Рішення

від 10.08.2021 по справі 907/835/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.08.2021 м. Ужгород Справа № 907/835/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Технологія» , м. Суми

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Котнар Хілл» , с. Мужієво Берегівського району

про стягнення 287793,88 грн

Секретар судового засідання Корольчук М.М.

За участю представників:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, яким просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Котнар Хілл» суму 287793,88 грн, яка включає 285000,00 грн основного боргу за договором № 511 про переведення боргу від 26 червня 2020 року, 2043,88 грн пені, нарахованої за несвоєчасне виконання обумовленого договором зобов`язання та 750,00 грн трьох відсотків річних за період з 01.11.2020 до 02.12.2020. Позов заявлено з посиланням на статті 526, 530, 536, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат складає 4316,91 грн сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 17.12.2020 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено учасникам спору процесуальні строки для подання заяв по суті спору, а також відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали для подання письмових заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 18.01.2021 суд залишив без руху на підставі ч.11 ст. 176 ГПК України позовну заяву, за якою відкрито провадження у справі, та встановив строк для усунення недоліків, виявлених після відкриття провадження у справі.

Після усунення позивачем у встановленому порядку недоліків та за наслідками розгляду клопотань відповідача доданих до відзиву (вх. № 02.3.1-02/76/21 від 11.01.2021) про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін, яке суд розцінив як заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження, про залучення третьої особи, ухвалою суду від 17.02.2021 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, клопотання відповідача про залучення третьої особи повернуто без розгляду, зобов`язано позивача надати поставлені в порядку ст. 90 ГПК України запитання та призначено підготовче засідання.

В ході проведення підготовчого провадження, строк якого продовжувався ухвалою суду від 18.05.2021 на тридцять днів, відповідачем двічі подавалось до суду клопотання про можливість укладення мирової угоди. Однак доказів укладення мирової угоди до суду не надходило. Засідання суду проводились в режимі відеоконференцзв`язку.

У справі проведено підготовче провадження, за наслідками якого ухвалою суду від 08.07.2021 призначено розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Правова позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив взяті на себе за Договором про переведення боргу № 511 від 26.06.2020 зобов`язання в сумі 285000,00 грн, які він мав сплатити в строк до 31 жовтня 2020 року по договору №1 від 03.01.2012 року, внаслідок чого у нього рахується борг в сумі 285000,00 грн станом на дату подання позовної заяви.

Заперечення відповідача

Відповідач не визнає позовні вимоги ПрАТ «Технологія» та просить відмовити у їх задоволенні повністю, зазначивши, що ТОВ «Котнар Хілл» не отримувало підписаний усіма Сторонами екземпляр договору про переведення боргу № 511 від 26.06.202, а отже, не було правових підстав для виконання договору переведення боргу № 511 від 26.06.2020.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

03 січня 2012 року між ТОВ «Котнар - М» (Покупець) та АТ «Технологія» (Постачальник) було укладено договір поставки № 1, предметом якого є поставка оболонки декоративної для оформлення пляшок (Товар).

Постачальник здійснив поставку Товару Покупцю на загальну суму 1487256,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та довіреностями на отримання товару, доданими позивачем до позовної заяви.

26 червня 2020 року між АТ «Технологія» (Кредитор) укладено договір № 511 (Договір) з ТОВ «Котнар Хілл» (Новий боржник) та ТОВ «Котнар - М» (Первісний боржник) про переведення боргу в сумі 1487 256,00 грн. (один мільйон чотириста вісімдесят сім тисяч двісті п`ятдесят шість) гривень 00 копійок по договору №1 від 03.01.2012 року.

У п. 2.3.1 Договору, зокрема зазначено, що Новий Боржник, підписуючи зі свого боку цей Договір, визнає зазначену в даному пункті суму зобов`язань, і засвідчує, що йому були передані всі документи, які підтверджують дійсність вимог Кредитора по виконанню зобов`язань за Основним договором.

Відповідно до п. 2.3.3. Договору Новий Боржник зобов`язується виконати грошове зобов`язання Первісного Боржника перед Кредитором шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Кредитора, вказаний в даному Договорі в наступному порядку: - 485 000,00 грн. (чотириста вісімдесят п`ять тисяч гривень) - в строк до 31 жовтня 2020 року; - 700 000,00 грн. (сімсот тисяч гривень) - в строк до 30 грудня 2020 року; - 302 256,00 грн. (триста дві тисячі двісті п`ятдесят шість гривень) - в строк до 28 лютого 2021 року. Грошові зобов`язання визнаються виконаними з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок Кредитора.

Пунктом 3.1. Договору унормовано, що у разі несвоєчасного виконання Новим Боржником своїх обов`язків за цим договором останній самостійно несе відповідальність за виплату пені, неустойок та інших штрафних санкцій, передбачених Основним договором.

Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Згідно з п. 8.1. Договору, документи, передані однією стороною іншій стороні за допомогою факсимільного чи електронного зв`язку, мають юридичну силу і можуть бути використані як докази в суді, з подальшим наданням оригіналів протягом 10 (десяти) календарних днів.

