Постанова

від 12.08.2021 по справі 522/3568/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2440/21

Номер справи місцевого суду: 522/3568/20

Головуючий у першій інстанції Науменко А.В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2021 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 522/3568/20

Номер провадження: 22-ц/813/2440/21

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя - доповідач),

- суддів: - Князюка О.В., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Рибачук О.І.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 ,

- відповідач - Одеська обласна прокуратура,

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна казначейська служба України ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна казначейська служба України , про визнання протиправними обшуків, проведених в рамках кримінального провадження, стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси, ухвалене у складі судді Науменка А.В. 17 грудня 2020 року, повний текст рішення складено 28 грудня 2020 року,

встановив:

2. Описова частина

2.1 Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) визнати протиправними обшуки, які проведені 25.12.2012 року в помешканнях ОСОБА_1 по ухвалам Приморського районного суду м. Одеси, за адресою - АДРЕСА_3, та по АДРЕСА_1 , а також у АДРЕСА_2 в рамках кримінального провадження № 42013170000000032; 2) стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на його користь кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі - 300 000 грн.; 3) стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на його користь судові витрати у вигляді коштів, які сплачені ним за проведення психологічної експертизи в сумі - 5 208 грн..

ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 25.12.2012 року з 09 год. 05 хв. до 10 год. 34 хв. слідчий прокуратури Одеської області провів обшук у квартирі по АДРЕСА_2 , при якому вилучив предмети, які не були зазначені в ухвалі суду, та не було отримано дозвіл на їх відшукання і вилучення. При обшуку було безпідставно вилучено кошти у сумі - 6 500 доларів США та три сувенірних подарункових ножі, котрі не мають значення джерел доказів у провадженні та не вказують на незаконні дії службових осіб стосовно ТОВ АКВА-ХОЛ . Також, вони не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу і не потребують спеціального дозволу на їх придбання і зберігання. 25.12.2012 року були проведені обшуки за адресою - АДРЕСА_3 , та по АДРЕСА_1 , а також у АДРЕСА_2 .

Позивач вказує, що по вказаному кримінальному провадженні, разом з іншими співробітниками податкової міліції та податкової інспекції він проходив в якості свідка.

Вказане свідчить про те, що слідчий прокуратури Одеської області Султан О.С. і процесуальний керівник Алексєєв В.В. не мали ані законних підстав, ані наміру проводити у позивача обшуки з тими цілями, які вони вказали у своїх клопотаннях. У них була мета залякати позивача та змусити заплатити їм хабаря. Тому, позивач наполягає на тому, щоб суд взяв до уваги його доводи і обґрунтування незаконності обшуків.

Позивач зазначає, що 14.12.2013 року кримінальне провадження №42013170000000019 було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення).

23.05.2014 року Любашівський райсуд розглянув КП №42013170000000032, в процесі якого підтвердив статус свідка і непричетність позивача до злочину, за яким у позивача проводили обшуки, але не оцінив законність проведених обшуків.

У зв`язку з проведеними протиправними обшуками позивачу завдано моральну шкоду у вигляді: - моральних страждань; - погіршення самопочуття; - погіршення стосунків з рідними; - зміна звичного способу життя. Відшкодування за завдану моральну шкоду становить - 300 000 грн. (Т. 1, а. с. 1 - 15).

2.2 Позиція інших сторін в суді першої інстанції

У відзиві на позовну заяву Прокуратура Одеської області просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..

Прокуратура Одеської області зазначає, що: 1) питання правомірності дій та законності проведення обшуків були предметом судового розгляду; 2) позивачем не надано жодного доказу незаконності проведення слідчим слідчого відділу прокуратури області Султаном О.С. обшуків; 3) позивачем не надано жодного доказу, що йому було спричинено шкоду, яка підлягає відшкодуванню (Т.1, а. с. 147 - 152).

Прокуратура Одеської області також вказала на те, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/4652/19 від 03 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області та слідчого з особливо важливих справ відділу прокуратури Одеської області Султана Олександра Сергійовича про визнання протиправними дій та рішення посадових осіб, а саме - клопотання про проведення обшуку слідчого з особливо важливих справ відділу прокуратури Одеської області Султана О.С. від 21.12.2012 року по кримінальному провадженню №42013170000000032 за адресою - АДРЕСА_2 , а також проведення обшуку за вказаною адресою; - визнання протиправними дій слідчого з особливо важливих справах відділу прокуратури Одеської області Султана О.С. при подачі до суду клопотання на проведення обшуку від 21.12.2012 року по кримінальному провадженню №42012170000000032 щодо проведення обшуку у житлі та підсобних приміщеннях ОСОБА_1 за адресою - АДРЕСА_1 та при проведенні обшуку за вказаною адресою (Т. 1, а. с. 215 - 217).

