Постанова

від 25.09.2007 по справі 8/139/05-нр

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/139/05-НР

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"25" вересня 2007 р. Справа № 8/139/05-НР

Колегія   суддів   Одеського   апеляційного   господарського  суду   у   складі:

Головуючого                                                                       Лашина В.В.

Суддів :                                                                                Єрмілова Г.А.                                                                                                                         Воронюка О.Л.

при секретарі                                                            Бритавській Ю.С.

за участю представників сторін:

від позивача —Савченко П.В., довіреність від 01.09.07р.

від відповідача —Павлов К.О., довіреність від 01.01.07р.,

                              Толпекін А.А., довіреність від 01.01.07р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-торгової фірми “Лагуна”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 24.05.2007 р.  

зі справи №8/139/05-НР

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “Ранг”

до Приватного підприємства Виробничо-торгової фірми “Лагуна”

про стягнення 132725,04грн.

          Згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду Балуха В.С. №110 від 19.09.07р. в зв'язку з виходом із відпустки судді другої судової колегії Єрмілова Г.А., справа №8/139/05-НР, прийнята до провадження колегією суддів у складі: Лашина В.В., Воронюка О.Л., Мишкіної М.А., передана на розгляд другій судовій колегії у складі: Лашина В.В., Єрмілова Г.А., Воронюка О.Л.

В С Т А Н О В И Л А:

29 квітня 2005р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ранг" (далі - ТОВ "Ранг") звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства Виробничо-торгової фірми "Лагуна" (далі - ПП ВТФ "Лагуна") про стягнення заборгованості за поставлені паливо-мастильні матеріали (в подальшому ПММ) загальною сумою 132 725,04 грн., з яких основний борг - 67 417,61 грн., пеня в сумі 4 109,07 грн., індекс інфляції - 3 752,97 грн., а також 57 445,39 грн. 34 % річних, обґрунтовуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем умов усної домовленості щодо сплати за поставлені з 06.03.2002 р. по 01.11.2002 р. ПММ, а також зобов'язання за договором № 491-06/11-2002 від 06.11.2002 р., укладеного між сторонами, щодо сплати за поставку ПММ з 08.11.2002 р. по 24.10.2003 р.

Справа переглядалась неодноразово.

В процесі розгляду справи, позивачем було змінено підставу позову та уточнені свої вимоги, за якими ТОВ "Ранг" просило господарський суд стягнути з відповідача 110 801,77 грн. заборгованості за договором № 491-06/11-2002 від 06.11.2002 р., що складає 50 080,18 грн. боргу, 3802,80 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, 3473,72 грн. збитків від інфляції, 53 445,07 грн. 34 % річних, а також судових витрат.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.05.2007 р. (суддя Філінюк І.Г.) уточнені позовні вимоги задоволені, з ПП ВТФ "Лагуна" на користь ТОВ "Ранг" стягнуто 50 080,18 грн. основного боргу, 3802,80 грн. пені, 3473,72 грн. збитків від інфляції, 53 445,07 грн. 34 % річних, а також 1108,01 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з цим рішенням, ПП ВТФ "Лагуна" в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на  неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, на порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки сам факт підписання договору не розділяє поставки на усні та договірні та не надає їм договірного характеру, про що свідчать записи у накладних, в яких відсутня вказівка на договір, а також не виставлення позивачем рахунків на сплату заборгованості саме за договором № 491-06/11-2002 від 06.11.2002 р. З цього скаржник робить висновок, що при відсутності поставок за договором, заборгованості за договором не може існувати, а тому відсутній предмет спору. Необґрунтованими вважає апелянт й висновки суду щодо моменту виникнення боргу за поставлені ПММ, оскільки умовами договору цей момент визначений фактом виставлення позивачем рахунків на оплату, чого зроблено не було, тобто позивач не вчинив дій, що встановлені договором, у зв'язку з чим існує просрочка кредитора, а за ч. 4 ст. 613 ЦК України боржник не повинен сплачувати проценти за час прострочення кредитора. Також апелянт зазначає, що позивачем не доведено існування боргу саме за договором № 491-06/11-2002 від 06.11.2002 р. та взагалі поставок за цим договором, а тому стягнення 34 % річних, пені та збитків безпідставне.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

06.11.2002р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 491-06/11-2002, за яким ТОВ "Ранг" зобов'язалось поставити ПП ВТФ "Лагуна" ПММ в кількості, визначеної накладними, за ціною прайс-аркуша на день відвантаження, на умовах товарного кредиту зі сплатою відповідачем 34 % річних, розрахованих на строк від дати відвантаження до дати оплати. Строк дії договору визначений сторонами до повного виконання ними взятих на себе обов'язків.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що оплата за товар здійснюється ПП ВТФ "Лагуна" на підставі виставленого рахунку, в якому відображений ПДВ, а при доставці транспортом позивача, також враховується вартість цих послуг з прибавленням 34 % річних, розрахованих на строк від дати відвантаження до дати оплати. При цьому, 100 % оплата повинна бути проведена на розрахунковий рахунок ТОВ "Ранг" не пізніше 30.10.2003 р.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, накладних, довіреностей на отримання від ТОВ "Ранг" товарно-матеріальних цінностей, актів прийому-передачі товару /а.с. 18-183, т.1/, ТОВ "Ранг" на виконання умов договору передало ПП ВТФ "Лагуна" з 08.11.2002 р. по 29.09.2003 р. ПММ на загальну суму 322 003,62 грн.

