Ухвала

від 17.08.2021 по справі 521/5240/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1103/21

Номер справи місцевого суду: 521/5240/21 1-кс/521/3006/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

власника майна ОСОБА_7 ,

адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 29 червня 2021 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №42020162020000106, внесеного до ЄРДР 14.09.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 29 червня 2021 року задоволено клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , погодженого з прокурором Малиновської окружної прокуратури, по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020162020000106 від 14.09.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368, 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, про арешт майна.

Накладено арешт на тимчасове вилучене майно, в ході проведення обшуку 17.06.2021 за адресою: АДРЕСА_1 а саме на: блокнот коричневого кольору із надписом «Inspire Someone Today», із зображенням жіночого взуття, у якому наявні чорнові записи із числовими та текстовими позначенням, прізвищами осіб, які схожі на фінансову звітність; 17 паперів, які схожі на банкноти номіналом по 100 доларів США із наступними серіями та номерами: НА 37521179А, KD 32165167А, КВ 78073369В, НВ 77500830L, FВ 45345479А, АВ 13813160U, НВ 47197163К, КВ 11299695D, МF 97490207D, MB 95139696Q, МВ 95139695Q, МВ 95139693Q, РВ 03335557С, РВ34151327G, РL59238318В, LL76818267Е, РL60440588D, з метою збереження речових доказів.

Рішення суду мотивоване тим, що є достатньо підстав вважати, що предмети, які були виявлені та вилучені 17.06.2021 р. під час проведення обшуку квартири АДРЕСА_2 , за місцем мешкання ОСОБА_10 , мають значення речових доказів у кримінальному провадженні.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

На вказану ухвалу 09 липня 2021 року ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржена ухвала є необґрунтованою, зокрема, стверджує, що:

- клопотання слідчого про накладання арешту на майно не відповідає вимогам закону, зокрема, у ньому не наведено чітких підстав, у відповідності до закону, якими слідчий обґрунтовує необхідність арешту майна, не зазначено, що встановлені під час досудового розслідування обставини, свідчать про існування достатніх підстав для накладання арешту на майно;

- у оскаржуваній ухвалі слідчий суддя фактично продублював непереконливі доводи слідчого, наведені у клопотанні;

- не надано також слідчим і доказів того, що вилучене мано було одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, що саме ці гроші були об`єктом кримінального протиправних дій;

- трудова діяльність апелянта, докази ведення якої додано до апеляційної скарги, свідчить про її можливість накопичувати гроші для власних потреб.

Посилаючись на зазначене, просить скасувати оскаржену ухвалу, відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого арешт майна та зобов`язати слідчого та прокурора (процесуального керівника у кримінальному проваджені) повернути 17 паперів, які схожі на банкноти номіналом по 100 доларів США із наступними серіями та номерами: НА 37521179А, KD 32165167А, КВ 78073369В, НВ 77500830L, FВ 45345479А, АВ 13813160U, НВ 47197163К, КВ 11299695D, МF 97490207D, MB 95139696Q, МВ 95139695Q, МВ 95139693Q, РВ 03335557С, РВ34151327G, РL59238318В, LL76818267Е, РL60440588D ОСОБА_7 .

Позиції учасників судового розгляду.

В судовому засіданні апеляційного суду власник майна ОСОБА_7 та адвокат ОСОБА_8 доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого в частині накладання арешту на 17 паперів, які схожі на банкноти номіналом по 100 доларів США.

Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржену ухвалу без змін.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Відповідно до положень ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

За результатами апеляційного розгляду апеляційний суд дійшов до висновку про те, що слідчим суддею не були дотримані вимоги зазначеної правової норми, що призвело до ухвалення необґрунтованого та невмотивованого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупністьпідстав чирозумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Так, ч. 2 статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім того, ч. 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3,4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні СВ відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені 14.09.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020162020000106, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 ч. 3 ст. 368 КК України.

17.06.2021 року, на підставі ухвали слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси, було проведено обшук приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_3 , за місцем проживання ОСОБА_10 у ході проведення якого було виявлено та вилучено речі та документи, зокрема 17 паперів, які схожі на банкноти номіналом по 100 доларів США із наступними серіями та номерами: НА 37521179А, KD 32165167А, КВ 78073369В, НВ 77500830L, FВ 45345479А, АВ 13813160U, НВ 47197163К, КВ 11299695D, МF 97490207D, MB 95139696Q, МВ 95139695Q, МВ 95139693Q, РВ 03335557С, РВ34151327G, РL59238318В, LL76818267Е, РL60440588D.

