Ухвала

від 18.08.2021 по справі 766/9482/20

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/9482/20

н/п 2/766/7500/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2021 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.,

за участю секретаря Романенко І.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у підготовчому засіданні в м.Херсоні в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, Дніпровський районний у місті Херсоні відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса), Шоста Запорізька державна нотаріальна контора Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ОСОБА_3 про визнання батьківства,

встановив :

В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, Дніпровський районний у місті Херсоні відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса), Шоста Запорізька державна нотаріальна контора Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ОСОБА_3 про визнання батьківства.

Ухвалою суду від 05.08.2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Від позивача до суду надійшло клопотання про призначення за справою посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи, мотивуючи тим, що до предмету доказування входять обставини, які вказують на наявність батьківської спорідненості між позивачем та ОСОБА_6 , враховуючи позицію відповідача ОСОБА_5 , яка не визнає зазначеного факту, просить призначити за справою експертизу. На вирішення експертизи просить поставити питання: чи є ОСОБА_6 , тіло (труп) якого поховано на кладовищі, розташованого у м.Херсоні, сел.Комишани, на земельній ділянці №В-10 (свідоцтво про поховання №2697 від 08.10.2019), біологічним батьком ОСОБА_1 ? Проведення зазначеної експертизи просить доручити Миколаївському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (54003, м.Миколаїв, вул. 1 Воєнна, 2-А). Витрати на проведення експертизи позивач просить покласти на відповідачів, оскільки вони не визнають позовних вимог.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник підтримали клопотання про призначення за справою посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи, просили його задовольнити.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення клопотання позивача та призначення за справою експертизи не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позову не заперечує.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, надала до суду письмові пояснення, згідно яких заперечувала проти ексгумації та проведення за справою посмертної молекулярно-генетичної експертизи, оскільки такий висновок не може бути належним доказом за справою.

Представники третіх осіб Дніпровського районного у місті Херсоні відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса), Шостої Запорізької державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів судам роз`яснено, що при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

Вказане також узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року у справі № 6-20цс15, згідно з якою, оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у статті 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у статті 53 КпШС України, при вирішенні питання про те, якою нормою необхідно керуватися при розгляді справ цієї категорії, глід виходити з дати народження дитини. При розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги усі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини. Справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 01.01.2004 року, суд має вирішувати, зокрема, відповідно до статті 128 СК України, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільно-процесуального законодавства.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.53 КпШС України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, у разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Згідно до ч.ч.1-2 ст.55 КпШС. якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, запис про матір дитини проводиться за заявою матері, а запис про батька дитини - за спільною заявою батька і матері дитини, або батько записується згідно з рішенням суду. При народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини в книзі записів народжень провадиться за прізвищем матері, ім`я, по батькові та національність батька дитини записуються за її вказівкою.

Саме до цього зводиться правова позиція, висловлена у постановах Верховного Суду України від 19 вересня 2011 року у справі N 6-33цс/11 та від 7 листопада 2011 року N 6-44цс/11, ухвалених за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, які згідно зі статтею 360-7 ЦПК України є обов`язковими для судів, які зобов`язані привести свою судову практику у відповідність із такими рішеннями Верховного Суду України.

Тому при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01.01.2004, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини, докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Таким чином, при розгляді цієї справи при встановленні судом батьківства враховуються (але не виключно) обставини спільного проживання і ведення спільного господарства матір`ю дитини і батьком або спільне виховання чи утримання ними дитини, а також докази, що з достовірністю підтверджують визнання батьківства.

Підставою для встановлення батьківства є належні і достатні відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).

Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.

Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі №543/738/16-ц (провадження №61-4163св18), від 29 серпня 2018 року в справі №641/9147/15-ц (провадження №61-26210св18), від 21 листопада 2018 року в справі №225/6301/15-ц (провадження №61-30047св18), від 12 грудня 2019 року в справі №562/1155/18 (провадження №61- 11709св19).

У позовній заяві позивач просить встановити факт батьківства ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно неї.

Судом установлено, що ОСОБА_7 є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини.

З Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 25.01.2020 року вбачається, що державна реєстрація народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проведена відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

07.02.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .

Відповідач ОСОБА_5 заперечує проти позову, наполягає на відмові в позові, не визнає факту батьківства ОСОБА_6 відносно ОСОБА_1 та заперечує проти її права на спадкування.

Диспозиція ст.ст.57-59 ЦПК України не обмежує сторін у поданні лише письмових доказів на підтвердження факту батьківства. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст.76 ЦПК України).

Виходячи із змісту цієї норми закону, кровна спорідненість може бути доведена чи спростована лише в результаті проведення судово-генетичної експертизи методом аналізу ДНК.

Аналогічна думка висловлена і в п. 9 постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" де зазначено: "коли ухилення сторони у справі щодо визнання батьківства від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів, тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст. 146 ЦПК може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто із сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).

Отже, виходячи зі змісту цього закону на осіб, які беруть участь у справі, покладаються певні обов`язки, при недотриманні яких можуть наступити несприятливі наслідки.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 543/738/16-ц (провадження №61-4163св18), від 29 серпня 2018 року в справі №641/9147/15-ц (провадження № 61-26210св18), від 21 листопада 2018 року в справі № 225/6301/15-ц (провадження № 61-30047св18), від 12 грудня 2019 року в справі № 562/1155/18 (провадження № 61- 11709св19).