Однак відповідач свої договірні обов'язки щодо сплати за поставлені ПММ виконав не у повному обсязі, сплативши всього 266 923,24 грн., в тому числі шляхом передання за поставлені ПММ зернопродуктів.

Отже, сума заборгованості відповідача перед ТОВ "Ранг" складає 55 080,38 (322 003,62 - 266 923,24) грн., яка частково підтверджена (включена сума заборгованості за поставлені ПММ до 01.11.2002 р. на підставі усної домовленості між сторонами, що не є предметом цього спору), у тому числі, складенням представниками сторін та скріпленням печатками цих суб'єктів господарювання акту звірки взаєморозрахунків від 17.06.2004 р. /а.с. 225, т.1/.

Пунктом 5.2 договору № 491-06/11-2002 від 06.11.2002 р. визначений розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язання ПП ВТФ "Лагуна", а саме: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Виходячи з приписів ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору, чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення п. 1.1 договору № 491-06/11-2002 від 06.11.2002 р. щодо погодження сторонами розміру річних, п. 4.1. договору щодо строків оплати за поставлені ПММ, п. 5.2 цього договору відносно розміру пені, а також вищезазначені приписи законодавства, позивачем були розраховані належні до стягнення суми пені, річних та збитків від інфляції, виходячи з розміру основного боргу за вказаним договором.

Таким чином, судова колегія, дослідивши і проаналізувавши матеріали справи та чинне законодавство, доходить до висновку про те, що судом першої інстанції цілком вірно були встановлені обставини справи в їх сукупності та їм дана правильна юридична оцінка із застосуванням до спірних правовідносин належних норм матеріального права, без порушення норм процесуального права. При цьому, судом першої інстанцій було вірно встановлено розбіжності між сумою основного боргу, який існує, та сумою боргу, заявленого до стягнення, однак враховуючи приписи п. 2 ст. 83 ГПК України та відсутність клопотання заінтересованої сторони щодо виходу за межі позовних вимог, спір вирішений саме з врахуванням суми, заявленої позивачем до стягнення.

Твердження ПП ВТФ "Лагуна" про відсутність предмету спору у зв`язку з недоведеністю позивачем здійснення поставок ПММ на підставі договору № 491-06/11-2002 від 06.11.2002 р., судова колегія вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, зокрема, положеннями договору № 491-06/11-2002 від 06.11.2002 р., накладними, довіреностями на отримання від ТОВ "Ранг" товарно-матеріальних цінностей, актами прийому-передачі товару /а.с. 18-183, т.1/, які здійснювались з 08.11.2002 р. по 29.09.2003 р. Помилкове незазначення в накладних підстави передачі ПММ не може вважатись та доводити те, що ТОВ "Ранг" постачало відповідачу ПММ на будь-яких інших умовах, ніж передбачені договором № 491-06/11-2002 від 06.11.2002 р. Зворотного відповідачем не наведено.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання апелянта на те, що позивачем не було доведено порушення його права та необґрунтовано заявлено до стягнення 34 % річних і пені внаслідок невиставлення ТОВ "Ранг" рахунків на оплату товарів, як це передбачено п. 4.1 договору, судова колегія вважає помилковими, оскільки цим пунктом договору визначений, в тому числі, й кінцевий строк розрахунків між сторонами, який за його положеннями, не пов`язується з фактом виставлення чи невиставлення позивачем рахунків на оплату за поставлені ПММ. Тобто, в будь-якому випадку обов'язок щодо сплати за поставлені за цим договором ПММ у повному обсязі виник у відповідача саме з 30.10.2003 р. Отже, судова колегія не знаходить підтвердження прострочення кредитора та не вбачає достатніх правових підстав для застосування положень ст. 613 ЦК України, регламентуючих правові наслідки просрочення кредитора.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Миколаївської області відповідає вимогам закону та обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.  

Керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-торгової фірми "Лагуна" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 24.05.2007 р. по справі № 8/139/05-НР - без змін.

Головуючий                                                                         Лашин В.В.

           Суддя                                                                                     Єрмілов Г.А.

Суддя                                                                                     Воронюк О.Л.

Постанова підписана