Так, на виконання Договору переведення боргу № 511 від 26.06.2020, за твердженням позивача, ТОВ «Котнар Хілл» перерахувало АТ «Технологія» грошові кошти в сумі 200000,00 (двісті тисяч) гривень. Таке твердження позивача відповідачем не заперечувалось.

Відповідно до виписки з рахунку АТ «Технологія» , Відповідач на виконання своїх зобов`язань за Договором про переведення боргу № 511 від 26.06.2020 року здійснив оплату 29 вересня 2020 року у розмірі 14 000,00 грн. та 36 000,00 грн. із зазначенням у графі призначення платежу : за договором переведення боргу № 511 від 26.06.2020 року .

Також, матеріали справи містять Акт звірки розрахунків між позивачем та відповідачем (оригінал акту надано суду), де зазначена оплата за договором № 511 від 26.06.2020, 25.09.2020 та 29.09.2020.

Крім того, позивач звертався до відповідача з листом - вимогою (претензією) про сплату заборгованості, яка надіслана на адресу відповідача 17.11.2020. Однак дана претензія залишена відповідачем без задоволення.

У підтвердження надіслання відповідачу та ТОВ «Котнар - М» Оригіналів Договору позивачем подано до суду експрес - накладну ТОВ Нова пошта .

Позивач надав суду оригінал Договору про переведення боргу№ 511від 26.06.2020 підписаний уповноваженими представниками всіх Сторін, підписи яких скріплено печатками товариств.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару, борг за який переведено відповідно до вказаного вище договору переведення боргу, а також застосування до відповідача відповідальності за порушення відповідного зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 520 ЦК України унормовано, що боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, як визначено ст. 521 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як визначено ст. 522 ЦК України, новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав п.2.3.3. Договору про переведення боргу № 511 від 26.06.2020. Доказів не отримання відповідачем договору про переведення боргу № 511 від 26.06.2020 року матеріали справи не містять.

Разом з тим, 18.03.2021 відповідачем подано до суду докази часткового погашення основної суми боргу в розмірі 50000,00 грн.

Так платіжними дорученнями від 18.02.2021 № 320 сплачено 50000,00 грн із зазначенням призначення платежу: «Оплата згідно договору переведення боргу № 511 від 26.06.2020»

Таким чином, відповідач оплатив суму основного боргу після відкриття провадження у даній справі. Вказані обставини зумовлюють необхідність закриття провадження у справі в частині розгляду позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 50000,00 грн., а не відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки відмова у задоволенні позову може мати місце лише у випадку, якщо заборгованість була погашена боржником до звернення кредитора із відповідним позовом до суду, тобто фактично не існувала на момент такого звернення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору та необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення з відповідача суми 50000,00 грн.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов`язку, що не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

За таких обставин, суд доходить висновку, що сума боргу належним чином доведена, докази її погашення в матеріалів відсутні, відтак, вимога про її стягнення в примусовому порядку обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором. Порушення відповідачем свого зобов`язання, в частині проведення повної оплати за поставлений товар, надає позивачеві право на нарахування відповідачеві відсотків річних та штрафних санкцій, передбачених законодавством.

З посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України та умови Договору з огляду на прострочення відповідачем строку оплати за товар, позивачем, заявлено також позовні вимоги про стягнення суми 750,00 грн. 3% річних та суми 2043,88 грн пені.

Щодо 3 % річних

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на це, суд перевірив здійснений позивачем розрахунок річних та задовольняє вимогу про стягнення трьох відсотків річних в межах заявленої до стягнення суми 750,00 грн.

Щодо пені

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 3.3. Договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, передбачених цим Договором, винна Сторона несе відповідальність у вигляді нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, за кожен день прострочення платежу від суми несплаченого платежу.

Суд перевірив здійснений позивачем розрахунок пені та задовільняє вимогу про стягнення з відповідача суми пені в межах заявленої до стягнення суми 2043,88 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В ході судового розгляду, відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

За таких обставин, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

При зверненні з позовом до суду позивачем сплачено 4316, 91 грн судового збору.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи висновки суду про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 50000,00 грн. основного боргу внаслідок сплати зазначеного розміру заборгованості після пред`явлення відповідного позову до суду, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права та можливості на повернення позивачу з Державного бюджету України частини судового збору, сплаченого за подання відповідної позовної вимоги, проте станом на момент постановлення даного рішення відповідне клопотання позивачем не подано, тому підстави для повернення вказаної суми судового збору відсутні.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в сумі 3566,91 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 50000 грн. (п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.) закрити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Котнар Хілл» ( 90260, Закарпатська обл., Берегівський р-н, с. Мужієво, вул. Ракоці Ференца ІІ, буд. 274/А, код ЄДРПОУ 4314896) на користь Приватного акціонерного товариства «Технологія» (40031, м. Суми, проспект Курський, 147-А, код ЄДРПОУ 14022407) суму 237793,88 грн (двісті тридцять сім тисяч сімсот дев`яносто три гривні 88 копійок), в т. ч. 750,00 грн 3% річних, 2043,88 грн пені, а також суму 3566,91 грн (три тисячі п`ятсот шістдесят шість гривень 91 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається- http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua

Повний текст рішення складено 20.08.2021

Суддя Л.В. Андрейчук