Державна казначейська служба у поясненнях зазначає, що: 1) позивач ототожнює орган Казначейства з Державним бюджетом України та з особою, яка як на його думку спричинила шкоду; 2) позивачем помилково збільшено період перебування під слідством та судом, а також необґрунтовано та безпідставно завищено розмір моральної шкоди; 3) для визначення розміру моральної шкоди позивач повинен надати усі необхідні докази (Т. 1, а. с. 124 - 128).

2.3 Позиція позивача щодо доводів відзивів відповідача на позов

У відповіді на відзив на позов ОСОБА_1 просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі. Аргументи, які викладені у відповіді на відзиви, є ідентичними аргументам, що були викладені позивачем у позовній заяві (Т. 1, а. с. 158 - 164).

2.4 Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 17 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні вищевказаних позовних вимог ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що правомірність обшуку за адресою - АДРЕСА_1 , а також у АДРЕСА_2 в рамках кримінального провадження № 42013170000000032 встановлена судом адміністративної юрисдикції.

Протиправність обшуку за адресою - АДРЕСА_3 , у службовому приміщені , яке не належить позивачу , не обґрунтоване та не доведене останнім (Т. 2, а. с. 64 - 70) .

2.5 Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційні скарзі ОСОБА_1 просить рішення Приморського районного суду міста Одеси від 17 грудня 2020 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким повністю задовольнити його вимоги.

2.6 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує на те, що: 1) ухвалою Приморського районного суду від 18.02.2013 року у справі №522/1279/13к та ухвалою Приморського районного суду від 23.08.2013 року у справі №522/2714/13к була встановлена протиправність (незаконність) рішень слідчого та слідчого судді щодо проведення обшуку; 2) слідчий прокуратури Одеської області Султан О.С. і процесуальний керівник Алексєєв В.В. не мали ані законних підстав, ані наміру проводити у позивача обшуки з тими цілями, які вони вказали в своїх клопотаннях; 3) 14.12.2013 року кримінальне провадження №42013170000000019 було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення); 4) 23.05.2014 року Любашівський райсуд розглянув КП №42013170000000032, в процесі якого підтвердив статус свідка і непричетність позивача до злочину, за яким у позивача проводили обшуки, але не оцінив законність проведених обшуків; 5) у зв`язку з проведеннями протиправних обшуків йому завдано моральну шкоду у розмірі - 300 000 грн., виходячи із висновків судової психологічної експертизи ОНДІСЕ №17-1681 від 05.10.2018 року (Т. 2, а. с. 73 - 88).

2.7 Узагальнені доводи відповідача та третьої особи в апеляційному суді

Одеська обласна прокуратура не скористалась правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Державна казначейська служба України не скористалась правом надання пояснень на апеляційну скаргу. Пояснення Державної казначейської служби на апеляційну скаргу не надійшли.

3. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.01.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 17 грудня 2020 року (Т. 2, а. с. 107).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.01.2021 року призначено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 17 грудня 2020 року до розгляду у приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 2, а. с. 108).

Прокурор у судовому засіданні вважав необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилалась на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили, заяв та клопотань не надали.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, неодноразове призначення справи до розгляду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, викладення правової позиції сторін у заявах по суті справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності її інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.

3. Мотивувальна частина

3.1 Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

24.12.2012 року слідчий прокуратури Одеської області Султан О.С. подав до Приморського районного суду м. Одеси клопотання від 21.12.2012 року на проведення обшуків з метою відшукання та вилучення листа ДПС , за допомогою якого ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 вимагали хабаря від ОСОБА_6 , документи, чорнові записи, які можуть містити дані щодо сум отриманих хабарів від ОСОБА_5 , блокноти, комп`ютерне обладнання, носії інформації, грошові кошти, отримані від ОСОБА_5 , та інші предмети які, мають значення джерел доказів у провадженні і вказують на незаконні дії зазначених службових осіб стосовно ТОВ АКВА-ХОЛ .

25.12.2012 року слідчий суддя Приморського райсуду м. Одеси Коваленко В.М. виніс ухвалу про надання дозволу на проведення обшуків, у тому числі у квартирах позивача за адресами - АДРЕСА_2 ; - АДРЕСА_1 . В ухвалі слідчий суддя вказав мету обшуку, яка була зазначена слідчим в клопотанні.

25.12.2012 року слідчий прокуратури Одеської області провів обшук в квартирі по АДРЕСА_2 . Також, 25.12.2012 року слідчий прокуратури Одеської області провів обшук в квартирі по АДРЕСА_1 . Також , 25.12.2012 року був проведений обшук у службовому кабінеті, що розташований за адресою - АДРЕСА_3 .

Ухвалою Приморського районного суду від 18.02.2013 року у справі №522/1279/13к зобов`язано слідчого з ОВС відділу розслідування корупційних кримінальних правопорушень прокуратури Одеської області Султан О.С. вчинити певну дію, а саме - повернути ОСОБА_1 вилучене при обшуках 25.12.2012 року у житлі та службовому кабінеті майно, яке не визнано речовим доказом та не арештовано.