Так, зі змісту цього клопотання вбачається, що необхідність накладення арешту на вилучене майно в ході проведення обшуку від 17.06.2021 року, за адресою: АДРЕСА_3 , за місцем проживання ОСОБА_10 , органом досудового розслідування, обґрунтовується тим, що вилученні 17 паперів, які схожі на банкноти номіналом по 100 доларів США мають суттєве значення для кримінального провадження, являються речовим доказом, а тому з метою забезпечення кримінального провадження на це майно необхідно накласти арешт.

Апеляційний суд звертає увагу, що доводи клопотання про накладення арешту на вище зазначене майно, не підтверджено належними доказами.

При цьому, й слідчий суддя, приймаючи рішення про задоволення клопотання слідчого щодо арешту майна, не переконався в обґрунтованості доводів клопотання слідчого та не перевірив їх під час судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, у клопотанні слідчого не зазначено, якими доказами підтверджуються доводи про те, що вилучене майно відповідає критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України, тобто належним чином не вмотивовано.

Ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду не доведено, що арешт майна у виді грошових коштів, про арешт яких ставиться питання, має значення речового доказу в даному кримінальному провадженні або підпадає під критерії, визначені уст. 98 КПК України, зокрема: не обґрунтовано, що вони є знаряддям/засобом вчинення кримінального правопорушення, які саме сліди кримінального правопорушення на собі зберегли, і які інші відомості можна отримати за їх допомогою, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, відсутні й докази того, що відповідні грошові кошти набуті кримінально протиправним шляхом або були об`єктом кримінально-протиправних дій, за обставин, які розслідуються в даному кримінальному провадженні.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що квартира АДРЕСА_4 , яка належить на праві власності ОСОБА_11 , та квартира АДРЕСА_5 , яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_7 , в якій фактично вона і проживає, по АДРЕСА_3 , є суміжними та мають спільний вхід з квартири АДРЕСА_4 , зазначені обставини прокурором не заперечувалися. З аналізу технічних паспортів на квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_6 , та протоколу обшуку від 17.06.2021 року, вбачається, що 17 паперів, які схожі на банкноти номіналом по 100 доларів США, були вилученні у кімнаті номер АДРЕСА_3 , яка розташована з правої сторони від прохідної кімнати АДРЕСА_7 .

Натомість достовірно встановлено, що вказані грошові кошти вилучені за місцем проживання ОСОБА_7 , у квартирі, яка належить їй на праві спільної часткової власності. При цьому, ОСОБА_7 не є фігурантом у вказаному кримінальному провадженні, відсутні будь-які докази того, що вона має відношення до вказаного кримінального правопорушення.

Не містять матеріали клопотання й відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в права й свободи особи, про який йдеться в клопотанні слідчого, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся до суду із клопотанням про накладення арешту на грошові кошти.

Більше того, ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду надала ряд доказів, які підтверджують отримання доходу та можливість накопичування грошей для власних потреб.

Таким чином, хоча в оскарженій ухвалі слідчий суддя зазначає, що майно, питання арешту якого порушується слідчим, відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України, однак при цьому на підтвердження таких висновків не посилається на жодний доказ у провадженні.

За викладених вище обставин, апеляційний суд наголошує на тому, що слідчий суддя залишив поза увагою, що вилучені грошові кошти належать на праві власності ОСОБА_7 , якій підозра не оголошувалась і жодних доказів причетності до вчинення кримінального правопорушення власнику майна суду не надано, крім того, суду не надано доказів того, що вилучені грошові кошти набуті кримінально протиправним шляхом.

Приписами п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Пункт 2 ч. 1 ст. 409 КПК України встановлює, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

В свою чергу, п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України встановлює, що судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Отже, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга власника майна ОСОБА_7 , підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню, із постановленням нової про часткове задоволення клопотання слідчого про решт майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна, тому 17 паперів, які схожі на банкноти номіналом по 100 доларів США із наступними серіями та номерами: НА 37521179А, KD 32165167А, КВ 78073369В, НВ 77500830L, FВ 45345479А, АВ 13813160U, НВ 47197163К, КВ 11299695D, МF 97490207D, MB 95139696Q, МВ 95139695Q, МВ 95139693Q, РВ 03335557С, РВ34151327G, РL59238318В, LL76818267Е, РL60440588D, підлягають поверненню власнику.

Керуючись ст.ст. 24, 98, 170-173, 370, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 29 червня 2021 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №42020162020000106, внесеного до ЄРДР 14.09.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 про арешт майна в рамках кримінального провадження №42020162020000106, внесеного до ЄРДР 14.09.2020 року, - задовольнити частково.

Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, в ході проведення обшуку 17.06.2021 за адресою: АДРЕСА_1 а саме на: блокнот коричневого кольору із надписом «Inspire Someone Today», із зображенням жіночого взуття, у якому наявні чорнові записи із числовими та текстовими позначенням, прізвищами осіб, які схожі на фінансову звітність, з метою збереження речових доказів.

В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4