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 07 травня 2009 року в справі КАLАСНЕVА v. RUSSIА , заява №3451/05, §34, зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

Таким чином, висновок судово-генетичної експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте, його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Враховуючи положення статті 12 ЦПК України, що визначає зміст змагальності судового процесу, позивач має право звертатися до суду із клопотанням про призначення (судово-генетичної) експертизи.

На підставі ст.3 Європейської конвенції про правовий статус дітей, народжених поза шлюбом, від 15 жовтня 1975 року, ратифікованої Україною 14 січня 2009 року, встановлено, що батьківство стосовно кожної дитини, народженої поза шлюбом, може бути підтверджене або встановлене шляхом добровільного визнання або за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я, набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Також, держави-учасниці гарантують рівноправність дітей (ст.2); неприпустимість будь-яких форм дискримінації (ст.2); пріоритет інтересів дитини при вирішенні будь-якого питання, що стосується дітей, так званий принцип якнайкращого забезпечення інтересів дитини (ст.3); принцип забезпечення захисту і турботи про благополуччя дитини (ст.5); невід`ємність і пріоритет права на життя (на держави покладається обов`язок забезпечити їх виживання і розвиток, ст. 6); право дитини висловлювати свою думку, викладати інформацію про свої проблеми (діти мають право бути почутими, ст. 12-15); принцип збереження індивідуальності дитини (ст. 8); неприпустимість катувань та інших жорстоких, нелюдських і принижуючих гідність видів поводження і покарання (ст.37 а); принцип відповідальності батьків за виховання і розвиток дитини (ст. 18).

У рішенні, ухваленому 13 липня 2006 року у справі Яггі проти Швейцари, Європейський суд з прав людини постановив, що мало місце порушення ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке виявилося у відмові проведення аналізу ДНК останків можливого батька заявника.

При цьому суд зазначив, що людина, котра намагається встановити своє походження, реалізує життєвий інтерес, який захищається Конвенцією. Цей інтерес полягає в отриманні правдивої інформації, котра може допомагати встановити факт, що торкається важливого аспекту її особистої ідентичності.

У відповідності до ст.ст.103-104 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об`єкти та матеріали, що підлягають дослідженню, направляються особі, якій доручено проведення експертизи (провідному експерту або експертній установі). В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Призначення експертизи є частиною дослідження обставин по справі та, у сукупності з іншими обставинами, дозволить суду максимально повно з`ясувати обставини по справі, сприятиме встановленню істини.

Суд, не даючи оцінку правовим відносинам між сторонами у справі, не в праві позбавляти дозволених законом та обраних сторонами засобів доказування, оскільки за такої ситуації це порушить їх права у цивільному процесі, свідчитиме про порушення принципу диспозитивності та об`єктивного судового розгляду.

Проведення експертизи суд вважає необхідним доручити Миколаївському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (54003, м.Миколаїв, вул. 1 Воєнна, 2-А).

З урахуванням положень ст.139 ЦПК України, враховуючи, що стороною, яка заявила клопотання про призначення експертизи, є позивач, доказів скрутного матеріального становища суду не надано, то відповідно обов`язок по оплаті експертизи покладається саме на позивача.

Згідно вимог п.5 ч.1 ст.252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Враховуючи, що для проведення експертизи необхідний значний проміжок часу, суд вважає необхідним, на підставі положень п.5 ч.1 ст.252 ЦПК України , зупинити провадження у справі на час проведення експертизи.

Керуючись ст.ст.103, 104, 108, 139, 252, 260 ЦПК України, суд

ухвалив:

Клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, Дніпровський районний у місті Херсоні відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса), Шоста Запорізька державна нотаріальна контора Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ОСОБА_3 про визнання батьківства задовольнити.

Призначити у справі посмертну судову молекулярно-генетичну експертизу на вирішення якої поставити питання:

- чи є ОСОБА_6 , тіло (труп) якого поховано на кладовищі, розташованого у м.Херсоні, сел.Комишани, на земельній ділянці №В-10 (свідоцтво про поховання №2697 від 08.10.2019), біологічним батьком ОСОБА_1 ?

Проведення експертизи доручити Миколаївському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (54003, м.Миколаїв, вул. 1 Воєнна, 2-А), попередивши експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України.

Доручити Головному управлінню Національної поліції у Херсонській області (вул.Лютеранська, 4, м.Херсон, Херсонська область, 73000) та комунальній установі Бюро судово-медичної експертизи Херсонської обласної ради (73002, Херсонська область, м.Херсон, вул.Цевковна (Старостіна) буд.17) спільно здійснити ексгумацію трупа ОСОБА_6 , тіло (труп) якого поховано на кладовищі, розташованого у м.Херсоні, сел.Комишани, на земельній ділянці №В-10 (свідоцтво про поховання №2697 від 08.10.2019) та здійснити відібрання зразків генетичного матеріалу, які є необхідними та придатними для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, та після цього - направити відібранні зразки на дослідження до Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (54003, м.Миколаїв, вул. 1 Воєнна, 2-А).

Експертиза має бути проведена протягом одного місяця з дня отримання експертом ухвали суду.

Сплату витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, покласти на позивача ОСОБА_1 .

Роз`яснити сторонам положення ст.109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі у експертизі, згідно яких у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Провадження у справі на час проведення експертизи зупинити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Херсонського апеляційного суду в порядку ст. 355 ЦПК України.

У відповідності до п.п.15.5 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: С.І.Майдан

Повний текст хвали суду виготовлений 25.08.2021 року.

Суддя: С.І.Майдан