Ухвалою Приморського районного суду від 23.08.2013 року у справі №522/2714/13к зобов`язано слідчого з ОВС відділу розслідування кримінальних правопорушень прокуратури Одеської області Султана О.С. вчинити певну дію, а саме - повернути ОСОБА_7 вилучене при обшуку 25.12.2012 року у житлі за адресою - АДРЕСА_2 майно і кошти, а саме - гроші на суму - 6 500 доларів США та три сувенірних ножі, тимчасовий арешт на які не накладався.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/4652/19 від 03 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області та слідчого з особливо важливих справ відділу прокуратури Одеської області Султана Олександра Сергійовича про визнання протиправними дій та рішення посадових осіб, а саме - клопотання про проведення обшуку слідчого з особливо важливих справ відділу прокуратури Одеської області Султана О.С. від 21.12.2012 року по кримінальному провадженню №42013170000000032 за адресою - АДРЕСА_2 , а також проведення обшуку за вказаною адресою; визнання протиправними дій слідчого з особливо важливих справах відділу прокуратури Одеської області Султана О.С. при подачі до суду клопотання на проведення обшуку від 21.12.2012 року по кримінальному провадженню №42012170000000032 щодо проведення обшуку у житлі та підсобних приміщеннях ОСОБА_1 за адресою - АДРЕСА_1 та при проведенні обшуку за вказаною адресою.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року залишено без змін.

3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Відповідно до положень ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (частина друга статті першої Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду ).

Статтею другою Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..

3.4 Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Доводи апеляційної скарги про встановлення ухвалами Приморського районного суду м. Одеси від 18.02.2013 року по справі № 522/1279/13-к та № 522/2714/13-к від 23.08.2013 року факту незаконного проведення обшуків є недоведеними, оскільки вказаними ухвалами лише зобов`язано слідчого прокуратури області повернути ОСОБА_1 вилучене при обшуках 25.12.2012 року, яке не визнано речовим доказом та не арештовано.

Критерій законності обшуку й, відповідно, предмет судової перевірки згідно з частиною п`ятою статті 234 КПК становить наявність достатніх підстав вважати що: було вчинено кримінальне правопорушення; відшукувані речі або документи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі, мають значення для досудового розслідування, а відомості, що в них містяться, можуть бути доказами під час судового розгляду.

Отже, у межах процедури санкціонування слідчим суддею обшуку за адресами ОСОБА_1 було реалізовано механізм судового контролю правомірності втручання правоохоронних органів у його право на повагу до свого житла у розумінні статті 8 Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 року по справі № 802/1335/17-а, на яку, як на підставу звернення з цим позовом, посилається позивач.

Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, що належить до загальних засад кримінального провадження, згідно з частиною першою статті 24 КПК кожному гарантується в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Обшук є слідчою дією, яка здійснюється уповноваженими службовими особами органів досудового розслідування в межах кримінального провадження. Підстави та порядок санкціонування і проведення такої процесуальної дії, контроль їх дотримання, правові наслідки порушення, а також правила використання результатів обшуку встановлено нормами кримінального процесуального закону в контексті розв`язання питань, які підлягають вирішенню у кримінальному провадженні.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 802/1335/17-а правомірність обшуку й інших процесуальних дій, проведених у межах кримінального провадження, яке не припинено, підлягає перевірці судом у порядку кримінального судочинства. Лише у випадку, коли на момент звернення особи зі скаргою на проведені у кримінальному провадженні процесуальні дії, які за правилами Кримінального процесуального кодексу України не підлягають окремому оскарженню і можуть перевірятися при розгляді судом кримінальної справи по суті, а кримінальне провадження припинено на підставі визначеного законом процесуального рішення, позов має розглядатися судом адміністративної юрисдикції. Виключно в цьому разі можливе оскарження процесуальних дій в порядку адміністративного судочинства з метою реалізації права особи на ефективний засіб юридичного захисту відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Правомірність обшуку за адресою АДРЕСА_1 , а також у АДРЕСА_2 в рамках кримінального провадження № 42013170000000032 встановлена судом адміністративної юрисдикції.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 р. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, вбачається, що позивачем не доведено розмір відшкодування моральної шкоди, не надано жодних документально підтверджених доказів, які б доводили спричинення тих чи інших страждань. Окрім того, взагалі не вбачається підстав для виникнення у позивача права на відшкодування йому шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, оскільки не доведено незаконність здійснення цих дій.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України , № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі Гірвісаарі проти Фінляндії , п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі Бюрг та інші проти Франції (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі Гору проти Греції №2) [ВП], § 41 (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.

3.6 Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389,390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 17 грудня 2020 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 25 серпня 2021 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: О. В. Князюк

С. О. Погорєлова