельна фірма „Вудмакс” на суму  2 023 937,51 грн.

3.          В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4.          Постанову може бути оскаржено в порядку, визначеному главою 1 розділу ІV КАС України.  

Повний текст Постанови виготовлений та підписаний, в порядку, визначеному ч.3 ст.160 КАС України, 30.08.2007р.               

Суддя